Курсовая работа: Податкова політика як системоформуючий фактор розвитку

Зрозуміло, що для провадження таких змін необхідна певна правова основа, певні правові засади реформування податкової політики в умовах вибраного нами європейського вибору. Така правова основа сьогодні є і вона міститься у Конституції України, Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженій Указом Президента України від 11червня 1998 року, низці Постанов Верховної Ради і Указів Президента України щодо реформування податкової політики, створення рад і робочих груп, які повинні займатися удосконаленням податкової політики, гармонізацією законодавства України з законодавством ЄС.

Адаптація податкового законодавства, задеклароване Україною прагнення на створення на засадах взаємності режиму сприяння іноземним інвестиціям та усунення обмежень вільного розвитку конкуренції буде передумовою подальшого визнання України державою із сприятливим інвестиційним кліматом [61].

На сьогоднішній день відповідь на питання "потрібна чи ні податкова реформа Україні" вже визначена. При цьому пріоритетами та принципами побудови, на які необхідно спиратися в процесі реформування податкової системи України, обрано пріоритети і принципи ЄС в цій сфері державного регулювання.

Звичайно, що просте перенесення податкової системи якоїсь з країн-членів ЄС є неприйнятним до тих особливостей, що склалися в нас історично. Враховуючи це, ЄС визначає податкову політику як символ національного суверенітету та частину загальної економічної політики, що допомагає фінансувати державні витрати та розподіляти прибутки. У межах Європейського Союзу його країни здебільшого самі несуть відповідальність за проведення податкової політики. Метою ЄС є не певна стандартизація національних систем обов'язкового оподаткування та відрахувань, а у забезпеченні гармонічного паралельного функціонування цих систем.

Використовуючи стандарти і норми в сфері оподаткування, подібні до тих, що застосовані країнами-членами ЄС, ми таким чином самі наблизимо свою економіку, механізми її функціонування до економіки європейських держав.

Податкова система стане зрозумілою і прозорою як для вітчизняних так і для іноземних інвесторів, активніше буде проходити процес співпраці вітчизняних і закордонних суб'єктів економічної діяльності, більш вільно будуть себе почувати органи місцевого самоврядування, оскільки значно розширяться можливості для забезпечення їх більш ефективного функціонування.

Отже, спираючись на досвід, здобутий нашою країною, і , перш за все, на основі національних інтересів України, необхідно будувати раціональну та ефективну податкову систему, адже це один із факторів забезпечення її життєдіяльності і надійності.

Податкову реформу треба розпочати з удосконалення правової бази України та її нормативної адаптації, формування державної податкової політики повинне бути забезпечене відповідними правовими засадами, які вже існують, але їх ще потрібно розвивати і деталізувати у відповідності конкретним питанням, що постають у вирішенні питань формування податкової політики. Адже податкові відносини в суспільстві можуть існувати і розвиватися тільки за наявності законодавчих актів, що не суперечать один одному, та за умов повного дотримання відповідних законів.

Потрібно використовувати підходи, які узгоджені на рівні Європейського співтовариства і підходи, яких дотримуються більшість країн світового співтовариства.

Зараз ЄС наближається до свого п”ятого розширення:

·  16 квітня 2003 р. 10 нових країн-членів ЄС підписали свої договори про приєднання перед вступом до ЄС 1 травня 2004 р.;

·  у 2007 р. ЄС чекає на вступ Болгарію і Румунію.

Україна зможе ефективно інтегруватися в світовий та європейський економічний простір в разі опанування інноваційного моделі розвитку, підвалини якої наразі закладаються в процесі структурної перебудови економіки. Тільки таким чином можна змінити сировинний вектор розвитку економічних процесів, який подеколи ще домінує в нашій країні.

Відтак, уявляється, основою стратегічного курсу, його базовим принципом має стати реалізація державної політики, спрямованої на запровадження інноваційної моделі структурної перебудови та зростання економіки, утвердження України як високотехнологічної держави. Наявний інтелектуальний та науково-технічний потенціал дає підстави на це розраховувати. У поєднанні з завданнями європейської інтеграції така мета могла б лягти в основу не лише економічної стратегії держави, а й політичної консолідації нації.

