Аналіз прибутковості

досягнутими результатами.

Сформульовані основні завдання фінансово-економічного аналізу

діяльності підприємства не вичерпують його змісту. Паралельно розв’язується

низка взаємопов’язаних аналітичних задач, критерієм оцінки якості виконання

яких є ступінь впливу на прийняття управлінських рішень і досягнення

підприємством реальних позитивних зрушень від втілення у життя результатів

аналізу.

Водночас економічна ефективність роботи підприємства як головного

об’єкта фінансово-економічного аналізу не може оцінюватися без урахування і

визначення соціальної спрямованості діяльності підприємств та досягнутих

результатів. Цей аспект проблеми, однак, не можна сприймати лише у межах

розвитку на підприємстві об’єктів соціальної сфери – спрямування того чи

іншого обсягу фінансових ресурсів на будівництво житла, утримання закладів

охорони здоровя, освіт, культури тощо. Таке розуміння соціального ефекту

діяльності підприємств не є повним і вичерпним. Йдеться про такі соціальні

“індуктори”, як вплив організації та результатів роботи підприємства нас

творення в колективах атмосфери творчості, здорового трудового суперництва,

стимулювання участі кожного працівника в управлінні, у прийнятті

господарських рішень тощо.

Питання організації фінансово-економічного аналізу, його

інформаційного забезпечення тісно пов’язані з класифікацією аналізу на

зовнішній фінансово-економічний аналіз та внутрішній фінансово-економічний

аналіз.

Зовнішні фінансово-економічний аналіз призначений для так званих

зовнішніх споживачів. Призначення аналітичних матеріалів зовнішнього

аналізу визначається виходячи із специфічних потреб перелічених споживачів:

контроль за діяльністю підприємства, визначення податкового потенціалу,

міри ліквідності та ризику при інвестуванні коштів, перспектив своєчасного

повернення боргів. Зовнішній аналіз з огляду на це має досить загальні

об’єкти дослідження, а саме: динаміка прибутку і рентабельності,

ліквідність, платоспроможність.

Зовнішній фінансово-економічний аналіз орієнтований на публічну,

зовнішню офіційну бухгалтерську та статистичну звітність. Його основними

інформаційними джерелами виступають насамперед бухгалтерський баланс

підприємства, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів,

звіт про майновий стан підприємства, документи податкової звітності. Це

відкрита звітна інформація, звідси максимальна відкритість результатів

аналізу.

Внутрішній фінансово-економічний аналіз – глибший і більш комплексний,

оскільки він ґрунтується не тільки на даних публічної звітності, а й на

використанні усіх доступних джерел облікової та поза облікової інформації,

виключаючи первісні документи, а також матеріали нерегламентованого, так

званого управлінського, обліку. Такий аналіз призначений головним чином для

використання керівництвом підприємства при прийнятті рішень з управління

його фінансовими ресурсами. Вимоги до кваліфікації економістів-аналітиків,

які займаються таким аналізом, звичайно вищі, бо тут практично немає набору

стандартних рекомендацій з техніки аналітичної роботи, а міра придатності

результатів аналізу насамперед від того, наскільки розвинене аналітичне

мислення економістів, наскільки вони володіють загальними методами і

прийомами аналізу.

1.2 Необхідність та доцільність аналізу показників прибутковості

Функціонування підприємства, незалежно від виду його діяльності і форм

власності, в умовах ринку визначається його здатністю приносити достатній

прибуток.

Прибуток – це кінцевий результат діяльності підприємства, що

характеризує абсолютну ефективність його роботи.[32, c. 195] в умовах

ринкової економіки прибуток є найважливішим чинником стимулювання

виробничої і підприємницької діяльності підприємства та створює фінансову

основу для її розширення, задоволення соціальних і матеріальних потреб

трудового колективу. Також прибуток можна визначити як головне джерело

фонду підприємства, з одного боку, а також джерело доходів державного та

місцевих бюджетів.

А також прибуток – один із основних господарських показників роботи

підприємства. За його допомогою визначаються рівень рентабельності, тобто

прибутковості, а також ефективність функціонування підприємства. Прибуток

формується, як різниця між виручкою від реалізації продукції і витратами на

виробництво та її продаж. Якщо власні витрати перевищують грошові

надходження від реалізації, мають місце збитки від реалізації.

Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою

отриманого прибутку та рівнем рентабельності. Прибуток підприємства

отримують головним чином від реалізації продукції, а також від інших видів

діяльності ( здача в оренду основних фондів, комерційна діяльність на

фінансових та валютних біржах та ін.). Прибуток – це частина чистого

доходу, який безпосередньо отримують суб’єкти господарювання після

реалізації продукції. Тільки після продажу продукції чистий дохід приймає

форму прибутку. Кількісно вона являє собою різницю між чистим виторгом (

після виплат податку на додану вартість, акцизного збору та інших

відрахувань із виторгу до бюджетних і не бюджетних фондів) та повної

собівартості реалізованої продукції.

Об’єм реалізації і величина прибутку, рівень рентабельності залежать

від вибраної маркетингової і фінансової діяльності підприємства, ці

показники характеризують всі сторони господарювання.

Основними задачами аналізу фінансових результатів діяльності є:

. Систематичний контроль за виконанням планів реалізації та отримання

прибутку;

. Визначення впливу, як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів на

фінансові результати;

. Вплив резервів збільшення суми прибутку і рентабельності;

. Оцінка роботи підприємства за використання можливостей збільшення

прибутку та рентабельності;

. Розробка заходів, що до використання виявлених резервів.

В процесі аналізу господарської діяльності використовують наступні

показники прибутку: балансовий прибуток, прибуток від реалізації продукції,

робіт та послуг, прибуток від іншої реалізації, фінансові результати від

позареалізаційних операцій, прибуток до оподаткування, чистий прибуток.

Балансовий прибуток включає в себе фінансові результати від реалізації

продукції, робіт та послуг, від іншої реалізації, доходи та витрати від

позареалізаційних операцій.

Прибуток до оподаткування – це різниця між балансовим прибутком та

сумою прибутку, що обкладається податком на дохід, а також суми пільг за

податком на прибуток, згідно з податковим законодавством, що періодично

змінюється.

Чистий прибуток – це прибуток, що залишається у розпорядженні

підприємства після сплати всіх податків, економічних санкцій та відрахувань

до доброчинних фондів. [33, c. 256]

Необхідно проаналізувати склад балансового прибутку, його структуру,

динаміку та виконання плану за звітний рік. При вивченні динаміки прибутку

слід враховувати інфляційні фактори зміни і суми.

Величина балансового, чистого та прибутку до оподаткування залежить

від багатьох факторів. Крім того слід мати на увазі, що розмір прибутку в

багато чому залежить і від облікової політики, що застосовується на даному

підприємстві.

Нормативні акти, що діють на території України, допускають наступні

методи регулювання прибутку суб’єктом господарювання:

. Зміна методу нарахування зносу МБЗ;

. Застосування різних методів оцінки нематеріальних активів та способів

нарахування амортизації;

. Вибір метода оцінки використаних запасів;

. Зміна строків погашення витрат майбутніх періодів, скорочення яких

веде до росту собівартості продукції звітного періоду;

. Зміна метода визначення прибутку від реалізації і т.д.

Основну частину прибутку підприємство отримує від реалізації продукції

і послуг. В процесі аналізу визначається динаміка, виконання плану прибутку

від реалізації продукції і визначаються фактори зміни його суми.

Прибуток від реалізації продукції в цілому по підприємству залежить

від 4-х факторів першого рівня підпорядкованості: обсяг реалізації

продукції, її структура, собівартість та рівень середньо реалізаційних цін.

Обсяг реалізації продукції може здійснювати позитивний і негативний

вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажу рентабельної продукції

приводить до пропорціонального збільшення прибутку. Якщо ж продукція є

збитковою, то при збільшенні обсягу реалізації виникає зменшення суми

прибутку.

Структура товарної продукції може здійснювати як позитивний так і

негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшиться доля більш рентабельних

видів продукції у загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте,

і навпаки при збільшенні питомої ваги низькорентабельних видів то загальна

сума прибутку зменшується.

Собівартість продукції і прибуток знаходяться в зворотно

пропорційній залежності і зниження собівартості приводить до відповідного

росту прибутку і навпаки.

