Шпоры на экзамен по Финансам

Суми доходів від фрахту, що сплачуються підприємствами України нерезидентам

у зв'язку з здійсненням міжнародних перевезень, оподатковуються за ставкою

6%. Суму податку визначають виходячи з величини оподатковуваного прибутку і

ставки податку.

Акцизний Збір

Акцизний збір — це непрямий податок на окремі товари, що виробляються в

Україні або завозяться по імпорту Перелік підакцизних товарів та ставки

акцизного збору затверджуються Верховною Радою України в законі про

державний бюджет України на наступний рік. Платниками цього податку є

споживачі підакцизних товарів, а розрахунки з бюджетом здійснюють суб'єкти

підприємницької діяльності, що виробляють або імпортують підакцизні товари,

а також громадяни, яки ввозять підакцизні товари на територію України.

Об'єктом оподаткування є: обороти з реалізації вироблених на території

України підакцизних товарів шляхом їхнього продажу, обміну на іншу

продукцію; обороти з реалізації (передачі) підакцизних товарів для потреб

власного споживання і промислової переробки; вартість підакцизних товарів

(продукції), виготовлених вітчизняними виробниками на давальницьких умовах;

митна вартість підакцизних товарів, які ввозяться на територію України,

включаючи виготовлені за межами митних кордонів України. Оподатковуваний

оборот з реалізації підакцизних товарів вітчизняного виробництва

обчислюється виходячи з їхньої вартості за цінами, встановленими з

урахуванням акцизного збору без податку на добавлену вартість.

Оподатковуваний оборот по підакцизних товарах, що ввозяться фізичними

особами для власного споживання, визначають на підставі митної декларації з

пред'явленням товарних чеків на ці товари. Суми акцизного збору, що

підлягають сплаті, платники визначають самостійно, виходячи з обсягів

реалізованих підакцизних товарів. Суми акцизного збору по підакцизних

товарах, що ввозяться на митну територію України, визначають виходячи з

митної вартості підакцизних товарів (продукції). Підставою для обчислення

митної вартості імпортних підакцизних товарів є ціна, передбачена

контрактом на їх поставку. Вітчизняні підприємства-виробники підакцизних

товарів сплачують акцизний збір до 16-го числа наступного за звітним

місяця, а виробники алкогольних напоїв — на третій робочий день після

здійснення обороту. Акцизний збір є видом специфічних акцизів, що

встановлюються за індивідуальними ставками для кожного товару. Перелік

підакцизних товарів і ставки акцизного збору встановлюються Верховною

Радою. Платниками акцизного збору є національні виробники підакцизних

товарів та суб'єкти, що імпортують чи реалізують ці товари. Об'єктом

оподаткування виступає оборот з реалізації підакцизних товарів, а для

імпортних — їх митна вартість. Ставки акцизного збору встановлюються у

процентах та твердих розмірах. Процентні ставки застосовуються відносно до

обсягу реалізації в цінах, що включають цей податок (умовно процентна

ставка акцизного збору може бути зіставлена зі ставкою 16, 667% ПДВ).

Включення акцизного збору у відпускні ціни товарів (ВЦ) проводиться за

такою формулою (А — ставка акцизного збору): ВЦ = (С+П): (100 — А) х 100.

Тверді ставки встановлені в ECU на одиницю товару чи певну величину його

виміру. Обчислення і сплата акцизного збору проводиться двома методами. Для

вино-горілчаних і тютюнових виробів установлено справляння податку за

допомогою спеціальних акцизних марок. Для решти товарів обчислення

проводиться за встановленими ставками до обсягу реалізації за відповідний

період (декаду, місяць, а для алкогольних напоїв — щоденно).

Прибутковий податок з громадян

Платниками податку є фізичні особи незалежно від віку, громадянства та

інших ознак, які мають самостійне джерело доходів. Платниками прибуткового

податку є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства

незалежно від віку, статі, раси, національності, сімейного, соціального і

майнового стану, наявності та форми трудових відносин, належності до

громадських організацій та політичних партій, ставлення до релігії, як ті,

що мають постійне місце проживання в Україні, так і ті, що не мають його.

