Дипломная работа: Правові аспекти державного контролю за нотаріальною діяльністю в Україні

За ВККН закріпити наступні повноваження:

-  проведення кваліфікаційного (та повторного) іспиту на право зайняття нотаріальною діяльністю;

-  розгляду питання і прийняття рішення про анулювання свідоцтва на право зайняття нотаріальною діяльністю;

-  прийняття рішення про видачу Міністерством юстиції України свідоцтва на право зайняття нотаріальною діяльністю.

Прийняття зазначених пропозицій дозволить завершити процес реформування нотаріату шляхом створення єдиного нотаріату та самоврядної професійної організації нотаріусів із значним колом повноважень щодо внутрішнього регулювання нотаріату, представництва і захисту інтересів спільноти нотаріусів у відносинах із державою, фізичними та юридичними особами. Реалізація пропозицій забезпечить поступове та планове здійснення заходів, спрямованих на реалізацію його положень, що дозволить досягти максимальної ефективності при його реалізації, підвищення якості нотаріального обслуговування та належний захист інтересів фізичних і юридичних осіб, у тому числі нотаріуса.

Висновки

Проведене на підставі аналізу наявних наукових, науково-публіцистичних і нормативно-правових джерел, дослідження проблематики державного контролю за нотаріальною діяльністю в Україні, дозволило отримати відповідно до поставленої мети та завдань основні результати дослідження, в яких певною мірою відображається наукова новизна та актуальність обраної теми, зокрема:

Державний контроль за нотаріальною діяльністю є різновидом державного контролю, який поєднує як ознаки загального характеру (оперативність, повсякденність, спрощеність, здійснення державними органами або службовими особами, багатоаспектність спрямованості, яка включає профілактичну та каральну складові), так і специфічні властивості, а саме: 1) об’єкт – нотаріальну діяльність, що характеризується особливою публічно-правовою природою та є ускладненим, змішаним, оскільки поєднує, як складові, діяльність державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів, державних нотаріальних архівів, а також квазінотаріальних органів (діяльність останніх поширюється на територію України і за її межами, що також свідчить про певну специфічність територіального розповсюдження державного контролю за нотаріальною діяльністю); 2) наявність цілої системи суб’єктів державного контролю за нотаріальною діяльністю (Міністерство юстиції України, органи державної податкової служби України, суди та ін.), які взаємодоповнюють контрольні повноваження один одного за рахунок внутрішніх горизонтальних, вертикальних і зовнішніх зв’язків, 3) специфічна методологічна спрямованість, яка передбачає: по-перше, надання допомоги нотаріусам у разі потреби, усунення прогалин, помилок у їхній роботі, у разі ж систематичних грубих порушень ними законодавства – притягнення до юридичної відповідальності, по-друге, захист прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, щодо яких суб’єкти нотаріальної діяльності реалізують свої повноваження; 4) регламентація правових засад у численних нормативно-правових актах різної юридичної сили, переважно підзаконного характеру, положення яких інколи мають дещо узагальнений, а інколи й суперечливий характер, що істотно ускладнює практичну реалізацію відповідного різновиду державного контролю.

Державний контроль за нотаріальною діяльністю має багатоаспектний, самостійний, поліструктурний характер, що дозволяє розглядати його як окремий правовий інститут із суттєвим превалюванням адміністративно-правової складової та визначити і закріпити на законодавчому рівні його поняття як „сукупність дій уповноважених державних органів (Міністерства юстиції України, органів державної податкової служби України, судів тощо) по спостереженню за нотаріальною діяльністю, що здійснюється державними нотаріальними конторами, державними нотаріальними архівами, приватними нотаріусами, “квазінотаріальними” органами з метою отримання об’єктивної та достовірної інформації про стан справ у відповідній діяльності, надання допомоги суб’єктам нотаріальної діяльності, усунення прогалин, помилок у їхній діяльності, виявлення причин та умов, що сприяють порушенню ними вимог правових норм, а у разі систематичних порушень з їхнього боку – притягнення винних осіб до юридичної відповідальності, забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, щодо яких здійснюється нотаріальна діяльність”.

