Місцеві бюджети України: становлення, роль в соціально-економічному розвитку регіонів

| | |941,7 |449,0 |8 | |

| |Всього доходів |307 |290 | |94,2|

| | |967,4 |135,3 | | |

*Розраховано автором на основі данних фінансового управління

Ситуація у 1999 році порівняно з 1998 роком суттево не змінилася.

Коли прибутковий податок з громадян зменшився з 29,8% до 28,8%; то

податок на прибуток підприємств збільшився з 16,1% до 16,7%. Податки на

власність залишилились на тому ж рівні, що і у 1998 році і склали 1,9%.

Що стосується платежів за використання природних ресурсів, то їх

частка у дохідній частині значно зменшилась з 5,2% до рівня 4,0%. Це явище

пояснюється тим, що на протязі 1999 року продовжувався процес приватизації

об’єктів державної і комунальної власності.

Частка внутрішніх податків на товари та послуги у доходах бюджетів

області збільшилась з 2,5% до 4,7% за рахунок акцизного збору з вітчизняних

товарів, який у 1999 році зараховувався до місцевих бюджетів.

Що стосується місцевих податків і зборів та неподаткових надходжень,

то вони залишились на тому ж рівні що і у 1998 році і склали відповідно

4,1% та 2,6%.

Хоча у 1999 році дотаційність бюджетів Волинської області з Державного

бюджету і зменшилась у порівнянні з 1998 роком та не на багато, і загалом

становила 49,8% (у порівнянні з 50,1%).

Це явище пояснюється тим, що Волинська область відноситься до

трудонадлишкових областей України.

Взагалі кажучи, структура доходної частини місцевих бюджетів області

без дотації з державного бюджету виглядає так:

Рис.2.1. Структура доходів бюджету Волинської області у 1998-1999рр.

без урахування офіційних трансфертів

Подана інформація структури системи доходів відбиває сутність

економічної політики держави. У заданих умовах податковою базою області є

прибуток юридичних осіб, доходи фізичних осіб, платежі за використані

природні ресурси.

Як вже відзначалося, значну частку в доходах бюджету займають

надходження від загальнодержавних податків. У 1998 році надходження в

обласний бюджет становили 89,3% загального обсягу його доходів. Щодо

збалансованості бюджету області у 1998—1999 роках, то структура цих доходів

майже не змінилася.

При цьому податок на прибуток підприємств становив відповідно 13,7% і

12,2% відрахувань від передбачуваних надходжень. Збалансованості бюджету

області у 1998—1999 роках — завдяки субвенціям, дотації державного бюджету

(51,2%; 49,8%). Отже, незначна частина бюджету області формується за

рахунок власної і закріпленої дохідної бази, що не забезпечує їй навіть

відносної самостійності. Відносна самостійність через недостатню власну

дохідну базу в усіх випадках зумовлює певну форму зв'язку з вищим бюджетом.

Із наведеного випливає висновок, що бюджет області слід було б

формувати на ширшій дохідній базі, включаючи у неї як закріплені усі

державні доходи, які, по суті, є місцевими доходами. На такій же основі

можна формувати нижчі бюджети. Втім, критичне звуження реальної податкової

бази через спад обсягів виробництва, поглинання податків і неподаткових

надходжень із неплатежами і боргами, "вилучення" підприємств з-під дії

податку на прибуток з огляду на їх збитковість, приховування податків і

вивезення вітчизняного капіталу за кордон — основні причини зменшення

дохідної бази бюджетів усіх рівнів.

Показник податкових і прирівняних до них обов'язкових платежів

високий. Втім, ці показники необхідно скоригувати на значні суми

заборгованості з податкових платежів у бюджет, які також збільшать

податковий тягар на підприємства. Так, загальна сума недоїмки в податках і

неподаткових платежах до консолідованого бюджету області за 1998 рік

становила біля 2,7%, а вже у 1999 році ця цифра склала 5,8%.

Для характеристики бюджетної політики держави і регіону показовим є

аналіз структури витрат бюджетів (табл. 2.3, табл. 2.4.).

Таблиця 2.3.