У Посланні Президента України до Верховної Ради України "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки" чітко визначено поетапний шлях вирішення завдань, пов'язаних із європейською інтеграцією України.

Перший етап - 2002 - 2004 рр. має метою зміцнення конкурентоспроможності вітчизняної економіки, створення сприятливих умов для накопичення інвестиційних ресурсів, істотне розширення внутрішнього попиту й утвердження на цій основі надійної стабілізації та сталого зростання.

Другий етап - 2005 - 2011 рр. передбачає комплексну модернізацію підприємств, утвердження принципів і механізмів структурно-інноваційної моделі розвитку та формування базових засад соціальне орієнтованого ринкового господарства [155, 17-18].

Сутність концептуальних засад стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 -2011 рр. полягає у визначенні чітко окреслених завдань прискореного виведення економіки на траєкторію сталого зростання через посилення дієздатності держави та дальше поглиблення ринкових реформ, утвердження соціальне орієнтованої структурно-інноваційної моделі розвитку. Реалізація цих завдань має створити реальні передумови набуття Україною спочатку асоційованого, а потім повного членства в Європейському союзі.

Європейська інтеграція є логічним наслідком процесу світової глобалізації. Рух до Європи означає не тільки економічні зміни. Європейська інтеграція — це перш за все спосіб прискорення внутрішніх перетворень українського суспільства. Концентруючись на ефективній економічній моделі соціальне орієнтованої економіки, що грунтується на релігійних, культурних і етичних принципах, на демократичних засадах реальної свободи слова і захисту прав людини, стимулюватиметься ряд всеохоплюючих змін в українському суспільстві і, зокрема, в економіці.

Принципово важливим кроком на шляху до європейської і глобальної економічної інтеграції має стати набуття Україною членства в Світовій організації торгівлі. З метою досягнення цієї мети вже зараз вирішуються складні завдання по гармонізації внутрішнього законодавства зі стандартами СОТ [169].

На часі приєднання України до ряду міжнародних конвенцій і угод та завершення формування власної законодавчої бази в галузі інтелектуальної власності. Не можна також зволікати з приведенням законодавства України у відповідність до угоди між СОТ та Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (ВОІВ) про торговельні аспекти інтелектуальної власності. Ці кроки значно б підсилили довіру до нашої країни з боку міжнародного товариства. У цьому контексті не можна не згадати позитивний імпульс, який отримав ринок інтелектуальної власності України у зв'язку з прийняттям в січні 2002 року Закону України про державне регулювання виробництва дисків для лазерних систем зчитування.

Активна участь України в глобальних економічних процесах та її швидка інтеграція в міжнародні економічні організації дозволить підняти нашу економіку до західних стандартів і шляхом її розширення прискорити в цілому трансформаційні процеси в українському суспільстві. Очевидними вигодами для міжнародного співтовариства стане створення стимулюючого і сприятливого клімату для капіталовкладень, а також єдиних правил для всіх учасників наших ринків, зайнятих у бізнесі й економіці. За таких умов світова спільнота має належним чином визнати наші зусилля, спрямовані на участь у процесі глобалізації. Рух у напрямку Заходу зустріне взаємний інтерес. Україна є частиною Європи і їй необхідно робити все, щоб стати повноправною європейською державою.

Проте не слід повністю зосереджуватися тільки на врегулюванні міжнародних проблем. Паралельно з цим має вестися робота з стимулювання соціальних й економічних перетворень зсередини, незважаючи на те, наскільки ми вже економічно і психологічно готові до приєднання до світових глобальних мереж. На цьому шляху нам належить суттєво вдосконалювати суспільні, політичні й економічні інститути країни.

Колишня централізована система управління державою ще й досі зумовлює значний розрив між владою і суспільством. З одного боку, політична влада ще залишається інструментом, яким користуються ті, кому вона належить, для досягнення власних політичних, фінансових та інших цілей. А з іншого, ще не вироблено публічної політики прийняття демократичних рішень у державі. Поки що відсутні ефективні громадські інструменти впливу на неї. А це, в свою чергу, призводить до неспроможності регулювати державну діяльність через суспільні інститути, що не відповідає фундаментальним засадам розвинутої демократії.

