Шпаргалка по философии (вступительные экзамены в аспирантуру НТУУ КПИ)

людиною, що спирається на різницю “Я” і “Ти”. Людська природа трактується

переважно як біологічна.

Критикував релігію, протиставляв її філософії.

З точки зору теорії пізнання – сенсуаліст. Реальний світ є дійсністю, що

чуттєво сприймається, і завдяки чуттєвому сприйманню можливе його пізнання.

Нова інтерпритація поняття “об’єкт” – формується на досвіді людського

спілквання. Перший об’єкт – завжди інша людина. Заперечує існування

об’єктів, що недосяжні для чуттєвого сприйняття. Завдання мислення –

збирати, порівнювати, класифікувати дані чуттєвого сприйняття. Критерій

істиності мислення – порівняння з данними досвіду.

63. Умови, джерела та пердумови (безпосередні) формування маркситської

філософії.

- соціально-економічні і політичні чинники

- розвиток природознавства

- вплив класичної німецької філософії

1) Промисловий переворот ( капіталізм ( посилення експлуатації ( страйки,

соц. Конфлікти. Постали питання можливості справедливого суспільства,

перспективи його розвитку та його мети.

2) - відкриття законів збереження та перетворення речовини та енергії (

стало основою філософських висновків про нестворюванність та

незнищуваннясть матерії та руху, єдність різноманітних форм руху, їх

взаємодії і перехід.

- клітинна теорія живої речовини ( філософський висновок про єдність усіх

живих організмів

- еволюційна теорія Дарвіна ( удар по релігійних уявленнях, ідея

безперервності розвитку у живій природі.

3) Гегелівська діалектика – як теорія розвитку і філософський метод. Ідеї

Фейєрбаха щодо об’єктивності матерії, сутності людини, критики релігії.

Успадкувала від німецької класичної філос. Раціоналлізм як спосіб

пояснення та осягнення дійсності.

64. Гуманістичний пафос філософії К. Маркса і Ф. Енгельса.

Марксизм = філософія + політекономія + науковий соціалізм.

Філософія марксизму відрізняється предметом дослідження : що є спільним для

природної і соціальної дійсності, людського мислення, процесу пізнанняю, що

об’єднує ці сфери, досліджує найзагальніші закономірності їх розвитку. До

предмета філософії включено людину, практику, відношення “людина-світ”.

Поєднання діалектики з матеріалізмом дало можливість застосовувати

діалктику для аналізу природи, економічних, соціальних, політичних

процесів.

Суспільство розглядається з точки зору його економічного життя, в основі

суспільного розвитку – спосіб виробництва матеріальних благ.

Головний зміст марксизму – гуманізм. Людина розглядається як найвища мета і

цінність розвитку сіспільства. Людина не лише продукт природи, а й

соціальний феномен; людина постає як носій соціальної активності, суб’єкт

діяльності, Творець матеріальних і духовних цінностей. Центральна проблема

– пошук шляхів для створення умов, що забезпечують вільний розвиток усіх

сутносних сил людини, усіх її здібностей.

Вирішення проблеми експлуатації – знищення приватної власності на засоби

виробництва.

Свідомість людини є усвідомленим буттям. Зумовлена суспільним буттям,

суспільна свідомість грає активну роль. Виникнувши як результат людської

діяльностяі, вона стає її передпосилкою.

Пізнання – практичне за своєю природою; пізнавальне і перетворююче

відношення людини до світу і до себе витікає з її соціально-діяльної

сутності.

Розкриття соціально-діяльної сутності людини і сутності світу її буття,

соціальної обумовленості змісту і структури суспільної свідомості,

практичної зумовленності пізнання, розробка питань діалектики дозволили

Марксу і Енгельсу довести, що спільним, об’єднуючим у понятті “людина” є

соціально-діяльна сутность людини, тобто забезпечення її життєвих потреб

відповідними видами діяльності.

65. Сутність матеріалістичного розуміння історії. (К. Маркс)

Акцент на економічне життя суспільства, на сферу матеріального виробництва;

в основі суспільного розвитку – спосіб виробництва матеріальних благ.

Виробничі відносини визначають усі інші відносини між людьми і становлять

суспільний базис. Матеріальне буття, економічний базис визначають суспільну

свідомість (мораль, право, ідеї, теорії, тощо). Вперше за всю історію

філософії розвиток суспільства розглядається з матеріалістичних позицій.

Минуле і майбутнє людства постає як послідовний закономірний процес зміни

економічного устрою суспільства, розвитку спочатку матеріального, а вже

потім духовного життя поколінь.

