Госбюджет, дефицит бюджета

підходів і принципів організації в умовах зародження та функціонування

ринкових відносин. Податкова політика України як підсистема фінансової

політики перебуває на стадії формування, пошуків напрямків її розвитку та

вдосконалення.

Реалізація податкової політики відбувається через систему законодавчих і

нормативних актів. Тільки за умов суспільного визнання їх необхідності,

сприяння активному впровадженню, обов'язкового дотримання норм чинного

законодавства усіма суб'єктами суспільно-економічних відносин можна досягти

успіхів. Це підтверджує практика формування та розвитку основних засад і

принципів функціонування ринкового середовища.

Перші кроки реформування податкової системи в Україні зроблені. Але

назвати їх вдалими навряд чи можна. Робота з формування податкової політики

ще попереду, її необхідно завершити якнайшвидше.

З цією метою в першому півріччі минулого року Верховна Рада за участю

уряду переглянула ставки акцизного збору на всі підакцизні товари і

встановила фіксовані ставки в екю на одиницю товару, застосування яких

зупинило масові випадки зменшення митної вартості для оподаткування імпорту

підакцизних товарів. З метою запобігання ухилянням від сплати податку на

додану вартість шляхом зменшення митної вартості Кабінет Міністрів

встановив мінімальні ціни на імпортовані транспортні засоби, лікеро-

горілчані та тютюнові вироби й деякі інші товари.

Із 1 липня 1996 р. запроваджено патентування деяких видів підприємницької

діяльності, що дало змогу встановити фіксований розмір платежів

підприємницьких структур, які, займаючись торговельною діяльністю,

операціями з готівковими валютними цінностями, наданням послуг, часто

ухилялись від оподаткування. За друге півріччя таких платежів надійшло 73,9

млн. грн., і практика свідчить про доцільність подальшого застосування

плати за патенти шляхом удосконалення діючого механізму нарахування та

стягнення.

З метою забезпечення державного контролю за виробництвом і реалізацією

спирту етилового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів із липня по

грудень 1996 р. було прийнято 46 постанов і розпоряджень Кабінету

Міністрів. Це дало можливість повною мірою вплинути на формування ринку

згаданих товарів і збільшити обсяг надходжень до бюджету більш як утричі.

У 1996 р. вживалися заходи, спрямовані на забезпечення стабільності і

збільшення надходжень до бюджету митних зборів та інших платежів від

зовнішньоекономічної діяльності, що дало змогу одержати таких доходів

більше, ніж передбачено, на 59,5 млн. грн. У галузі зовнішньоекономічної

діяльності першочергового розв'язання потребують такі проблеми, як

врегулювання операцій з давальницькою сировиною стосовно нафти, що

переробляється на вітчизняних заводах, впорядкування податкових пільг за

імпорт, які призводять до зменшення конкурентоспроможності вітчизняної

продукції, запровадження економічних важелів впливу на інтенсивніше

скорочення "бартеризації" як у зовнішній, так і внутрішній торгівлі.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 25 жовтня 1996 р. № 1296

була створена тимчасова комісія з питань забезпечення своєчасності сплати

податків, внесення інших обов'язкових платежів та ефективного використання

бюджетних коштів. Комісія розглядає роботу окремих міністерств із

зазначених питань і вносить пропозиції щодо усунення заборгованості та

поліпшення розрахунково-платіжної дисципліни в Україні.

Однак тенденція зростання заборгованості підприємств перед бюджетом

зберігається і в 1997 р., про що свідчать дані, наведені у таблиці 10.

Таблиця 10. Стан заборгованості за платежами до бюджету і Пенсійного

фонду на 1.02.97 р. (млн. гри.)

|Найменування платежів | | |Відхилення до|

| |1.01.|1.02.|1.01.97 |

| |97 |97 | |

| | | |(+,-)|% |

|Податок на додану |575,0|916,9|341,9|159,5 |

|вартість | | | | |

|Акцизний збір |34,7 |35,1 |0,4 |101,2 |

|Податок на прибуток |318,0|264,5|-53,5|83,2 |

|Прибутковий податок на |2,7 |2,9 |0,2 |107,4 |

|доходи від | | | | |

|підприємницької | | | | |

|діяльності | | | | |

|Плата за землю |166,2|211,9|45,7 |127,5 |

|Інші податки і платежі |268,0|287,0|19,0 |107,1 |

|ВСЬОГО |1364,|1718,|353,7|125,9 |

| |6 |3 | | |

|Надходження до Пенсійного|1581,|1785,|203,6|112,9 |

|фонду |7 |3 | | |

|ВСЬОГО |2946,|3503,|557,3|118,9 |

| |3 |6 | | |

Таким чином, заборгованість підприємств перед бюджетом на 1.02.97 р.

