Бюджетный дефицит

купівельної спроможності населення, запобігаючи тим самим додаткові

передумови до виникнення інфляції. У такий спосіб автоматичні стабілізатори

(урядові прибутки або витрати, що автоматично змінюються в протилежну

змінам у національному доході сторону, наприклад допомога по безробіттю або

прибутковий податок) згладжують флуктуація кривої сукупних витрат і

прибутків, запобігаючи зайво різкі і слабко контрольовані зміни розмірів

макроекономічних показників.

Таким чином, можна сказати, що розмір витрат, а, отже, і розмір сальдо

збалансованого бюджету, зафіксований приблизно на визначеному рівні. Звідси

можна зробити висновок, що при пропорційній системі оподатковування розмір

бюджетного дефіциту насамперед залежить від рівня прибутків.

Таким чином завдяки пану Кейнсу із середини тридцятих років дефіцит

державного бюджету став застосовуватися в якості джерела можливостей

державного регулювання економіки, наприкінці двадцятого сторіччя не

залишилося практично жодної країни, що може похвастатися відсутністю

бюджетного дефіциту.

Варто пам'ятати, що яка б не була міць фіскальної політики, не одна

вона впливає на розмір дефіциту держбюджету. Розмір дефіциту пов'язаний із

циклічним прямуванням макроекономіки. Це обумовлено насамперед існуванням

автоматичних стабілізаторів.

З вищенаведених даних можна зробити такі висновки:

1. Ні законодавча, ні виконавча влада не має повний контроль над розміром

бюджетного дефіциту.

2. Реальний розмір бюджетного дефіциту або надлишку змінюється як під

впливом фіскальної політики, так і під впливом економічної ситуації в

країні.

2.6 Дефіцит повної зайнятості

Оскільки другий висновок має місце, нам потрібно якийсь інший, більш

точний індикатор фіскальної політики, що не залежить від фази економічного

циклу. Для вивчення ефективності фіскальної політики реальний дефіцит

ділиться на циклічну і структурну складові. Циклічна складова відбиває

зміни, викликані фазою економічного циклу, якось зміни в податкових

надходженнях і державних трансфертах. Структурний дефіцит відбиває вплив

фіскальної політики. Замість порівняння реальних витрат і прибутків

бюджету, при обчислення структурного дефіциту дорівнюються витрати і

прибутки бюджету в умовах повної зайнятості. (Структурний дефіцит іноді

називають дефіцитом повної зайнятості).

Відомо, що рівень державних витрат і ставка оподатковування можуть

впливати на рівень сукупного попиту, і, отже, на розмір ВВП. Зрослий

обсяг державних закупівель товарів і послуг збільшує рівень прибутків і тим

самим збільшується загальна сума податків, одержуваних урядом. Виникає

питання: чи може приріст державних витрат, замість збільшення бюджетного

дефіциту, призвести до його скорочення.

На основі вищесказаного можна стверджувати, що заощадження + чисті

податки = урядовим закупівлям + інвестиціям, або, заощадження - інвестиції

= бюджетний дефіцит. До речі цією формулою ілюструється так називаємий

ефект заміщення державними зобов'язаннями зобов'язань реального сектора,

тобто за рахунок фінансування держбюджету недофінансуєтся реальний сектор.

Отже, якщо буде відбуватися дефіцитне збільшення урядових закупівель,

то, хоча при цьому і буде збільшуватися рівень прибутків, а отже і

податкові надходження, валовий прибуток бюджету не зможе зрости настільки,

щоб зрештою призвести до скорочення дефіциту.

2.7 Дефіцит, внутрішній і зовнішній борг.

Зараз йде багато суперечок про негативні і позитивні риси дефіциту з

погляду росту внутрішнього і зовнішнього боргу. Проте можна виділити такі 2

домінуючі позиції.

Перша ґрунтується на незнанні економіки і поверхневому здоровому

глузді. Наявність боргу призводить обивателя в страхітливість, абсолютний

ріст боргу сприймається як знак прийдешньої катастрофи.

Друга ж ґрунтується на детальному аналізі усіх за і проти. От основні

положення другої позиції.

Отже, національний державний борг будується з бюджетних дефіцитів. Для

покриття дефіциту держава удає до запозичень як на внутрішньому, так і на

зовнішньому ринках.. Національний борг, з одного боку, є пасивом для

держави й активом тримачів держоблігацій (цінних паперів державного

запозичення). У такий спосіб вартість у результаті держзаймів не губиться.

І усе ж, хто несе або буде нести тягар боргу, створеного хронічно

незбалансованими бюджетами? Які ж негативні наслідки наявності державного

боргу?