Видатки зведеного бюджету Волинської області за 1998 рік*

(тис.грн.)

| | |ено | |

| | | | |

| | | |Фактичн|% |% до|

| | | |о |до |затве|

| | | | |ків | |

| |Державне управління |6957,1 |6410,3 |2,49 |92,1 |

| |Правоохоронна діяльність та |1745,0 |1580,7 |0,61 |90,5 |

| |Освіта |74498,7 |71753,3|27,86|96,3 |

| |Охорона здоров"я |60246,8 |56616,1|21,98|93,9 |

| |Соціальний захист та соціальне |44269,0 |43855,9|17,03|99,0 |

| | Житлово-комунальне господарство |20550,1 |22329,7|8,67 |108,6|

| | Культура і мистецтво |5311,0 |5145,4 |2,00 |96,8 |

| |Засоби масової інформації |545,6 |417,6 |0,16 |76,5 |

| |Фізична культура і спорт |2416,7 |2269,4 |0,88 |93,9 |

| |Будівництво |4798,2 |4729,0 |1,84 |98,5 |

| |Сільське господарство, лісове |3854,0 |3200,7 |1,24 |83,0 |

| |Транспотр, зв"язок |10665,0 |11664,9|4,53 |109,3|

| |Фонд охорони навколишнього природного |194,1 |59,7 |0,02 |30,7 |

| |Резервний фонд |44,8 |- |0,00 |0,0 |

| |Надання бюджетних позичок |26885,1 |26885,1|10,44|100,0|

| |ВСЬОГО |264269,9|257582,| |97,4 |

| | | |0 | | |

*Розраховано автором на основі данних фінансового управління

Упродовж останніх років більша частина коштів спрямовується у

невиробничу сферу, фонди соціального споживання, що використовуються

переважно на оплату праці, соціальні виплати. Відбувається різке зниження

обсягів державних інвестицій у виробничі галузі — відмирають інвестиційні

функції бюджетної системи, бюджети перетворюються у споживацькі. Витрати

консолідованого бюджету області не спрямовані на структурну перебудову

економіки. Обмеженість доходів бюджету, неефективне використання коштів

визначає співвідношення між прибутками і видатками. Для збалансованості

бюджету області було проведено емісію нових цінних паперів — векселів

Таблиця 2.4.

Видатки зведеного бюджету Волинської області за 1999 рік*

(тис.грн.)

| | |ено | |

| | | | |

| | | |Фактичн|% |% до|

| | | |о |до |затве|

| | | | |ків | |

| |Державне управління |10498,3 |9957,2 |3,48 |94,8 |

| |Правоохоронна діяльність та |3005,9 |2799,6 |0,98 |93,1 |

| |Освіта |90008,0 |75051,5|26,19|83,4 |

| |Охорона здоров"я |75619,0 |66516,9|23,22|88,0 |

| |Соціальний захист та соціальне |36023,5 |29260,6|10,21|81,2 |

| | Житлово-комунальне господарство |12383,3 |11503,0|4,01 |92,9 |

| | Культура і мистецтво |7079,4 |6524,7 |2,28 |92,2 |

| |Засоби масової інформації |541,6 |537,9 |0,19 |99,3 |

| |Фізична культура і спорт |3095,1 |2846,8 |0,99 |92,0 |

| |Транспорт |5660,1 |5526,2 |1,93 |97,6 |

| |Сільське господарство, лісове |5361,8 |4384,7 |1,53 |81,8 |

| |Зв"язок |10300,0 |13635,3|4,76 |132,4|

| |Фонд охорони навколишнього природного |305,0 |261,3 |0,09 |85,7 |

| |Резервний фонд |2731,2 |2666,1 |0,93 |97,6 |

| |Видатки на покриття заборгованостей, |58962,0 |54837,0|19,14|93,0 |

| |ВСЬОГО |318547,3|286518,| |89,9 |

| | | |2 | | |

*Розраховано автором на основі данних фінансового управління

Як видно з таблиць 2.3, та 2.4 основними статтями фінансування з

місцевих бюжетів є освіта та охорона здоров”я. Видатки на утримання у 1999

році установ освіти профінансовано на 83,4 відсотка, охорони здоров»я –

88,0 , культури і мистецтва – 92,2, фінансування житлово-комунального

господарства – 92,9, соціального захисту населення – 81,2 відсотків.

На фінансування закладів освіти у 1998 році відведено 27,9%, а у 1999

році цей показник трохи зменшився і склав 26,2%.

Це явище пояснюється тим, що на потязі останніх років динаміка

наповнюваності класів в загальноосвітніх школах має тенденцію до

збільшення, а саме у 1998 році – 19,9 учня/клас, 1999 році – 20,0

учня/клас, крім того загальна чисельність учнів учбових закладів

зменшується.

