Правоохоронні органи
для цих цілей . Про кожний випадок адміністративного затримання ,
особистого огляду затри-маного , огляду і вилучення речей , що є
при ньому , складається протокол і повідомляється прокурору ;
5) перевіряти у осіб ,які прямують через державний кордон України ,
документи на право в’їзду в Україну або виїзду з України ,
робити в них відповідні відмітки і при необхідності їх вилучати
, не пропускати через кордон осіб, які немають дійсних
документів на право в’їзду в Україну або виїзду з України , до
належного оформлення ними документів на право перетинання
державного кордону України або до уточнення обставин втрати
документів громадянами України в період перебування за кордоном
і встановлення їх особи ;
6) здійснювати у встановленому порядку самостійно або спільно з
митними установами огляд вантажів та іншого майна осіб , які
прямують через державний кордон України
7) проводити у встановленому порядку огляд транспортних засобів , що
прямують через державний кордон України і вантажів , що на
них перевозяться , супроводжувати транспортні засоби ,
прикордонними нарядами ;
8) Здійснювати інші дії щодо охорони державного кордону України ,
економічної зони відповідно до законодавства України , її
міжнародних договорів . У необхідних випадках зв’язаних з
розшуком і затримання порушників державного кордону України ,
Прикордонні війська України можуть здійснювати на території
України надані їм права і за межами зазначених у цій статті
територій , прикордонної смуги і пунктів пропуску через державний
кордон України .
4 лютого 1991 року був прийнятий Закон України “Про
прикордонні війська України”.
Центральним органом управління Прикордонних військ України є
Державний комітет у справах оборони державного кордону України .
Організаційна структура Прикордонних військ визначається в порядку
встановленому Кабінетом Міністрів України .
Органи юстиції України .
Систему органів юстиції складають : Міністерство юстиції України
, Міністерство юстиції Автономної Республіки Крим , обласних
управлінь юстиції , Київської та Севастопольської міських , районних
, районних у містах Київі та Севастополі державних адміністрацій ,
як правило , включають також нотаріальні контори ( державні і
приватні ) , органи реєстрації актів громадського стану ( РАГСу )
інші служби міністерства юстиції .
Міністерство юстиції України є центральним органом державної
виконавчої влади , входить ло складу Кабінету Міністрів України .
Дане міністерство очолює Міністр , який призначається відповідно до
Конституції України . Міністр юстиції України несе персональну
відповідальність за виконання покладених на Міністерство завдань і
здійснення ним своїх функцій .
Міністерство юстиції є юридичною особою, має самостійний баланс
, рахунок в установах банків , печатку із зображенням державного
герба України і своїм найме-нуванням.
Органи юстиції виконують такі основні завдання :
1) зміцнення законності , захист прав і законних інтересів громадян ,
юридичних осіб;
2) вдосконавлювати разом з іншими правоохорониими органами діяльність
по боротьбі із злочинністю , усувати причини і умови , які
сприяють здійсненню злочинної діяльності та інших правопорушень ;
3) правове забезпечення організації та діяльності судів та органів
юстиції , керівництвом нотаріатом та органами РАГСу, судово -
експертними установами , контроль за діяльністю адвокатури ;
4) сестиматизація і підготовка пропозиції про кодифікацію законів і
сприяння її удосконавленню ;
5) надання методичної допомоги підприємствам , установам , організаціям
, місцевим органам державної виконавчої влади у приведенні їх
нормативних актів у відповідності з чинним законодавством .
Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб , на
які покладено обов’язки посвідчувати права , а також факти, що мають
юридичне значення та вчиняти інші нотаріальні дії, з метою
надання їм юридичної вірогідності .
Виконання нотаріальних дій в Україні та за її межами
покладаються :
- на нотаріусів , які працюють в державних нотаріальних конторах ,
державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною
діяльністю ( приватні нотаріуси ). Нотаріальні дії , які вчинені
приватними і державними нотаріусами , мають однакову юридичну силу .
