Госбюджет, дефицит бюджета

п'ять вищевказаних регіонів протестували проти фінансування за їх рахунок

усіх інших, а останні отримували допомогу нерегулярно, із значним

запізненням /у тому числі й Чернівецька область /. Невизначеність у наданні

субсидій фактично означає, що витрати місцевих бюджетів регулюються

центральними органами виїзди, а органи місцевого самоврядування, як і за

умов командно-адміністративної системи, залишаються в більшості випадків

лише виконавцями централізованих рішень.

З вищезазначеного випливає, що форми і методи бюджетного регулювання,

успадковані Україною з часів існування колишнього СРСР, не є достатньо

ефективними, оскільки регіональні і місцеві бюджети залишилися певною мірою

прохачами коштів у відповідних вищестоящих бюджетів, адже власних

/закріплених/ доходів їм абсолютно не вистачає. Тобто стає зрозуміло, що

вертикаль "Державний бюджет України - місцеві бюджети" і надалі залишається

елементом командне - адміністративної системи через те, що центральні

органи влади не хочуть надавати регіонам більшої самостійності у вирішенні

фінансових питань; вони воліють самі розподіляти і перерозподіляти

більшість зібраних в Україні коштів.

Ще одним підтвердженням недосконалості бюджетного регулювання є те, що,

незважаючи на всі заходи, місцеві бюджети зводяться з дефіцитом фінансових

ресурсів. Як приклад - бюджет м. Чернівці за 1992 і 1994 роки, коли на

сесіях міської Ради народних депутатів при затвердженні бюджетів був

запланований дефіцит у сумі 100 841,0 тис. Крб. і 45,0 млрд.крб,

відповідно. Згідно з наведеними даними, спостерігається пряма залежність

між процентом відрахувань від регулюючих податків і розміром бюджетного

дефіциту. Адже порівняно з 1993 роком у 1994-му обласною Радою народних

депутатів були різко знижені нормативи відрахувань від загальнодержавних

доходів до міського бюджету, що підтверджують дані табл.7.

Таким чином, як свідчить пропечений аналіз, у взаємовідносинах різних

ланок бюджетної системи України існують суттєві недоліки, які необхідно

найближчим часом усунути, провівши кардинальні зміни в системі фінансового

(зокрема, бюджетного) регулювання, що стане одним з важливих кроків у

напрямку досягнення фінансової стабілізації у країні.

ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА І ДОХОДИ БЮДЖЕТІВ УКРАЇНИ

З прийняттям Конституції України на терені нашої держави визначено

принцип верховенства права. Найважливішими функціями держави є захист

суверенітету і територіальної цілісності України, а також гарантування

фінансово-економічної безпеки. Економіку визнано як центральну ланку

суспільного життя, що дає змогу по-новому підійти до організації та

побудови основних засад і принципів функціонування як базових економічних

відносин, розробити і запровадити прогресивні форми і методи регулювання

процесу створення, розподілу і використання валового внутрішнього продукту

(ВВП) для збалансованого, активного розвитку економічних інтересів усіх і

кожного.

В 1997 р. передбачається стабілізувати обсяги валового внутрішнього

продукту і знизити його перерозподіл через бюджет, утримати бюджетний

дефіцит у межах 5% ВВП при рівні інфляції до 18% на рік.

Поряд із активною структурною, інвестиційною, грошово-кредитною та

валютною політикою головними важелями державного впливу щодо досягнення

зазначених орієнтирів залишаються бюджетна та податкова політика.

Останніми роками загострилась проблема формування і виконання бюджету.

Починаючи з 1992 р. в Україні порушуються усі строки прийняття і введення в

дію Закону України "Про Державний бюджет України на поточний рік" та

щорічно погіршується ситуація з його виконанням. Причин тут декілька. По-

перше, недосконалість чинного фінансового (бюджетного, податкового,

валютного) законодавства та відсутність дійових упереджувальних важелів,

спрямованих на недопущення порушень податкових зобов'язань перед державою,

що призводить до проблем збалансування доходів і видатків бюджетів усіх

рівнів. По-друге, збереження принципів минулих років щодо закріплення

доходів, розмежування загальнодержавних податків і зборів між ланками

бюджетної системи та контроль за цільовим використанням фінансових ресурсів

у суспільстві. По-третє, відсутність належного рівня фінансової та

виконавської дисципліни, а також правового забезпечення скоординованих дій

фінансових і контролюючих органів у процесі реалізації фінансової політики

в Україні. По-четверте, відсутність єдиного підходу у визначенні обсягу,

порядку формування ВВП та інших макроекономічних показників соціально-

економічного розвитку на плановий бюджетний рік.

Для прикладу: державний бюджет 1997 р. був сформований і поданий до

Верховної Ради двічі (14.09. та 21.11.96 р.), коли ВВП становив 106,6 млрд.