Зміна рівня середньо реалізаційних цін і величина прибутку

знаходяться у прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума

прибутку відповідно зросте і навпаки.

Узагальнена інформація для аналізу фінансових результатів подана у

формі 2 для річної і квартальної бухгалтерської звітності “Звіт про

фінансові результати” [4], у формі 1 для річної і періодичної

бухгалтерської звітності “Бухгалтерський баланс” [3], у формі 5 для річної

і квартальної бухгалтерської звітності “Примітка до балансу”.

1.3 Значення аналізу показників рентабельності діяльності підприємства

Якщо сума прибутку показує абсолютний ефект від діяльності, то

рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тобто відносний ступінь

прибутковості підприємства або продукції, що виробляється. У загальній

формі рентабельність як відношення прибутку до витрат чи застосованих

ресурсів.

Рентабельність застосованих ресурсів є рентабельністю підприємства.

Цей показник може бути визначений, як відношення прибутку підприємства до

сукупності виробничих фондів, балансових активів, власного чи акціонерного

капіталу. Останній показник цікавить насам перед акціонерів і майбутніх

інвесторів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її

виробництво і збут. Перед усім обчислюється рентабельність усієї

реалізації, як відношення прибутку від реалізації до повної собівартості

реалізованої продукції. Рентабельність продукції можна розрахувати також

відношенням прибутку до обсягу реалізованої продукції.

У багато номенклатурному виробництві в процесі аналізу рентабельності

виробів слід застосовувати спосіб групування. Насамперед усі вироби

групуються за ознакою, рентабельна чи нерентабельна продукція. При цьому

визначають кількість нерентабельних видів продукції розраховують частину у

% до загальної кількості виробів, а також їхню частку в обсязі реалізованої

продукції.

Треба також визначити, чи є серед нерентабельних виробів такі, що

входять до складу найважливіших профільних видів продукції, чи є нові

перспективні вироби.

Дуже важливо здійснити групування продукції, що виробляється, за

рівнем рентабельності:

. Вироби з

низькою

рентабельні

стю;

. Вироби з

середньою

або

нормальною

рентабельні

стю;

. Вироби

високорента

бельні.

При цьому потрібно дати оцінку частки кожної групи в загальному обсязі

реалізації.

Також здійснюють групування виробів за ознакою ступеня та напрямку

зміни рентабельності порівняно з попереднім періодом. При цьому визначають

кількість виробів, по яких:

. Рентабельність помітно зросла;

. Рентабельність суттєво не змінилась;

. Рентабельність знизилась.

Групування виробів за названими та іншими ознаками дає змогу краще

зрозуміти існуючі проблеми та визначити напрями збільшення прибутковості

виробництва. При цьому треба врахувати дію на рентабельність продукції

таких чинників:

. Зміну ринкових цін на продукцію даного підприємства;

. Зміну податку на додану вартість;

. Зміну рівня собівартості виробу з усіма факторами, які впливають на

неї.

Серед чинників, які впливають на собівартість продукції, треба

звернути особливу увагу на час випуску продукції. Однією з причин зростання

рентабельності або супровідним їй чинником може бути збільшення обсягів

виробництва цієї продукції.

Показник рентабельності продукції в цілому по окремих видах продукції

та асортиментно-структурних зрушень у реалізації продукції.

Рентабельність підприємства – найбільш узагальнюючий показник його

діяльності. В ньому синтезуються всі фактори виробництва і реалізації

продукції, оборотність господарських коштів і позареалізаційних фінансових

результатів.[19 c.123]

Отже показники рентабельності більш повно ніж прибуток, відображають

кінцеві результати господарювання, тому що їх величина показує

співвідношення факту з дійсними або використаними ресурсами. Їх

використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в

інвестиційній політиці та ціноутворенні.

Показники рентабельності можливо об’єднати у декілька груп:

. Показники, що характеризують окупність витрат виробництва та

інвестиційних проектів;

. Показники, що характеризують прибутковість продажів;

. Показники, що характеризують прибутковість капіталу та його частин.

Всі показники можуть розраховуватись на основі балансового прибутку,

прибутку від реалізації продукції та чистого прибутку.

