Шпоры на экзамен по Финансам

держави. Обсяг бюджету характеризує річну суму коштів, що проходять через

цей фонд. Він перебуває у постійному русі: практично щоденно до нього

надходять кошти і проводиться фінансування видатків.

Система державних фінансів

Склад державних фінансів розглядається за ланками і рівнями органів

державної влади й управління. Ланками державних фінансів, як було вже

показано, виступають: бюджет держави; Фонди цільового призначення;

державний кредит; фінанси державного сектора. За рівнями державні фінанси

поділяються на загальнодержавні й місцеві. Загальнодержавні фінанси

призначені для забезпечення тих потреб суспільства, які мають

загальнонаціональний характер і відображають інтереси держави в цілому.

Через загальнодержавні фінанси здійснюється територіальний перерозподіл ВВП

з метою збалансованого розвитку окремих регіонів. Місцеві фінанси

виступають фінансовою базою місцевих органів влади та управління. Вони

забезпечують регіональні потреби у фінансових ресурсах, їх

внутрішньотериторіальний перерозподіл. Функціонування сфери державних

фінансів характеризується такими фінансовими категоріями: державні доходи,

державні видатки, державний кредит. Державні доходи — це сума коштів, що

мобілізується державою на забезпечення своєї діяльності. За рівнем їх

розміщення вони поділяються на централізовані й децентралізовані.

Централізовані концентруються в бюджеті держави і фондах цільового

призначення. Децентралізовані доходи розміщаються на державних

підприємствах. Основне призначення системи державних доходів — створення

надійної фінансової бази для забезпечення фінансової діяльності держави.

Державні видатки — це сума коштів, що витрачається державою в процесі

здійснення її фінансової діяльності. Відповідно до рівня розміщення

державних доходів вони також поділяються на централізовані (з бюджету і

фондів цільового призначення) і децентралізовані. Система державних

видатків призначена забезпечити раціональне розміщення та ефективне

використання державних коштів. Державний кредит характеризує залучення

коштів державою на позиковій основі. Кошти, що мобілізуються за допомогою

державного кредиту, надходять до бюджету. Внутрішні відносини в системі

державних фінансів, що відображаються у грошових потоках, складаються між

бюджетом і фондами цільового призначення. У системі зовнішніх відносин

сфери державних фінансів основне місце займають взаємовідносини з

юридичними і фізичними особами. Це, з одного боку, сплата податків купівля

державних цінних паперів, внески в цільові фонди, з іншого — асигнування і

виплати з бюджету і цільових фондів, повернення боргів та виплата процентів

з позик.

Бюджетний устрій та бюджетна система України

Бюджетний устрій — характеризує, яким чином побудована бюджетна система,

тобто це організація вертикальної структурної побудови бюджету держави за

рівнями влади. Бюджетна система— відображає складові частини бюджету, тобто

це сукупність усіх бюджетів, які формуються в даній країні згідно з її

бюджетним устроєм. Основи бюджетного устрою: встановлення принципів

побудови бюджетної системи; виділення видів бюджетів; розмежування

доходів і видатків між ланками бюджетної системи; організація

взаємовідносин між бюджетами. Принципи побудови бюджетної системи є

визначальною основою бюджетного устрою. Вони визначають характерні ознаки і

риси бюджетної системи кожної країни і встановлюються за двома напрямами.

Перший характеризує структурну побудову бюджету, другий — взаємозв'язок

різних його ланок. Можливі три підходи до структурної побудови бюджету:

створення єдиного для всієї країни бюджету: створення регіональних

бюджетів; поєднання централізованих і децентралізованих ланок. Принцип

єдності означає, що всі ланки бюджету в сукупності становлять єдиний

(зведений, консолідований) бюджет, який складається і затверджується в

загальному обсязі. Принцип автономності означає, що кожний бюджет, що

входить до складу бюджетної системи, є відносно обособленою і самостійною

ланкою. Виділення видів бюджетів засновується на політичному устрої та

адміністративно-територіальному поділі кожної країни. Встановлено два

основних види бюджетів: центральні та місцеві. Україні центральними є

Державний бюджет України і Республіканський бюджет Криму. Склад місцевих

бюджетів відображає територіальний поділ країни: в Україні — області,

райони, поселення. Відповідно місцеві бюджети поділяють на дві групи:

централізовані (обласні, районні, міські) і бюджети базового рівня (сіл,

селищ, міст, міських районів). Розмежування доходів і видатків між

бюджетами є важливим елементом бюджетного устрою. Розмежування доходів може

проводитись на основі двох методів. Перший — закріплення доходів за кожним

бюджетом у повній сумі чи за твердо фіксованими нормативами в умовах

автономності кожного бюджету. Другий метод полягає у встановленні системи

бюджетного регулювання в умовах єдності бюджету, тобто у проведенні

відрахувань до бюджетів нижчих рівнів, виходячи з їх потреб. Розмежування

видатків засновується на призначенні того чи іншого бюджету: з центрального

бюджету фінансуються видатки загальнодержавного характеру, з відповідних

місцевих бюджетів — видатки регіонального значення. При цьому може

застосовуватись два підходи: розподіл за територіальною ознакою (за місцем

знаходження об'єкта фінансування); розподіл, виходячи з відомчого

підпорядкування (фінансування ведеться з бюджету того рівня, до якого

відноситься орган управління, якому підпорядкований даний об'єкт

фінансування). Організація взаємовідносин між бюджетами передбачає

виділення їх напрямів, видів та форм. За напрямами взаємовідносини між

бюджетами поділяються на вертикальні — між бюджетами різних рівнів, і

горизонтальні — між бюджетами одного рівня (в Україні тільки вертикальні).

Види взаємовідносин: регламентовані законодавчими та інструктивними

документами; договірні — на підставі угоди між відповідними органами влади

чи управління. Форми взаємовідносин: субсидіювання, вилучення коштів,

взаємні розрахунки; бюджетні позички.

Бюджетна система нашої держави сформована на основі закону «Про бюджетну

систему України». У ньому визначені принципи бюджетного устрою: єдності,

повноти, достовірності, гласності, наочності й самостійності всіх бюджетів.

Однак принципи повноти, достовірності, гласності, наочності належать до

бюджетного процесу, а не до бюджетного устрою і системи. Поєднання

принципів єдності й самостійності просто неприпустиме. Причому принцип

єдності на практиці не реалізується, оскільки єдиний зведений бюджет не

складається. Самостійність же проголошується суто декларативно — реальної

законодавчої бази для неї немає. Відповідно до зазначеного закону бюджетна

система України включає Державний бюджет, Республіканський бюджет

Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети. До місцевих бюджетів

належать обласні, міські, районні, міст, селищ, сіл, районів у містах.

Склад та структурна побудова бюджетної системи України відображена на схемі

22 (жирним шрифтом виділені централізовані види бюджетів, курсивом —

децентралізовані):

Бюджетний період та бюджетний процес

Бюджетний процес — це організація і порядок складання, розгляду,

затвердження і виконання бюджету. Він складається з двох частин: бюджетне

планування; виконання бюджету. Бюджетне планування включає складання

проекту бюджету, його розгляд і затвердження. Це серцевина бюджетного

процесу — виконується такий бюджет, який прийнято. Завдання бюджетного

планування:1) достовірне визначення обсягу та джерел формування доходів

бюджету2) оптимальний розподіл видатків за окремими групами і галузями;3)

збалансування бюджету. Стан бюджету як фінансового плану може

характеризуватись трьома показниками: перевищення доходів над видатками;

бюджетний надлишок; рівновага доходів і видатків; перевищення видатків над

постійними доходами — бюджетний дефіцит. Наявність дефіциту вимагає

встановлення джерел його покриття, якими можуть бути: державний кредит;

емісія грошей. Процедура бюджетного планування — послідовність заходів і

дій зі складання і розгляду проекту бюджету. Вона визначена Законом «Про

бюджетну систему України» і на державному рівні включає такі етапи та

стадії: 1. Складання проекту бюджету: направлення Верховною Радою

Президенту бюджетної резолюції, в якій визначаються основні напрями

бюджетної політики на наступний рік; розробка Міністерством фінансів на

підставі основних прогнозних макропоказників економічного і соціального

розвитку прогнозного проекту бюджету; доведення прогнозних показників

проекту бюджету до міністерств, відомств та інших органів державної

виконавчої влади; узгодження показників прогнозного проекту бюджету з

пропозиціями міністерств, відомств та інших органів; розробка

Міністерством фінансів робочого (узгодженого) проекту зведеного та

Державного бюджету і подання його в Кабінет Міністрів; розгляд проекту

бюджету в Кабінеті Міністрів, прийняття рішення про його схвалення і

подання Президенту проекту Закону про бюджет; розгляд проекту Закону про

бюджет Президентом і подання його до Верховної Ради. 2. Розгляд проекту

Закону про Державний бюджет України: розгляд проекту Закону про Державний

бюджет в комісіях і комітетах Верховної Ради; доповідь Міністра фінансів на

засіданні Верховної Ради та співдоповідь голови комітету з питань бюджету;