становила 3,5 млрд. грн., або в 2 рази більше від місячних надходжень у

січні п. р. Майже 50% цієї заборгованості припадає на 600 великих

підприємств переважно державної форми власності й таких, де частка акцій

належить державі. Державними податковими адміністраціями України в 1996 р.

перевірено 369 тис. госппідприємств, або близько 60% їх загальної

кількості. У кожному другому перевіреному підприємстві встановлено

порушення чинного законодавства, додатково нараховано податків і

застосовано фінансових санкцій на суму 2,8 млрд. грн.

Перевірками дотримання установами банків порядку касового виконання

бюджету в 877 установах комерційних банків виявлено порушення, за що до них

застосовано фінансові санкції на суму 12,2 млн. грн., а порушення

черговості зарахування платежів до бюджету встановлено у 1521 випадку, за

що нараховано штрафних санкцій на 4,7 млн. грн.

Державними податковими адміністраціями передано 5008 справ до арбітражних

судів про визнання боржників банкрутами.

Підрозділами податкової поліції в 1996 р. викрито 5919 кримінальних

проявів ухиляння від сплати податків (у 1995 р. — 3464), порушено 5682

кримінальні справи (у 1995 р. — 3293), а також викрито 6224 інших злочинів,

пов'язаних із незаконною діяльністю посадових осіб перевірених комерційних

структур (у 1995 р. — 6265). До бюджету донараховано 368,7 млн. грн. (у

1995 р. — 20,5 млн. грн.). До кримінальної відповідальності притягнуто

понад 12,3 тис. осіб, із них — 6,1 тис. злісних неплатників податків (у

1995 р. — 3,6 тис.), на яких до суду направлено 1771 кримінальну справу (в

1995 р. — 666 справ).

Причинами такої ситуації є низький рівень відповідальності та недійовий

механізм адміністративних покарань щодо стягнення податків і зборів. У

сучасних умовах підприємствам і організаціям фінансове вигідніше сплачувати

штрафні санкції та використовувати в своїх цілях кошти, які своєчасно не

сплачені до бюджету та не повернуті постачальникам, ніж взяти кредити в

установах комерційних банків.

Зважаючи на таку складну ситуацію, Верховна Рада 5 лютого 1997 р.

прийняла Закон України "Про внесення змін і доповнень до Кримінального і

Кримінально-процесуального кодексів України щодо відповідальності за

ухиляння від сплати податків", відповідно до якого посилюється міра

відповідальності платників податків за навмисне ухиляння від сплати

податків, зборів та обов'язкових платежів аж до позбавлення волі із

конфіскацією майна.

Виходячи з нагальної потреби зупинення кризових явищ в економіці,

раціонального використання бюджетних коштів та з метою посилення фінансово-

бюджетної дисципліни, 28 лютого 1997 р. Президент України видав Указ "Про

заходи щодо забезпечення наповнення державного бюджету та посилення

фінансово-бюджетної дисципліни", яким передбачено:

— утворення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та

Севастополі тимчасових комісій з питань забезпечення своєчасності сплати

податків, внесення інших обов'язкових платежів та ефективного використання

бюджетних коштів на чолі з Головою Ради Міністрів Автономної Республіки

Крим, головами відповідних місцевих державних адміністрацій та координацію

діяльності зазначених тимчасових комісій;

— органам виконавчої влади включати до контрактів з керівниками

підприємств, установ, організацій, що належать до сфери їх управління,

умови щодо виконання підприємствами, установами, організаціями зобов'язань

зі сплати податків, внесення інших обов'язкових платежів до бюджетів та

виплати заробітної платні працівникам чи дотримання погодженого графіка

погашення відповідної заборгованості, передбачаючи, що невиконання цих умов

є підставою для розірвання контрактів;

— запровадити щоденне накопичення інформації про надходження окремих

податків, зборів й інших обов'язкових платежів до зведеного бюджету України

з виділенням інформації щодо надходжень до державного бюджету;

— упорядкувати режим безмитної торгівлі з метою запобігання можливим

зловживанням у цій сфері;

— розглянути питання щодо запровадження застави у випадку тимчасового

ввезення на територію України транспортних засобів;

— розглянути питання щодо розширення презумптивного оподаткування

підприємницької діяльності фізичних осіб — підприємців та суб'єктів малого

підприємництва із запровадженням фіксованих ставок оподаткування залежно

від обсягів обороту за результатами діяльності, а також щодо можливості

запровадження податку з обороту на окремі види підприємницької діяльності;

— запровадити регулювання фондів оплати праці на підприємствах-

монополістах.

