Дипломная работа: Правові аспекти державного контролю за нотаріальною діяльністю в Україні

Крім того, слід зазначити надмірну стислість законодавства у такому важливому питанні, як регулювання контролю нотаріальної діяльності з боку адміністративних органів: не визначені чітко об’єкт контролю, форми, строки, процедура, наслідки.

Ці питання частково регулюються Положенням про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції, затвердженим наказом Міністерства юстиції від 30.08.2000 р. та Правилами здійснення перевірки законності виконання приватними нотаріусами своїх обов’язків, затвердженими наказом Міністерства юстиції від 14.09.2004 р. Слід зазначити, що деякі положення цих документів викликають серйозні зауваження з точки зору їх відповідності Закону «Про нотаріат».

Так, у Положенні про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції (пп. 30 п. 4) вказано, зокрема, що управління юстиції... здійснює контроль за законністю вчинення нотаріальних дій державними і приватними нотаріусами... (а не за законністю виконання своїх обов’язків, як сказано у ст. 33 Закону).

Зазначена, на перший погляд, термінологічна неточність трансформується й у деякі більш серйозні недоліки Правил здійснення перевірки законності виконання приватними нотаріусами своїх обов’язків. Наприклад, п. 5 Правил зазначає, що Мінюстом чи відповідним управлінням юстиції може бути перевірено відповідність до вимог законодавства вчиненої приватним нотаріусом конкретної нотаріальної дії, щодо якої до зазначених установ надійшла скарга. При цьому не враховується положення ст. 50 Закону, де сказано, що заінтересована особа, яка вважає неправильною вчинену нотаріальну дію або відмову у вчиненні нотаріальної дії, вправі подати про це скаргу до суду, тобто передбачений судовий порядок оскарження незаконності нотаріальної дії чи відмови у її вчиненні.

Пункт 9 зазначених Правилодним з основних елементів комплексної перевірки роботи приватного нотаріуса називає перевірку додержання нотаріусом норм чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій, знову ж таки не зважаючи при цьому на той факт, що визнати незаконними дії нотаріуса при вчиненні нотаріальної дії може тільки суд у своєму рішенні. Ігноруються при цьому і ще більш важливі аспекти: це й ініціатива заінтересованої особи (адже визнати незаконними дії нотаріуса означає визнати автоматично і одночасно незаконним нотаріальний акт – результат цієї дії – який, можливо, і не оскаржувався), це й незалежність нотаріуса та підкорення його виключно вимогам закону, яка, на превеликий жаль, не закріплена у Законі як один з принципів нотаріального процесу, але витікає і з тексту присяги, що приноситься нотаріусом, і зі змісту ст. 7 Закону, і з аналізу правової сутності нотаріату як органу безспірної цивільної юрисдикції, як інституту превентивного правосуддя.

Цей аналіз можна було б продовжувати, але більш доцільним уявляється усвідомлення того, що необхідність контролю зумовлюється такими причинами: появою у реальній юридичній практиці нових проблем, які за допомогою контролю мають виявлятися та вирішуватися найефективнішим способом; а також попередженням та вирішенням можливих конфліктних ситуацій. Отже, можна визнати, що метою перевірок діяльності нотаріусів зокрема і здійснення контролю за нотаріальною діяльністю взагалі насправді є не стільки виявлення порушень нотаріусами законодавства (для цього існує суд), скільки більш важливіші та шляхетні цілі: передбачається, що завдяки контролю виявляється й позитивний досвід, узагальнення та розповсюдження якого надасть практичну допомогу нотаріусам (неважливо: державним чи приватним) у їх становленні як висококваліфікованих спеціалістів, що охороняють та захищають права та інтереси фізичних і юридичних осіб. За результатами цільових і комплексних перевірок складаються відповідно акти та доповідні записки, в яких відображаються характерні помилки та упущення в роботі нотаріусів; випадки неправильного тлумачення або застосування законодавчих норм; надані відповідні пропозиції та рекомендації щодо усунення виявлених недоліків. Доповідні записки подаються до відому та відповідного реагування керівнику управління. Форми і методи реагування за матеріалами перевірок спрямовуються в першу чергу на усунення можливих порушень законодавства при виконанні нотаріусами своїх обов’язків і посилення попереджувальної та профілактичної роботи.

