Дипломная работа: Розробка методики керування проектом міжнародних морських фрахтових перевезень

Морське страхування в нашій державі регламентовано Розділом 8 Кодексу торгового мореплавання України «Морське страхування», чим підкреслюється особлива увага законодавця до питань розподілу прав і обов'язків сторін у морських страхових правовідносинах. Більш докладну регламентацію морські страхові правовідносини знаходять у відповідних положеннях правил морського страхування, розроблювальних національними морськими страховиками. Наявність у нашій країні різноманітних правил морського страхування негативно відбивається на рівні державного контролю морських страхових правовідносин і утрудняє здійснення в Україні сострахування і перестрахування.

З огляду на практику іноземних держав, можна вказати наступній напрямок удосконалювання нормативно-правової бази морського страхування в Україні.

Для більш ефективної регламентації правовідносин по страхуванню відповідальності обличчя, зайнятих у сфері торгового мореплавання, страхування судів і вантажів, однозначної вказівки в КТМ України на диспозитивний характер тих чи інших норм і виключення невідповідності деяких імперативних положень із загальноприйнятої практичної реалізації необхідне внесення відповідних змін і доповнень у кодекс торгового мореплавання України.

Доцільне проведення чіткого розмежування повноважень державного регулювання відносин сфері морського страхування в Україні і Департаментом фінансових установ і ринків.

Національний страховий ринок відчуває потребу в розробці і впровадженні на законодавчому рівні уніфікованих правил морського страхування і перестрахування, що відповідають правилам, прийнятим в усьому світі і лондонських страховиках, що базуються на застереженнях Інституту. Це дозволяє максимально повно використовувати; ємність національного страхового ринку, спростити процедуру перестрахування морських ризиків в іноземних страховиків.

Створення в Україні єдиного державного фонду страхових гарантій дозволило б цілком забезпечити потреба національних морських страховиків у перестрахуванні, при неможливості його повного розміщення серед страховиків-резидентів. При цьому прибуток від перестрахування у виді визначеної частини перестрахувальних платежів могла б бути одним зі стабільним джерелом поповнення Державного бюджету.

Національні судновласники при плаванні у внутрішніх водах і територіальному морі України часто не страхують свою відповідальність у повному обсязі, зокрема при страхуванні відповідальності за збиток, заподіяний навколишньому середовищу. Тому окремі види морського страхування необхідно перевести з розряду добровільних в обов'язкові.

Представляється необхідним також введення обов'язкового страхування моряків – громадян України, що працюють під «прапором», безпосередньо крюінговими компаніями при висновку контракту, за рахунок іноземних судновласників. Це дозволить застрахувати відповідальність судновласника на українському страховому ринку, що позитивно відіб'ється на фінансовому стані страховиків-резидентів і забезпечить надійну гарантію виконання страховиками своїх зобов'язань перед членами екіпажів.

Необхідно також на законодавчому рівні сприяти збереженню діючої системи розподілу ризику чи втрати ушкодження вантажу між вантажовласником і перевізником через перспективу посилення, що намітився, відповідальності судноплавних компаній по вантажних ризиках, що зв'язана з можливою ратифікацією Україною Конвенції ООН про морське перевезення вантажів 1978 р.

Оцінюючи сучасний стан морського страхування України, можна відзначити, що позитивних змін у правовій регламентації цієї сфери більше чим негативних. Це підтверджується послідовним поступальним рухом до активної взаємодії суб'єктів морського страхового ринку, на якому усе велику роль здобуває процес саме регуляції страхової діяльності. Тому на даному етапі для ефективного функціонування ринку морського страхування не досить удосконалювання тільки нормативно-правової бази, а необхідна успішна реалізація комплексної програми розвитку економіки в цілому.

2. Організаційно-економічна характеристика суб'єкта ЗЄД-компанії «Укрічфлот»

2.1 Посадові інструкції

флот страхування транзитний перевезення

Організаційна структура (додаток 1) є дивізіональна.

