Вексельный рынок и перспективы его развития на Украине

передаточного напису не включене спеціальне застереження); при цесії той,

хто поступається своїми правами відповідає тільки перед своїм спадкоємцем і

лише за їх дійсність, але не за здійсненність;

індосамент являє собою односторонню угоду, яка укладається тим, хто

поступається своїми правами за векселем; цесія ж є двостороннім договором

між тим, хто поступається, і тим, хто придбає права;

вексельне законодавство допускає здійснення бланкового або

пред'явительського індосаменту; цесія ж може бути тільки іменною;

індосамент передбачає повну і безумовну передачу прав за векселем; при

цесії передача прав може бути здійснена при умові чи частково.

Вручення векселя новому кредитору (індосатору) є також необхідним і

важливим елементом процесу переуступки векселя по індосаменту. Індосатор

для реалізації своїх прав, які визначені векселем, повинен мати сам цінний

папір, тобто стати векселедержателем. Переуступка векселя у власність

нового кредитора тільки тоді може вважатися завершеною, коли після

індосаменту вексель реально переходить до рук нового кредитора або

знаходиться в його розпорядженні. Тобто вручення векселя є тим юридичним

фактом, який визначає момент виникнення у індосатора права власності на

вексель. Тому до вручення векселя передаточний напис, що зроблений

індосантом, вважається відзивним і може бути ним анульований, а будь-який

закреслений індосамент вважається ненаписаним.

Щоб індосамент міг виконати свою функцію, необхідно, перш за все, щоб

індосаменти, які проставлені на векселі, являли собою неперервний ряд,

низку, тому що тільки із неперервного ряду індосаментів можливо

відслідкувати перехід прав від однієї особи до іншої. Цей ряд починається

індосаментом ремітента (або трасата) і далі продовжується індосаментами

наступних держателів. Для неперервності ряду індосаментів достатньо

наявності зовнішньої тотожності між підписом індосанта і ім'ям попереднього

держателя. При цьому навіть фальшивий або неуповноважений індосамент

вважається повністю дійсним і не перериває низку.

Форма і види індосаменту

Індосамент повинен бути здійснений у письмовій формі, ніякі усні угоди

про переуступку прав за векселем не вважаються індосаментом. Індосамент

повинен бути простим і нічим не обумовленим. Усяке обмеження його умов

вважається ненаписаним. Частковий індосамент, тобто передача тільки частини

суми векселя, не допускається.

По формі індосамент може бути повним (іменним) і бланковим. Повний

індосамент містить найменування особи, на користь якої він зроблений,

наприклад:

«Платіть АТ »0мега« або його наказу. Завод побутових приладів (підписи)».

Повний індосамент зберігає іменний вексель в якості такого, а вексель на

пред'явника перетворює в іменний. Бланковий індосамент не містить назву

особи, на користь якої він зроблений, або складається із одного підпису

індосанта, наприклад: «Платіть. Завод побутових приладів (підписи)» або

«Завод побутових приладів (підписи)». Силу бланкового має також індосамент

на пред'явника: «Платіть пред'явнику. Завод побутових приладів (підписи)».

Бланковий індосамент перетворює іменний вексель у вексель на пред'явника.

Держатель, який отримав вексель по бланковому індосаменту має можливість:

- заповнити цей бланк своїм ім'ям або ім'ям якої-небудь іншої особи,

перетворивши тим самим бланковий індосамент в іменний;

- не заповнюючи бланкового індосаменту, в свою чергу, індосувати вексель за

допомогою повного або бланкового передавального напису;

- передати вексель іншій особі, не заповнюючи бланка і не здійснюючи

індосаменту, тобто простим врученням документа.

Коло осіб, яким може передаватися вексель, не обмежене. Вексель може бути

індосований навіть на користь трасанта або платника, а вони в свою чергу,

можуть індосувати вексель далі.

На практиці у забезпечувальних цілях, тобто коли векселедавець у

відповідності зі специфікою угоди не має наміру випускати свої векселі на

ринок, можуть виставлятися необоротні векселі, які можуть передаватися

тільки за нормами цивільного права в загальному порядку передачі прав за

борговими вимогами (цесії). Звичайно ця операція здійснюється завдяки

напису на оборотній стороні векселя, наприклад: «Всі права по даному

векселю переуступаються Укрінбанку».

Наступним видом індосаменту є передоручувальний. У цьому випадку

індосамент може містити ряд застережень, наприклад: «на інкасо», «як

довіреному», «валюта до отримання», які мають на увазі просте доручення

провести операції за векселем (інкасування коштів, здійснення протесту і

т.д. — в цьому випадку векселедержатель, вказаний в індосаменті, не

розглядається як власник векселя, ним залишається індосант), «валюта у

заставу», «валюта у забезпечення», які мають на увазі заставу векселя.