З метою узагальненої характеристики генезису державного контролю за нотаріальною діяльністю в Україні, визначення повторюваності певних його процесів, а також рівня впливу на нього соціальних, економічних і політичних факторів, доцільно виділити шість етапів відповідного процесу його історичного розвитку, а саме: перший (“початковий” з сер. ХІV ст. до судової реформи ХІХ ст.) із номінальним державним контролем за нотаріальною діяльністю; другий (“реформаторський” з 1866 року до 1917 року), який характеризується формуванням змістовної правової бази державного контролю за нотаріальною діяльністю, посиленням контролю з боку держави на початковій стадії нотаріальної діяльності та формуванням системи суб’єктів відповідного контролю за рахунок судових та адміністративних органів; третій (“радянський” 1917 – 1941 р.р.) із стрибкоподібністю розвитку державного контролю за нотаріальною діяльністю – від його скасування у період “воєнного комунізму” й до поступового відновлення за часів НЕПу, посиленням вимог щодо процедури вчинення нотаріальних дій, остаточним формуванням системи адміністративно-судових органів контролю, розподілом між ними відповідних повноважень, уніфікацією та нормативною регламентацією засад державного контролю за всіма суб’єктами нотаріальної діяльності; четвертий (“воєнний” 1941 – 1945 р.р.) із новим перерозподілом контрольних повноважень у системі державних органів із наданням пріоритетного становища судам; п’ятий (“стабільного розвитку” 60 – 90 р.р. ХХ ст.) із посиленням відомчого контролю в особі Міністерства юстиції, істотною зміною джерельно-правової бази, а саме: переходом від підзаконного до законодавчого регулювання засад здійснення відповідної діяльності, остаточним визначенням елементів організаційно-правового механізму державного контролю; шостий (“новітній”), який поділяється на два підетапи: перший (з 1993 року до початку ХХІ ст.) із поширенням державного контролю не тільки на діяльність державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, а також приватних нотаріусів, посиленням засад відомчого державного контролю з боку Міністерства юстиції України та його органів на місцях, активізацією державного контролю на різних етапах здійснення нотаріальної діяльності й другий (з початку ХХІ ст.) із активізацією роботи щодо розробки перспективного законодавства, акумулюванням засад учених-юристів у напрямі формування ґрунтовної наукової бази для нормотворчого процесу.

Загальним об’єктом державного контролю за нотаріальною діяльністю потрібно вважати безпосередньо нотаріальну діяльність як публічно-правовий інститут, особливості якої як об’єкта державного контролю проявляються, в тому, що вона за своєю правовою природою є: а) публічно-правовою, оскільки виконує делеговану від держави функцію контролю в сфері цивільно-правових відносин та забезпечення ефективних умов для розвитку цивільного обігу; б) правозахисною та правоохоронною; в) процесуальною із чітко регламентованою процедурою, недотримання якої призводить до недійсності нотаріального акта; здійснюється в формі державної та приватної діяльності.

Безпосередньо ж об’єктом контролю будуть конкретні дії підконтрольних суб’єктів, пов’язані з їхньою нотаріальною діяльністю. Такими суб’єктами можна визнати: 1) державні нотаріальні контори, приватних нотаріусів, державні нотаріальні архіви та так звані квазінотаріальні органи (консульські установи України, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних і міських рад та інші посадові особи, які посвідчують дії, прирівняні до нотаріальних, лише в певних випадках виключного характеру та встановлених законом; 2) особи що мають намір зайнятися нотаріальною діяльністю (яких можна розподілити на осіб, що мають намір пройти стажування; стажистів державних та приватних нотаріусів; осіб, що мають намір отримати свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, осіб, що мають намір зареєструвати приватну нотаріальну діяльність тощо).       Предметом державного контролю за нотаріальною діяльністю будуть окремі прояви такої діяльності матеріального чи нематеріального характеру, що в цілому характеризують її ефективність. Отже, предмет контролю може мати як матеріальне втілення, зокрема документальне (свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, нотаріально-процесуальні документи, спеціальні бланки документів інформаційної системи Міністерства юстиції, кошториси, декларації, квитанції, звіти тощо) та недокументальне (відповідність приміщення вимогам до робочого місця нотаріуса, забезпечення оргтехнікою тощо), так і нематеріальне − рівень знань відповідного законодавства, рівень оволодіння практичними навичками, дотримання режиму роботи, культура обслуговування відвідувачів нотаріальних контор, відповідність вимогам складеної присяги нотаріуса тощо.