Така незрілість політичної системи тягне за собою низку економічних проблем. По-перше, непослідовність прийняття політичних рішень та їх невизначеність затримують рух, що наближає українську економіку до західних стандартів. По-друге, те, що велика частина власності в Україні знаходиться в руках декількох фінансово-політичних груп, означає, що локальні короткострокові інтереси українського крупного капіталу домінують над стратегічними, національними. По-третє, досить нестабільний економічний клімат у нашій країні означає, що малий бізнес і західні інвестори не можуть ефективно планувати тут свою довгострокову діяльність.

Істотною рисою української економіки цього періоду є відсутність рівних можливостей для підприємств різного типу. Високий рівень тіньової економіки і «чорного» ринку, що становить більш як половину від всієї економіки, корумпованість і відсутність належного громадського контролю створили умови для деформованої економічної системи в нашій державі і призвели до відступу від вже досягнутого. Україні як державі належить визначити своє гідне місце в світі, сформулювати свої культурні і політичні позиції та створити стратегію свого ефективного розвитку. Необхідно також забезпечити широку участь громадськості у формуванні такої стратегії. Цей процес може бути ефективним тільки за умови участі різних верств суспільства, перш за все представників національної еліти, в узгодженні певних фундаментальних цінностей, які дозволять створити соціальну єдність і стратегію, що повернуть довіру суспільства до установ державної влади і до тих, хто очолює ці установи.

Дванадцять років, що минули з часу здобуття незалежності, принесли Україні достатній позитивний і негативний досвід політичних та економічних перетворень для того, щоб суспільство визначилося з правильним шляхом розвитку. Досвід державотворчості засвідчив нагальність поглиблення якомога широкого співробітництва з Європейським Союзом, оптимізуючи при цьому економічні взаємовідносини з традиційними українськими партнерами. Від того наскільки ефективно Україна інтегруватиметься в фінансово-економічну систему ЄС залежатиме багато в чому успіх та подальший прогрес інтеграції нашої країни в спільний європейський економічний та соціокультурний простір.

ВИСНОВКИ

Проблема побудови ефективної податкової системи - одна із найбільш актуальних в процесі становлення в Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки в світовий ринок. Її вирішення повинно здійснюватись шляхом вивчення, аналізу і творчого осмислення як існуючої в Україні законодавчої бази, так і накопиченого у світі досвіду в сфері оподаткування.

Податкова система - основа фінансово-кредитного механізму державного регулювання та один із найважливіших важелів впливу на економіку і соціальний розвиток.

Існуюча податкова система не тільки не заохочує, а в ряді випадків прямо перешкоджає зусиллям підприємств щодо розвитку виробництва і підвищення його рентабельності. Вона не відповідає цілям економічної, у тому числі промислової, політики держави.

Cучасна податкова система України характеризується наступними негативними рисами:

·  велика чисельність нормативних документів та невідповідність законів та підзаконних актів, які регулюють податкові відносини;

·  нестабільність податкового законодавства, а саме численні зміни та поправки до існуючих законів;

·  відсутність регулюючої функції та зосередження на фіскальній ролі податків;

·  наявність законів, які належать до інших галузей права, але зачіпають питання регулювання податкових відносин.

Поширеними вадами вітчизняної податкової системи вважаються нестабільність, заплутаність та складність. Але найголовнішим недоліком є те, що існуюча система пригнічує підприємництво.

Загальний аналіз політики держави свідчить, що головним принципом і напрямом діяльності відповідних державних структур протягом тривалого часу було створення умов значного податкового навантаження на суб'єктів підприємницької діяльності. Податкова система характеризувалась посиленням адміністративного контролю за сплатою податків та зборів

Збільшення податкового навантаження означає або банкрутство платників податків, або значно більшою мірою їх відхід до тіньової економіки. Отже, напрошується висновок, що нині діюча податкова система - це та сила, яка підриває національну економіку.