Рекомендовано Вищому арбітражному суду України вжити заходів щодо

прискорення розгляду арбітражними судами справ про банкрутство, порушених

заявами державних податкових адміністрацій.

Поряд із цим передбачено підготувати ряд законодавчих актів із зазначених

проблем та посилити відповідальність платників податків перед бюджетом,

зокрема щодо:

— внесення змін до Закону України "Про підприємництво" в частині

спрощення процедури скасування державної реєстрації суб'єктів

підприємницької діяльності в разі порушення ними податкового законодавства;

— справляння ввізного мита та податку на додану вартість на продукцію,

виготовлену із давальницької сировини українського замовника, під час

ввезення цієї продукції на митну територію України;

— посилення майнової, кримінальної та адміністративної відповідальності

за ухиляння від сплати податків, зборів та внесення інших обов'язкових

платежів до бюджетів за нецільове використання бюджетних коштів;

— встановлення мінімальної орендної плати за здачу в оренду житла,

будівель (споруд) фізичними особами як бази для нарахування прибуткового

податку з громадян.

Задоволення особистих, підприємницьких інтересів має гарантуватися

законодавством України, що стане основою для збільшення децентралізованих

фінансових ресурсів і базою для зміцнення фінансового становища держави

через стабільні, реальні, надійні методи впливу і підойми регулювання

економічних процесів, і перш за все — через використання дійового механізму

стягнення податків і формування доходів бюджету. Новостворену за

відповідний період вартість у вигляді національного доходу слід розподіляти

активними, ефективними і стабільними методами, зосереджуючи в руках держави

ту його частину, вилучення якої не спричинить поглиблення суперечностей між

економічними інтересами суб'єктів ринкових відносин і сприятиме їх

економічному зростанню. Встановлення оптимального розміру вилучуваної

частки новоствореної вартості на всіх стадіях суспільного виробництва є

досить важливою роботою. Це питання можна вирішити науково обгрунтованим

визначенням і зменшенням кількості об'єктів оподаткування, а також

встановленням розмірів податків і зборів до бюджету та цільових

позабюджетних фондів. Значною мірою це залежить від механізму стягнення

податків і формування доходів бюджету, від професіоналізму й компетентності

посадових осіб, які займаються реалізацією податкової політики.

За допомогою податків держава має регулювати процеси виробництва,

розподілу, перерозподілу та споживання ВВП, збалансованості економічних

інтересів та вилучення частини новоствореної вартості до бюджетів усіх

рівнів і цільових фондів.

За своєю природою податки виконують фіскальну, стимулюючу, регулюючу і

контрольну функції. Не претендуючи на однозначність у поглядах на зміст

податків, зауважимо, що нині діюча система податків і зборів не виконує

повною мірою жодної з цих функцій, а єдиний механізм виконання доходів

бюджету як такий у суспільстві ще не сформований. Діюча система

оподаткування потребує радикальних змін. В основу її побудови слід покласти

стабільні, реальні та стимулюючі методи й форми реалізації економічних

відносин, які б сприяли розвитку ініціативи та підприємництва, стабілізації

економіки і фінансового становища держави.

На виконання Указу Президента України від ЗІ липня 1996 р. № 621 "Про

заходи щодо реформування податкової політики" Кабінет Міністрів підготував

пакет законодавчих актів щодо вирішення першочергових завдань із

реформування податкової політики і зниження податкового тягаря на

товаровиробника, які подані на розгляд Верховної Ради.

У цьому пакеті — пропозиції щодо вдосконалення порядку справляння податку

на додану вартість, податку на прибуток підприємств, прибуткового податку,

акцизного збору, місцевих податків і зборів, податку із власників

транспортних засобів, машин і механізмів.

На розгляді у Верховній Раді України знаходяться законопроекти "Про

податок на нерухоме майно (нерухомість)", "Про забезпечення розвитку

вітчизняного підприємництва та збалансування доходів і видатків бюджету",

"Про здійснення платежів на території України та порядок забезпечення

податкових зобов'язань" і деякі інші проекти. У законопроектах

пропонується:

— зменшити податкове навантаження на суб'єкти підприємницької діяльності

в першу чергу за рахунок скорочення відрахувань від фонду оплати праці до

державних цільових фондів (Пенсійного фонду, Фонду для здійснення заходів

щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту

населення, Фонду сприяння зайнятості населення); — скасувати відрахування

до ряду інших фондів;

— визначитися з новими підходами в оподаткуванні прибутку підприємств і

доходів громадян;

— розширити податкову базу шляхом значного скорочення пільг у процесі

оподаткування доходів юридичних та фізичних осіб, сплати податку на додану

вартість та деяких інших видів пільг.