Значна кількість упущень усувається під час проведення перевірок або у строки установлені управлінням юстиції. В місячний строку після проведення перевірки нотаріуси подають до управління юстиції опрацьовану інформацію про проведену роботу.

Виявлені в процесі перевірок помилки узагальнюються, аналізуються і з метою уникнення їх в майбутньому обговорюються на оперативних нарадах та колегіях, а також у формі узагальнень за півріччя та рік розповсюджуються серед нотаріусів області.

Результати перевірок організації роботи та законності вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами та діяльності приватних нотаріусів є предметом розгляду на засіданнях колегії Миколаївського обласного управління юстиції та оперативних нарадах.

Ціна помилки нотаріуса в практичній діяльності може бути дуже високою, а у цілій низці випадків – наслідки її можуть бути необоротними. Тому при здійсненні функцій кон-тролю, управлінням юстиції значну увагу приділяється вивченню, аналізу та узагальненню практики судового контролю за діями та актами нотаріусів.

Особливо актуальною також є функція управління юстиції щодо проведення аналітично-методичної роботи, вивчення узагальнення та керування нотаріальної практики, підготовка роз’яснення для нотаріуса.

Так, відділом нотаріату управління проводяться узагальнення щодо діяльності органів нотаріату, зокрема в напрямку організаційних засад та законності діяльності приватних нотаріусів; щодо накладання заборон та арештів; щодо запровадження і функціонування Державних реєстрів обтяжень рухомого майна та державного реєстру право чинів та з інших питань. За результатами узагальнень направляється інформація, рекомендації нотаріусам та запити до установ, що задіяні у регулюванні відносин [52, с.113].

Управлінням юстиції організується проведення семінарів для державних та приватних нотаріусів області ]. Тематика семінарів, в основному стосується новел законодавства та розробці єдиної нотаріальної практики. Результатом спільної праці стала єдина нотаріальна практика в багатьох аспектах правозастосування.

Основна і пріоритетна позиція і Міністерства юстиції України, науковців, самих нотаріусів базується на визначенні нотаріату як правозахисного інституту, що гарантує дотримання законності прав та інтересів громадян. Тому як тільки Закон набуває чинності, нотаріуси зобов’язані його поважати, застосовувати, роз’яснювати громадянам.

При усунені ряду об’єктивних та суб’єктивних причин взаємодію управління юстиції з нотаріусами можна було б виконувати повніше та якісніше.

При величезному обсягу роботи щодо регулювання діяльністю установ нотаріату, що здійснюється управлінням юстиції, слід зауважити, що на даний час існує диспропорція між чисельністю посадовців відділу нотаріату – 2 особи та кількістю нотаріусів – 106 осіб.

Таким чином, розглядаючи питання взаємодії нотаріусів та Міністерства юстиції України і його місцевих органів, слід виходити зі статусу самого нотаріуса, який, як незалежний носій публічної посади є незалежним від державної влади. З іншого боку, державна влада виконує по відношенню до нотаріуса певні функції.

Нотаріус, який є учасником " профілактичного правосуддя", метою якого є попередження виникнення судового спору, сприяє справедливому, надійному і мирному врегулюванню цивільних правовідносин. Тобто він діє в тих галузях права, які відносяться до добровільної, договірної юрисдикції. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус встановлює права та обов’язки учасників нотаріального процесу, посвідчені нотаріусом документи переважно мають довготривалий характер та виключне значення для надійного захисту прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Задля уникнення можливих порушень закону при виконанні нотаріусом своїх обов’язків важливим є збереження державного регулювання нотаріальної діяльності.

Однак здійснення контрольних функцій органів юстиції відносно порядку вчинення нотаріусами нотаріальних дій, виходячи з того, що останній є самостійним суб’єктом в системі правозастосування, повинно носити, перш за все, профілактичний та попереджувальний характер і мати на меті забезпечення захисту інтересів осіб, які звертаються до нотаріуса.