Той факт, що податкова система України недостатньо орієнтована на реалізацію основних принципів оподаткування, свідчить про те, що вона ще не сформувалася як органічна цілісність, її підпорядкуванню основним принципам оподаткування перешкоджає складність однозначного визначення моделі суспільства, що будується в Україні, суперечність між офіційно проголошеним курсом на побудову соціально орієнтованої ринкової економіки і фактичною спрямованістю соціально-економічних перетворень в державі.

У розділі зазначається, що розвиток інтеграційних процесів у Європі із подальшим вступом до Європейського Союзу вимагає проведення спільної податкової політики і поступового переходу до створення території з єдиним податковим режимом, що базуватиметься на таких принципах:

* національна податкова політика не повинна перешкоджати вільному руху товарів;

* податкова політика кожної держави не повинна перешкоджати вільному руху робочої сили;

·  податкова політика кожної країни не повинна суперечити політиці ЄС.

Метою ЄС є не певна стандартизація національних систем обов'язкового оподаткування та відрахувань, а у забезпеченні гармонічного паралельного функціонування цих систем.

Використовуючи стандарти і норми в сфері оподаткування, подібні до тих, що застосовані країнами-членами ЄС, ми таким чином самі наблизимо свою економіку, механізми її функціонування до економіки європейських держав.

На даному етапі реформування податкової політики в умовах європейського вибору можливим є запропонувати такі критерії для оцінки варіантів змін податкової системи:

Ø  вплив на діловий клімат та довгострокові інвестиції;

Ø  простота адміністрування податків;

Ø  збільшення реальних доходів населення;

Ø  рівність умов для українських підприємств, а також українських та іноземних підприємств;

Ø  відповідність податкового законодавства України міжнародним нормам, зокрема нормам Європейського Союзу.

Забезпечення збалансованості загальнодержавних і приватних інтересів, розвиток підприємництва та нарощуванню національного багатства і добробуту громадян України свідчитиме про створення раціональної, ідеальної податкової системи, наближеної до вимог ЄС.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.  Азаров М.Я., Кольга В.Д., Онищенко В.А. Все про податки: Довідник. - К.: Експерт-Про, 2000. - 492 с.

2.  Акцизний податок у проекті Податкового кодексу // "Вісник податкової служби України", листопад 2000р., №41.- C. 13.

3.  Банківські та страхові послуги. - Угода про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Співтовариством. - К.: Українсько-Європейський консультативний центр з питань законодавства, 1999. - 52с.

4.  Бартерна економіка: негрошові операції в бюджетному секторі України. / Під ред. Януша Ширмера. - К.: Альтерпрес, 2000. - 208 с.

5.  Білоусова І. Виступи учасників конференції з проблем "Кордони та інтеграція у Європі" та "Розширення ЄС: стимули та перешкоди" // Міжнародні відносини. - 1999. - №9. -С. 13-17.

6.  Будкін В. У рамках особливого партнерства. Через співробітництво з НАТО до об'єднаної Європи// Політика і час, №9 -1998. - С. 23-28.

7.  Бураковський І. Україна та європейські інтеграційні процеси: вироблення національної стратегії//Проблеми лібералізації зовнішньої торгівлі в контексті європейської інтеграції: Матеріали наукового симпозіуму. - ч-на 2. -К., 1998.

8.  Бураковський Ігор. Теорія міжнародної торгівлі. - К.: Основи, 1996. - 241 с.

9.  Бураковський І.В. Зовнішні фактори соціально-економічного розвитку України. - Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія розвитку. Матеріали наукової конференції. - К.: НТУУ КПІ, 2001. - С.162-166.

10.Вожжов А.П., Новикова Р.О. Фінансові методи забезпечення економічного зростання // Фінанси України. - 2001. - №3. - С.74-83.

11.Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє. Пер. з англ. - К.: Наук. думка, 1990. - 208 с.

12.Гаврилишин О. Основні елементи теорії ринкової системи. - К.: Наук. думка, 1992. - 128 с.

13.Геєць В. М. Економіка України: моделі реформування, зміна структури та прогноз розвитку. - К.: ІДУС, 1993. - 120 с.

14.Геєць В. М. Розширена економетрична модель фінансового програмування та вихідні положення політики економічного зростання в умовах фінансового програмування та вихідні положення політики економічного зростання в умовах фінансової нестабільності // Економіст. - 1998. - №5. - С. 12-21.