Що стосується охорони здоров”я, то частка видатків на цю сферу з 21,9%

збільшилась до 23,2%.

Процес приватизації об”єктів комунальної власності триває, тому

видатки на житлово-комунальне господарство за останні два роки зменшились

майже у двічі і становлять 4,0%.

На соціальний захист та соціальне забезпечення населення у 1999 році

було витрачено 29,3 млн.грн. що становило 10,2% від загальної кількості

видатків з бюджетів Волинської області. У порівянні з 1998 роком видатки на

цю статтю зменшились майже на 7%. Це тому, що у 1999 році кількість

“пільговиків” значно зменшилась.

Структура видатків на соціальний захист зобажена на рис.2.2.

Рис 2.2. Структура видатків на соціальний захист

та соціальне забезпечення

Як видно з діаграм, частка виплат субсидій населенню у видатках на

соціальний захист значно скоротилася. Так у 1998 році субсидій в області

було отримано на суму 22,8 млн.грн., а вже у 1999 році ця сума становила

10,3 млн.грн. Тобто скорочення видатків на соціальний захист відбулося за

рахунок зменшенню виплат субсидій з місцевих бюджетів.

Що стосується інших статей видатків на культуруі мистецтво, фізичну

культуру і спорт, транспорт, сільське господарство, зв”язок, то суми

видатків по цих статтях було пропорційно збільшено до загальної суми

видатків.

Істотною різницею видаткової частини бюджету області у 1998 та 1999

роках є:

У 1998 році було надано підприємствам бюджетних позичок на суму майже

27 млн.грн., що становило 10,4% видатків зведеного бюджету області.

А у 1999 році пріоритетом були видатки на покриття заборгованостей, що

виникли в попередні роки, що склали 54,8млн.грн.(19,1%)

Взагалі кажучи, аналіз витратної частини бюджету області засвідчує

відсутність стимулюючої ролі бюджетної політики регіону.

Наведені дані свідчать, що система формування місцевих бюджетів

потребує подальшого реформування. Передусім необхідно поставити витрати

місцевих бюджетів у залежність від доходів на відповідних територіях,

створити зацікавленість місцевих органів самоврядування і громади в

розвитку виробництва й підвищенні прибутковості своїх територій, підтримати

економічно відсталі регіони. Для цього необхідна перебудова фінансових

відносин — розробка фінансового механізму території, що є складною і

динамічною системою. Однак перебудова регіональних фінансів не може

зводитися до розробки принципів формування місцевих бюджетів. Вона

стосується всієї сукупності відносин щодо розподілу й використання

фінансових ресурсів, які створюються на даній території, пере-розподільчих

регіональних процесів.

В умовах економічної самостійності регіону докорінно змінюється підхід

до інвестиційної та виробничої політики — це критична оцінка самої потреби,

чіткого визначення пріоритетів соціально-економічного розвитку й ранжу-

вання потреб у часі й просторі. Оскільки сама потреба завжди перевищує

реальні можливості, то її доцільність треба оцінювати критично. При

обмежених можливостях централізованого фінансування слід порівняти свої

потреби з внутрішніми ресурсами розширеного відтворення, тобто економічні

результати функціонування господарства мають гарантувати виконання програм

економічного і соціального розвитку. Таким чином, встановлюється залежність

доходів бюджету від рентабельності функціонування господарства й

ефективності використання регіональних ресурсів, водночас видаткова частина

бюджету повинна підпорядковуватися основному завданню — ефективному

розвитку економіки, матеріального і культурного рівня життя громадян.

Економічний і соціальний розвиток регіону значною мірою залежить від

зацікавленості у цьому громадян. Для цього треба, щоб жителі регіону

перетворювалися у суб'єкт госпрозрахункових відносин.

Цим вимогам відповідав би механізм, побудований на таких засадах:

ощадні банки виступають організаторами ефективного використання грошових

накопичень у вигляді інвестицій, із яких щорічно отримують прибуток. Із них

певна частина віддавалася б вкладникам, а решта — у місцевий бюджет, за

рахунок чого зросли б можливості економічного розвитку. У таких випадках

важливо надавати банкам право залежно від ефективності використання коштів

вкладників стимулювати їх, підвищуючи відповідний процент за вклади.