Фундаментальним елементом організаційно-правового механізму державного контролю постають принципи його здійснення, серед яких: законність, об’єктивність, дотримання професійної етики, гласність, плановість, систематичність і регулярність, дієвість та оперативність, компетентність, методологічна спрямованість, результативність та ефективність. Метою державного контролю за нотаріальної діяльністю можна визнати забезпечення дотримання всіма суб’єктами нотаріальної діяльності вимог чинного законодавства і встановленого порядку організації та здійснення такої діяльності, забезпечення найбільш ефективної реалізації основного призначення нотаріальної діяльності − захисту та охорони прав, свобод та законних інтересів людини у сфері цивільного обігу, створення оптимальних умов для розпорядження власністю.

Зазначені вище питання організації та діяльності нотаріату в Україні передбачається вирішити шляхом прийняття Закону України про внесення змін до Закону України “Про нотаріат” (нова редакція), що поєднує позитивні напрацювання за період існування нотаріату в нових умовах незалежної держави та міжнародний досвід.

Тому пропонуємо: - створення єдиного нотаріату в Україні, що діє на єдиних принципах, здійснюється нотаріусами, наділеними однаковими правами, обов’язками та гарантіями їх діяльності; - створення нового для вітчизняного законодавства інституту професійного самоврядування нотаріусів, що функціонуватиме на засадах законності, незалежності, демократичності, обов’язковості членства та загальнообов’язковості рішень органів професійного самоврядування, рівності можливостей доступу нотаріусів до участі у професійному самоврядуванні;

-  прийняти Проект Нотаріального процесуального кодексу розроблений задля правового забезпечення процесу реформування нотаріату в Україні як інституту попереджувального правосуддя та розвитку нотаріальної діяльності за стандартами європейського нотаріату;

Прийняття та реалізація Нотаріального процесуального кодексу в якості своїх наслідків передбачає зменшення навантаження на судову систему України, забезпечення стабільності та безконфліктності цивільно-правових правочинів, підвищення престижу нотаріату і нотаріальної діяльності у суспільстві, запобігання можливих правопорушень і зловживань у сфері нотаріальної діяльності.

-  визначення нотаріату як публічно-правового інституту та принципів його діяльності, поняття нотаріальної діяльності;

-  уточнення визначення нотаріуса, змісту його прав та обов’язків;

-  вдосконалення механізму допуску громадян до нотаріальної діяльності, зокрема, шляхом чіткого визначення пов’язаних з допуском процедур на законодавчому рівні, посилення вимог до рівня кваліфікації осіб, що мають намір займатися нотаріальною діяльність (помічника та стажиста нотаріуса);

-  встановлення більш вимогливого та виваженого підходу до організаційно-правових засад діяльності нотаріусів, посилення контролю за діяльністю нотаріусів, розширення кола підстав для зупинення або припинення нотаріальної діяльності, врегулювання питання оплати за вчинення нотаріусами нотаріальних дій та надання інших послуг, нові підходи до забезпечення страхування відповідальності нотаріуса та збільшення розміру страхової суми; - пропонується передати функцію кваліфікаційних комісій нотаріату при Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управліннях юстиції в областях, містах Києві та Севастополі Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України (далі - ВККН).

За ВККН закріпити наступні повноваження:

-  проведення кваліфікаційного (та повторного) іспиту на право зайняття нотаріальною діяльністю;

-  розгляду питання і прийняття рішення про анулювання свідоцтва на право зайняття нотаріальною діяльністю;

-  прийняття рішення про видачу Міністерством юстиції України свідоцтва на право зайняття нотаріальною діяльністю.

Прийняття зазначених пропозицій дозволить завершити процес реформування нотаріату шляхом створення єдиного нотаріату та самоврядної професійної організації нотаріусів із значним колом повноважень щодо внутрішнього регулювання нотаріату, представництва і захисту інтересів спільноти нотаріусів у відносинах із державою, фізичними та юридичними особами. Реалізація пропозицій забезпечить поступове та планове здійснення заходів, спрямованих на реалізацію його положень, що дозволить досягти максимальної ефективності при його реалізації, підвищення якості нотаріального обслуговування та належний захист інтересів фізичних і юридичних осіб, у тому числі нотаріуса.