обговорення проекту Державного бюджету на засіданні Верховної Ради;

прийняття відповідного рішення про результати розгляду проекту Закону про

Державний бюджет: а) затвердити Закон про Державний бюджет України; б)

схвалити у першому читанні і направити на доопрацювання; в) відхилити і

направити на переробку. Виконання бюджету полягає у мобілізації

запланованих доходів і фінансуванні передбачених видатків. Організація

виконання бюджету покладається на Кабінет Міністрів, оперативна робота

ведеться Міністерством фінансів, Державною податковою адміністрацією і

казначейством. Бюджетный период 1.Бюджетный период для всех бюджетов,

которые составляют бюджетную систему, составляет один календарный год,

который начинается 1 января каждый год и заканчивается 31 декабря того же

года. Непринятие Верховной Радой Украины закона о Государственном бюджете

Украины до 1 января не является основанием для установления другого

бюджетного периода. 2.В соответствии с Конституцией Украины бюджетный

период для Государственного бюджета Украины при особых обстоятельствах

может быть другим, чем предусмотрено частью первой этой статьи. 3.Особыми

обстоятельствами, по которым Государственный бюджет Украины может быть

принят на иной, чем предусмотрено частью первой этой статьи, бюджетный

период, являются: 1) введение военного положения; 2) объявление

чрезвычайного состояния в Украине или в отдельных ее местностях; 3)

объявление отдельных местностей зонами чрезвычайной экологической ситуации,

необходимость устранения природных или техногенных катастроф. 4.В случае

принятия Государственного бюджета Украины на иной, чем предусмотрено частью

первой этой статьи, бюджетный период местные бюджеты могут быть приняты на

такой же период.

Сутність та функції податків

Податки являють собою обов'язкові платежі юридичних і фізичних осіб до

бюджету. Історично це найдавніша форма фінансових відносин між державою і

членами суспільства. За економічним змістом — це фінансові відносини між

державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного

централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою

її функцій. На відміну від фінансів у цілому ці взаємовідносини мають

односторонній характер — від платників до держави. Податок — це плата

суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частини

вартості валового внутрішнього продукту (ВВП) на загальносуспільні потреби,

без задоволення яких сучасне суспільство існувати не може. Функції податків

як фінансової категорії випливають з функцій фінансів. Фінанси в цілому

виконують дві функції — розподільну і контрольну. Податки безпосередньо

пов'язані з розподільною функцією в частині перерозподілу вартості

створеного ВВП між державою і юридичними та фізичними особами. Вони

виступають методом централізації ВВП у бюджеті на загальносуспільні

потреби, виконуючи таким чином фіскальну функцію. Фіскальна функція є

основною у характеристиці сутності податків, вона визначає їхнє суспільне

призначення. З огляду на цю функцію держава повинна отримувати не просто

достатньо податків, але, головне, — надійних. Податкові надходження мають

бути постійними і стабільними й рівномірно розподілятися в регіональному

розрізі. Поспішність означає, що податки повинні надходити до бюджету не у

вигляді разових платежів з невизначеними термінами, а рівномірно протягом

бюджетного року в чітко встановлені строки. Стабільність надходжень

визначається високим рівнем гарантій того, що передбачені Законом про

бюджет на поточний рік доходи будуть отримані у повному обсязі.

Рівномірність розподілу податків у територіальному розрізі необхідна для

забезпечення достатніми доходами всіх ланок бюджетної системи. У сутності

кожного податку закладена регулююча функція. Вона, як і фіскальна функція,

характеризує їх суспільне призначення. Суть регулюючої функції полягає у

впливі податків на різні сторони діяльності їх платників. Суб'єкт, або

платник податку — це та фізична чи юридична особа, яка безпосередньо його

сплачує. Об'єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується тим чи

іншим податком. Одиниця оподаткування — це одиниця виміру (фізичного чи

грошового) об'єкта оподаткування. Джерело сплати податку — це дохід

платника, з якого він сплачує податок. Податкова ставка — це законодавче

встановлений розмір податку на одиницю оподаткування.

