Юридичні особи як суб'єкт цивільних правовідносин

договір і статут, або протокол зборів тощо. В установчих документах повинні

зазначатись найменування юридичної особи, місце її знаходження, цілі і

предмет діяльності, склад і компетенція її органів, а також інші відомості,

що передбачаються законодавчими актами про юридичні особи відповідного

виду. Установчі документи можуть містити й інші реквізити, які не

суперечать законодавству.

Законодавством передбачається декілька способів виникнення юридичних

осіб. Прийнято виділяти такі основні способи утворення юридичних осіб:

розпорядчий, нормативно-явочний, дозвільний і договірний.

Суть розпорядчого порядку полягає в тому, що власник майна або

уповноважений ним орган приймає рішення (розпорядження) про створення

організації та затверджує її статут або положення про неї. В такому порядку

виникають, зокрема, підприємства (ст.5 Закону «Про підприємства в

Україні»). У випадках, коли для створення і діяльності підприємства

потрібна ділянка землі, а також інші природні ресурси, дозвіл на їх

використання видається Радою народних депутатів, а в передбачених

законодавчими актами випадках — Верховною Радою України за наданням

первинного природокористувача при позитивному висновку екологічної

експертизи або відповідної Ради народних депутатів.

Нормативно-явочний порядок полягає у тому, що умови створення

юридичної особи зафіксовані у законі (нормативному акті) у вигляді

загального дозволу держави, але для виникнення конкретної організації

потрібні прояв ініціативи (явки) її організаторів і реєстрація у

відповідному органі. У такому порядку виникають кооперативи і громадські

об’єднання. Так, кооператив організується за бажанням громадян на

добровільних засадах. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою

ніж 3 особи. Статут кооперативу приймається загальними зборами громадян, що

бажають його створити. З протоколом загальних зборів і статутом орган

кооперативу звертається у виконком районної Ради народних депутатів з

письмовою заявою про державну реєстрацію кооперативу.

Відповідно до ст.ст.11, 14 Закону «Про об’єднання громадян» політичні

партії створюються за ініціативою громадян України, які досягли 18 років,

не обмежені судом у дієздатності і не тримаються в місцях позбавлення волі.

Засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України,

громадяни інших держав, особи без громадянства, які досягли 18 років, а

молодіжних і дитячих організацій — 15-річного віку. Рішення про заснування

об’єднань громадян приймається установчим з’їздом (конференцією) або

загальними зборами. Легалізація (офіційне визнання) об’єднань громадян

здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. У

випадку реєстрації об’єднання громадян набуває статус юридичної особи.

Юридичні особи можуть утворюватись на договірній основі, тобто шляхом

укладення установчого договору громадянами чи організаціями, що добровільно

об’єднуються для досягнення певних цілей. В нинішніх умовах у такому

порядку виникають різноманітні господарські товариства, асоціації, концерни

та інші об’єднання підприємств, з метою координації їхньої діяльності,

забезпечення захисту їхніх прав, представлення спільних інтересів у

відповідних державних та інших органах, а також у міжнародних організаціях.

Установчий договір укладається між засновниками юридичної особи. В

ньому засновники зобов’язуються створити юридичну особу, визначають порядок

сумісної діяльності по її утворенню, умови передачі в її володіння,

користування і розпорядження свого майна та участі в її діяльності.

Договором визначаються також умови і порядок розподілу між засновниками

прибутків і збитків, управління діяльністю юридичної особи, виходу

засновників з її складу. Установчі договори про створення спільних

підприємств з участю зарубіжних партнерів підлягають нотаріальному

посвідченню.

Дозвільний порядок утворення юридичної особи означає, що однією з

необхідних умов її виникнення є дозвіл (згода) відповідного органу чи

підприємства. Так, підприємство може бути створене у результаті виділення

зі складу діючого підприємства чи організації одного чи кількох структурних

підрозділів за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника

майна або уповноваженого ним органу і при цьому забезпечується виконання

раніше прийнятих підприємством договірних зобов'язань (п.2 ст.5 Закону «Про

підприємства в Україні»).

Для створення юридичних осіб, діяльність яких відповідно до установчих

документів пов'язана з громадською безпекою, забезпеченням правопорядку,

грошово-кредитним обігом, охороною здоров'я громадян, одержанням освіти,

необхідним є одержання дозволу від відповідних державних органів.