Поряд із цим передбачається здійснити реструктуризацію заборгованості

підприємств та організацій перед бюджетом, яка виникла останніми роками, а

саме:

— суму заборгованості, що виникла до ЗІ грудня 1993 р., списати у зв'язку

із закінченням строку позовної давності;

— суму податкових зобов'язань, що виникла з 1 січня 1994 р. до ЗІ грудня

1995 р. включно, реструктуризувати шляхом розстрочення сплати суми

заборгованості строком на 120 місяців зі сплатою рівними частинами

щоквартально;

— суму податкових зобов'язань, що виникла з 1 січня 1996 р. до ЗО

листопада 1996 р. включно, реструктуризувати шляхом розстрочення сплати

суми заборгованості строком на 60 місяців зі сплатою рівними частинами

щомісячно.

Податкова реформа передбачає усунення причин, що гальмують розвиток

підприємницької діяльності всіх форм власності, заохочення інвестицій в

економіку України, реальне збалансування бюджету, зміцнення податкової та

бюджетної дисципліни.

Реформування податкової політики проходить досить складно. І це

невипадково. Цьому є об'єктивні та суб'єктивні причини. На нашу думку, нині

основним завданням є те, що кількісні показники податкової системи мають

поступитись якісним шляхом скорочення кількості податків, зборів і

обов'язкових платежів та запровадження системи врегульованих, науково

обгрунтованих, оптимальних форм і методів податкового впливу, регулювання

підприємницької діяльності через якісно нові, найвпливовіші, а головне,

ефективні та стимулюючі податкові важелі. Податкова політика має бути

жорсткою, але справедливою, стабільною, зрозумілою та привабливою. Вона має

виступати провідним стимулюючим фактором у стабілізації виробництва,

забезпечувати повне, якісне і своєчасне виконання доходів бюджетів усіх

рівнів.

Податкова реформа, яка проводиться в Україні, — це відкритий крок

держави до розуміння усіма суб'єктами підприємницької діяльності свого

обов'язку та відповідальності перед суспільством щодо податкових

зобов'язань. Зменшення податкового навантаження має сприяти легалізації

"тіньових" доходів і потоків фінансових ресурсів та збільшенню надходжень

до бюджету. Податки мають сплачувати усі суб'єкти підприємницької

діяльності, а не лише ті, де ведеться облік. Це — об'єктивний закон

економічного розвитку.

Проведення реформи — це робота не одного фінансового року. Можливо,

доцільніше приймати законодавчі акти з питань оподаткування і реформування

податкової системи поступово. Це унеможливило б негативні наслідки,

пов'язані з процесами реалізації податкової політики і формування ринкового

середовища.

ДЕЯКІ ОЦІНКИ ПРАКТИКИ ОБСЛУГОВУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ В УКРАЇНІ

Державні цінні папери (ДЦП) є фінансовим інструментом, який

використовується практично в усіх країнах. Випуск їх здійснюється урядами

відповідних держав головним чином для неемісійного (неінфляційного)

фінансування тимчасового або перманентного дефіциту державного бюджету.

Крім того, за допомогою емісії ДЦП може одночасно матися на увазі:

— використання ДЦП як ефективного інструменту макроекономічного

регулювання (регулювання кредитно-грошового обігу за допомогою операцій на

відкритому ринку шляхом впливу на банківську систему, вплив на рівень і

структуру інвестицій та заощаджень населення і суб'єктів господарювання,

формування базової ставки для інших оборотних фінансових інструментів

тощо);

— розвиток фондового ринку в цілому і торговельної системи для ринку ДЦП

зокрема;

— визначення реальної вартості обслуговування державного боргу (процентна

ставка прибутковості ДЦП визначається на ринку).

Конкретна "вага" вищезазначеного залежить від конкретних економічних і

політичних умов у країні, що досить чітко простежується на прикладі

пострадянських держав СНД, зокрема України та Росії.

Це робить ДЦП обов'язковим атрибутом економічного життя будь-якої

розвинутої держави і означає, що підтримка досягнутих обсягів ринку

(кількість ДЦП в обігу, помножена на їх курсову вартість), а також

(звичайно) його постійне і повільне зростання є одним із важливих завдань

уряду відповідної держави (наочний приклад — США). Внаслідок цього

надійність ДЦП вважається (і справді є такою) максимальною на фондовому

ринку конкретної країни. Інша справа, коли сама держава може стати

банкрутом через ряд обставин, зокрема через перекручене уявлення про

природу ДЦП, які є перш за все інструментом оперативного реагування на

дисбаланси надходжень і витрат держбюджету, що виникають, і не можуть

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15