Місцеві бюджети України: становлення, роль в соціально-економічному розвитку регіонів

здійснюється Фондом державного майна України на підставі постанов Кабінету

Міністрів України.

Органи місцевого самоврядування можуть створювати підприємства, фірми

та компанії, засновані як комунальна власність у формі унітарних

комунальних підприємств, товариств з обмеженою відповідальністю,

акціонерних товариств.

Унітарним є комунальне підприємство, не наділене правом власності на

закріплене за ним майно. Майно такого підприємства є неподільним і не може

бути розподілене на частки, паї. Не можуть мати часток, паїв у такому

підприємстві і його працівники. Майно унітарного комунального підприємства

використовується на основі права господарського відання або на основі права

оперативного управління.

Комунальним акціонерним товариством є товариство, що має статутний

фонд, поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості.

Акціонерне товариство несе відповідальність за зобов'язаннями лише майном

товариства. Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства лише в

межах належних їм акцій. Орган місцевого самоврядування може володіти 100

відсотками акцій акціонерного товариства або лише їхньої частиною.

Комунальним акціонерним товариством вважається товариство, в якому понад 50

відсотків акцій належить органу місцевого самоврядування. Органи місцевого

самоврядування можуть бути учасниками як відкритих, так і закритих

акціонерних товариств.

Комунальним товариством з обмеженою відповідальністю є товариство,

котре має статутний фонд, розподілений на частини, розмір яких визначається

статутними документами. Учасники товариства несуть відповідальність за його

зобов'язаннями в межах їхніх внесків до статутного фонду.

У випадках, визначених статутними документами, учасники товариства з

обмеженою відповідальністю, котрі не повністю виконали свої внески,

відповідають за зобов'язаннями товариства в межах внесеної суми. Органи

місцевого самоврядування можуть володіти статутним фондом товариства з

обмеженою відповідальністю повністю або частково. Комунальним вважається

товариство з обмеженою відповідальністю, якщо орган місцевого

самоврядування володіє більш ніж 50 відсотками його статутного фонду.

Органам місцевого самоврядування забороняється бути учасниками

товариств із додатковою відповідальністю, повних товариств, а також

командитних товариств (товариств на довірі).

У зв'язку із запровадженням комунальної власності територіальної

громади запропоновано на загальнодержавному рівні провести інвентаризацію

її об'єктів і скласти їхній єдиний реєстр.

Комунальний кредит

Інститут комунального кредиту відіграє особливу роль у фінансах

місцевих органів влади. Комунальний кредит у розвинутих місцевих фінансових

системах — основне джерело фінансування муніципальних інвестиційних

програм.

Комунальний кредит є системою відносин між двома юридичними особами з

поворотної, платної і строкової передачі фінансових ресурсів, одна з яких —

орган місцевого самоврядування. Його не слід ототожнювати з державним

кредитом. Суб'єктом відносин щодо поворотного, платного і строкового

запозичення фінансових ресурсів у системі державного кредиту виступає

держава.

Комунальний кредит має різні форми. Основні з них такі:

- облігаційні позики,

- безоблігаційні позики,

- комунальний банківський кредит,

- комерційний комунальний банківський кредит,

- комунальний кредит державних банків,

- взаємний комунальний кредит та ін.

Більшість із цих форм комунального кредиту в практиці 1990—1997 років

в Україні не застосовувались і не передбачені в законодавстві держави.

Окремі форми комунального кредиту в Україні почали зароджуватися з 1990

року, коли для цього було створено відповідну правову базу.

Практика становлення комунального кредиту в Україні в 1990—1997 рр.

була пов'язана з використанням двох форм цього кредиту. В Україні поступово

розвивався кредит у формі комунальних облігаційних позик та комерційний

банківський комунальний кредит.

Наприклад:

Рішення про випуск внутрішньої місцевої позики на суму 5 трлн 132 млрд

крб. у 1995 році ухвалила Київська міська рада. Емітентом був комітет

економіки міськвиконкому під гарантії фінансового управління цього

виконавчого комітету. Випуск позики здійснювався в безготівковій формі.

Номінальна вартість однієї облігації — 50 млн крб. Термін випуску облігацій

встановлювався з 1 липня 1995 р. по 1 липня 1996 р. Облігації розміщувалися

серед юридичних осіб. Погашення їх здійснювалося через 3—6 місяців. У

міськвиконкомі створили комісію з питань цінних паперів. Отримані від

позики кошти місто планувало спрямувати на житлове будівництво та

будівництво метрополітену.