Директор:

-  здійснює керівництво усіма видами діяльності;

-  направляє діяльність підрозділів підприємства на досягнення високих темпів розвитку підприємства;

-  забезпечує виконання підприємством досягнення намічених планів;

-  організує виробничо-господарську діяльність підприємства;

-  уживає заходів по забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами;

-  забезпечує правильне сполучення адміністративних і економічних методів керівництва.

Головний інженер: визначає технічну політику, перспективи розвитку підприємства, напрямку реконструкції;

-  здійснює контроль за дотриманням конструктивної, проектної і технологічної дисципліни, правилами норм по охороні праці і техніки безпеки;

-  забезпечує своєчасну і якісну підготовку виробництва, технічну експлуатацію, ремонт і модернізацію устаткування;

-  уживає заходів по удосконалюванню організації виробництва і праці.

Виробничо-диспетчерська служба:

-  забезпечує оперативне регулювання ходу виробництва і ритмічну роботу підприємства;

-  здійснює керівництво розробкою виробничих програм для цехів, ділянок і підприємства в цілому;

-  забезпечує розробку і впровадження нормативів для оперативного календарного планування;

-  забезпечує оперативний контроль за забезпеченням виробництва технічної документації, матеріалами, устаткуванням;

-  забезпечує своєчасне оформлення, облік і регулювання замовлень по міжцеховій кооперації;

-  забезпечує функціонування систем сіткового планування;

-  контролює хід виконання планів.

Перший заступник директора:

-  забезпечує технічний стан судів;

-  забезпечує роботу з комплексного обслуговування флоту;

-  контролює своєчасне одержання від замовників документів, необхідних для висновку контракту на вантажоперевезення.

Головний бухгалтер-начальник бухгалтерсько-фінансової служби:

-  забезпечує своєчасне надання адміністрації підприємства й уповноваженим органам документації про фінансове положення підприємства;

-  своєчасне складання бухгалтерської звітності;

-  своєчасна подача документів у податкову адміністрацію.

Заступник директора по роботі з персоналом і соціальними питаннями:

-  забезпечує соціально – економічну діяльність підприємства;

-  вирішує комунальну проблему помешкань працівників підприємства;

-  забезпечує роботу пунктів харчування й охорони здоров'я на підприємстві.

2.2.1 Судноремонт

Основним видом діяльності підприємства «Укррічфлот» є судноремонт.

Підприємство здійснює усі види ремонту морських, річкових, рибальських судів. Також робить переустаткування і модернізацію судів, заміну зовнішнього обшивання, очищення і фарбування підвідної частини корпуса, ремонт гвинтового комплексу і донно-забортної арматури, ремонт окремих механізмів і пристроїв, ремонт суднового електроустаткування, радіонавігаційної і рибопошукової апаратури, установка на судах сучасної супутникової телекомунікаційної апаратури, відновлення деталей суднових технічних засобів, виготовлення нестандартного оснащення для ремонту судів. Підприємство може робити ремонт судів, як вітчизняної, так і закордонної будівлі.

Судна приймаються на ремонт за стандартно відпрацьованою схемою:

1.  Полягає контракт на ремонт судна (додаток 1).

2.  Судно приходить у Херсон, проходить митна «очистка», для цього необхідні документи:

-  ремонтна відомість (додаток 2);

-  митна декларація (імпортна №31) (додаток 3);

-  рахунок проформа про балансову вартість судна;

– акт приймання судна в ремонт (додаток 4).

3.      Після закінчення ремонтних робіт заповнюється декларація (експортна №31) плюс ремонтна відомість, акт виконання робіт.

2.2.2 Морські фрахтові перевезення

Другим основним видом діяльності підприємства «Укррічфлот» є надання своїх судів (судна на балансі підприємства) у чартер, тобто під фрахт.

За договором морського перевезення вантажу перевізник (судновласник) зобов'язується доставити вантаж, що йому передасть відправник (вантажовласник), у порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Договір морського перевезення вантажу може бути укладений:

1.  З умовою надання для морського перевезення вантажу всього судна, частини його чи визначених суднових приміщень (чартер).

2.  Без такої умови.