Об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в

Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік, що

складається з суми сукупних оподатковуваних доходів за календарні місяці,

одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування у громадян, які не мають постійного місця проживання

в Україні, є доход, одержаний протягом будь-якого календарного місяця з

джерела в Україні. Незалежно від кількості днів перебування в Україні

протягом календарного року підлягають оподаткуванню доходи, одержані з

джерел в Україні та за її межами, суб'єктів оподаткування з числа громадян

України. Об'єктом оподаткування виступає: у громадян, що постійно

проживають в Україні — сукупний річний дохід, одержаний з різних джерел на

території України та за її межами; у громадян, які не мають постійного

місця проживання в Україні — дохід, одержаний з джерел в Україні. Ставки

прибуткового оподаткування громадян встановлені за прогресивною шкалою

(станом на 01. 01. 99 p. ): Неоподатковувані мінімуми та ставка податку в

даному інтервалі: від 1 до 5-10%; від 5 до 10-15%; від 10 до 60-20%; від 60

до 100-30%; понад 100-40%. Прогресія шкали ставок є ступінчастою: весь

сукупний дохід розкладається на частини, до кожної з яких застосовується

встановлена для даного інтервалу ставка. Сума податку обчислюється як

складова цих частин. Порядок обчислення і сплати залежить від виду доходів.

Доходи від роботи за наймом оподатковуються біля джерела: за місцем

основної роботи — щомісячно за встановленою шкалою ставок; не за місцем

основної роботи — при виплаті за ставкою 20%. За підсумками року

проводяться перерахунки податку за місцем основної роботи, а для тих, хто

мав кілька джерел доходів — в податковій інспекції за місцем проживання на

підставі декларації. Податок з доходів від підприємницької діяльності (без

створення юридичної особи) сплачується щоквартально авансовими платежами

(на підставі обчисленої податковими інспекціями очікуваної суми податку на

рік) з перерозрахунком відповідно до фактично одержаного за рік доходу.

Пенсійний фонд України

Для забезпечення виконання Закону України "Про пенсійне забезпечення" було

створено Пенсійний фонд України як самостійну фінансово-банківську систему.

Бюджет цього Фонду формується передусім за рахунок коштів, які відраховують

підприємства, установи та організації. до надходжень Фонду належать

обов'язкові страхові внески громадян, які працюють, у розмірі 1 %

заробітної плати, а також кошти державного бюджету на виплату окремих видів

пенсії та допомоги, добровільні внески підприємств, організацій, населення,

інші надходження. Головні завдання Пенсійного фонду України такі:

забезпечення фінансування витрат на виплату пенсій допомоги на дітей, а

також збирання і акумуляція внесків, призначених для пенсійного

забезпечення і виплати допомоги; розширене відтворення коштів Пенсійного

фонду України на основі принципів самофінансування; участь у фінансуванні

державних, регіональних і обласних програм соціальної підтримки

пенсіонерів, інвалідів, інших категорій населення та у страхуванні здоров'я

пенсіонерів через страхові компанії; контроль за своєчасним і повним

надходженням страхових внесків до цього фонду; визначення порядку

використання і забезпечення контролю за правильним витрачанням коштів

Фонду; Підприємства, установи та організації незалежно від форм власності

та господарювання, особи, які наймають для роботи окремих громадян за

угодами, а також ті, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою

на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, релігійні

громади сплачують страхові внески до Пенсійного фонду України у розмірах,

установлених чинним законодавством. Кошти Пенсійного фонду України

використовуються на фінансування таких заходів: виплата пенсій за віком (у

тому числі працюючим пенсіонерам), за інвалідністю, у разі втрати

годувальника, за вислугу років, соціальних та інших пенсій, установлених

законодавством України; виплата допомоги по догляду за дитиною і щомісячної

допомоги на кожну дитину до досягнення нею віку, встановленого чинним

законодавством; підвищення пенсій у зв'язку зі зміною індексу споживчих цін

і зростанням заробітної плати; реалізація державних, регіональних і

обласних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів, дітей та

інших категорій населення; забезпечення поточної діяльності та утримання

органів управління Фонду; відтворення коштів Фонду;