Іноді створення юридичної особи відбувається складнішим шляхом, коли

поєднуються одразу декілька названих вище способів: розпорядчий,

дозвільний, нормативно-явочний або договірний.

Неодмінною умовою виникнення юридичної особи є або її державна

реєстрація, або реєстрація її статуту.

Відповідно до Положення про державну реєстрацію суб'єктів

підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів

України від 29 квітня 1994 р. (у редакції постанови КМ від 25 січня 1996

р.), державну реєстрацію суб'єктів підприємництва незалежно від їх

організаційних форм і форм власності, за винятком окремих видів суб'єктів

підприємницької діяльності (банки, засоби масової інформації, фондова біржа

тощо), проводять виконкоми міських або районних Рад народних депутатів. Для

державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи

— власник (власники) або уповноважена ним особа (заявник) подає до органу

державної реєстрації:

1. Установчі документи:

а) рішення власника майна або уповноваженого ним органу про

створення суб'єкта підприємництва (якщо власників декілька, таким

рішенням є установчий договір);

б) статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної

форми суб'єкта підприємництва;

2. Реєстраційну картку;

3. Документ, що підтверджує сплату реєстраційного збору;

4. Документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до

статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі,

передбаченому законодавчими актами;

5. Рішення Антимонопольного комітету про згоду на створення,

реорганізацію (злиття, приєднання) суб'єктів підприємницької

діяльності, якщо законодавчими актами України передбачена необхідність

такої згоди.

Орган державної реєстрації протягом п'яти робочих днів з дати

надходження зазначених документів зобов'язаний провести державну реєстрацію

суб'єкта підприємницької діяльності і видати заявникові свідоцтво.

Перереєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться в тому

ж порядку, який встановлено для їх реєстрації. Зокрема, вона проводиться в

разі зміни:

а) назви суб'єкта підприємницької діяльності;

б) форми власності;

в) організаційної форми суб'єкта підприємництва.

Відмова у державній реєстрації суб'єкта підприємництва можлива з

мотивів порушення встановленого законом порядку його створення, а також

невідповідності установчих актів (документів) вимогам законодавства.

Наприклад, відмова у державній реєстрації підприємництва з мотивів

недоцільності його створення не допускається. Якщо державну реєстрацію

підприємства в установлений строк не здійснено або у ній відмовлено з

мотивів, які засновник вважає безпідставними, він може звернутись до суду.

Засновник має право стягнути через суд збитки, заподіяні йому внаслідок

незаконної відмови у реєстрації. За державну реєстрацію береться плата,

розмір якої визначається в порядку, встановленому законом «Про

підприємництво».

Для реєстрації об'єднань громадян залежно від їх статусу засновники

подають заяви до Міністерства юстиції України, місцевих органів державної

виконавчої влади, виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад

народних депутатів. Заява про реєстрацію політичної партії повинна бути

підтримана підписами не менш як однієї тисячі громадян України, які мають

виборче право. До заяви додається статут (положення), протокол установчого

з'їзду (конференції) або загальних зборів, відомості про склад керівництва

центральних статутних органів, дані про місцеві осередки, документи про

сплату реєстраційного збору. Політичні партії подають також свої програмні

документи. Заява про реєстрацію розглядається у двомісячний термін від дня

надходження документів. У необхідних випадках орган, який здійснює

реєстрацію, проводить перевірку відомостей, зазначених у поданих

документах. Рішення про реєстрацію або відмову в ній заявникові

повідомляється письмово в 10-денний строк. Відмова в реєстрації об'єднання

громадян допустима тоді, коли статутні документи або інші документи, подані

для реєстрації, суперечать законодавству України. Рішення про відмову у

реєстрації повинно містити підстави для такої відмови. Це рішення можна

оскаржити у судовому порядку (ст. ст. 15, 16 Закону «Про об'єднання

громадян»).

При настанні передбачених у законі обставин юридична особа припиняє

свою діяльність. Такими обставинами можуть бути:

а) досягнення поставлених перед нею цілей (наприклад, після завершення

будівництва об’єкта ліквідується будівельна організація, створена

спеціально для його спорудження);

б) закінчення певного строку, на який було розраховано діяльність

юридичної особи, наприклад, на час дії надзвичайних обставин тощо.