По-перше, необхідність обслуговування боргу обмежує можливості уряду

балансувати поточний бюджет або витрачати засобу, що спрямовуються на

обслуговування боргу та інші потреби. Хоча з іншого боку, велика частина

процесу обслуговування боргу (внутрішнього) є лише формою перерозподілу,

коли засобу платників податків переходять власникам державних цінних

паперів.

По-друге, хоча обслуговування боргу не має істотної альтернативної

вартості, ефект заміщення (витиснення) істотно впливає на майбутнє. За

рахунок фінансування дефіциту на фінансовому ринку залишаються

недофінансованими якісь проекти приватного сектора, знижуються інвестиції.

Саме тут і виявляється висока альтернативна вартість як самих запозичень,

так і всього процесу обслуговування боргу в цілому.

Треба зауважити, що борг, викликаний необхідністю фінансування

трансферів, не накладає ні на кого реального прямого тягаря.

По-третє, існує проблема співвідношення розміру державного сектора і

приватного. Внаслідок збільшених витрат держави росте державний сектор, а

внаслідок ефекту витиснення скорочується приватний сектор. Якщо ж підвищені

державні витрати, крім того, не сполучені з підвищеними державними

інвестиціями, то через скорочення інвестицій постраждають майбутні

покоління.

Найбільше тяжким для майбутніх поколінь є зовнішній борг, тому що його

виплата не буде лише перерозподілом прибутків між громадянами держави. З

іншого боку, зовнішнє фінансування дозволяє країні розширити державний

сектор без скорочення приватного сектора.

3. ВЗАЄМОДІЇ БЮДЖЕТНОЇ ТА МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

За роки незалежності Україна пройшла щонайменше два основних етапи

свого макроекономічного розвитку. На першому етапі (упродовж 1992—1995

років) уряд упроваджував м'яку фіскальну політику, що підтримувалася м'якою

монетарною. Значні обсяги бюджетного дефіциту покривалися тільки за рахунок

кредитних емісій Національного банку. Зовнішнє фінансування йшло переважно

на поточні видатки — усе це зумовлювало розкручування інфляції до

гіперінфляції, вибувалося значне зниження реального валового внутрішнього

продукту (табл.1).

Таблиця 1

| |199|1993|199|1995|

| |2 | |4 | |

|Дефіцит зведеного бюджету, у % до ВВП |-13|-5.1|-8,|-6,6|

| |,8 | |9 | |

|Фінансування бюджетного дефіциту НБУ (кредити 1 купівля |6,5|7,89|10,|5,40|

|ОВДП), у % до ВВП |5 | |97 | |

|Реальний ВВП |90.|85,8|77.|87,8|

| |1 | |1 | |

|Реальний ВВП, у % до ВВП 1992 року |100|85,8|66,|58,0|

| | | |15 |8 |

|Інфляція, у %, грудень до грудня |210|1025|501|281.|

| |0 |7 | |7 |

|Державний борг, у % до ВВП |41,|45,6|60,|55,9|

| |6 | |7 |* |

|Державний борг, у % до видатків державного бюджету |183|181,|193|257,|

| |,3 |2 |,1 |7* |

* Без вирахування списаної заборгованості перед НБУ (7747,98 мли.

грн.).

Другий етап (із 1995 року) був пов'язаний з уведенням національної

грошової одиниці — гривні й характеризувався переходом до жорсткої

монетарної політики. Завдяки цьому вдалося стримати інфляцію, стабілізувати

грошову одиницю і довіру до неї. Поряд із цим м'яка фіскальна політика, при

проведенні якої існував і існує значний бюджетний дефіцит, призводить до

зростання державного боргу, в тому числі зовнішнього, одночасно зростають

обсяги виплат за боргом, що потребує значних валютних коштів для його

обслуговування. Стрімке зростання державного боргу на фоні продовження

економічного спаду знижує довіру до України як держави, спроможної платити

за своїми боргами. Крім того, щорічні недонадходження грошових платежів до

бюджету з одночасною необхідністю спрямування значних обсягів коштів на

розрахунки за боргами призвели до накопичення боргу із заробітної плати і

соціальних виплат, недофінансування майже всіх державних програм. Тобто

існував як наявний, так і прихований дефіцит (табл.2).

