Місцеві бюджети України: становлення, роль в соціально-економічному розвитку регіонів

фондів базового рівня, а решта — до валютних фондів обласних і районних

рад.

Черговий раз новий порядок формування валютних фондів місцевих рад

передбачено Декретом Кабінету Міністрів № 15-93 "Про систему валютного

регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. Було скасовано

порядок, за яким валютні фонди місцевих рад формувалися на основі валютного

податку. Також зупинено дію ст. 14 Закону України "Про місцеві Ради

народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" в частині

формування валютних фондів місцевих рад за рахунок відрахувань за

стабільними довгостроковими нормативами від валютної виручки підприємств

(об'єднань), організацій і установ, розміщених на відповідній території.

Замість цього ст. 14 зазначеного декрету запроваджує порядок, згідно з яким

уряд Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі

комітети місцевих рад формують відповідно республіканський (Автономної

Республіки Крим) і місцеві валютні фонди через купівлю іноземної валюти на

міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів відповідних

бюджетів у межах, затверджених Верховною Радою Автономної Республіки Крим

та місцевими радами. Збережено й інші джерела формування валютних фондів

місцевих рад, передбачені законодавством України.

Згідно з декретом зупинялася дія статей Закону України "Про

зовнішньоекономічну діяльність", які передбачали затвердження нормативів

обов'язкового розподілу валютної виручки між державою та місцевими радами.

Резервні фонди

Формування резервних фондів місцевих рад передбачено в 1990 р. Законом

"Про бюджетну систему Української РСР". Згідно з ним резервні фонди

формувались у складі місцевих бюджетів, зокрема їхніх видатків. Стаття 13

передбачала самостійне утворення місцевими радами резервних фондів за

рахунок власних доходів і частини перевищення доходів над видатками

бюджетів нижчого рівня. Ці кошти, згідно із законом, могли передаватися на

договірних і компенсаційних засадах раді вищого рівня для фінансового

збалансування бюджетів нижчого рівня шляхом дотацій і субвенцій. Обсяги

резервних фондів тоді законодавче не встановлювались і визначалися

місцевими радами при затвердженні бюджету. Більш детально створення

резервних фондів регламентує нова редакція Закону "Про бюджетну систему

України", прийнятого в 1995 р. Стаття 20 цього Закону встановлює, що в

республіканському бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних, міських

(міст Києва і Севастополя та міст обласного підпорядкування) і в районних

бюджетах утворюються резервні фонди уряду Автономної Республіки Крим, а

також виконавчих органів обласних, міських (міст Києва та Севастополя і

міст обласного підпорядкування) та районних рад. Ці фонди утворюються в

розмірі до 1% видатків кожного з відповідних бюджетів. Резервні фонди

використовуються для фінансування невідкладних заходів, не передбачених

відповідними місцевими бюджетами. Згідно із Законом, ці фонди утворюються

за рішеннями відповідних рад. Фінансування з них здійснюється на основі

постанови відповідних місцевих виконавчих органів влади.

Згідно із Законом уряд Автономної Республіки Крим, виконавчі органи

відповідних місцевих рад зобов'язані подавати щоквартальні письмові звіти

про видатки з резервних фондів з обгрунтуванням їхньої необхідності,

економічності й ефективності. Верховна Рада Автономної

Республіки Крим та відповідні місцеві ради розглядають і приймають

рішення щодо схвалення чи несхвалення цих видатків. Вони також можуть

приймати рішення про відновлення резервних фондів. Причому Верховна Рада

Автономної Республіки Крим може це зробити під час найближчого розгляду

питання про внесення змін і доповнень до закону про республіканський бюджет

автономії. Місцеві ж ради уповноважені вирішувати подібне питання на

найближчій сесії.

Проблема взаємодії представницьких і виконавчих органів влади на

місцях при формуванні й використанні резервних фондів може призводити і до

певних суперечностей між ними. З метою уникнення їх доцільно розробити

типове положення про резервні фонди місцевих органів виконавчої влади.

1.2. Місцеві бюджети України

Сутність та необхідність місцевих бюджетів

Економічний зміст і структура місцевих бюджетів

Провідне місце в системі регулювання економіки держави, створення

сприятливого фінансового середовища для швидкого розвитку ринкових

відносин, забезпечення макроекономічної рівноваги в економіці належить

бюджету. Він є невід’ємною частиною ринкових відносин і одночасно важливим

інструментом реалізації державної політики.