15.Геєць В. М. Довгострокові умови та фактори розвитку економіки України // Економіст. - 1998. - №3. - С. 16-28.

16.Гнатовський М. Деякі проблеми імплементації Угод про партнерство та співробітництво між Європейським Союзом та новими незалежними державами // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К.: Інститут міжнародних відносин.- 1999. - Вип. 15.

17.Годун С.Д. Проблеми інтеграції України до Європейського Союзу: Навч. посібник. - К.: Інститут міжнародних відносин, 1999. – C.17-42.

18.Гончарук Андрій. На шляху до Світової організації торгівлі // Урядовий кур’єр. - 1999. - №184. - С.4.

19.Гриневич О.С. Зона вільної торгівлі у межах СНД як чинник підвищення рівня економічної безпеки України. - Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - Вип. 26. - К.: ВПЦ “Київський університет”, Інститут міжнародних відносин, 2001. - С.402-405.

20.Гринченко Ю. Роль Європейської комісії в формуванні нового економічного простору на порозі нового тисячоліття // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К.: Інститут міжнародних відносин, 1999. - Вип.14.

21.Губені Ю. Розвиток і адаптація аграрної політики Чеської Республіки до інтеграційних вимог Європейського Союзу // Економіка України. - 2002. - №7. - С.78-83.

22.Ділові послуги, включаючи професійні. - Угода про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Співтовариством. - К.: Українсько-Європейський консультативний центр з питань законодавства, 1999. - 35с.

23.Закон України 21 листопада 2002 року, №228-ІУ "Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу"

24.Квартальні передбачення. Дослідження економіки України. - К.: Міжнародний центр перспективних досліджень. - 1999, січень. - С.92.

25.Кизима Т. Оподаткування прибутку підприємств з іноземними інвестиціями // Фінанси України. - 1996. - №9. – С.105.

26.Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика). - К.: НІОС, 2000. - 384 с.

27.Ковальчук С.С. До питання про входження України до європейського інтеграційного простору. - Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - Вип. 26. - К.: ВПЦ “Київський університет”, Інститут міжнародних відносин, 2001. - С.113-115.

28.Колодій С.Ю. Децентралізація бюджетної системи та економічне зростання // Фінанси України. - 2001. - №3. - С. 63-68.

29.Концепція адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу від 16 серп. 1999 р. // Офіц. вісн. України. - 1999. - №33. - Ст. 1735.

30.Копійка Валерій. Деякі теоретичні аспекти сучасних європейських інтеграційних процесів. - Матеріали міжнародної наукової конференції: “Ялта-2000. Роль Європи в ХХІ столітті”. - Ялта. - 2000. - С. 178-182.

31.Копійка В., Шинкаренко Т.І. Європейський Союз: заснування і етапи становлення. Навч. посібник. - К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. - 448с.

32.Лист Міністерства юстиції України "Про Рекомендації щодо адаптації податкового законодавства України та проекту Податкового кодексу України до законодавства Європейського Союзу".

33.Лист ДПА України "Про розгляд Рекомендацій щодо адаптації податкового законодавства України та проекту Податкового кодексу України до законодавства Європейського Союзу".

34.Луніна І. О. Теорія і практика бюджетного регулювання в ФРН. - К.: ІДУС, 1994. - 76 с.

35.Михалевич М.В. Взаємний вплив чинників платіжної кризи та обсягів експорту чорних металів з України. - Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - Вип. 26. - К.: ВПЦ “Київський університет”, Інститут міжнародних відносин, 2001. - С.32-35.

36.Мишкін, Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Перекл. з англ. С. Панчишин, Г. Стеблій, П. Стасишин. - К.: Основи, 1998. - 963 с.

37.Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник для студентів економічних спеціальностей закладів освіти: У 2 ч./С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг. редакцією С. Будаговської. - К.: Основи, 1998. - 518 с.

38.Місцеві податки і збори: шляхи їх удосконалення в Україні // Вісник податкової служби України, грудень 2000р.- № 45.- C. 11.

39.