Держава залишає за собою контроль за законністю здійснення
нотаріусами обох видів їх обов’язків для державних і приватних
нотаріусів ;
- на уповноважених на це посадових осіб виконавчих комитетів
сільських , селищних , міських Рад народних депутатів ( тобто в
населених пунктах , де немає нотаріусів ) ;
- на консульські установи України за кордоном , а у випад-ках ,
передбачених чинним законодавством , на дипломатичні представництва
України .
Згідно Закону України “Про нотаріат” можна виділити чотири
групи нотаріальних дій :
- нотаріальні дії , направленні на посвідчення безспірного права
- нотаріальні дії , направленні на посвідчення і засвідчення
безспірних юридичних фактів ;
- нотаріальні дії , направленні на надання виконавчої сили
платіжним і борговим документам;
- нотаріальні дії , по охороні спадкового майна і документів .
Нотаріусом може бути громадянин України , котрий має вищу
юридичну освіту , протягом шести місяців стажування у державній
нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса , склавши
кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право на заняття
нотаріальною діяльністю .
Порівняно з державним нотаріусом приватний нотаріус не може
оформляти спадщину , не може вживати заходів до охорони спадкового
майна , не може видавати свідоцтва про право власності на частку
в спільному майні подружжя ( в разі смерті одного з них ) , не
може накладати і скасовувати заборону відчуження житлового будинку
, квартири , дачі , садового будинку , гаража , земельної ділянки ,
іншого нерухо-мого майна , не може посвідчувати договори довічного
утрима-ння , не може засвідчувати справжність підпису на докумен-
тах , призначених для дій за кордоном , а також посвідчувати
доручення для цієї мети .
Основним завданням нотаріату є :
- охорона всіх форм власності , прав і законних інтересів громадян
, юридичних осіб ;
- зміцнення законності і правопорядку ;
- запобігання правопорушення шляхом правильного і своє-часного
посвідчення договорів та угод ;
- оформлення спадкового права ;
- учинення виконавчих написів та інших нотаріальних дій .
Державні нотаріуси в Україні посвідчують угоди ( дого- вори
, заповіти , довіреності ) , вживають заходи до охорони спадкового
майна , видають свідоцтва про право на спадщину , про право
власності на частку в спільному майні подружжя , про придбання
жилих будинків з прилюдних торгів , засвід-чують вірність копій
документів і виписок з них , справжність підпису на документах ,
приймають в депозит грошові суми і цінні папери , вчиняють
виконавчі написи , протести векселів .
Акти громадського стану – це засвідчення державного факту
народження , смерті , одруження , розірвання шлюбу , встановлення
батьківства , переміни прізвища , імені , по-батько- ві . Вони є
юридичними фактами , з якими закон пов’язує виникнення , зміну або
припинення відповідних прав та обов’язків і підлягають обов’язковій
реєстрації в органах реєстрації актів громадського стану ( РАГСу )
.
Завданням органів РАГСу є :
- забезпечення повної , своєчасної і правильної реєстрації актів
громадського стану ;
- внесення до актових записів необхідних змін , доповнень та
виправлень ;
- поновнення втрачених та анулювання повторно складених актових
записів ;
- видача громадських свідоцтв про реєстрацію ;
- збереження архівного фонду .
Реєстрація юридичних фактів проводиться органами РАГСу в книгах
спеціального зразка , які є єдиними доказами засвідчених у них
фактів , а громадянам України про кожний факт реєстрації акта
громадського стану органами РАГСу видаються відповідні свідоцтва (
свідоцтво про народження , свідоцтво про одруження ).