Крім того, контрольні функції органів юстиції здійснюються також і в інтересах самого нотаріуса, оскільки виявлення характерних помилок при вчиненні нотаріальних дій запобігає уникненню їх в майбутньому і, як наслідок, виключає в перспективі можливість пред’явлення нотаріусу вимог про відшкодування шкоди, завданої внаслідок його незаконних дій або недбалості.

В окремих випадках, зокрема при виявленні недостатньої кваліфікації нотаріуса, шкоди, завданої ним інтересам осіб, які до нього зверталися, тощо наслідками контрольної функції органів юстиції є розгляд питання про неможливість подальшого здійснення таким нотаріусом нотаріальної діяльності та анулювання виданого йому свідоцтва про право на заняття цією діяльністю. Зазначені повноваження на сьогоднішній день є дієвими в межах існуючого правового поля.

На завершення спроби проведення аналізу питання державного регулювання нотаріальної діяльності все ж хочеться зауважити, що одним з ключових у процесі формування громадянського суспільства сучасній Україні має стати впровадження системи латинського, або вільного, нотаріату. Латинський нотаріат – це нотаріат, здійснюваний у формі вільної професії, і в той же час від здійснює привселюдну соціально-правову функцію, отримавши делеговані йому державою публічні повноваження [52, с.113]. Зазначені процеси логічно зумовлюють відповідний розвиток державного регулювання нотаріальної діяльності, орієнтований на основні стандарти латинського нотаріату, поширені в усіх країнах Європи.

3.2 Основні напрями удосконалення державного контролю за нотаріальною діяльністю в Україні

Визначення основних шляхів реформування інституту державного контролю за нотаріальною діяльністю та вдосконалення законодавства у зазначеній галузі суспільних відносин тісно пов’язане з питаннями формування найбільш оптимальної його організаційно-правової моделі, яка б забезпечувала максимальну ефективність і результативність такого контролю. Як правильно зазначено С. Фурсою, проблема ефективності контролю не може зводитися до розгляду лише її критеріїв і показників, велику роль відіграє також виявлення та вивчення умов, що забезпечує ефективність контролю [51]. Отже, до вивчення питання вдосконалення державного контролю за нотаріальною діяльністю потрібно підходити комплексно, з урахуванням усіх факторів, що можуть впливати на прогресивний розвиток даного правового інституту, серед яких одним із найважливіших постає правове регулювання, яке повинно постійно підтримувати адекватний діалог із існуючим станом суспільних відносин у сфері, що зазнає відповідного регулювання, враховуючи основні тенденції їхнього розвитку.

З метою вдосконалення законодавства в галузі нотаріальної діяльності до Верховної Ради України за останні роки було внесено ряд законопроектів, серед яких потрібно відзначити проект, внесений І. Коліушко , який розглядався протягом 1999−2002 років Верховною Радою, але був відхилений у третьому читанні. Досить тривалий час дискутувався і проект, внесений на розгляд до Верховної Ради 12.01.2004 р. групою народних депутатів В. Мусіякою, В. Онопенко, Ю. Кармазіним та В. Мойсиком. Серед останніх законодавчих ініціатив – проект Закону України „Про внесення змін до Закону України "Про нотаріат" внесений Кабінетом Міністрів України від 20.01.2007р. за № 3025 , та остаточний (станом на теперішній час) проект Закону України “Про нотаріат”, внесений народними депутатами України Тарасовим В.В., Потаповим В.І., Артеменко Ю.А., Пінчуком А.П. та Потимковим С.Ю від 05.02.2007 р. № 2278, що перебуває на розгляді Верховної Ради України .

Аналізуючи останні законопроектні положення, потрібно погодитися із висловленими в літературі критичними зауваження щодо недостатності уваги до зазначеної проблеми, наприклад, визначаються лише форма контролю – перевірка органами юстиції законності діяльності нотаріуса, однак, деталізації порядку такого контролю так і не відбувається, не збереглося також позитивне закріплення методологічного характеру перевірок у попередніх редакціях законопроектів, більш детальне врегулювання підстав проведення контрольних заходів тощо. Взагалі аналіз майже всіх законопроектів, що у різний час були внесені на розгляд до вищого законодавчого органу країни, свідчить, на жаль, про відсутність системного та уважного підходу до такої важливої складової державного управління нотаріальною діяльністю, як контроль.