Матеріалізм і діалектика дозволили відкрити феномен повторюванності у

суспільних процесах і тим самим довести, що суспільство, а не тільки

природа, розвивається за певними законами, виділити окремі етапи в їх

розвитку, які були названі суспільно-економічними формаціями, по новому

оцінити роль народних мас в історії, дати своє розуміння причин виникнення

і функціонвання держави, соціальних класів, їхньої боротьби між собою,

показати еволюцію сімї та ін.

Суспільно-економічна формація: кожна система виробниціх відносин, що

виникає на конкретному етапі розвитку виробничих сил підкоряється як

загальним для усіх систем, так і особливим, властивим тільки їй одній,

законам виникнення, функціонування та переходу для вищої форми.

66. Розвиток В.І.Леніним марксистської філософії на основі узагальнення

історичної практики і нових досягнень природознавства.

Основа – соціально-економічний розвиток капіталізму, в тому числі в Росії

кінця 19-поч. 20 ст., і духовно-політичні процеси, що мали місце; у науці –

відкриття радіоактивності і електрону (подільність атому).

Використовував філософію марксизму для створення теорії боротьби

робітничого класу. Діалектика – у двох аспектах:

- філософський метод, що адекватно відповідає матеріалістичній

філософії

- метод, що може бути використаний в політичній діяльності.

Питання теорії пізнання - “Матеріалізм і емпіріокритицизм”. Відображення –

суттєва характеристика матерії на рівні неживої, живої природи і на рівні

свідомості суспільства. Пізнання – теж процес відображення; з іншого боку –

складним, суперечливий процес, що функціонує за законами діалектики.

Проблема матерії. Визначальні характеристики : об’єктивність і здатність

відображатися.

Надзвичайна увага – питанням функціонування суспільства і практики

революційних перетворень; підкреслюється роль трудових мас в історії.

Теорія соціалістичної революції.

Нове трактування держави : гол. функція - управління суспільством в

інтересах панівного класу. У майбутньому повинна відмерти.

Марксистська філософія несе ідеологічне навантаження.

67. Філософська думка в Україні. Загальна характеристика.

- докласичний період

а) давні слов’яни – “Велесова книга” – повага до життя людини,

праці, любов до землі.

б) філософія Київської Русі – пов’язана з Християнством. Етична

тематика: протистояння духовного і тілесного, добра і зла. Вища

мета пізнання – Бог, єдиний метод – божествене откровіння.

Соціальна філософія - єдність земель, централізація держави.

“Повість временних літ” (Нестор)

“Слово про закон і благодать” (Іларіон)

“Посланіє” (Климент Смолянич)

- період Відродження

Ранні гуманісти (Юрій Дрогобич, Павло Русич, Лукаш, Станіслав

Оріховський) – антропоцентрізм, самодостатність, незалежність

людини, самопізнання.

Острозька академія (Герасим Смотрицький, Йов Книжницький, Іван

Вишенський)

- самопізнання у нерозривному зв’язку людини з Богом.

Братські школи – ідеї православ’я.

Мелетій Смотрицький – праці суспільно-громадянського спрямування.

Києво-Могилянська академія – філософія викладається окремим курсом –

покликання віднайти істину, причини речей, дослідити життя і доброчсеність.

- Класичний період

- Г. Сковорода – засновник класичної укр. Філософії,

поінтеїстичний погляд. “Пізнай себе” – через віру і любов. Ідея

“сродної” праці – за покликанням.

- “універсалістська” філософія 19 ст. (Орест Невицький, Сільвестр

Гогоуский, Михайло Максимович) – поширення ідей німецької

класичної філософії, особ. Канта, Фіхте, Шеллінга.

- Кирило-Мефодіївське товариство (Костомаров, Куліш, Шевченко) –

протиставлення української філософії російській.

- Соціалістичні мотиви – Драгоманов, Франко.

- Новітня філософія

- Екзистенціально-романтична хвиля (поч. 20 ст.) Бердяєв, Шестов.

- Культурно-філософський підйом 20х років (“розстріляне

відродження”) – Хвильовий, Зеров, Яловий, Плужник та ін. –

спроба зберегти та творчо розвинути українську національну

культуру.

- Мислителі діаспори (Лишенський, Донцов, Чижевський).

68. Києво-Могилянська академія – колиска філософської думки на Україні.

Заснована Петром Могилою. Вперше в Україні викладали філософію окремо від

теології. Філософські курси значною мірою схоластичні. Філософія

розглядалась як система дисциплін чи наук, покликаних віднайти істину,

причини речей.

І. Гізель – процес пізнання відповідні до теорії образів. Речі, діючи на

органи чуття посилають їм чуттєві образи. Ці органи відбиваються на органі

чуття і стають відображеннями, які стають об’єктами діяльності внутрішнього

чуття.

Ф. Прокопович – пізнання на основі досвіду і споглядання.