Чартер фрахт буває двох видів:

1)  договір щодо фрахтування судна на час (тайм-чартер)

2)  договір щодо фрахтування судна без екіпажа (бербоут-чартер)

За договором фрахтування судна на час (тайм – чартер) судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати фрахтувальнику судно і послуги членів екіпажа судна в користуванні на певний строк для перевезення вантажів, чи пасажирів для інших цілей торгового мореплавання.

За договором фрахтування судна без екіпажа (бербоут – чартер) судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати фрахтувальнику в користування його володіння на певний строк, не укомплектоване екіпажем і неспоряджене судно для перевезення вантажу, чи пасажирів для інших цілей торгового мореплавання.

2.3 Умови господарювання в макросередовищі

Макросередовище в широкому змісті являє собою відносини Укррічфлоту із державою в особі її органів: податковими органами, Державною митною службою, а також керуванням з питань ЗЕД при обласній адміністрації, що безпосередньо впливають на діяльність підприємства на українському фрахтовому ринку.

Умови господарювання підприємства в мікросередовищі мають на увазі взаємодію його з конкурентами, споживачами, уповноваженим банком.

Власниками морських суден в Україні є 70 юридичних осіб, у т.ч. 13 судноплавних компаній, 19 морських торгових і 3 морських рибних порти, 15 рибальських підприємств, 8 науково-дослідницьких об'єднань, 6 промислових (включаючи суднобудівні) підприємств і стільки ж організацій по обслуговуванню морських шляхів і акваторій портів. Усі вони розташовані в регіоні Азово-Чорноморського басейну.

Споживачі підприємства – це вантажовласники, яки хочуть зафрахтувати судно підприємства або судновласники, які бажають провести судноремонт.

Уповноваженим банком підприємства «Укррічфлот» є «Укрсоцбанк», який знаходиться за адресою: м. Херсон вул. 21 Січня.

2.5 Фінансово-економічна діяльність

Найважливішими характеристиками фінансово-економічної діяльності підприємства є платоспроможність і фінансова стійкість. Якщо підприємство платоспроможне і фінансово стійке, воно має перевагу перед іншими підприємствами того ж профілю в залученні інвестицій, в одержанні кредитів, у виборі постачальників і найманні високо кваліфікованих кадрів. Крім того, підприємство не вступає в конфлікт із державою і суспільством, тому що вчасно виплачує податки в бюджет, заробітну плату, дивіденди, відсотки по кредитах і т.д. У літературі по аналізу фінансово-економічного стану підприємства розрізняють два види оцінки фінансово-економічної діяльності підприємства:

1.  Оцінка платоспроможності.

2.  Оцінка фінансової стійкості.

Фінансова стійкість підприємства – це гарантована в часі платоспроможність, незалежність від випадків ринкової кон'юнктури і поводження партнерів.

Платоспроможність – це достатність ліквідних активів для погашення в будь-який момент усіх своїх короткострокових зобов'язань перед кредиторами. До ліквідних активів відносяться: кошти (у касі, на розрахунковому і валютному рахунку, чекові книжки, акредитиви), а також легко реалізовані фінансові активи (депозити – внески в банках під відсотки; державні казначейські зобов'язання; облігації й інші цінні папери, що вільно купуються і продаються, котируються на біржі).

Одночасний аналіз платоспроможності і фінансової стійкості містить у собі інтегральна бальна оцінка фінансово-економічного стану підприємства. Сутність методики полягає в класифікації підприємств по ступені ризику, виходячи з фактичного рівня показників (коефіцієнтів) і рейтингу кожного показника:

1  Клас – підприємства з великим запасом фінансової стійкості.

2  Клас – підприємства з деяким ступенем ризику по заборгованості, але ще не ризиковані.

3  Клас – проблемні підприємства із середнім ступенем ризику.

4  Клас – підприємства з високим ризиком банкрутства.

5  Клас – підприємства найвищого ризику.

6  Клас – практично неспроможні підприємства (банкрути).

Таблиця 2.1. Класифікація підприємств за критеріями фінансового стану

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6