Однією із найважливіших новел, запропонованих усіма законопроектами, і взагалі, за визначенням Г. Гулєвської, основною тенденцією розвитку організаційно-правових засад державного регулювання нотаріальної діяльності в Україні є орієнтація українського законодавства на входження до латинського нотаріату та перехід до єдиної форми нотаріальної діяльності [23, с.66] із скасуванням бюджетного нотаріату. Зазначимо, що питання переходу повністю до приватного нотаріату (яке обґрунтовується більшістю вчених-юристів і практичних працівників) має велике значення для вдосконалення взагалі інституту нотаріату, а в ракурсі контролю за нотаріальною діяльністю його потрібно розглядати саме через призму об’єкта та предмета державного контролю за нотаріальною діяльністю, структурні зміни в якому впливають у кінцевому випадку на всю концепцію контрольної діяльності держави у цій сфері. Враховуючи стійкість тенденції переходу до єдиного нотаріату, що відображена і в нормативних джерелах перспективного характеру, і в юридичний науковій та публіцистичній літературі, при розгляді основних напрямів удосконалення державного контролю за нотаріальною діяльністю, вважаємо доцільним виходити із презумпції необхідності такого переходу, запровадження позабюджетного нотаріату.

Однак, у будь-якому випадку суттєвою умовою досягнення результатів контролю держави за нотаріальною діяльністю є правильний вибір і формулювання поняття, мети та завдань такого контролю із обов’язковим їхнім закріпленням на рівні закону.

Важливого значення набуває також дотримання в практичній діяльності контролюючих суб’єктів визначених у попередньому розділі принципів державного контролю за нотаріальною діяльністю, які потребують відображення і в новому законодавстві про нотаріат та максимального забезпечення їхньої реалізації та виконання. Як уже зазначалося, одним із принципів контролю є компетентність. У зв’язку з цим необхідно підвищити вимоги до кваліфікації працівників спеціалізованих контролюючих суб’єктів. Важливими є також питання забезпечення контролю матеріальною та інформаційною базою, оскільки, як правильно зазначено О. Лукашовим, кращими методами контрольної діяльності є глибоке та систематичне вивчення ситуацій ... дуже важливою є обробка та використання достовірної інформації – статистичної, тематичної, забезпечення достовірних „зворотних зв’язків” [33, с.107].

Зазначимо, що питання формування системи суб’єктів, наділених контрольними повноваженнями, займає центральне місце в оновленні організаційно-правового механізму контролю за нотаріальною діяльністю. Особливої актуальності воно набуває за умов остаточного переходу до не бюджетної форми організації нотаріальної діяльності, запровадження по суті латинської системи нотаріату, що передбачає статус нотаріуса як представника незалежної професійної діяльності (так звані особи вільної професії). Як свідчить проаналізований нами історичний та зарубіжний досвід, за цих умов необхідним елементом функціонування такої системи є професійне самоврядування та підвищена роль корпоративного контролю, тобто контролю, який здійснюються на підставі делегованих від держави повноважень органами професійного самоврядування із закріпленням обов’язкового членства у таких організаціях (структурованих у єдину ієрархічно побудовану організаційно-правову систему) усіх представників нотаріальної професії. Такий підхід сприйнято і перспективним законодавством у сфері нотаріату. Удосконалення законодавчого врегулювання питань державного контролю за нотаріальною діяльністю повинно бути комплексним і охоплювати напрями, що, в цілому відповідають таким видам, як спеціалізований контроль (за організацією нотаріальної діяльності, контроль за законністю вчинення нотаріальних дій (здійснення професійних обов’язків), судовий контроль, податковий контроль.

Аналізуючи останні публікації з досліджуваної тематики, потрібно відзначити тенденцію зростання ролі та значення судового контролю в сфері нотаріальної діяльності. В. Комаров та В. Баранкова навіть висловлюють припущення, що “на органи юстиції може бути покладено лише контроль за організацією нотаріальної діяльності, тоді як функції контролю за законністю вчинюваних нотаріальних дій може виконувати лише суд, що може визнати нотаріальну дію незаконною у результаті розгляду або скарги на дії нотаріуса, або справи що виникла з нотаріальної дії, у порядку позовного провадження” [28, с.63].