Отже, рентабельність як показник дає уявлення про достатність

прибутку порівняно з іншими окремими величинами, що впливають на

виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність

підприємства.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ

ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ АПФ “ТАВРІЯ”

2.1 Аналіз складу і динаміки балансового прибутку

Відкрите акціонерне товариство Агропромислова фірма “Таврія”

розташоване на півдні України, в межах міста Нова Каховка Херсонської

області.

Основу виноградарства на Нижньодніпровських пісках було закладено в

кінці VVIII сторіччя швейцарсько-німецькими колоністами. Зумовлено це було

відповідними природнокліматичними умовами: легкі ґрунти та багатство сонця.

На базі товариства виноградарів у 1929 році був створений радгосп

“Перемога наймитів”, який у 1960 році було перейменовано в радгосп-завод

“Таврія”.

Відкрите акціонерне товариство Агропромислова фірма “Таврія”

зареєстровано Новокаховський виконкомом 2 жовтня 1998 року. ВАТ АПФ

“Таврія” засновано рішенням представництва ФДМУ м. Нова Каховка від 24

лютого 1998 року №7.

Агропромислова фірма “Таврія” – відкрите акціонерне товариство.

Очолює підприємство голова правління Сидоренко Олександр Миколайович

Голові правління підпорядковані: заступник по промисловості, якому в

свою чергу підпорядковані: головний інженер, головний технолог, а їм

начальники виробничих цехів та допоміжних служб; заступник по комерційним

справам керує начальниками відділів постачання, маркетингу та торгівлі.

ВАТ АПФ “Таврія” є засновником двох дочірніх підприємств, товариств з

обмеженою відповідальністю: ДП “Таврія 1” та “Таврія 2”, які займаються

вирощуванням сільськогосподарської продукції, яка є сировиною для

виробництва вин та коньяків. Майнова та організаційна структура побудова

АПФ “Таврія” зображена на рис. 2.1.

Промисловість підприємства представлена:

. Первинним виноробством, виробничі потужності якого складають 20 тис.

тон переробки винограду;

. Вторинним виноробством з обсягом обробки та випуску вина в пляшковому

розливі до 600 тис. дал;

. Коньячним виробництвом з виробітком коньячних спиртів до 500тис. дал.,

а випуском коньяків щорічно – 350 тис. дал.;

. Виробництво міцних напоїв – 200тис. дал

Забезпечення виноградом для виробництва вин і коньяків здійснюється за

рахунок власних площ та близько розташованих виноградарських господарств.

Надходження вантажів на адресу АПФ “Таврія” та відправка продукції покупця

здійснюється автотранспортом та по залізниці. Крім того, поблизу

знаходиться річковий порт Каховка та морський порт Херсон.

Підприємство має загальну потужність по одночасному зберіганню:

. Виноматеріалів – 1686 тис. дал.;

. Коньячних спиртів – 971 тис. дал.;

. Спирту-ректифікату – 100 тис. дал.

|ВАТ АПФ "Таврія" |

|Обслуговуючі підрозділи та| |Допоміжні підрозділи та |

|цехи (бухгалтерія, | |дільниці (механічна та |

|економічний підрозділ, | |ремонті служби, |

|лабораторія, склади, | |енерго-дільниця, |

|фірмові магазини, гаражі, | |компресорна, сантехнічна|

|охорона.) | |служба.) |

|Основні підрозділи |

|та цехи |

|Дочірне підприємство | |Підрозділи вторинного |

|"Таврія 1" (основна | |виноробства (цех розливу,|

|діяльність вирощування | |цех відвантаження, |

|та збір винограду). | |посудний). |

|Підрозділи первинного | |Підрозділи |

|виноробства (цех | |коньячноговиробництва |

|вино-матеріалів, | |(перекур-ний цех, цех |

|переробки та зберігання,| |витримки, дільниця |

|бродильне). | |утилізації). |

|Дочірне підприємство|

|"Таврія 2" (основна |

|діяльніст |

|вирощування та збір |

|винограду). |

Рис. 2.1 Майнова та організаційна структура ВАТ АПФ "Таврія"

В тому числі ємності для зберігання та обробки коньячних спиртів (табл.

2.1)

Таблиця 2.1

Ємності для зберігання та обробки коньячних спиртів.

| Найменування | Кількість, |Обсяг, |

| | |тис.дал. |

Страницы: 1, 2, 3, 4