Таблиця 2

| |1995|199|199|199|1999|2000|

| | |6 |7 |8 | | |

|Дефіцит зведеного бюджету, у % до ВВП |-6,6|-4,|-6,|-2 |-1 |1,1 |

| | |9 |6 | | | |

|Приріст прихованого дефіциту (оцінка), у % до |— |1,8|2,1|3,2|1.1*|0** |

|ВВП | | | | |* | |

|Фінансування бюджетного дефіциту НБУ |5,40|2,6|2,6|5,6|1,89|1,75|

| | |2 |8 |9 |** |** |

|Реальний ВВП |87,8|90 |97 |98,|99 |102 |

| | | | |3 | | |

|Реальний ВВП, у % до ВВП 1992 року |58,0|52,|50,|49,|49,3|50,3|

| |8 |27 |70 |84 |4 |3 |

|Інфляція, у %, грудень до грудня |281,|139|110|120|119,|110 |

| |7 |,7 |,1 | |1 | |

|Державний борг, у % до ВВП |41,7|25 |30,|50,|52,1|47,7|

| |* | |4 |9 | | |

|Державний борг, у % до видатків державного |192,|124|122|287|297,|279,|

|бюджету |2* |,7 |,7 |,6 |1 |49 |

|Обслуговування та погашення державного боргу, у|4,53|4,8|8,1|12,|6,5 |11,6|

|% до ВВП | |8 |1 |17 | |8 |

|Обслуговування та погашення державного боргу, у|20,8|24,|32,|68.|37,0|68,4|

|% до видатків державного бюджету |6 |28 |77 |8 |6 |5 |

* 3 урахуванням списаної перед НБУ заборгованості (7747,98 мли. гри.).

** Планове залучення коштів на фінансування дефіциту бюджету від НБУ.

Проведення м'якої бюджетної політики протягом семи років незалежності

разом із м'якою і жорсткою монетарною політикою призвело до хронічного

економічного спаду, створення тромбів у фінансовій системі, низької

податкової дисципліни, зростання недоїмки за платежами у бюджет та

накопичення небезпечного рівня державного боргу (табл. 3).

Таблиця З

|Дефіцит зведеного бюджету, у % до ВВП |-6,6 |-2 |-1 |1,1 |

|Фінансування бюджетного дефіциту НБУ (кредити і |2,68 |5,69 |1,89|1,75|

|купівля ОВДП), у % до ВВП | | | | |

|Видатки зведеного бюджету, у % до ВВП |35,71|29,37 |26,0|21,6|

| | | |0 |1 |

|Реальний випуск валової продукції, % |98,8 |97,4 |99,2|103,|

| | | | |1 |

|Кількість збиткових підприємств, % від загальної |53,4 |52 |53,6|54,3|

|кількості | | | | |

|(на 01.03.99) | | | | |

|Рівень бартеризації, у % до загального обсягу операцій|42,4 |42,5 |40,8|39,7|

|Обсяг реструктуризованих і списаних податкових боргів |1876,|277,3 |7478|— |

|перед бюджетом, млн. грн. |2 | | | |

|Рівень безробіття, у % до чисельності населення |2,33 |3,69 |5,95|7,3 |

|Податкова недоїмка до бюджету (кумулятивної, млн. грн.|2327,|10301,|1400|1700|

| |17 |74 |0 |0 |

|Приріст недоїмки надходжень до бюджету за рік, у % до |1,03 |7,68 |2,85|2,01|

|ВВП | | | | |

|Заборгованість із заробітної плати і соціальних виплат|2613,|2899 |2100|— |

|бюджетних установ, млн. грн. |8 | | | |

|Заборгованість за енергоносії бюджетних установ, у % |3,64 |5,34 |3,1 |— |

|до ВВП | | | | |

Якщо ми ставимо за мету економічне зростання, перелом довгострокових

негативних тенденцій економічного розвитку, це потребує впровадження

жорсткої непопулярної бюджетної політики. Передусім бюджет повинен

базуватися на реально існуючих ресурсах: обсяг видатків, які може собі

дозволити держава, залежить від можливого рівня реальних доходів і

можливостей фінансування дефіциту бюджету. Завищені показники ресурсів

однозначно ведуть до зростання державного боргу у будь-яких його проявах.

Як результат такої політики — процентні платежі за боргом витісняють усі

інші бюджетні платежі, в тому числі виплати заробітної плати і соціальні

трансферти.

Позичати дешеві кредитні кошти практично неможливо — внутрішній

кредитний ринок зруйновано вимушеною конверсією, крім того, жорстка

монетарна політика обмежує пропозицію грошей, відповідно і можливості

кредитування як бюджету, так і реального сектора економіки. Зовнішні ринки

капіталу для країн із перехідною економікою майже закриті (великі процентні

ставки за ризик інвестування), за винятком "підтримуючого" фінансування від

міжнародних фінансових організацій (МВФ, Світовий банк. Європейський Союз

тощо).