Список використаних джерел

1.  Конституція України від 28 червня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України.−1996.− № 30.− Ст.141( із наступними змінами)

2.  Кодекс адміністративного судочинства від 06 липня 2005 р.// Голос України.−2005.−№158

3.  Цивільний процесуальний кодекс від 18 березня 2004 р.// Голос України.−2004.−№89

4.  Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. − 1993.− № 39.− Ст. 383 (з наступними змінами та доповненнями).

5.  Про Державну податкову службу України: Закон України від 04 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради України. − 1991. − № 6. – Ст. 37 (з наступними змінами та доповненнями).

6.  Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні: Указ Президента України від 23 серпня 1998 р. № 932 // Офіційний вісник України.−1998.− № 34.− Ст. 3 Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій: Указ Президента України під 10 липня 1998 р. № 762/98 // Офіційний вісник України.−1998.−№28.− Ст.2 Про затвердження Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 року № 1689 // Всесвітня мережа Інтернет www.rada.gov.ua           Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Наказ Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року за № 20/5 // Офіційний вісник України.− 2004.−№10.−Ст.315. Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України: Наказ Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 р. № 22/5 // Єрух А.М. Круковес Н.В Козьяков Ю.М. Довідник нотаріуса. − Вип. 3:.Нормативні документи.− К.: Видавництво „Істина”, 2001. – 448 с. Про затвердження Порядку проходження стажування громадянами України в державних нотаріальних конторах або в нотаріусів, що займаються приватною нотаріальною практикою, Порядку проведення кваліфікаційного іспиту особами, які пройшли стажування в державній нотаріальній конторі або в нотаріуса, що займається приватною нотаріальною практикою: Наказ Міністерства юстиції України від 07.12.2006р. № 89/5 // Всесвітня мережа Інтернет.− www.minjust.gov.ua (із наступними змінами та доповненнями) Про затвердження Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату : Наказ Міністерства юстиції України від 01.12.2006 р. № 87/5 // Офіційний вісник України.−2006.− № 49.− Ст.67 Порядок проведення кваліфікаційного іспиту особами, які пройшли стажування в державній нотаріальній конторі або в нотаріуса, що займається приватною нотаріальною практикою: Наказ Міністерства юстиції України від 07.12.2006 р. N 89/5 // Офіційний вісник України.−2006.− № 49.− Ст.71 Про затвердження Інструкції про порядок ведення Єдиного реєстру нотаріусів: Наказ Міністерства юстиції України від 27 травня 1999 р. № 26/5 // Офіційний вісник України.− 1999. − № 24. − Ст.199.

7.  Авер’янов В. Реформування українського адміністративного права: ґрунтовний привід для теоретичної дискусії // Право України. − 2003. − № 5. − С.117 − 120 Авер'янов В.Б. Нова доктрина адміністративного права: концептуальні позиції // Право України. − 2006.− № 5.−С.11−17. Административное право и административный процесс: актуальные проблемы / Отв. ред. Л.П.Попов и М.С. Студеникина. – М.: Юристъ, 2004. – 302с. Административное право Украины. – 2−е изд., перераб. и доп.: Учебник для студентов высших учебных заведений юрид. спец. / Ю.П.Битяк, В.В. Богуцкий, В.Н.Гаращук и др.; Под ред. проф. Ю.П. Битяка. – Харьков: Право, 2003. – 576 с. Административное право Украины: Учебник/ Под общ. ред. С.В. Кивалова. – Х.: «Одиссей», 2004. – 880 с.

8.  Баранкова В. О правовом статусе частнопрактикующего нотариуса // Підприємництво, господарство та право. – 2008. – №11.− С. 22−26. Баранкова В. Правова природа нотаріальної діяльності // Вісник Академії правових наук.− 2008. − № 3 (14).− С.137−142. Бондаренко Г. Діяльність нотаріуса // Урядовий кур’єр. − 1999. − 2 груд. − С. 7. Гулєвська Г.Ю. Генезис інституту нотаріату в сфері адміністративно−правового регулювання в Україні // Підприємництво, господарство і право. – 2002. − № 8. – С. 65 – 68.

9.  Єфименко Л.В. Правове регулювання нотаріальної діяльності має зазнати змін // Бюлетень Міністерства юстиції України. − 2003. − № 1. − С. 74−79.