Фонд соціального страхування

Для цілей соціального страхування громадян України Кабінет Міністрів і Рада

Федерації незалежних профспілок України створили Фонд соціального

страхування України До нього направляється частина коштів від внесків на

державне соціальне страхування підприємств, установ, організацій і

кооперативів (крім колгоспів), розташованих на території країни, незалежно

від їхнього відомчого підпорядкування, форм власності та господарювання, а

також громадян, які працюють в умовах оренди, найму чи займаються

індивідуальною трудовою діяльністю. Зазначений Фонд є самостійною фінансово-

банківською системою і знаходиться у віданні профспілок України. Кошти

Фонду не підлягають оподаткуванню, грошовим, митним зборам і не входять до

складу державного бюджету України. Страхові внески нараховують виходячи з

установленого тарифу внесків на соціальне страхування і заробітної плати

всіх працюючих, які підлягають соціальному страхуванню, в тому числі

штатних, позаштатних, сезонних, тимчасових, тих, що працюють за

сумісництвом чи виконують разові, випадкові та короткострокові роботи при

наявності укладених з ними письмових трудових договорів.За рахунок коштів

Фонду соціального страхування здійснюються витрати на такі цілі:виплату

допомоги з тимчасової непрацездатності, по вагітності і пологах, при

народженні дитини, на поховання; організацію санаторно-курортного лікування

та відпочинку трудящих, їхніх дітей, ветеранів та інвалідів.

Фонд сприяння зайнятості населення

Фонд сприяння зайнятості населення було створено відповідно до Закону

України "Про зайнятість населення". Він є самостійною фінансовою системою,

яка має створювати відповідні умови для фінансування витрат, пов'язаних з

забезпеченням зайнятості. Джерела формування Фонду такі: кошти державного і

місцевих бюджетів;обов'язкові внески підприємств, установ і організацій

всіх форм власності незалежно від виду діяльності; добровільні внески

громадських об'єднань громадян, зарубіжних фірм, інші надходження; кошти

служби зайнятості за надані послуги підприємницьким структурам; цільові

фінансові відрахування підприємств у випадках невиконання квоти зі

створення спеціалізованих робочих місць для працевлаштування інвалідів, у

випадках відмови від найму на роботу в рахунок 5 %-ї квоти, у випадках

порушення строків інформування служби зайнятості при звільненні робітників.

Фонд сприяння зайнятості населення створюється на державному і місцевому

рівнях. Державний центр зайнятості, а також обласні, районні та міські

центри зайнятості в межах передбачених асигнувань самостійно

розпоряджаються коштами фондів.

Бюджетний дефіцит та джерела фінансування

Бюджетний дефіцит — перевищення видатків бюджету над його доходами. Це

показник негативних явищ в економіці, що зумовлюють інфляцію грошової

одиниці. Причинами виникнення дефіциту є: спад виробництва; зниження

ефективності функціонування окремих галузей; несвоєчасне проведення

структурних змін в економіці або її технічного переоснащення; великі воєнні

витрати; інші об'єктивні та суб'єктивні фактори, що впливають на економічну

і соціальну політику держави. Бюджетний дефіцит вимагає прийняття

енергійних заходів держави щодо його ліквідації. Насамперед — це скорочення

витрат бюджету, проте цей шлях досить складний. Реальнішими і доцільнішими

є зміни в податковій і кредитній політиці, які призвели б до пожвавлення

економічного життя, передусім зростання виробництва і його ефективності. В

противному разі дефіцит бюджету стає додатковим найбільш несправедливим

податком з населення. Бюджетний дефіцит — явище майже постійне в економіці

кожної держави, тому важливе значення мають його розміри і методи

ліквідації. Бездефіцитний бюджет — об'єктивна вимога нормального

економічного розвитку держави. Держава гарантує недоторканність майна і

забезпечує захист власності підприємця. Не допускається вилучення державою

у підприємця його основних і оборотних фондів та іншого використовуваного

ним майна за винятком випадків, передбачених законодавчими актами України.

З метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для

розвитку підприємництва держава: на умовах і в порядку, передбачених чинним

законодавством, надає земельні ділянки, передає державне майно (виробничі

та нежилі приміщення, законсервовані й недобудовані об'єкти та споруди,

невикористовуване устаткування), необхідні для здійснення підприємницької

діяльності; сприяє організації матеріально-технічного забезпечення та

інформаційного обслуговування, підготовці та перепідготовці кадрів;

здійснює первинне облаштування неосвоєних територій об'єктами виробничої та

соціальної інфраструктури з продажем або передаванням їх у кредит

підприємцям; стимулює за допомогою економічних важелів (цільових субсидій,

податкових пільг тощо) модернізацію технології, інноваційну діяльність,

освоєння нових видів продукції та послуг; надає підприємцям цільові

кредити; надає інші види допомоги. Органи державного управління будують

свої відносини з підприємцями, використовуючи: податкову та фінансово-

кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і процентів за

державними кредитами; податкових пільг; цін і правил ціноутворення;