Індосат у цих випадках може індосувати вексель наступній особі тільки у

порядку передоручительства, тобто з аналогічними застереженнями.

Крім того, відрізняють безоборотний Індосамент, який здійснюється з

застереженням «без обороту на мене» і знімає відповідальність з

векселедавця за несплаченим і опротестованим у неплатежі векселем. Дана

особа вибуває із ряду попередніх і наступних осіб, які несуть солідарну

відповідальність за векселем в результаті здійснення неперервного ряду

передавальних написів.

Основні функції індосаменту

Індосамент виконує три основні функції: передавальну

(трансфортабельну), гарантійну і легітімаційну (легітімація — засвідчення

законності будь-якого права).

Передавальна функція полягає в тому, що за допомогою індосаменту усі

права, що витікають із векселя, переносяться від однієї особи (індосанта)

на нового кредитора (індосатора). Так як усі права за векселем пов'язані з

володінням документом, індосамент повинен бути доповнений врученням. У

результаті індосування векселя з'являється новий власник векселя — його

держатель. Він отримує право вимагати від платника-акцептанта обумовлену у

векселі суму грошей у встановлений строк, право вимоги по відношенню до

попереднього кредитора і будь-якої іншої особи, що поставила на векселі

свій підпис, у випадку несплати або неакцепту векселя платником (право на

регресні вимоги), а також право переуступити вексель іншій особі. Індосатор

не замінює собою попереднього держателя, а є самостійним вексельним

кредитором. Його право вимоги до вексельного боржника незалежне від прав

його попередників і базується виключно на володінні векселем і здійсненому

індосаменті. Здійснення індосаменту не завжди пов'язане з передачею права

власності на вексель. Індосамент може мати тільки перепоручальний характер

або здійснюватися з метою застави векселя. У цьому випадку до держателя не

переходить право власності на вексель. Він має право здійснювати усі дії з

метою отримання платежу за векселем і примусового стягнення, але передати

вексель далі він може тільки у порядку перепоручительства. Відмінність

перепоручального індосаменту від заставного полягає в тому, що держатель за

передоручительним індосаментом отримує суму векселя для свого індосанта, а

держатель за заставним векселем має право направити отриману суму або її

частину на погашення виданого ним індосанту кредиту, що забезпечений

заставою векселя.

Гарантійна функція індосаменту полягає в тому, що після передачі

векселя індосант сам стає перед індосатором у положенні вексельного

боржника, який відповідає згідно з законом за акцепт і платіж за векселем.

Індосант гарантує новому держателю, що платник належним чином акцептує і

сплатить вексель, а якщо він цього не зробить, то індосант сам оплатить

вексель. Тобто індосамент створює в особі індосанта нового вексельного

боржника. Усі індосанти разом з трасантом є солідарними гарантами перед

держателем, у зв'язку з чим по мірі збільшення кількості індосаментів

зростає і коло осіб, пов'язаних солідарною відповідальністю за векселем, і

тим самим підвищується цінність векселя. Але на відміну від трасанта, який

є головним гарантом платежу за векселем, індосант може звільнитися не

тільки від відповідальності за акцепт, але також і від відповідальності за

платіж шляхом включення у свій індосамент застереження «без звороту», «без

гарантії» або подібної відмітки. Відповідальність індосанта як боржника

другого порядку настає у випадку зверненої до нього регресної вимоги, для

якої необхідне здійснення протесту у неакцепті або неплатежі. Індосант може

звільнити держателя від необхідності здійснення протесту шляхом

застереження на векселі «без витрат», «без протесту», але це застереження

діє тільки по відношенню до цього індосанта і не зв'язує інші сторони за

векселем.

Легітімаційна функція має важливе юридичне значення. Законність прав

вексельного кредитора базується на неперервному ряді індосаментів, навіть

якщо останній індосамент є бланковим. Неперервний і послідовний індосамент

починається підписом ремітента (першого держателя) або векселедавця, якщо

переказний вексель виставлений його власному наказу. Наступні індосаменти

кожний раз повинні підписуватися ім'ям тієї особи, яка була вказана у

попередньому індосаменті. Після бланкового індосаменту будь-яка особа, що

володіє векселем, може індосувати його своїм підписом, не перериваючи

послідовність низки, тому що у цьому випадку держатель придбає вексель на

основі бланкового передаточного напису.

Акцепт векселів

Акцепт — це письмова згода платника на оплату векселя.

Цією дією платник (трасат) приймає на себе зобов'язання сплатити

вексель у встановлений строк. Акцепт ставиться в лівій частині лицьової

сторони векселя і має вираз словом: «Акцептований» або іншими подібними за

змістом словами: «Прийнятий», «Заплачу», «Згоден», «Зобов'язуюсь заплатити»

і т. п. Для дійсності акцепта він обов'язково повинен бути підписаний

платником. Простий підпис платника також означає акцепт векселя.