Тверді ставки встановлюються в грошовому виразі на одиницю оподаткування в

натуральному обчисленні.

Процентні ставки встановлюються тільки щодо об'єкта оподаткування, який має

грошовий вираз. Пропорційні — це єдині ставки, що не залежать від розміру

об'єкта оподаткування. Прогресивні — це такі ставки, розмір яких зростає в

міру збільшення обсягів об'єкта оподаткування.

Класифікація податків.

За формою оподаткування всі податки поділяються на дві групи: прямі й

непрямі. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх

розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Регресивні ставки, на

відміну від прогресивних, зменшуються в міру зростання об'єкта

оподаткування. Податкова квота — це частка податку в доході платника.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір для

окремого платника прямо не залежить вiд його доходів. За економічним

змістом об'єкта оподаткування податки поділяються на три групи: податки на

доходи, споживання і майно. Податки на доходи стягуються з доходів фізичних

та юридичних осіб. Податки на споживання сплачуються не при отриманні

доходів, а при їх використанні. Вони справляються у формі непрямих

податків. Податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого

майна. Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони

поділяються на загальнодержавні та місцеві. Загальнодержавні податки

встановлюють вищі органи влади, їх стягнення є обов'язковим на всій

території країни, незалежно від того, до якого бюджету (державного чи

місцевого) вони зараховуються.

Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади та управління. За

способом стягнення розрізняють два види податків — розкладні й окладні.

Розкладні податки спочатку встановлюються в загальній сумі відповідно до

потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини по

територіальних одиницях, а на низовому рівні — між платниками. Окладні

податки передбачають встановлення спочатку ставок, а відтак і розміру

податку для кожного платника окремо. Податкова система — це сукупність

установлених у країні податків та механізму їх справляння.

Сучасна податкова система України

Податкова система України встановлена Законом «Про систему оподаткування»,

який був прийнятий вперше в 1991 р. У 1994 р. цей Закон був прийнятий у

новій редакції з урахуванням змін та доповнень, які мали місце в 1992—1993

pp. Нині діє редакція з доповненнями до закону, прийнята в 1997 р. До нього

включено як податки, так і інші обов'язкові платежі, що справляються в

Україні, з поділом їх на загальнодержавні та місцеві. Загальнодержавні

податки та обов'язкові платежі включають чотири групи: прямі й непрямі

податки, платежі за ресурси та інші обов'язкові платежі, внески у цільові

фонди.

До складу цих груп входять: а) прямі податки: податок на прибуток

підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок з власників

транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; податок на

нерухоме майно (нерухомість); '— плата (податок) за землю; податок на

промисел; б) непрямі податки: податок на додану вартість; — акцизний збір;

мито; в) платежі за ресурси та інші обов'язкові платежі: збір за спеціальне

використання природних ресурсів; збір за геологорозвідувальні роботи,

виконані за рахунок бюджету; відрахування та збори на будівництво, ремонт і

утримання автомобільних доріг; державне мито; плата за торговий патент за

деякі види підприємницької діяльності; г) внески до цільових фондів: збір

до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської

катастрофи та соціального захисту населення; збір на обов'язкове соціальне

страхування; збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; збір на

страхування на випадок безробіття; збір до Державного інноваційного фонду;

збір за забруднення навколишнього природного середовища. До місцевих

податків та зборів належать: податок з реклами; комунальний податок;

готельний збір; збір за припаркування автотранспорту; ринковий збір; збір

за видачу ордера на квартиру; курортний збір; збір за участь у бігах на

іподромі; збір за виграш у бігах на іподромі; збір з осіб, які беруть

участь у грі на тоталізаторі на іподромі; збір за право використання

місцевої символіки; збір за право проведення кіно- і телезйомок; збір за

право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу й лотерей; збір

за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за

кордон; збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі; збір з

власників собак. У складі податкової системи України нині переважають прямі

податки: в 1997 р. 47% проти 44% непрямих. Основними видами податків

виступають податки на додану вартість — 35 %, на прибуток підприємств — 26

% і на доходи фізичних осіб — 15 %.

Фінанси підприємств – це основа фінансової системи України

Фінанси підприємств призначені для забезпечення їхньої виробничої

діяльності. Основою фінансів підприємств є формування фінансових ресурсів

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7