Реєстрацію актів громадського стану проводять :
- відділи РАГСу Міністерства юстиції Автономної Республіки Крим ,
управління юстиції обласних , Київської та Севастопольської міських ,
районних , районних у містах Києві та Севастополі державних
адміністрацій ;
- відділи РАГСу виконавчих комітетів міських районних Рад народних
депутатів , а в сідьській місцевості – виконавчі комітети сільських і
селищних Рад народних депутатів ;
- посадові особи виконавчих комітетів сільських та селищних Рад
народних депутатів , яких визначає голова Ради ;
- консульські установи та депломатичні представники представництва
України ( для громадян України , які проживають за кордоном ).
Адвокатура .
Відповідно до Закону України “Про адвокатуру ” від 19 грудня
1992 року адвокатура України є добровільне професійне громадське
обєднання , покликане сприяти захисту прав , свобод і представляти
законні і нереси громадян , осіб без громадянства , юридичних осіб ,
надавати їм іншу юридичну допомогу .
Адвокати дають консультації з юридичних питань , до-відки щодо
законодавства ; складають заяви , скарги та інші документи
правового характеру ; здійснюють представництво в суді , в інших
державних органах ; перед громадянами та іншими юридичними особами
; надають юридичну допомогу підприємствам , установам , організаціям
; здійснюють правове забезпечення підприємницької та
зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб , виконують
свої обов’язки відповідно до кримінально - процесуарного законодавства
у процесі дізнання та попереднього слідства . Лише адвокати мають
право здійснювати захист підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні
злочину .
Адвокат має право здійснювати адвокатську діяльність
індивідуально або об’єднуватися з іншими адвокатами у колегії та
інші адвокатські об’єднання .
Стати адвокатом можуть лише громадяни з вищою юридичною
освітою та стажем роботи за юридичною спеціальністю не менше два
роки , які склали відповідний кваліфікаційний іспит .
Судова влада .
Третя за традиційною послідовністю гілка державної влади -
судова посідає далеко не останнє місце в механізмі держави .
Органи судової влади мають свою чітко визначену Конституцїєю та
законодавством України компетенцію і дають відносно незалежно від
органів законодавчої і виконавчої влади , відіграючи винятково
важливу роль у загальній системі стримувань і противаг , яка
передбачається принципом поділу влади .
Здійснюється судова влада виключно спеціально створе-ними для
цієї мети органами - судами і у лише їй одній при-таманній
формі - шляхом відправлення правосуддя . Правиль-не відправлення
правосуддя і є основним завданням судової влади . Згідно статті
124 Конституції України делегування функцій судів , а також
привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами
не допускається .
Правосуддя латинською мовою означає “юстиція” якому так багато
уваги приділяється в юридичній теорії і практиці і навіть
присв’ячено спеціальний розділ Конституції України .
Традиційно правосуддя визначається , як розгляд і вирі-шення
судами кримінальних , цивільних та інших справ , що здійснюється в
особливій процесуальній формі , залежно від характеру тих життєвих
ситуацій , які вимагають вирішень , розрізняють види здійснення
правосуддя – конституційне , адміністративне , цивільне , кримінальне
судочинство .
Якщо ж дещо деталізувати завдання правосуддя , то до їх числа
слід включити :
- захист прав і свобод людини , законних інтересів фізичних та
юридичних осіб , держави в цілому шляхом визнання за ними в
результаті судового певних справ ( права на спадщину, на житлову
площу , на спірне майно , право на поновлення на роботі ) ;
- визначення суб’єктів правовідносин , винних у вчиненні
правопорушення , і призначення покарання або інших заходів , що
мають бути застосовані щодо порушників ;
- вирішення правових суперечностей , насамперед визнання
відповідності або не відповідності конкретних оспорюваних правових
актів конституції держави .