цільових дотацій; валютного курсу розмірів економічних санкцій; державне

майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг, соціальні, екологічні

та інші норми і нормативи; науково-технічні, економічні та соціальні

державні та регіональні програми; договори на виконання робіт і поставок

для державних потреб. Втручання державних органів у господарську діяльність

підприємців не допускається, якщо вона не зачіпає передбачених

законодавством України прав державних органів щодо здійснення контролю за

діяльністю підприємців. Збитки, завдані підприємцю в результаті виконання

вказівок державних чи інших органів або їхніх службових осіб, які порушили

права підприємця, а також внаслідок неналежного здійснення такими органами

чи їхніми службовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо

підприємця, підлягають відшкодуванню цими органами. Источники

финансирования дефицита бюджета 1.Источниками финансирования дефицита

бюджетов являются государственное внутреннее и внешнее заимствование,

внутреннее заимствование органов власти Автономной Республики Крым,

внутреннее и внешнее заимствование органов местного самоуправления с

соблюдением условия, определенные настоящим Кодексом. 2.Кабинет Министров

Украины может брать ссуды в пределах, определенных законом о

Государственном бюджете Украины Заимствование не используется для

обеспечения финансовыми ресурсами текущих расходов государства, за

исключением случаев, когда это необходимо для сохранения общего

экономического равновесия. 3.Министр финансов Украины с учетом требований

части второй этой статьи с целью экономии средств и эффективности их

использования имеет право выбрать кредитора, вид ссуды и валюту

заимствования. 4.Расходы на погашение обязательств с долга осуществляются в

соответствии с кредитными соглашениями, а также нормативно-правовыми

актами, по которым возникают государственные долговые обязательства и

долговые обязательства Автономной Республики Крым или местного

самоуправления, независимо от объема средств, предусмотренных на эту цель в

законе о Государственном бюджете Украины или решении о местном бюджете.

5.Если расходы на обслуживание и погашение государственною долга превысят

объем средств, предусмотренный в законе о Государственном бюджете Украины

на такую цель, Министр финансов Украины безотлагательно информирует об этом

Кабинет Министров Украины. Кабинет Министров Украины безотлагательно

информирует об ожидаемом превышении таких расходов Верховную Раду Украины и

представляет в двухнедельный срок предпо-жения о внесении изменений в закон

о Государственном бюджете Украины; 6.Эмиссионные средства Национального

банка Украины не могут быть источником финансирования дефицита

Государственного бюджета.

Роль державного бюджету в соціально-економічному розвитку держави

Державний бюджет є найдійовішим механізмом здійснення фінансової політики

держави. У доходах бюджету відображається податкова політика держави, а у

видатках — пріоритетні напрями вкладень коштів.

Держава використовує бюджет для здійснення територіального, внутрішньо- і

міжгалузевого розподілу і перерозподілу ВВП з метою вдосконалення структури

суспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню. В

умовах формування ринкових відносин бюджетна система має надавати фінансову

підтримку щодо роздержавлення і демонополізації галузей господарства,

забезпечення соціального захисту населення. Кошти державного бюджету

України витрачаються лише на цілі та в межах, затверджених Законом про

Державний бюджет України. У державному бюджеті України передбачається

резервний фонд Кабінету Міністрів України у розмірі до 2 % від обсягу

видатків державного бюджету України для фінансування невідкладних витрат у

народному господарстві, соціально-культурних та інших заходів, що не могли

бути передбачені під час затвердження державного бюджету України. Понад

передбачені видатки утворюється оборотна касова готівка в розмірі до 2 %

загального обсягу видатків бюджету. Вона може бути використана протягом

року на покриття тимчасових касових розривів і має бути відновлена у тому

самому році до розмірів, установлених під час затвердження державного

бюджету України. Збалансованість бюджетів, які входять до складу бюджетної

системи України, є необхідною умовою фінансово-бюджетної політики.

Перевищення доходів над видатками становить надлишок, перевищення видатків

над доходами — дефіцит бюджету.

Економічні передумови виникнення і розвитку фінансів

Термін "фінанси" з'явився у XIII столітті. Він походить від середньовічного

латинського терміна "financia", що означає обов'язкову сплату грошей. У

XVIII столітті трактування поняття фінансів як державного господарства мало

подальший розвиток. Державні утворення різного рівня стали називатися

союзами публічного змісту, а фінанси — формами та методами добування коштів

і їх витрачання цими союзами при виконанні покладених на них функцій. У XIX

столітті спостерігається бурхливий економічний розвиток. Поглиблюється і

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7