З 1 липня 1995 року свої цільові житлові облігації (ЦЖО) почала

випускати Київська державна комунальна будівельна корпорація

"Київміськбуд". Обсяг емісії становить 1 трлн 388 млрд крб. Власники

облігацій у період 1 липня 1996 р. — 15 березня 1997 р. стали власниками

житла. Київський міськвиконком затвердив Положення про порядок передачі

власникам житлових облігацій квартир, споруджених корпорацією

"Київміськбуд". Договір купівлі-продажу укладається в разі володіння 100%

акцій, необхідних для купівлі відповідної квартири. Вартість загальної

площі житла було оцінено в 30 млн крб. за 1 м2. Вартість однієї акції

дорівнювала вартості 0,1 м2 загальної житлової площі. Відсотки за

облігаціями не виплачувалися.

За отримані внаслідок позики кошти планувалося збудувати 6 будинків

загальною площею 46 273 м2.

У Дніпропетровську в 1995 році було випущено першу в місті

муніципальну позику на 2 трлн 100 млрд крб. Емітент — міськрада. Термін

позики — зі липня 1995 р. до 30 червня 1998 р. Позика розміщувалася під

гарантію приватизації об'єктів комунальної власності. По суті, це був новий

спосіб приватизації. Випуск облігацій здійснювався номіналом 1, 10 і 100

млн крб. Облігації випускалися у безготівковій формі. Власниками їх могли

бути юридичні та фізичні особи.

Приватизація об'єктів комунальної власності проводиться лише в разі

виплати покупцем не менше 40% початкової вартості об'єкта такими

облігаціями. У разі виплати облігаціями 50% вартості об'єкта покупець

отримує право на виплату залишку вартості в кредит терміном З місяці. Якщо

ж облігаціями сплачено 75% вартості, покупець має право на тримісячну

відстрочку при оплаті залишку вартості об'єкта.

Прибуток власників облігацій очікується на 10% більшим, ніж той, що

принесли б аналогічні кошти, вкладені в Ощадний банк.

Одеський облвиконком у 1995 р. ухвалив рішення про випуск державних

продовольчих сертифікатів як засіб фінансування закупівель урожаю. Згідно з

цим сертифікати продавалися фізичним і юридичним особам, а їхні власники

отримували право власності на відповідну частку врожаю 1995 р.

У 1996 р. облігаційну позику розмістив Запорізький міськвиконком з

метою залучення коштів для розвитку комунальних мереж та газифікації міста.

Облігації випускалися трьома серіями строком на 12 місяців у безготівковій

формі як записи на рахунках депо генерального агента. Генеральний агент

емітента — комерційний акціонерний банк "Слов'янський". Обсяг емісії першої

серії позики строком з 1 липня 1996 р. по 31 липня 1997 р. склав 3 млн грн.

Облігацію міської позики на термін з 1 грудня 1995 р. до 31 грудня

1996 р. розмістив Харківський міськвиконком. Загальний обсяг позики склав

150 млрд крб. Облігації місцевої позики випускались у формі цінних паперів

на пред'явника і мали вільний обіг на ринку цінних паперів. Кошти від

позики було спрямовано на розвиток альтернативних перевезень пасажирів

міським транспортом на комерційних засадах. Генеральним агентом з

обслуговування позики було призначено комерційний банк "Грант".

У 1996 р. облігації міської житлової позики випустив Маріупольський

міськвиконком строком на грудень 1996 р. — липень 1998 р. Вони випускались

як цільові безпроцентні майнові облігації на пред'явника. Загальний обсяг

емісії — 5 млн грн. Номінальна вартість облігації — 50 грн. Облігації

виготовлялись у формі бланків спеціального зразка. Кожна облігація

підтверджувала право й власника на отримання 0,1 м2 загальної площі житла.

Уповноваженою особою з позики було призначено інвестиційну компанію

"Афіна".

У цілому станом на середину 1998 року 10 міст України розмістили

місцевих позик на суму майже 200 млн грн.

У ряді міст України набирає поширення практика проведення аукціонів на

право довгострокової оренди міських земель. Їх уже проводили в Харкові,

Львові, Чернігові, Миколаєві, Одесі. У травні 1995 р. Київська міська рада

затвердила Положення про оренду і проведення аукціонів у Києві з продажу

права довгострокової оренди земельних ділянок. Подібну практику слід

поширювати, оскільки для цього створено відповідні технічні й правові

передумови. Кабінет Міністрів України в постанові № 213 від 23 березня 1995

р. затвердив (щоправда, лише тимчасову) методику грошової оцінки земель

сільськогосподарського призначення та населених пунктів.