Ініціатива пред'явлення векселя до акцепту завжди надходить від

векселедержателя, але саме пред'явлення до акцепту може бути здійснене будь-

якою особою, у якої знаходиться вексель (наприклад, банком).

Пред'явлення векселя до акцепту може бути проведене у будь-який час,

починаючи з дня його видачі і закінчуючи моментом настання платежу. Вексель

може бути пред'явлений до акцепту і акцептований навіть після настання

строку платежу, і боржник відповідає за ним так, як і у випадку прийняття

векселя до строку. У випадках, коли вексель підлягає сплаті «в стільки-то

часу від пред'явлення» або в силу вказівок векселедавця чи індосантів

повинен бути пред'явлений до акцепту у визначений строк, обов'язковим є

датування акцепту. При відсутності дати акцепту векселедержатель повинен

посвідчити це упущення своєчасним здійсненням протесту, щоб зберегти свої

права проти індосантів і проти векселедавця. В інших випадках акцепта

проставлення дати не є обов'язковим.

Боржник не має права вимагати залишення у себе векселя для акцепта, але має

право вимагати пред'явлення йому векселя повторно наступного дня після

першого пред'явлення. Якщо після цього строку не буде прийняття, то вексель

вважається неприйнятим.

Акцепт повинен бути простим і нічим не обумовленим, але він може бути

частковим, тобто боржник згоден сплатити тільки частину суми. Наприклад,

вексель в сумі 1 мільйон гривень може бути частково акцептований наступним

записом: «Акцептований в сумі 500 тис. грн». Платник в цьому випадку

відповідає за оплату в строк лише суми, зазначеної ним в акцепті, а

держатель має право після здійснення протесту в частковому неакцепті

пред'явити регресні вимоги до векселедавця і інших відповідальних осіб про

дострокову сплату неакцептованої вексельної суми. Усяке інше застереження в

акцепті рівнозначне відмові у ньому. Але акцептант відповідає згідно зі

змістом свого акцепту. Наприклад, якщо платник в акцепті вказує

«Акцептований, але платіж 14 травня 1998 р.», в той час як строк платежу

був зазначений на векселі 3 травня 1998 р., то таке застереження

рівнозначне відмові у акцепті векселя з первісним текстом. У цьому випадку

векселедержатель може опротестувати вексель у неакцепті і пред'явити

регресні вимоги векселедавцю чи індосантам, або при настанні строку (14

травня) пред'явити вексель до платежу акцептанту, який несе

відповідальність за платіж саме згідно зі змістом свого акцепту.

До повернення векселя держателю платник може закреслити напис про свій

акцепт. У цьому випадку вважається, що у акцепті було відмовлено. Але якщо

вексель після акцепту був переданий векселедавцю, то боржник вже не має

права вимагати анулювання свого акцепту. Акцепт носить безвідзивний

характер. Крім того, якщо платник письмово повідомив про свій акцепт

векселедержателя або будь-кого із індосантів, а після цього закреслив свій

акцепт і повернув вексель, він буде залишатися зобов'язаною особою згідно з

умовами свого акцепту.

Таким чином, за допомогою акцепту акцептант стає головним вексельним

боржником. У випадку неплатежу держатель векселя, навіть якщо він є

векселедавцем, має проти акцептанта прямий позов, оснований на

акцептованому векселі, і акцептант, на відміну від векселедавця і

індосантів, відповідає за оплату векселя незалежно від своєчасності

пред'явлення векселя до платежу.

Аваль векселів

Платіж за векселем може бути забезпечений повністю або у частині

вексельної суми за допомогою аваля — вексельного доручительства. Виступати

в ролі вексельного доручителя (аваліста) може третя особа або одна із осіб,

що підписала вексель (індосант, векселедавець і навіть акцептант). Аваль

дається на лицьовій стороні векселя або на додатковому аркуші (алонжі) і

виражається словами: «вважати за аваль», «як доручитель», «як гарант» або

іншою аналогічною фразою і обов'язково підписується авалістом — юридичною

особою (двома уповноваженими особами: керівником та головним бухгалтером,

чиї підписи скріплюються печаткою).

Аваль дається за будь-яку відповідальну за векселем особу, тому

аваліст повинен вказати, за кого він дає доручительство. При відсутності

такої вказівки аваль вважається виданим за векселедавця. Не допускається

авалювання векселя за особу, яка не несе відповідальності за векселем,

наприклад, за індосанта, що поставив застереження «без звороту на мене»,

або за платника, що не акцептував вексель. Відповідно, аваль, здійснений

після закінчення строку протесту за особу, яка внаслідок цього пропущення

звільняється від відповідальності, також недійсний. Хоча строки авалювання

векселя не встановлені — аваль може бути даний до і після закінчення строку

платежу, і навіть після здійснення акта протесту. У зв'язку з цим датування

аваля юридично не має значення.