Припинення діяльності юридичних осіб відбувається, як правило, у тому

ж порядку, в якому вони були створені. Так, припинення державних

організацій, що є юридичними особами, здійснюється органом, за рішенням

якого вони утворюються (ст.38 ЦК України).

Відповідно до ст.34 Закону про підприємства ліквідація і реорганізація

підприємства здійснюється за рішенням власника його майна або органу,

уповноваженого створювати такі підприємства, або за рішенням суду чи

арбітражного суду. Підприємство ліквідується також у випадках:

а) визнання його банкрутом;

б) якщо прийнято рішення про заборону діяльності підприємства

внаслідок невиконання умов, встановлених законодавством, і у передбачений

рішенням строк не забезпечено дотримання цих умов або не змінено вид

діяльності;

в) якщо рішенням суду визнані недійсними установчі акти про створення

підприємства;

г) з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Громадські організації, що є юридичними особами, припиняють свою

діяльність на підставах, зазначених в їх статутах (ч.2 ст.39 ЦК України).

Формами припинення юридичних осіб є:

а) ліквідація;

б) реорганізація (ч. І ст.37 ЦК України).

При ліквідації юридична особа припиняє свою діяльність (справи і

майно) без правонаступництва, тобто переходу прав та обов’язків до інших

осіб. Для здійснення рішення про ліквідацію юридичної особи створюється, як

правило, ліквідаційна комісія.

Відповідно до ст.35 Закону «Про підприємства в Україні» ліквідація

підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, що створюється власником

або уповноваженим ним органом, а в разі банкрутства — арбітражним судом. За

їхнім рішенням ліквідація може здійснюватись самим підприємством в особі

його органу управління. При цьому встановлюються порядок і строки

проведення ліквідації, а також строк для пред’явлення претензій кредиторів,

який не може бути меншим двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію.

Ліквідаційна комісія або інший орган, що здійснює ліквідацію, поміщає в

офіційній пресі за місцем знаходження підприємства публікацію про його

ліквідацію та про порядок і строки пред’явлення кредиторами претензій.

Одночасно вживаються заходи по стягненню дебіторської заборгованості

підприємству і виявленню претензій кредиторів з повідомленням останніх про

ліквідацію підприємства. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно

підприємства, розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс і

подає його власникові чи органу, який призначив ліквідаційну комісію.

Претензії кредиторів до підприємства, що ліквідується, задовольняються

з майна цього підприємства. При цьому у першочерговому порядку погашаються

борги перед бюджетом і компенсуються затрати по рекультивації земель, що

перебували у користуванні підприємства.

Претензії, виявлені і заявлені після закінчення строку, встановленого

для їхнього пред’явлення, задовольняються з майна підприємства, що

залишилось після першочергових вимог та інших претензій, виявлених або

заявлених у встановлений строк.

Претензії, не задоволені внаслідок недостачі майна, вважаються

погашеними. Так само погашеними вважаються претензії, не визнані

ліквідаційною комісією, якщо кредитори протягом місячного строку з дня

одержання повідомлення про повне або часткове невизнання претензії не

пред’являть позову в суд чи арбітраж про задоволення їхніх вимог. При

ліквідації підприємства внесок члена трудового колективу видається йому у

грошовій формі або цінними паперами після задоволення вимог кредиторів.

Майно, яке залишилось після задоволення претензій кредиторів та членів

трудового колективу, використовується за вказівкою власника (ст.36 Закону

про підприємства).

При ліквідації кооперативу майно, що залишилось після розрахунків з

бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється між членами

кооперативу. Майно ліквідованої громадської організації передається її

вищестоящій організації, а у разі відсутності такої — відповідному органові

на громадські потреби. Майно, що залишається після задоволення вимог усіх

кредиторів ліквідованої міжколгоспної, державно-колгоспної або іншої

державно-кооперативної організації, розподіляється між її учасниками

пропорційно до їхніх внесків (ст.40 ЦК України).

Законом «Про об’єднання громадян» (ст.32) передбачено й примусовий

розпуск (ліквідацію) об’єднань громадян. Зокрема, за поданням легалізуючого

органу або прокурора на підставі рішення суду об’єднання громадян примусово

розпускаються (ліквідуються) у випадках:

1) вчинення дій, передбачених ст.4 цього Закону (пропаганда війни,

насильства чи жорстокості, розпалювання національної та релігійної

ворожнечі тощо);

2) систематичного або грубого порушення вимог ст. 22 цього Закону

(одержання політичними партіями коштів або іншого майна від державних

органів або іноземних держав тощо);

3) продовження протиправної діяльності після попереднього накладання

стягнень;

4) зменшення кількості членів політичної партії до числа, коли вона не

визнається як партія. Рішення про примусовий розпуск всеукраїнських та

міжнародних об’єднань громадян на території України приймається

Конституційним Судом України.