грн., і тепер — утретє — в березні п. р., коли ВВП становить 104,4 млрд.

грн. Хотілося б вірити, що це останнє уточнення.

Доцільно найближчим часом розробити і прийняти положення про порядок

прогнозування і формування ВВП, в якому обов'язково уточнити його складові

та поняття новоствореної за рік вартості, що необхідно для планування

доходів бюджету. Одночасно слід прийняти рішення щодо розробки показників

макроекономічного розвитку на перспективу.

Протягом останніх п'яти років ситуація із виконанням прогнозних

макроекономічних показників соціально-економічного розвитку погіршується.

Так у 1996 р. передбачалося зниження обсягів ВВП на 1,8% і зростання

промислового виробництва на 0,5%. Попередні підсумки минулого року свідчать

про зниження ВВП на 10%, обсягів виробництва промислової продукції — на 5,

а сільськогосподарської — на 9%. Знизилися виробництво товарів народного

споживання на 20,2%, обсяги реалізації платних послуг населенню — на 13,5%,

а транспортних послуг — на 17,8%.

За результатами господарської діяльності одержали збитки 38% загальної

кількості підприємств. У Луганській області збиткове працювало понад

половина підприємств, у Волинській — 46%, Кіровоградській — 43%, Івано-

Франківській — 44%, Дніпропетровській — 42% підприємств. Спад обсягів

виробництва промислової продукції підприємств корпорацій "Украгропромбуд" і

"Укрбуд" становить відповідно 42,3 і 43,7%, концерну "Укрцемент" — 34,2%,

Держводгоспу — 39%, Мінмашпрому — 29,9%, Мінсільгосппроду — 21,1%.

Все це негативно позначається на стані виконання бюджету — основного

фінансового плану держави. В 1995 р. із 29 джерел надходжень коштів до

бюджету план виконано по 8, а в 1996 р. — відповідно із 29 по 9. При плані

34,4 млрд. грн. доходів на 1996 р. до зведеного бюджету фактично надійшло

30,1 млрд. грн., або 87,6%. Недонадійшло коштів у сумі 4,3 млрд. грн.

Аналіз джерел надходжень свідчить, що порівняно з прогнозними показниками

доходів на 1996 р. через невиконання зазначених завдань по 20 платежах до

бюджету недонадійшло понад 5 млрд. грн., у тому числі:

| |(в |(% до |

| |млрд. |плану |

| |грн.) |надходже|

| | |ння) |

|— податок на додану вартість |0,31 |4,7 |

|— податок на прибуток |0,59 |9,8 |

|— акцизний збір |0,07 |9,6 |

|— плата за землю |0,18 |17,9 |

|— відрахування на геологорозвідувальні роботи|0,17 |46,6 |

|— рентна плата за нафту і природний газ, що |0,77 |29,1 |

|видобуваються в Україні, різниця в цінах на | | |

|газ і плата за транзит | | |

|— внески підприємств та господарських |0,30 |17,1 |

|організацій до Фонду для здійснення заходів | | |

|щодо ліквідації наслідків Чорнобильської | | |

|катастрофи та соціального захисту населення | | |

|— надходження до Пенсійного фонду |0,31 |4,3 |

|— надходження до фонду паливно-енергетичного |0,98 |90,6 |

|комплексу | | |

|— надходження коштів від Державного комітету |1,18 |81,8 |

|з матеріальних резервів | | |

Виконання доходів державного бюджету становить відповідно 82,1%. При

плані 29,6 млрд. грн. фактично надійшло 19,6 млрд. грн. і недонадійшло 4,3

млрд. грн.

До місцевих бюджетів надійшло 10,8 млрд. грн. доходів, що становить 98,8%

до річних призначень.

Таким чином, у 1996 р. до бюджетів усіх рівнів мобілізовано податків,

зборів та обов'язкових платежів 37,4% до ВВП. У структурі доходів бюджету

80% займають податок на додану вартість, податок на прибуток, прибутковий

податок, плата за землю, надходження до Пенсійного фонду та внески

підприємств і господарських організацій до Фонду для здійснення заходів

щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту

населення, що становить 30% до ВВП.

Практично функціонують три головних платежі, на частку яких припадає 50%

усіх надходжень до бюджету — податок на додану вартість, податок на

прибуток і надходження до Пенсійного фонду. У 1996 р. ці платежі до бюджету

становили 19 млрд. грн., що рівнозначно сумі надходжень до державного

бюджету України і становить майже 25% до ВВП. У майбутньому зростатиме роль

і питома вага прибуткового податку, земельного податку, податку на майно та

надходжень від зовнішньоекономічної діяльності. Це головні податки, на

підставі яких слід будувати податкову політику, але форма їх реалізації

потребує вдосконалення, виходячи із нових завдань в умовах формування

ринкового середовища,

Практика реформування економічних відносин вимагає вдосконалення

бюджетного регулювання передусім через передачу частини державних функцій

місцевим органам влади щодо фінансування видатків, а отже, закріплення за

місцевими бюджетами необхідних доходів.