Бюджет як одна з ланок фінансової системи відображає виробничі

відносини, відтворює відносини розподілу і перерозподілу, опосередковує рух

грошової маси.

Бюджету належить важлива роль у фінансовій системі держави. Через

бюджет здійснюється фінансування заходів економічного і соціального

розвитку, що мають загальнодержавне значення, а також стосуються

міждержавних відносин. За його допомогою перерозподіляється частина

фінансових ресурсів між адміністративно-територіальними одиницями України з

метою вдосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення

соціальних гарантій населенню. Бюджет є важливим інструментом держави,

через який забезпечується контроль за станом виробництва в цілому.

Бюджет є складною економічною категорією, оскільки являє собою систему

економічних відносин, які складаються в суспільстві в процесі формування,

розподілу і використання централізованого грошового фонду країни,

призначеного для задоволення суспільних потреб.

Ці відносини мають слідуючу структуру:

- між державою і підприємствами в процесі мобілізації доходів,

накопичень і фінансування з бюджету;

- між державою і населенням в процесі розподілу і перерозподілу

національного доходу;

- між ланками бюджетної системи при бюджетному регулюванні.

Дослідження і аналіз структури зазначених відносин дає змогу зрозуміти

економічний зміст бюджету, глибше виявити його роль у розподільчих

процесах.

Бюджетні відносини, що відображають зміст державного бюджету,

функціонують у визначених формах – суспільних і організаційних. І саме

завдяки організаційним формам стає можливим використання бюджету, як

інструменту управління економікою.

Так, організаційними формами функціонування бюджетних відносин є

конкретні види бюджетів (державний бюджет, бюджет Автономної Республіки

(АР) Крим і місцеві бюджети). Втілюючи внутрішньобюджетні відносини в

зазначених формах, держава організовує бюджетні взаємовідносини по

централізації бюджетних ресурсів в розпорядження органів влади, які

наділені правом представляти інтереси держави і від її імені здійснювати

певні функції.

За допомогою організаційних форм держава “вибудовує” внутрішньобюджетні

відносини стосовно форм державного і адміністративно-територіальнгого

устрою. Сформовані бюджетні взаємовідносини одержують матеріально-речове

втілення у відповідних фондах грошових коштів, створюваних у розпорядженні

органів державної структури. Впливаючи на процеси формоутворення бюджетних

відносин (шляхом зміни принципів, методів, способів формування доходів і

видатків, їх регулювання і т.п.), держава коректує встановлені бюджетні

взаємовідносини, регулює канали проходження бюджетних потоків, уточнює

пропорції розподілу централізованих ресурсів і забезпечує управління

внутрішньобюджетними відносинами, а через бюджетні відносини – економічними

процесами.

Таким чином, завдяки організаційним формам внутрішньобюджетних відносин

стає можливим використання бюджету для забезпечення міжтериторіального

розподілу суспільного продукту, регулювання народногосподарських пропорцій,

управління економічними процесами на макро- і мікрорівні.

Стосовно визначення поняття “місцеві бюджети” в економічній літературі

немає єдиної точки зору.

В перші роки організації бюджетної системи місцеві бюджети розглядались

як сукупність завдань, доручених місцевим органам, і сукупність коштів,

котрими вони володіють для їх задоволення.

В Положенні про фінанси 1926 р. дається таке трактування: “Місцеві

фінанси складають частину єдиної системи фінансів СРСР і знаходяться в

безпосередньому віданні місцевих Рад та їх виконавчих комітетів”.

Аналогічне визначення поняття “місцеві фінанси” дає професор В.Н.

Твердохлібов [50, С.122].

Н.А. Ширкевич так визначає сутність місцевих бюджетів: “Це частина

основного річного фінансового плану країни – державного бюджету, крім того,

місцеві бюджети утворюють централізований фонд грошових коштів місцевих

Рад, котрим вони розпоряджаються з метою здійснення заходів, які щорічно

передбачаються планом економічного і соціального розвитку” [50, с.123]

Деякі вчені за основу визначення місцевих бюджетів приймають

територіальний принцип, розгладаючи їх як бюджети окремих адміністративно-

територіальних одиниць. Ряд економістів характеризують місцеві бюджети як

економічні відносини. Наприклад, І.Н. Ходорович характеризує місцеві

бюджети як “сукупність економічних відносин, що забезпечують фінансову базу

місцевих Рад щодо розвитку і утримання головним чином галузей господарства,

які безпесередньо спеціалізуються на підвищенні доброту населення” [50,

с.118]. А Н.В. Васил’єва визначає місцеві бюджети як “обумовлену

адміністративно-територіальним поділом і бюджетним устроєм частину

економічних відносин у суспільстві, пов’язаних з формуванням, розподілом і

використанням фондів грошових коштів, призначених для задоволення

суспільних потреб”. [10, С.16].