Окремо у статті 129 Конституції України закріплені ос-новні
засади судочинства , порядку судового розгляду справ :
- законність - справи розглядаються і вирішуються судом відповідно до
закону , всі учасники судочинства діють у суворій відповідності до
їх прав і обов’язків , встановлених законом ;
- рівність усіх учасників судового процесу перед законом і
судом ( до всіх застосовується одне і та саме законодавство
, ніхто не має при цьому ніяких переваг і не піддається
ніяким обмеженням у правах ) ;
- забезпечення доведенності вини ( у разі , якщо винну особи
не доведено , вона вважається невинуватою ; особа не зобов’я-
зана доводити свою невиновність , її вину мають доводити
органи , які висунули обвинувачення ) ;
- змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх
доказів і у доведенні перед судом їх переконливості ;
- гласність судового процесу та його повне фіксування
технічними засобами ( розгляд справ в усіх судах є
відкритим за винятком , чітко визначеним законом ) ;
- запезпечення апеляційного та касаційного оскарження ріше-ння
суду , крім випадків , встановлених законом ( закріплюється
можливість учасників судового процесу подати скаргу судам
вищого рівня , які перевіряють законність і обгрунтованність
винесених вироків і рішень ) .
Статус суддів визначається Конституцією України і спеціальним
Законом України “ Про статус суддів ” від 15 грудня 1992 року .
Судею може стати громадянин України віком від 25 років , який має
вищу юридичну освіту , стаж роботи у галузі права не менше 3
років , проживає в Україні не менше як 10 років і володіє
державною мовою .
Особа , яка вперше стає суддею призначається на посаду
Президентом строком на 5 років . У разі успішного виконання своїх
обов’язків протягом цілого строку суддя обирається Верховною Радою
України безстроково і перебуває на посаді до досягнення 65 -
річного віку .
Судді незалежні від будь - якої влади і мають підкорятися лише
Конституції і законам України . Судді недоторканні . Це , зокрема ,
означає , що суддя не може бути заарештований чи затриманий до
винесення обвинувального вироку судом без згоди на це Верховної
Ради України .
Систему судової влади в Україні становить :
1) Конституційний Суд України .
2) Загальні суди ( суди загальної юрисдикції ) : Верховний Суд
України ; Верховний Суд Автономної Республіки Крим ; Обласні суди ;
Київський та Севастопольський міський суди; Міжобласний суд ;
Міжрайонні ( окружні ) суди ; Районні ( мі-ські ) суди ; Військові
суди гарнізонів , регіонів і Військово – Морських Сил .
3) Арбітражні ( господарські ) суди : Вищий арбитражний суд України ;
Арбітражний суд Автономної Республіки Крим Обласні арбітражні суди
; Арбітражні суди м. Києва та м. Се-вастополя . Верховною Радою
України за поданням Голови Вищого арбітражного суду можуть
утворюватись і інші ланки арбітражних судів ( міські , міжрайонні
, районні арбітражні суди ) .
Конституцією України передбачено створення нового для нашої
держави органу – Вищої ради юстиції . Основне завдання цього органу
полягає в остаточному завершенні процесу відбору кандидата на
посаду судді . Він же вносить подання про звільнення суддів з
посад у передбачених законом випадках , здійснює дисциплінарне
провадження щодо суддів Верховного Суду України і суддів вищих
спеціалізованих суддів .
Розділ I I
Державний захист працівників суду
і правоохоронних органів .
23 грудня 1993 року було прийнято Закон України “Про державний
захист працівників суду і правоохоронних органів”. Цей Закон
встановлює систему особливих заходів державного захисту працівників
суду і правоохоронних органів від перешкоджання виконання
поставлених на них законом обов’язків і здійсненню наданих прав,
а так само від посягань на життя , здоров’я , житло і майно
зазначених осіб та їх близьких родичів у зв’язку із службовою
діяльністю цих працівників .