Доцільно було б із 1998 р. передати до місцевих бюджетів платежі за

спеціальне використання природних ресурсів (земельних, водних, лісових, а

також надр), платежі і збори, за якими ведеться облік (розділ 12 "Збори та

інші неподаткові доходи" бюджетної класифікації).

Це, по-перше, розв'яже проблему заборгованості місцевих бюджетів за цими

платежами перед державним бюджетом і, по-друге, підвищить рівень державного

контролю за цільовим використанням природних ресурсів і своєчасним

надходженням даних платежів до місцевих бюджетів з боку органів місцевого

самоврядування.

Із прийняттям Закону України "Про податок на додану вартість" постане нова

проблема — збалансування місцевих бюджетів; оскільки податок на додану

вартість планується на 100% зараховувати до державного бюджету України.

На нашу думку, система бюджетного регулювання потребує докорінної

перебудови в напрямку встановлення стабільних і взаємовигідних фінансових

відносин між державним та місцевими бюджетами через закріплення податків,

зборів і відрахувань на тривалий (3 і більше років) час за усіма ланками

бюджетної системи та відповідно фінансування видатків, що спонукало б

місцеві органи влади до пошуків резервів збільшення доходів бюджету через

нарощування темпів виробництва та розширення сфери послуг.

Зупинити спад, стабілізувати виробництво та сприяти його розширенню

неможливо без зниження податкового тиску, скорочення кількості й

запровадження якісніших та реальніших податків, які за своєю природою

виконували б не лише фіскальну функцію, а насамперед стимулювали б і

заохочували підприємницькі структури у створенні додаткової вартості та її

легалізації,

Для збалансування доходів місцевих бюджетів було б виправданим залишити

один-два загальнодержавних платежі. Сьогодні регулюючих податків є чотири:

податок на додану вартість, акцизний збір, прибутковий податок і податок на

прибуток. Поряд із цим, за нормативами, понад 20 видів податків і зборів

розподіляються між усіма ланками бюджетної системи, що призводить до

розпорошення фінансових ресурсів і зниження рівня контролю за їх

використанням.

Невиконання дохідної частини усіх бюджетів викликано рядом об'єктивних та

суб'єктивних причин:

— недосконалістю фінансового та податкового законодавства з питань

організації справляння платежів і забезпечення наповнюваності бюджетів усіх

рівнів. Сьогодні дедалі чіткіше постає проблема, яку необхідно розв'язувати

насамперед, — легалізація доходів "тіньового" сектора економіки, обсяги

якого коливаються в межах 50% ВВП, і на цій основі — збільшення надходжень

до бюджету. З цієї причини бюджети усіх рівнів щорічно недоотримують понад

10 млрд. грн.;

— приховуванням та заниженням кількості об'єктів оподаткування,

порушенням строків сплати податків і відповідно низьким рівнем контрольно-

економічної роботи державних органів щодо запобігання таким порушенням;

— недостатнім контролем із боку держави щодо руху готівки та наявністю

неконтрольованих потоків готівки поза банківськими установами, що

призводить до ухилення від оподаткування понад третини платників податків;

— продовженням спаду ВВП і зниженням обсягів виробництва продукції

(робіт, послуг). Втрати доходів бюджету з цієї причини становлять близько 1

млрд. грн.;

— погіршенням розрахунково-платіжної дисципліни та зростанням

заборгованості підприємств перед бюджетом. Недонадходження до бюджету з

цього приводу становлять 5 млрд. грн.;

— зростанням обсягів бартерних (товарообмінних) операцій, що призводить

до щорічних втрат доходів бюджету в розмірі 1,5—2 млрд. грн.

За нашими підрахунками, із названих та деяких інших причин бюджети всіх

рівнів в цілому щорічно втрачають 15—20 млрд. грн.

Зупинимося на аналізі окремих причин і факторів впливу на формування і

виконання доходів бюджету.

Через зростання заборгованості підприємств зі сплатою податків торік

бюджет недоодержав 3,0 млрд. грн., або 12% загальних надходжень (таблиця

9).

Таблиця 9. Динаміка заборгованості за платежами на 1.01.97р.