Усе наведене вище свідчить про різні підходи до трактування поняття

місцевих бюджетів, що, в свою чергу, позначається на визначенні ролі

місцевих бюджетів у фінансовій системі держави.

Розгляд різних поглядів щодо визначення поняття “місцевих бюджетів”

дозволяє охарактеризувати їх як сукупність економічних відносин, які

сприяють територіальному перерозподілу національного доходу країни та

забезпечують створення фінансової бази місцевих Рад.

При дослідженні проблеми місцевих бюджетів, їх необхідно рохглядати у

двох аспектах. По-перше, як організаційну форму мобілізації частини

фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органів самоврядування. По-

друге, як систему фінансових відносин, що складаються між місцевими та

державним бюджетами, а також усередені сукупності місцевих бюджетів.

Як організаційна форма мобілізації доходів і здійснення витрат

місцевими органами самоврядування, місцеві бюджети – це балансові

розрахунки, які відповідають вимогам складання балансів, тобто вони мають

доходну й витратну частини, в їх основі покладено принципи забалансування

тощо. Тому можна стверджувати, що місцеві бюджети – це балансові розрахунки

доходів і витрат, які мобілізуються й витрачаються на відповідній

території.

Водночас місцеві бюджети слід розглядати як важливу фінансову

категорію, основу якої становить система фінансових відносин, а саме:

відносини між місцевими бюджетами і господарськими структурами, що

функціонують на даній території; відносини між бюджетами і населенням даної

території, що складаються при мобілізації й витраченні коштів місцевих

бюджетів; відносини між місцевими бюджетами різних рівнів щодо

перерозподілу фінансових ресурсів; відносини між місцевими бюджетами і

державним бюджетом.

Місцеві бюджети є фінансовою базою органів місцевого самоврядування та

вирішальним фактором регіонального розвитку. Наявність місцевих бюджетів

закріплює економічну самостійність місцевих органів самоврядування, що

передбачено Конституцією та Законом України “Про місцеве самоврядування в

Україні” від 27.05.97р., активізує господарську діяльність, дозволяє їм

розвивати інфраструктуру на підвідомчій території, розширювати економічний

потенціал регіону, виявляти і використовувати резерви фінансових ресурсів.

В кінцевому підсумку все це розширює можливості місцевих органів влади у

більш повному задоволенні потреб населення.

Місцеві бюджети є основним каналом доведення до населення кінцевих

результатів суспільного виробництва, що спрямовуються на суспільне

споживання. Через місцеві бюджети суспільні фонди споживання

розподіляються в територіальному і соціальному розрізах. Разом з іншими

ланками бюджетної системи місцеві бюджети є одним з головних інструментів

реалізації на практиці програми економічного і соціального розвитку як

регіонів, так і країни в цілому.

Важливим при розкритті економічної сутності бюджету є розгляд його

функцій: розподільчої, контрольної, функції по забезпеченню існування

держави.

Прояв розподільчої функції зумовлений тим, що у відносини з бюджетом

вступають майже всі учасники суспільного виробництва. Основним об’єктом

бюджетного розподілу і перерозподілу є чистий дохід, що створюється в

суспільстві. Через розподільчу функцію бюджету відбувається зосередження

грошових коштів в руках держави і їх подальше використання з метою

задоволення суспільних потреб. Розподіл і перерозподіл грошових коштів

відбувається між окремими галузями і сферами діяльності, між окремими

групами населення. В результаті розподілу і перерозподілу здійснюється

формування основних фондів грошових ресурсів – державного і місцевих

бюджетів, фондів соціального страхування, фондів зайнятості та ін.

Важливим питанням посилення ролі бюджету в розподільчих процесах є

досягнення оптимального співвідношення між різними ланками бюджетної

системи. Із загальнодержавного бюджету фінансується понад 61,1 відс. усіх

витрат. Спостерігається тенденція до збільшення частки місцевих бюджетів у

фінансуванні бюджетних витрат, що може позитивно вилучити на розвиток

системи місцевого самоврядування та на використання бюджетних коштів в

цілому.