На цьому етапі важливим елементом позасудової цивільної юрисдикції та судової реформи має стати створення єдиного професійного та відповідального нотаріату з урахуванням найдосконаліших зразків світового досвіду та основоположних принципів Міжнародного Союзу Нотаріату.

Існуюча законодавча база щодо організації та діяльності нотаріату не завжди вчасно відповідає змінам, що відбуваються у правовій, економічній і соціальній сферах.

На сьогодні залишається непритаманний розвиненим суспільствам поділ нотаріусів на державних і приватних нотаріусів та відмінності в оплаті їх послуг. Потребує законодавчого уточнення визначення нотаріату як публічно-правового інституту, закріплення принципів нотаріальної діяльності, врегулювання порядку оплати нотаріальних дій та інших послуг нотаріусів, визначення основних засад допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності та забезпечення прозорості цих механізмів, визначення статусу та повноважень професійної самоврядної організації нотаріусів.

Потребують вдосконалення положення щодо нотаріальної таємниці, гарантій нотаріальної діяльності, державного контролю за законністю нотаріальної діяльності, статусу помічника і стажиста нотаріуса, підстави й порядку зупинення і припинення нотаріальної діяльності тощо.

Одночасно із створенням єдиного нотаріату підлягає законодавчому врегулюванню питання професійного самоврядування нотаріусів, встановлення нотаріальних округів, граничної чисельності нотаріусів, заміщення нотаріуса тощо.

Зазначені вище питання організації та діяльності нотаріату в Україні передбачається вирішити шляхом прийняття Закону України про внесення змін до Закону України “Про нотаріат” (нова редакція), що поєднує позитивні напрацювання за період існування нотаріату в нових умовах незалежної держави та міжнародний досвід.

Тому пропонуємо: - створення єдиного нотаріату в Україні, що діє на єдиних принципах, здійснюється нотаріусами, наділеними однаковими правами, обов’язками та гарантіями їх діяльності; - створення нового для вітчизняного законодавства інституту професійного самоврядування нотаріусів, що функціонуватиме на засадах законності, незалежності, демократичності, обов’язковості членства та загальнообов’язковості рішень органів професійного самоврядування, рівності можливостей доступу нотаріусів до участі у професійному самоврядуванні;

-  прийняти Проект Нотаріального процесуального кодексу розроблений задля правового забезпечення процесу реформування нотаріату в Україні як інституту попереджувального правосуддя та розвитку нотаріальної діяльності за стандартами європейського нотаріату;

Прийняття та реалізація Нотаріального процесуального кодексу в якості своїх наслідків передбачає зменшення навантаження на судову систему України, забезпечення стабільності та безконфліктності цивільно-правових правочинів, підвищення престижу нотаріату і нотаріальної діяльності у суспільстві, запобігання можливих правопорушень і зловживань у сфері нотаріальної діяльності.

-  визначення нотаріату як публічно-правового інституту та принципів його діяльності, поняття нотаріальної діяльності;

-  уточнення визначення нотаріуса, змісту його прав та обов’язків;

-  вдосконалення механізму допуску громадян до нотаріальної діяльності, зокрема, шляхом чіткого визначення пов’язаних з допуском процедур на законодавчому рівні, посилення вимог до рівня кваліфікації осіб, що мають намір займатися нотаріальною діяльність (помічника та стажиста нотаріуса);

-  встановлення більш вимогливого та виваженого підходу до організаційно-правових засад діяльності нотаріусів, посилення контролю за діяльністю нотаріусів, розширення кола підстав для зупинення або припинення нотаріальної діяльності,

врегулювання питання оплати за вчинення нотаріусами нотаріальних дій та надання інших послуг, нові підходи до забезпечення страхування відповідальності нотаріуса та збільшення розміру страхової суми; - пропонується передати функцію кваліфікаційних комісій нотаріату при Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управліннях юстиції в областях, містах Києві та Севастополі Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України (далі - ВККН).

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8