Відповідно до цього Закону захисту підлягають працівники суду і
правоохоронних органів , а також працівники Антимонопольного
комітету України , які беруть безпосередню участь відповідно у :
а) розгляд судових справ у всіх інстанціях ;
б) провадженні і розслідуванні кримінальних справ та справ про
адміністративні правопорушення ;
в) оперативно - розшуковій діяльності ;
г) охороні громадського порядку і громадської безпеки ;
д) виконанні вироків , рішень , ухвал і постанов судів , поста-нов
органів дізнання і попереднього слідства та прокурорів ;
е) контролі за переміщенням людей , транспортних засобів ,
товарів та інших предметів чи речовин через державний і митний
кордон України ;
є) нагляді і контролі за виконанням законів .
Близькі родичі , які відповідно до цього Закону підлягають
захисту, - це батьки , дружина (чоловік) , діти , рідні брати і сестри
, дід , баба , онуки , посягання на життя , здоров’я , житло і майно
яких перешкоджає виконанню працівниками суду і првоохоронних органів
покладених на них обов’язків і здійсненню наданих прав .
Відповідно до законодавства України працівники суду ,
правоохоронних органів та їх близькі родичі мають право :
а) застосовувати заходи фізичного впливу , спеціальні засоби та
зброю з метою забезпечення правомірних наказів і усних вимог , що
добровільно не виконуються , для захисту особистої безпеки , безпеки
близьких родичів , а також свого житла і майна ;
б) вимагати і одержувати допомогу у виконанні покладених на
них обов’язків , а в разі необхідності - для особистого за-хисту , а
також свого житла і майна з боку відповідних правоохоронних та
інших державних органів ;
в) здійснювати спеціальні заходи забезпечення безпеки ;
г) отримувати материальну компенсацію в разі загибелі працівника ,
або іншого ушкодження здров’я , знищення чи пошкодженння його житла
і майна у зв’язку з виконанням службових обов’язків .
Життя і здоров’я працівників суду і правоохоронних органів
підлягають обов’язковому державному страхуванню за рахунок коштів
відповідних бюджетів . Для забезпечення безпеки працівників суду і
правоохоронних органів та їх близьких родичів , недоторканності житла
, а також збереження їх майна з урахуванням конкретних обставин
можуть застосовуватися віповідно до законодавства такі заходи :
а) особиста охорона , охорона житла і майна ;
б) видача зброї , засобів індивідуального захисту і спові-щення
про небезпеку ;
в) встановлення телефону за місцем проживання ;
г) використання технічних засобів контролю і прослу-ховування
телефонних та інших переговорів , візуальне спостереження ;
д) тимчасово розміщення у місцях , що забезпечують безпеку ;
е) забезпечення конфіденційності даних про об’єкти захисту
є) переведення на іншу роботу , направлення на навчання , заміна
документів , зміна зовнішності , переселення в інше місце
проживання .
Приводом для вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки
працівника суду або правоохороного органу та його близьких родичів
може бути :
а) заява працівника або його близького родича ;
б) звернення керівника відповідного державного органу ;
в) отримання оперативної та іншої інформації про наявність
загрози здоров’ю , житлу і майну осіб , які підлягають захисту
.
Рішення про вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки
приймають :
а) керівники органів внутрішніх справ – щодо захисту пра-цівників
відповідного органу внутрішніх справ , державної лісової охорони ,
рибоохорони , митних органів та їх близьких родичів ;
б) керівники органів служби безпеки – щодо захисту пра-цівників
служби безпеки та органів системи Управління державної охорони , їх
близьких родичів ;
в) керівники прокуратури – щодо захисту працівників про-куратури та
їх близьких родичів ;
г) голова суду – щодо захисту працівників віповідного суду та
інших органів та їх близьких родичів ;
д) керівник органів охорони державного кордону України - щодо
захисту працівників цих органів та їх близьких родичів .
Здійснення спеціальних заходів забезпечення безпеки працівників
суду і правоохоронних органів та їх близьких родичів покладається :
а) щодо працівників служби безпеки і органів системи Управління
державної охорони – на органи служби безпеки ;
б) щодо працівників органів охорони державного кордону - на
органи охорони державного кордону України ;
в) щодо інших працівників – на органи внутрішніх справ .