Вчення про матерію: в основі всього лежить певний субстрат, що завдяки

формі перетворюється на певну річ. Рух - як зміна кінцевого стану.Простір і

час – невід’ємні від природних сил. Порожнеча неіснує.

Етика – теоретична (роль людини в світі, сенс життя, свобода волі) і

практична (шляхи і способи досягнення щастя, система виховання).

Сенс життя – у творчій праці, спрямованій на власне і громадське добро.

Розвиток філософії права.

69. Г.С. Сковорода як філософ.

1722-1794. Вихованець Києво-Могилянської академії. Проблеми, спрямовані на

дослідження людини, її існування та щастя. Релігійно-філософський характер

спирається на християнсько-світоглядні категорії.

Реальність є взаємодією 3х світів: макрокосм., мікрокосм.(людини),

символічного світу (Біблія).

Кожен світ є єдністю 2х натур : видимої (зовнішньої) та невидимої

(внутрішньої).

Макрокосм – світ речей і явищ + Бог.

Мікрокосм – людина тілесна + людина духовна.

Біблія – образність символів + розшифровка.

Заклик: “пізнай себе” – свою духовну сутність через віру і любов – таким

чином досягається щастя. Щастя – не в матеріальному задоволенні, а в

пізнанні і праці за свїми здібностями.

3 етапи самопізнання та пізнання:

- пізнання себе як самовласного буття

- як суспільної істоти

- як буття, що створене за образом і подобою Божою.

Основні лінії:

- антеізм (“сродність” людині усього світу)

- екзистенціальність (орієнтованість на неповторне в своїй

окремості людське існування, плюралістичність і в одночас

діалогічна гармонійність реальності)

- кордоцентризм (все ідде від серця)

Засновник класичної української філософії.

70. Філософські мотиви в творчості Т.Г. Шевченка.

Ф. Шевченка – глибоко індивідуальна, особиста і разом з тим грунтується на

національній ідеї українського народу, його ментальності. Ф. Ш. Виростає з

конкретно-узагального ставлення до віри, любові і нації. З любові до

України виникає ф. Пробудження людської гідності, сили протесту і

бунтарства.

Вінець творчості – уславлення свободи, першої і неодмінної умови

людського добробутя і щастя.

Творчість Шевченка – поетично-сиволічно-образна, тобто буквально не

тлумачна.

Україна постає в двох вимірах : як певна соціальна спільність, що

реально втілена в історичній дійсності сьогодення; а також як духовно

ідеальна спільність нашої минувщини, що має відродитись в прийдешньому.

Шевченків бунт заперечує певну несправедливу соціально-економічну

реальність з її порядком, законами, і т.п.; проте це заперечення не ставить

метою утвердження якогось іншого порядку. У творах немає ніякої програми

перетворення суспільного буття. І деальне царство є царством творчого

людського духу, а не букви.

Не можна сказати, що Шевченко був атеїстом, але відкидав з

християнської релігії все те, що заважає вільному розвитку особистості,

перешкоджає задоволенню внутрішніх потреб людини. Проти зловживання

релігією з політичною метою, релігійних війн, інквізиції.

У всій своїй творчості Шевченко постає як екзістенціальний

антеїстичний і кордоцентричний мислитель.

71. Ідеї суспільного прогресу І. Франка, Л. Українки, М. Драгоманова.

Михайло Драгоманов (1841-1895) – мислитель, історик та етнограф.

Центральне у світоглядній позиції – ідея поступу, спрямованого на

здійснення ідеалів лібералізму та соціалізму. Соціалістичний ідеал –

добровільна організація гармонійно розвинутих особистостей, анархістськє

суспільство, шлях – федералізм. Байдужий до національно-політичної

самостійності України.

Мислитель позитивістсько-натуралістичного плану, скептик, навіть атеіст.

Іван Франко (1856-1916)

Всебічно розробляє тему праці і трудової моралі. В центрі філософії –

людина, основний закон людяності – праця; це єдине, що здатне творити і

вдосконалювати людську душу.

Соціаліст, але не приймав ідеї диктатури пролетаріату і класової боротьби.

Соціалістичні переконання базуються на загальнолюдських, а не на класових

цінностях.

Держава не повинна існувати, шлях до соціалізму – “народне відродження”

через культурну та освітницьку діяльність.

Раціоналіст, підтримувава еволюційну теорію.

Леся Українка (Лариса Косач) (1871-1913)

Романтично-екзистенціальна спрямованість.

Міфологічно-антеїстична ідея органічної зрощеності людини з природою,

антропологічної наповненості природи.Оспівування ліризму української душі і

драми її релізації.

Будує філософію синтезу вічних проблем і сучасних запитів.

72. Філософські аспекти історичної концепції М. Грушевського.