Що стосується комунального банківського кредиту, то банківськими

позиками користуються лише окремі міста. Банківський кредит залишається

дуже дорогим, і органи місцевого самоврядування не можуть ним

користуватися. У 1995 році кредити банків склали 0,1% доходів місцевих

бюджетів України. У 1995 році кредити банків залучалися в місцеві бюджети в

Автономній Республіці Крим, у Дніпропетровській, Донецькій, Миколаївський,

Херсонській, Чернівецькій, Чернігівській областях.

Практика реальної участі органів місцевого самоврядування у фінансово-

кредитних відносинах поширюється. Разом з тим, можливості органів місцевого

самоврядування у сфері мобілізації фінансово-кредитних ресурсів поки що

обмежуються чинним законодавством України. Правове поле у сфері

комунального кредиту врегульовано лише фрагментарне. Потрібно розробити та

прийняти закон України про комунальний кредит і комунальні цінні папери.

Органи місцевого самоврядування України мають реально скористатися правом

створення комунальних банків та інших фінансово-кредитних установ. Подібне

право є в багатьох розвинутих країнах. Мають його й органи місцевого

самоврядування Російської Федерації на підставі федерального закону "Про

загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській

Федерації", прийнятого Державною думою Російської Федерації 12 серпня 1995

р.

Доцільно також внести відповідні зміни і в банківське законодавство

України, згідно з яким, окрім уже діючих, до банківської системи України

входитимуть і комунальні банки, котрі можуть створюватися органами

місцевого самоврядування та підприємствами й організаціями, що перебувають

у комунальній власності. Муніципальні банки повинні сприяти діяльності

органів місцевого самоврядування, розв'язанню соціально-економічних проблем

міст і зміцненню їхньої інфраструктури.

У деяких містах України вже вишукуються можливості створення таких

банків. Так, Харківський міськвиконком затвердив програму переходу до

централізованого банківського обслуговування міського господарства.

Зосередження коштів міських служб і підприємств комунальної власності в

одному банку сприятиме ефективнішому використанню їх. З цією метою головне

управління економічного розвитку міськвиконкому провело серед комерційних

банків конкурс на право централізованого обслуговування міськвиконкому і

підприємств міського господарства, котрі фінансуються з бюджету. Перемогу

здобули банки "Граніт" і "Регіон-банк". З ними міськвиконком підписав угоду

про здійснення централізованого банківського обслуговування. Муніципальні

банки створено в Києві та Сумах.

Доцільно створити Центральний комунальний інвестиційний банк України.

Подібні банки комунального кредиту є у Франції, Німеччині, Італії, Бельгії

та в інших країнах. Перспективний напрямок для України — розвиток взаємного

комунального кредиту, створення жироцентра-лей та організація

жиророзрахунків між органами місцевого самоврядування. В умовах кризи

платежів це допомогло б радикально розв'язати проблеми розрахунків на рівні

місцевої влади.

Фінанси комунальних підприємств і комунальні платежі

Становлення інституту фінансів комунальних підприємств в Україні

розпочалося із запровадженням у 1990 році комунальної форми власності. У

зв'язку з тим, що суб'єктами права комунальної власності в Україні було

визначено усі місцеві ради відповідних адміністративно-територіальних

одиниць, утворилося кілька видів комунальної власності: комунальна

власність областей, міст, районів, районів у містах, сіл і селищ, що вже

зазначалося.

Закон України "Про власність" визначив комунальну власність як одну із

форм державної власності і, таким чином, підприємства, які перебувають у

власності відповідних адміністративно-територальних одиниць, отримали

правовий статус державних комунальних підприємств. В Україні утворилося

кілька видів комунальних підприємств. Це державні комунальні підприємства

комунальної власності областей, державні комунальні підприємства

комунальної власності міст, державні комунальні підприємства комунальної

власності районів, державні комунальні підприємства комунальної власності

районів у містах і державні комунальні підприємства комунальної власності

сіл та селищ.

Ухвалена у 1996 р. Конституція України змінила правовий статус

комунальної власності. Згідно зі ст. 142 Конституції майно, ресурси, земля

та кошти комунальної форми власності є власністю територіальної громади.

Тобто це означає, що віднині власником комунальних підприємств є лише

територіальна громада. Підприємства всіх інших рівнів влади не належать до

складу комунальних.

У зв'язку з новим правовим режимом комунальної власності створені на

її основі в 1991—1996 рр. підприємства потребують перереєстрації у формі

комунальних підприємств на зміну їхнього нинішнього статусу як державних

комунальних підприємств.