З цією метою у структурі зазначених органів створюються
спеціальні підрозділи .
Для захисту військовослужбовців командири військових частин
вживають таких заходів :
а) відрядження до іншої частини або військової установи ;
б) переведення на нове місце служби .
Органи , які приймають рішення про забезпечення безпеки ,
одержавши заяву ( повідомлення ) про загрозу безпеці вище-перелічених
осіб зобов язані перевірити цю заяву ( повідомлення ) і в строк не
більше трьох діб , а у невід-кладних випадках – негайно , прийняти
рішення про засто-сування або про відмову у застосуванні заходів
безпеки . Про прийняте рішення виноситься мотивована постанова з
зазначенням конкретних заходів щодо забезпечення безпеки і строків
їх здійснення , про що письмово повідомляється заявник . Якщо заходи
безпеки застосовуються не на прохання особи , яка береться під
захист , то на це має бути одержана її згода . У разі , коли є
достатньо даних , що вказують на ознаки злочину , в порядку ,
передбаченому кримінально – процесуальним законодавством , приймається
рішення про порушення чи відмову у порушенні кримінальної справи
або передачу заяви ( повідомлення ) про злочин за підслідністю чи
підсудністю .
Рішення органів про вжиття спеціальних заходів щодо працівників
суду , правоохоронних органів та їх близьких ро-дичів є обов
язковими для виконання відповідними органами , підприємствами ,
установами , організаціями та їх посадовими особами .
Контроль за забезпеченням захисту працівників суду , пра-
воохоронних органів та їх близьких родичів здійснюють відповідно
Міністр внутрішніх справ України , Голова служби безпеки України ,
Генеральний прокурор України , Голова Верховного Суду України , Голова
Державного комітету у справах охорони державного кордону України .
Нагляд за дотриманням законності при забезпеченні захисту
працівників суду , правоохоронних органів та їх близь-ких родичів
здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому
прокурорами .
Висновок .
Провідне місце в державному механізмі України займають
правоохоронні органи - державні органи , основною функцією є
забезпечення законності та охорони правопорядку, боротьби з
правопорушеннями , охорони законних прав та інтересів громадян і
держави в цілому .
Розглянувши систему правоохоронних органів України до числа
якої входять : суд , прокуратура , органи юстиції , внутрішніх справ
, державної безпеки та інші органи , можна сказати що кожен з
цих органів виконують різні функції але вони всі стоять на
захисті прав і свобод громадян України і контроль за дотриманням
законів України .
Держава створює такі органи , діяльність яких називається
правоохоронною . Ця правоохоронна діяльність є владою , яка
здійснюється за допомогою правового впливу , наділена
правомочностями застосовувати заходи державного примусу , які
відбуваються тільки на основі закону і у встановленому ним
порядку .
До системи правоохоронних органів як ми знаємо відносяться
інші державні установи і громадські організації , які відповідно
до законодавства наділені значними повноваженнями у сфері
правоохоронної діяльності , хоча в цілому їхні функції не
зводяться до останьої , а також не забезпечуються можливістю
застосування державного примусу. Серед таких установ і організацій
слід звернути увагу на органи юстиції та адвокатуру , які теж
відіграють важливу роль в механізмі держави .
Література .
1. “Основи держави і права”, Ф.Ф. Брецко , Ужгород – 1995 р.
2. “Коментар до Конституції України” , Київ - 1996 р.
3. “Основи конституційного права України” , Юрінком - 1997 р
4. “Хрестоматія з правознавства”, І.П. Козінцев , Л.Я. Бойко
–“Юрінком” , Київ - 1996 р.
5. Закон України “Про прокуратуру” – від 5.11. 91 р.
6. Закон України “Про міліцію” – від 20.12.90 р.
7. Закон України “Про Службу безпеки України” - від 25.03.92 р.
8. Журнал “Віче” – березень 1992 р.
Страницы: 1, 2, 3
|