Аваль, який не містить ніяких додаткових обмежень, гарантує виконання

зобов'язань відповідальною особою в повному обсязі. Але вексельне

доручительство може обмежуватися частиною суми, тобто аваліст відповідає

згідно зі змістом аваля.

Аваліст і особа, за яку він доручається, несуть солідарну

відповідальність. Оплативши вексель, аваліст придбає право зворотної вимоги

до того, за кого він видав доручительство, а також до тих, хто зобов'язаний

перед цією особою. Але в цьому випадку діють загальні правила регресу,

тобто аваліст може пред'являти вимоги тільки до попередніх боржників, але

не до наступних. Крім того, аваліст несе перед векселедержателем солідарну

відповідальність разом з іншими особами, що поставили на векселі свої

підписи. Тобто, векселедержатель має право пред'явити йому позов незалежно

від пред'явлення позову іншим зобов'язаним за векселем особам.

Аваліст звільняється від відповідальності, коли перестає нести

відповідальність за векселем основний боржник, наприклад, у випадку

закінчення строку позовної давності.

На відміну від норм цивільного права, згідно з якими недійсність

основного зобов'язання тягне недійсність забезпечуючого його зобов'язання,

аваліст відповідає за оплату векселя, навіть якщо зобов'язання, яке він

гарантував, виявиться недійсним.

Оплата векселів

Нормальний процес обігу векселя завершується його оплатою у

встановлений строк головним вексельним боржником — акцептантом. Необхідною

передумовою виконання вексельного зобов'язання є пред'явлення документа для

оплати боржнику. Пред'явлення повинно відбутися у місці, зазначеному у

векселі як місце платежу, а при відсутності такого зазначення — у місці

знаходження платника.

Держатель переказного векселя строком на визначену дату або в стільки-

то часу від складання або пред'явлення повинен пред'явити переказний

вексель до платежу або в день, коли він повинен бути оплачений, або в один

з двох наступних робочих днів.

При визначенні строку погашення векселя не враховується день, в який

він виписаний, і якщо дата платежу припадає на неробочий день, то він

сплачується наступного робочого дня.

Боржник, перш ніж оплатити вексель, зобов'язаний засвідчитися у тому,

що цей вексель пред'явлений йому для оплати законним держателем. Для цього

він повинен перевірити послідовність ряду індосаментів і тим самим

легітімувати власника векселя в якості законного держателя. При цьому в

обов'язки платника не входить перевірка справжності підписів індосантів.

Платіж за векселем повинен наступати негайно по пред'явленню. Відстрочка

платежу можлива тільки при виникненні обставин неперевершеної сили,

наявність яких повинна бути підтверджена компетентними органами.

Звільняється від зобов'язання за векселем особа, що сплатила вексель в

строк, а разом з нею і всі особи, що поставили на векселі свої підписи.

Оскільки платіж за векселем здійснений проти його вручення, наявність

векселя у платника є фактом, що підтверджує його повну оплату і погашення.

Пред'явлення векселя до строку не зобов'язує боржника сплачувати його,

хоч він може сплатити його. З іншої сторони, векселедержатель не може бути

примушений прийняти платіж до закінчення строку векселя.

Перенесення строку платежу за векселем (пролонгація) не допускається.

Боржник може сплатити тільки частину своїх зобов'язань, і пред'явник

векселя зобов'язаний прийняти цю суму. У такому випадку на векселі робиться

відмітка про платіж на суму, що залишилася, і векселедержатель може

здійснити протест і пред'явити позов до будь-якої зобов'язаної особи в

розмірі несплаченої суми.

Вексель може бути не прийнятий до платежу або акцепту у випадку

неспроможності платника або якщо за вказаною адресою неможливо відшукати

платника.

Протест векселів

Під вексельним протестом розуміють офіційно засвідчену вимогу платежу

та його неодержання. Існують такі види протесту:

1) Протест переказного векселя в неакцепті або недатуванні акцепту. Ціль

протесту — створення умов для дострокового задоволення вимог кредитора;

2) Протест в несплаті векселя як простого, так і переказного. Юридична

ціль протесту — збереження прав зворотних вимог (регресу) до зобов'язаних

по векселю осіб — трасанта, індосантів та їх гарантів (авалістів). Однак

протест не є необхідним для збереження держателем права регресу проти

акцептанта переказного векселя, які несуть вексельну відповідальність як

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11