М. Грушевський репрезентував зовсім новий, вищий щабель національно-

суспільної думки. І хоча він вважається народником (вважав народ основним

чинником історичного прогресу), зі старим народництвом його пов’язувала

хіба що віра у доленосне призначення народу. Всі інші сторони світогляду М.

Грушевського відчутно відрізнялися від класичних поглядів народників.

І у ставленні до еліти М. Грушевський був куди гнучкіший за традиційне

народництво. Для нього історичні постаті князів, бояр, шляхти – не

потенційні зрадники свого народу, а діячі, що відіграли позитивну роль у

певний проміжок часу. Показовою є взагалі оцінка М. Грушевським знакових

фігур національної історії козацької доби. І. Виговський – вірний

послідовник політики Б. Хмельницького. П. Дорошенку він явно симпатизує,

причому в «Ілюстрованій історії...» підкреслюється саме його свідоме

самостійництво. Натомість негативна характеристика дається І.

Брюховецькому, Д. Многогрішному та І. Самойловичу за їхні проросійські

настрої.

Дуже велике значення Грушевський надавав постаті Б. Хмельницького. За

загального скепсису до постаті гетьмана, Грушевський вважав, що Б.Х.

спромігся зробити набагато більшо, ніж будь-хто на його місці, і що

успішний ісход війни був в дуже ведикій мірі заслугою гетьмана. Навіть

І.Мазепу Грушевський вважав лише продовжувачем політики Хмельницького щодо

незалежності України.

Великою заслугою Грушевського є “українізація” Київської Русі. Він довів

“українськість” багатьох земель Київської Русі (київське, чернигівське,

галицько-волинськє князівства, полєсьє), та навіть змусив російських

істориків визнати його правоту.

73. Основные направления развития российской философии 2-й пловины 19 ст.

Общая характеристика.

Вторая половина XIX века:

Западники-материалисты В.Г. Белинский (1811 - 1848). А.И. Герцен (1812 -

1870), Огарев, Н.Г. Чернышевский (1828 - 1889), Н.А. Добролюбов (1836 -

1861), Д.И. Писарев (1840 - 1868). Они являлись не только философскими

теоретиками, но и идеологами русской революционной демократии. Русские

философы прошли поучительную школу немецкой классической философии и

Французского просвещения. После глубокого увлечения гегельянством русские

философы повернулась в сторону материализмама (не без помощи Феербаха),

стремясь однако сохранить диалектичность. Они обосновали принцип единства

сознания и бытия, первичность материи по отношению к сознанию, идею о том,

что сознание есть свойство не всей, а только высокоорганизованной материи -

мозга. Критика церкви.

Герцен. Основоположник народничества. Единство бытия и мышления, природа

существует независимо от человека, а законы мышления есть отражение законов

бытия. Старался найти метод познания, является единством опыта и умозрения.

В философской истории - проблема общественного закона, который есть

сочетание стихийного хода истории (бессознательная жизнь народа) и

сознательная деятельность индивидов. Человек есть венец творения, сознание

человека не вне природы, а разумение о себе. Ценность личности в разумном

и нравственном деянии. Личность создается средой и событиями, а последние

несут на себе ее отпечаток. Разочарован в западном социальном перевороте,

идея русского крестьянского социализма. Сельская община есть зачаток

социализма, а русский вопрос заключается в вопросе о крепостном праве.

Природа и человеческая история вечно и непрерывно изменяются, они течение,

прелив, движение, причем движение происходит посредством борьбы 2

противоположных тенденций: возникновения и разрушения. Развитие идет через

противоречия, борьбу нового со старым, отрицанием отжившего нарождающимся.

Огарев. Материалист и атеист. Критика церкви как рабского страха,

разработка общинного социализма, признание важной роли экономического

фактора в историческом процессе.

Белинский. Идеи необходимости прогресса, буржуазные порядки более

прогрессивны, поэтому об отмене патриархизма на Руси. Приветствуя

социальный уклад в обществе, скептически относился к реформистским проектам

западных социалистов, говорил, что в новое время не обойдется без крови,

однако народная революция в России произойдет не скоро. При этом обращался

к идеалам первоначального христианства. В искусстве - реализм и приближение

его к народу.

Чернышевский (его школа - Добролюбов, Писарев, Шелгунов). В природе, по

Чернышевскому, нечего искать идей: в ней лишь разно оформленная материя с

разнородными качествами, в результате столкновения которых и начинается

жизнь природы. Неуничтожимость материи и ее связь с пространством и

временем. Человек - природное существо, его организм един, а сознание есть

проявление материальной субстанции. Антропологический принцип. Философия

Чернышевского монистична и направлена против дуализма. Идеи классовой

борьбы, неизбежности социальных революций, утопический социализм. Новая

революционная мораль - приверженность идеалам революции, борьба. Реальная

красота действительности. Критерии красоты социально-культурно

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16