(млн. грн.)

|Найменування платежів |Заборгованість |Відхилення|

| |станом на: |до 1.0197 |

| |1.01.9|1.12.|1.01.|(+,-)|% |

| |6 |96 |97 | | |

|Податок на додану |221,5 |535,1|575,0|353,5|159,|

|вартість | | | | |6 |

|Акцизний збір |21,9 |30,8 |34,7 |12,8 |158,|

| | | | | |4 |

|Податок на прибуток |164,1 |410,4|318,0|153,9|193,|

| | | | | |8 |

|Прибутковий податок на |0,8 |2,7 |2,7 |1,9 |337,|

|доходи від | | | | |5 |

|підприємницької | | | | | |

|діяльності | | | | | |

|Плата за землю |81,5 |167,4|166,2|84,7 |203,|

| | | | | |9 |

|Інші податки і платежі |55,2 |161,5|268,0|212,8|485,|

| | | | | |5 |

|Разом платежів до |545,0 |1307,|1364,|819,6|250,|

|бюджету | |9 |6 | |4 |

|Надходження до |590,0 |1507,|1581,|991,7|268,|

|Пенсійного фонду | |1 |7 | |1 |

|ВСЬОГО |1135,0|2815,|2946,|1811,|259,|

| | |0 |3 |3 |6 |

Середньомісячний темп зростання недоїмки з платежів до бюджету становить

у 1996 р. 25% і значно випереджає темпи зростання заборгованості між

підприємствами України. На рівень виконання доходів бюджету вплинуло

надання відстрочки та розстрочки в сплаті платежів до бюджету

підприємствами і організаціями в сумі понад 2 млрд. грн., або 7% до

загальних надходжень.

Таким чином, заборгованість бюджету та Пенсійному фонду підприємствами

всіх форм власності на початок 1997 р. становила 5 млрд. грн., тобто понад

15% до минулорічних надходжень.

Однак слід зазначити, що підприємства та організації не скористалися

повною мірою наданою державою можливістю поліпшити їхнє фінансове становище

шляхом реструктуризації заборгованості з належних бюджету платежів та

розблокування рахунків в установах банків.

Подальший спад виробництва у більшості галузей народного господарства,

погіршення фінансового стану підприємств і організацій зумовили загострення

кризи платежів як між підприємствами, так і з бюджетом.

Внаслідок відсутності належного контролю з боку окремих міністерств і

відомств за станом розрахунків із бюджетом підприємства системи Мінпрому

заборгували 368,5 млн. грн., або 27,3% загальної суми, Держнафтогазпрому —

відповідно 108 млн. грн., або 8%, Мінмашпрому — 102,8 млн. грн., або 7,8%,

і Мінсільгосппроду — 93,2 млн. грн., або 6,9%.

Через зростання в 1996 р. обсягів дебіторської в 1,9 раза та

кредиторської у 2,2 раза заборгованості між підприємствами втрачено понад 1

млрд. грн. доходів бюджету.

З метою подолання платіжної кризи та зниження соціального напруження у

суспільстві протягом минулого року було проведено понад 6000 взаємозаліків

на суму майже 6 млрд. грн., що становить 20% загального обсягу доходів і

17,8% видатків зведеного бюджету України.

Цей захід, як відомо, відіграв певну роль у подоланні платіжної кризи,

пом'якшив ситуацію із виконанням бюджетів. Однак таке регулювання відносин

підприємств і установ з бюджетом викликало низку негативних наслідків,

зловживань і порушень чинного законодавства. Тому ЗІ грудня 1996 р.

прийнято Постанову Кабінету Міністрів "Про припинення взаємозаліку коштів з

фінансування видатків на погашення недоїмки із належних до бюджету

платежів", а постановами Кабінету Міністрів № 181 від 21.02.97 р. і № 191

від 26.02.97 р. надано право міністрові фінансів України, Голові Ради

Міністрів Автономної Республіки Крим, головам обласних, Київської та

Севастопольської міських державних адміністрацій в особливих випадках

приймати рішення про проведення прямих бездисконтних взаємозаліків коштів

на погашення недоїмки із належних відповідно до державного та місцевих

бюджетів платежів. При цьому взаємозалік із заборгованості бюджетних

установ слід проводити в межах передбачених обсягів фінансування за

відповідною статтею кошторису.

Проблеми бюджету віддзеркалюють соціально-економічну ситуацію в Україні.

Скорочення реальних доходів бюджетів усіх рівнів, погіршення платіжної

дисципліни вкрай ускладнило ситуацію із забезпеченням їх збалансованості та

фінансуванням запланованих заходів. Водночас постійне посилення соціального

навантаження на бюджет, здійснення керівниками бюджетних установ і

організацій витрат у значно більших розмірах, ніж передбачено бюджетними

призначеннями, негативно позначається на розрахунках у народному

господарстві.

Не випадково в умовах формування ринкових відносин постає проблема

визначення реальних доходів бюджету із урахуванням фінансових можливостей і

перспективи розвитку підприємництва в Україні та здійснення бюджетних

видатків у межах наявних фінансових ресурсів - Тому податкова система

потребує невідкладного реформування, а податкова політика — нових засад,

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15