Однією з підстав для ліквідації юридичних осіб, які є суб’єктами

підприємницької діяльності виступає банкрутство. Відповідно до ст. 1 Закону

від 14 травня 1992 р. “Про банкрутство” під банкрутством розуміється

пов’язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність

юридичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності — задовольнити у

встановлений для цього строк пред’явлені до нього з боку кредиторів вимоги

і виконати зобов’язання перед бюджетом.

Визнання юридичної особи банкрутом здійснюється арбітражним судом за

заявою будь кого з кредиторів або самого боржника. Кредитор може звернутися

з заявою про порушення справи про банкрутство юридичної особи у разі, коли

остання неспроможна задовольнити протягом одного місяця визнані нею

претензійні вимоги або сплатити борг за виконавчими документами. Боржник

може звернутися до арбітражного суду з власної ініціативи у разі його

фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності. До заяви

боржника додаються список його кредиторів і боржників, бухгалтерський

баланс та інша інформація про його фінансове і майнове становище.

Після прийняття заяви арбітражний суд не пізніше п’яти днів з дня її

надходження виносить і надсилає боржникові, кредиторам і банкам, які

здійснюють розрахункове касове обслуговування боржника, ухвалу про

порушення провадження по справі. Не пізніш як через місяць після цього

арбітражний суд у попередньому засіданні оцінює подані документи,

заслуховує пояснення сторін і банків і в разі необхідності призначає

розпорядника майном боржника і зобов’язує заявника подати до офіційного

друкованого органу Верховної Ради чи Кабінету Міністрів оголошення про

порушення справи про банкрутство. Розпорядником майна боржника може бути

призначений банк, фонд державного (комунального) майна або інша особа за

пропозицією боржника чи кредиторів. Повноваження розпорядника майна

втрачають силу з моменту утворення ліквідаційної комісії.

У місячний термін з дня опублікування оголошення про порушення справи

про банкрутство кредитори подають до арбітражного суду письмові заяви з

майновими вимогами до боржника які суд визнає або відхиляє. В цей же строк

арбітражний суд виносить ухвалу, в якій зобов’язує всіх осіб що подали

заяви з майновими вимогами скликати збори за їх участю, на яких в разі

необхідності створюється їх повноважний комітет. Якщо знайдуться фізичні чи

юридичні особи які бажають взяти участь у санації (оздоровленні фінансового

стану) боржника то вони повинні у той же місячний строк подати до

арбітражного суду заяви з письмовим зобов’язанням про переведення на них

боргу. Санація можлива за умови що збори (комітет) кредиторів погодились на

її проведення. Право вибору умов проведення санації шляхом реорганізації,

приватизації залишається за боржником у випадку, якщо він сам звернувся до

арбітражного суду з заявою про визнання його банкрутом.

Арбітражний суд приймає або ухвалу про проведення санації, або

постанову про визнання боржника банкрутом у разі відсутності пропозицій

щодо проведення санації чи незгоди кредиторів з умовами її проведення В

постанові про визнання юридичної особи банкрутом визначаються ліквідатори з

числа представників зборів кредиторів, банків, фінансових органів, а також

фонду державною (комунального) майна якщо банкрутом визнане державне

підприємство. На ліквідаторів які утворюють ліквідаційну комісію,

покладаються обов’язки проведення процедури задоволення вимог кредиторів.

Існує черговість задоволення претензій кредиторів при ліквідації

юридичної особи внаслідок визнання її банкрутом. Відповідно до ст. 21

Закону «Про банкрутство» з коштів, виручених від продажу майна банкрута,

передусім покриваються витрати пов’язані з провадженням справи про

банкрутство в арбітражному суді та роботою ліквідаційної комісії,

функціонуванням розпорядника майна, а також задовольняються вимоги

кредиторів забезпечені заставою.

Далі у першу чергу виконуються зобов’язання перед працівниками

Страницы: 1, 2, 3