Комунальний сектор в Україні включає: промисловість, сільське

господарство, транспорт і зв'язок, будівництво, торгівлю та громадське

харчування, постачання і збут, житлово-комунальне господарство, побутове

обслуговування населення та інші галузі. Наприклад, як комунальні

зареєстровано понад 700 промислових підприємств, на яких зайнято майже 110

тис. чол. Це 8% усіх промислових підприємств України. Частина комунальних

закладів не мають самостійних банківських рахунків, а лише субрахунки,

наприклад, школи, дитячі садки та ін. Ще частина комунальних установ і

закладів мають змішану систему фінансування — як кошторисну, так і

госпрозрахункову.

Конституційне визначення правового статусу комунальної власності в

Україні зумовлює необхідність прийняття нового законодавства для

регламентування правового режиму комунальних підприємств.

Правового врегулювання потребує фінансова діяльність і статус

підприємств, заснованих на майні та капіталах, що належать Автономній

Республіці Крим. Згідно з Конституцією України (ст. 138) до відання

Автономної Республіки Крим належить управління майном, що є власністю

автономії. Це означає: вказані проблеми має бути розв'язано в законодавстві

Автономної Республіки Крим.

Нині фінанси підприємств комунальної власності функціонують на основі

законодавства, яке регламентує діяльність усіх господарських структур в

економіці України. Використання фінансових ресурсів підприємств комунальної

власності має свої особливості, їхній прибуток розподіляється в порядку,

визначеному відповідними місцевими радами згідно із статутами цих

підприємств. Статути затверджуються місцевими радами, котрим належать

вказані підприємства.

Прибуток підприємств комунальної власності підлягає оподаткуванню.

Згідно із Законом "Про бюджетну систему України" 100% податку на прибуток

комунальних підприємств зараховується до бюджету місцевої ради того рівня,

якому належать ці підприємства. Місцеві ради можуть надавати пільги або

повністю звільняти від оподаткування підприємства комунальної форми

власності в тій частині, в якій ці податки зараховуються до відповідних

місцевих бюджетів. У 1995 році, наприклад, у місті Вінниці комунальні

підприємства сплатили 278,1 млрд крб. податку на доходи підприємств. Це

склало 7,2 відсотка всіх надходжень бюджетів області від податку на доходи

підприємств усіх форм власності. У Донецьку цей відсоток склав 8,5, у

Миколаєві — ЗО, в Ужгороді — 45,2 відсотка.

Комунальні підприємства в Україні мають самостійні фінансові баланси,

їхні рахунки не об'єднуються з бюджетними рахунками органів місцевого

самоврядування. Більшість установ і закладів, котрі перебувають у

комунальній власності, є самостійними юридичними особами і фінансуються за

рахунок місцевих бюджетів на основі кошторисів.

Дослідження проблем функціонування фінансів комунальних підприємств

України буде неможливим без запровадження відповідної статистичної

звітності. Поки що такої статистики немає. Фінанси комунальних підприємств

обліковуються в складі фінансів державного сектора економіки. Місцева

фінансова статистика має стати одним із розділів комунальної статистики

України.

Із фінансами комунальних підприємств тісно пов'язані комунальні

платежі. В Україні система комунальних платежів одержавлена. Органи

місцевого самоврядування фактично не мають повноважень щодо власної цінової

й тарифної політики в комунальній сфері. Її визначає Кабінет Міністрів

України, міністерства, обласні Київська і Севастопольська міські державні

адміністрації. Необхідність надання відповідних повноважень органам

місцевого самоврядування є очевидною.

Частково цю проблему розв'язує Закон України "Про місцеве

самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року. За статтею 28 виконавчі

органи сільських, селищних та міських рад отримали право на встановлення в

порядку і межах, визначених законодавством, тарифів з оплати побутових,

комунальних, транспортних та інших послуг, що надаються підприємствами та

організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади.

Виконавчим органам місцевого самоврядування також надано право погодження в

установленому порядку цих питань підприємствами, установами та

організаціями, котрі не належать до комунальної власності.

Інститут комунальних платежів є атрибутом місцевих фінансових систем

фактично в усіх розвинутих зарубіжних країнах.

Позабюджетні фонди

Право на позабюджетні кошти місцеві ради всіх рівнів отримали після

ухвалення в 1990 р. Закону "Про місцеві Ради народних депутатів Української

РСР та місцеве самоврядування". У ст. 15 визначено можливість і джерела

формування місцевими радами єдиного позабюджетного фонду, а саме:

- додаткові доходи і заощаджені кошти, одержані за рахунок організованих

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13