Якщо бюджет 2000 року складати в умовах, які існували в поточному

році, то розрив між можливим обсягом доходів і видатками (розрахованими за

принципами, що покладені в основу лімітів) становитиме 5,5 млрд. грн., що

потребуватиме глобального перегляду структури бюджетних видатків, тобто

всіх програм, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів. (табл. 7).

Таблиця 7

| |199|199|199|200|

| |7 |8 |9 |0 |

|Обслуговування державного боргу, у % до видатків державного|12,|13,|15,|13,|

|бюджету |97 |11 |27 |43 |

|Обслуговування та погашення державного боргу, у % до |32,|68.|37,|68.|

|видатків державного бюджету |77 |80 |06 |45 |

|Обслуговування державного боргу, у % до ВВП |3.2|2,3|2,6|2,8|

| |1 |2 |8 |7 |

|Обслуговування та погашення державного боргу, у % до ВВП |8,1|12,|6,5|11,|

| |1 |17 |0 |68 |

|Ставка за урядовими кредитами, %: | | | | |

|мінімальна за ОВДП |19,|37,|29,|- |

| |47 |19 |46 | |

|максимальна за ОВДП |61,|76,|35,|- |

| |34 |9 |01 | |

|мінімальна за зовнішніми кредитами |4,6|5,3|- |- |

| |56 |5 | | |

|максимальна за зовнішніми кредитами |10,|16 |- |- |

| |25 | | | |

|Дефіцит бюджету, у % до ВВП |-6,|-2 |-1 |1,1|

| |6 | | | |

|фінансування бюджетного дефіциту НБУ (кредити і купівля |2,6|5.6|1,8|1,7|

|ОВДП), у % до ВВП |8 |9 |9 |5 |

За таких умов найдоцільнішим для уряду є підвищення рівня доходів і

можливостей фінансування бюджетних витрат за рахунок валютної приватизації,

яке дає змогу утримуватися від залучення додаткових боргових коштів, не

скорочуючи значно фінансування з бюджету державних програм, і зберегти

рівень валових валютних резервів НБУ. Поряд із цим необхідно здійснити все

можливе для скорочення податкових пільг і впровадження жорстких вимог до

боржників за платежами до бюджету, що допоможе розрахуватися з бюджетними

боргами.

4. БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ ЯК ФАКТОР ІНФЛЯЦІЇ

Скільки існують товарно-грошові відносини, стільки ж часу існує явище

інфляції. На зростання цін під час війн, неврожаю та внаслідок зменшення

ваги дорогоцінного металу в монетах скаржилися споживачі ще в Стародавньому

Римі та Греції. Поняття інфляції у спеціальних виданнях визначається як

процес «стійкого підвищення загального рівня цін, що супроводжується

знеціненням грошової одиниці, падінням її платоспроможності» або як «стійке

зростання загального рівня цін, породжуване порушенням макроекономічної

рівноваги».

Загальний індекс інфляції за 1997 р. становив 10,1 %, а протягом І

півріччя 1998 р. набував значень, наведених у таблиці 1.

|Таблиця 1 |

|Рівень інфляції у I півріччі 1998 р. |

|(% до попереднього місяця) |

|січен|лютий|березен|квітен|травен|червен|

|ь | |ь |ь |ь |ь |

|1,3 |0,2 |0,2 |1,3 |0,0 |0,0 |

Динаміка цін у цей період відбиває тенденцію поступової стабілізації,

що зумовлена такими позитивними й негативними факторами:

— значним розміром дефіциту зведеного бюджету, що покривається за

рахунок зростання державного боргу;

— збільшенням ставок процентів по внутрішніх та зовнішніх державних

позиках;

— збереженням значного рівня заборгованості щодо заробітної плати та

інших соціальних виплат;

— перевищенням загальних доходів населення над витратами у II півріччі

1997 р.;

— зниженням курсу національної грошової одиниці по відношенню до

іноземних валют;

— збільшенням дисконтної ставки НБУ;

— змінами в порядку резервування банками залучених коштів;

— підвищенням плати за використання бюджетних коштів. Значні розміри

дефіциту державного бюджету України в останні роки обґрунтовуються, як

правило, скрутним економічним становищем держави, зростанням цін, падінням

обсягів виробництва й ВВП, ухилянням від сплати податків тощо. Проте всі

зазначені негаразди є не причиною, а значною мірою наслідками сучасної

бюджетної політики держави.

Розмір дефіциту при плануванні й виконанні державного бюджету

визначальною мірою залежить від політичної волі держави, і вплив

об'єктивних внутрішніх або зовнішніх обставин на бюджетний процес не є

вирішальним. Так, якщо в роки першої світової війни в Росії у 1915—1916 рр.

витрати державного бюджету покривалися прибутками лише на одну чверть, у

Страницы: 1, 2, 3