10.  Калінюк О. Нотаріус не податковий агент з нарахування, утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб // Мала енциклопедія нотаріуса. – 2005.− № 2. − С. 7.

11.  Козьяков Ю.М. Нотаріат: історія та сучасність (короткий огляд) // Нотаріат для вас. − 1997.− № 3.− С. 11−15.

12.  Комаров В.В., Баранкова В. В. Законодавство про нотаріат: очікувані зміни // Право України. − 2003. − № 11. − С. 60−64.

13.  Комаров В.В., Баранкова В. В. Нотариат и нотариальный процесс.− Х.: Консум, − 1999.−240 с.

14.  Конин Н.М. Административное право России. Общая и Особенная части: Курс лекций. – М.: Юристъ, 2004. – 560 с.

15.  Коренев А.П. Административное право России: Учебник. – М.: Теис, 1996.− 538 с.

16.  Косаняк В. Законні нотатки про нотаріальні податки // Нотар.− 2001.− №5.− С.13−15.

17.  Круковес Н. Сучасні тенденціїї розвитку нотаріату в Україні // Юридичний вісник України.− 2004.− № 16 .− С. 6.

18.  Лукашев О. Проблеми виконання нотаріусами функцій податкового агента // Мала енциклопедія нотаріуса. − 2004.− № 1.− С. 107−110.

19.  Медвідь Ф.М., Усенко В.Ф., Медвідь Я.Ф. Нотаріальний процес в Україні : Навчальний посібник / За ред. Ф.М. Медвідя.−К.: Атіка, 2008.−324 с.

20.  Мирский К. Перспективы нотариата на Украине // Юридическая практика.− 2008.− № 25.− С. 4.

21.  Мілорава М. Нотаріат та нотаріальна діяльність у Сполучених Штатах Америки// Всесвітня мережа Інтернет.− www.fursa.org.ua

22.  Нотаріат в Україні: Підручник / За ред. В.В. Комарова.− К.: Юрінком Інтер, 2009.− 320 с.

23.  Нотариат России: Курс лекцій: Учебное пособие для вузов/.В Ефимова, А.М. Гатин.− М.: Издательство "Екзамен", 2007.− 222 с.

24.  Нотаріат // Нотаріат для вас. – 2006.− № 5.− С. 46.

25.  Нотаріат і державно−правові інституції : проблеми, наука, практика // Нотаріат для вас.− 2004.− № 6.− С. 6−7.

26.  Орлюк О. Щодо можливості приватним нотаріусам обирати спрощену систему оподаткування // Мала енциклопедія нотаріуса. – 2009.− № 2.− С. 5−6.

27.  Петришин О. Сульженко Ж. Реформування нотаріату в Україні: проблеми і рішення // Мала енциклопедія нотаріуса. − 2009.−№ 1.− С. 93−94.

28.  Правила професійної етики нотаріуса. Проект // Нотаріат для вас.− 2006.− № 7−8.− с. 2−4.

29.  Радзієвська Л. К., Пасічник С.Г. Нотаріат в Україні : Навч.пос.− К. : Юрінком Інтер, 2005.−528 с.

30.  Сидоров І. Нотаріус – не податковий агент Мала енциклопедія нотаріуса. – 2010.− № 2.− С. 18 −23.

31.  Трофанчук Г. Історико−правові аспекти зародження та поширення нотаріальної справи в Україні // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІХ регіональної науково−практичної конференції. 13 – 14 лютого 2008 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2008. – С. 105 − 107.

32.  Фурса Є. Розвиток законодавства України про нотаріат // Юридичний журнал.− 2008.− № 3.− С. 25.

33.  Фурса Е. Вопросы к законопроекту о нотариате // Юридическая практика.− 2010.− № 32.− С.16.

34.  Фурса С. Правова концепція нотаріальної діяльності щодо охорони прав громадян // Право України.− 2009. − № 6.− С. 100−104.

35.  Фурса С.Я. Проблеми формування принципів організації та діяльності нотаріату в Україні // Часопис Київського університету права.− 2009.− № 1.− С. 59−65.

36.  Фурса С. Теоретичні передумови створення правил етики нотаріусів // Всесвітня мережа Інтернет.− www.fursa.org.ua

37.  Ясінська Л.Е. Виникнення та розвиток інституту нотаріату// Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції (13–14 лютого 2010 р.). – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2010. – С. 113 – 114.