Контрольна функція бюджету заключається в тому, що при формуванні

доходів фінансовий контроль здійснюється за правильністю здіймання різних

видів податків, мобілізацією інших джерел доходів, дотриманням встановлених

пропорцій між ними, визначенням податкової бази. При витрачанні бюджетних

коштів контролюється ефективність їх використання за цільовим призначенням.

Фінансовий контроль здійснюється за виробництвом, розподілом і споживанням

сукупного суспільного продукту і національного доходу.

Функція бюджету по забезпеченню існування держави ставить своєю ціллю

створення матеріально-фінансової бази функціонування держави, утримання

апарату управління країною, законодавчої, виконавчої влади, правоохоронних

органів.

Економічна сутність місцевих бюджетів проявляється в їх призначенні, а

саме:

- формування грошових фондів, які є фінансовим забезпеченням

діяльності місцевих органів влади;

- розподіл і використання цих фондів між галузями народного

господарства;

- контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств та

організацій, підвідомчих цим органам влади.

Як економічна категорія, місцеві бюджети відображають обумовлену

адміністративним поділом і бюджетним устроєм держави сферу економічних

відносин суспільства, пов’язаних із формуванням, розподілом і використанням

централізованих грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні місцевих

органів влади і призначених для соціально-економічного розвитку конкретних

регіонів країни.

У відповідності з Законом України “Про бюджетну систему України” від

29.06.95р. бюджетна система нашої держави складається з державного бюджету,

бюджету АР Крим та місцевих бюджетів. До місцевих бюджетів в Україні

відносять: бюджети областей, міст республіканського підпорядкування, міст

обласного підпорядкування, міст районого підпорядкування, районів (в

містах), сільські та селищні бюджети. Структура бюджетної системи України

відображена на рис. 1.1

Бюджет АР Крим об’єднує республіканський бюджет та бюджети районів і

міст республіканського підпорядкування Криму.

Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи

України є зведеним (або консолідованим) бюджетом України. Він

використовується для аналізу і визначення економічного і соціального

розвитку України.

Консолідований державний

Рис. 1.1 Структура бюджетної системи України

Бюджети вищого рівня об’єднуються з нижчими певної території з метою

аналізу економічного розвитку і мають назву зведених бюджетів; так само

державний бюджет об’єднується з бюджетами областей, бюджетом АР Крим та

бюджетами міст республіканського підпорядковування (Києва та Севастополя).

Бюджет області – це обласний бюджет, бюджети районів і міст обласного

підпорядковування.

Бюджет району об’єднує районний бюджет, бюджети міст районого

підпорядкування, селищні та сільські бюджети. Останні створюються за

рішеннями районих, міських Рад народних депутатів за наявності необхідної

фінансової бази.

Держава, як вже зазначалось, використовує бюджет для здійснення

територіального, внутрішнього і міжгалузевого розподілу і перерозподілу

валового внутрішнього продукту з метою вдосконалення структури суспільного

виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню. В умовах

формування ринкових відносин бюджетна система має надавати фінансову

підтримку щодо роздержавлення і демонополізації галузей господарства,

забезпечення соціального захисту населення.

Складна структура місцевих бюджетів України, а також необхідність

встановлення раціонального взаємозв’язку між державним і місцевими

бюджетами висуває завдання визначення принципів і умов оптимального

розподілу доходів між різними ланками бюджетної системи.

При розподілі доходів між ланками і видами бюджетів повинні

дотримуватися слідуючі вимоги:

- єдність бюджету і державного плану економічного і соціального

розвитку України;

- забезпечення кожного бюджету стійкими доходами, які тісно пов’язані

з економічною, соціальною і екологічною ситуацією регіону. В цьому

проявляється активний вплив бюджету на прискорення темпів розвитку

економіки та покращення соціальної обстановки в регіоні;

- збалансованість кожного бюджету незалежно від обсягу його

закріплених доходних джерел;

- підвищення зацікавленості державних і місцевих органів в успішному

виконанні планів надходжень загальнодержавних доходів і зборів

(податкових і неподаткових) на території відповідної місцевої Ради

народних депутатів;

- забезпечення рівномірності надходження коштів і усунення можливих

касових розривів внаслідок неспівпадання термінів здійснення

видатків і отримання доходів.

Доходи між основними ланками бюджетної системи України розподіляються

у відповідності із загальнодержавним законодавством, всередені ланки – у

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13