Інша форма активного використання коштів населення для розвитку

виробництва та сфери послуг — випуск облігацій. Він дає змогу не лише

розширювати діапазон використання грошей, а й певним чином залучати

громадян до активного управління соціально-економічним розвитком регіону.

Організаційною формою ефективного використання тимчасово вільних

коштів не тільки жителів регіону, а й фінансових ресурсів підприємств, крім

уже діючих банків, повинні стати банки територіального розвитку, які під

відповідні активи місцевих органів надавали б коротко- чи довгострокові

кредити і здійснювали б фінансування першочергових соціальних програм. За

змістом своєї діяльності банки територіального розвитку могли б бути двох

видів:

госпрозрахункові та бюджетні. Госпрозрахункові банки могли б

фінансувати переважно соціальне й економічно розвинуті території, а

бюджетні банки зосередилися б на пільговому фінансуванні.

Сучасні фінансові відносини в основі своїй мають багато елементів

старої командно-адміністративної системи. Втім, намагаємося пристосувати до

нових умов господарювання нинішній економічний механізм управління та

нинішню соціальну політику. Цілком зрозуміло, що, не створивши в Україні

фундаменту товарного виробництва, немислимо пристосувати до цих умов

фінансово-грошові методи управління сукупним виробництвом. У результаті

порушується оптимальна пропорційність між власними й асигнованими

надходженнями, форми їх структурної збалансованості не заохочують місцевих

органів самоврядування до поліпшення результатів цілісного функціонування

економіки.

Сьогодні основним джерелом ресурсів такої структурної залежності є

чистий дохід, зокрема податок на додану вартість і на прибуток. Незважаючи

на матеріальну зацікавленість місцевих органів самоврядування у збільшенні

розміру податку на додану вартість, вони не мають економічних важелів:

права надання податкових пільг на отримані прибутки, зниження ставок

плати за регіональні ресурси, додаткові субсидії із бюджету. Отже, немає

матеріальної зацікавленості.

З іншого боку, коли місцева адміністрація не має тривалого права на

доходи, коли не існує чітких норм 'їх перерозподілу, навряд чи можна

говорити про реальну свободу місцевих бюджетів. Невизначеність у наданні

субсидій фактично означає, що витрати місцевих бюджетів регулюються

центральними органами влади, а органи місцевого самоврядування залишаються

у більшості випадків лише виконавцями централізованих рішень.

Першим кроком у розв'язанні проблем бюджетної політики має бути пошук

оптимального ступеня централізації для різних завдань державної діяльності

та встановлення норми мінімальної бюджетної забезпеченості на одного жителя

регіону. Це потребує жорсткого визначення критеріїв для розмежування

витрат, які можуть бути задоволені за рахунок районів, областей, державного

бюджету. Одним з імовірних шляхів виходу з цієї ситуації є встановлення

соціальних нормативів і розробка на їх основі фінансових норм для

встановлення бюджетної забезпеченості й мінімального обсягу місцевих

бюджетів. Такий підхід дасть можливість виділити конкретні рівні

самофінансування різних територіальних одиниць. Їх розмір можна визначити

за чотирма формами фінансування:

1. Надходження за рахунок власних джерел перевищують нормативні

потреби. Ця форма самофінансування збалансована і включає залишок у розмірі

50%. Перевищення цієї суми вилучається в державний бюджет.

2. Власні надходження покривають повністю і без залишку нормативні

потреби. Це збалансована форма самофінансування, коли відрахування коштів у

державний бюджет не проводиться.

3. Власні надходження менші від нормативних потреб, але територіальна

одиниця має інші фінансові джерела доходів із відрахувань у бюджет. Ця

форма самофінансування збалансована і включає асигнування з державного

бюджету. Частина цих надходжень спрямовується на покриття нормативних

потреб органів самоврядування.

4. Власні й асигновані надходження недостатні для покриття нормативних

потреб територіальних одиниць. Така форма самофінансування збалансована і

передбачає планову дотацію. Проте державний бюджет вимагає від місцевих

органів скорочення і ліквідації дотацій.

Проблема диференційованого фінансування регіонів украй актуальна для

України у зв'язку з відмінностями природно-кліматичних та соціально-

економічних умов територій, з просторовими диспропорціями у розвитку

виробничої і соціальної інфраструктури, а також історично сформованою

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13

МЕНЮ

Місцеві бюджети України: становлення, роль в соціально-економічному розвитку регіонів