Додаток 1

Стратегічна карта.

Конституційне забезпечення Конституція України - ст 124.

Законодавче забезпечення

1.  Цивільний Кодекс України – ст.. 1166, 1221, 18, 78

2.  Закон України «Про нотаріат» ст.. 13,18,33,21,27;

3.  Постанова Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 року № 1689 «Про затвердження Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату»;

4.  Наказом Міністерства юстиції України від 19 листопада 1998 року № 63/5 «Про затвердження Положення про Комісію з розгляду питань щодо анулювання свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю»;

5.  Наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2008 року № 1094/5 «Про затвердження Порядку проходження стажування в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса та підготовки стажиста до нотаріальної діяльності»;

6.  Наказом Міністерства юстиції України від 10 липня 2008 року № 1168/5 «Про затвердження Порядку проведення кваліфікаційного іспиту для осіб, які пройшли стажування в державній нотаріальній конторі або в приватного нотаріуса»;

7.  Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2009 року № 224/5 «Про затвердження Порядку проведення кваліфікаційного іспиту для осіб, якими протягом трьох років після отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю не здійснювалась нотаріальна діяльність»;

Додаток 2

Господарський суд харківської області

Рішення іменем україни

17 жовтня 2008 р. Справа № 2-2648/06/11-51/125-08

вх. № 2915/6-51

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя: Бринцев О. В.,

суддя: Присяжнюк О. О.,

суддя: Інте Т. В.,

при секретарі судового засідання: Макаренко К. М.,

за участю представників сторін:

– позивача – ОСОБА 1 відповідача 1: не з’явився;

– відповідача 2 – не з’явився;

– відповідача 3: Мануйло С. М. дов. від 27.12.2005 р. ВСО № 044116,

розглянувши справу за позовом фізичної особи – ОСОБА 1, м. Харків,

до

– відповідача 1 – приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу – ОСОБА 3, м. Харків;

– відповідача 2 – фізичної особи ОСОБА 2, м. Харків;

– відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Багачанка», смт Високий,

про

– визнання вчинених нотаріальних дій неправомірними,

– визнання протоколу загальних зборів та статуту такими, що не мають нотаріального посвідчення,

– визнання загальних зборів такими, що не відбулися,

– визнання протоколу загальних зборів та статуту товариства недійсними,

Встановила:

У провадженні господарського суду Харківської області перебуває справа за позовом фізичної особи – ОСОБА 1 до приватного нотаріуса ХМНО – ОСОБА 3, фізичної особи – ОСОБА 2, ТОВ фірма «Багачанка». Згідно із заявою про зміну позовних вимог (вх. № 10159 від 24.06.2008 р.) позивач просить визнати дії приватного нотаріуса ХМНО – ОСОБА 3, якими був посвідчений підпис ОСОБИ 2 на протоколі зборів від 01.11.2005 р. та на Статуті ТОВ фірми «Багачанка» в редакції 2005 року, – неправомірними; визнати протокол загальних зборів від 01.11.2005 р. та Статут ТОВ фірми «Багачанка» в редакції 2005 року такими, що не мають нотаріального посвідчення; визнати загальні збори ТОВ фірма «Багачанка» від 01.11.2005 р. такими, що не відбулися; визнати протокол загальних зборів від 01.11.2005 р. та Статут ТОВ фірма «Багачанка» в редакції 2005 року недійсними. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення нотаріусом вимог статей 34, 36, 54, 49, 78 Закону України «Про нотаріат», а також на порушення 2 м та 3 м відповідачами вимог пунктів 6.4, 6.8, 6.9 Статуту ТОВ фірма «Багачанка» та ст. 64 Закону України «Про господарські товариства». Так, позивач стверджує, що оскаржувані протокол загальних зборів і статут є недійсними, а збори, на яких вони затверджені, є такими, що не відбулися. Це випливає з того, що позивач не брав участі у зборах, а без нього збори відбутися не могли, оскільки він володіє 50 відсотками голосів учасників товариства.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області Черленяка М. І. від 08.07.2008 р. призначено склад колегії по справі № 51/125-08 у складі: головуючий суддя – Бринцев О. В., судді: Інте Т. В. та Присяжнюк О. О.