рефераты скачать

МЕНЮ


Проект кримінального кодекса України

(1) Звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування,

заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім

звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону

України про амністію чи акта помилування, може застосовуватися тільки судом

у випадках, передбачених цим Кодексом.

(2) Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає

звільненню від призначеного судом покарання.

(3) Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового

закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленого цим

законом.

(4) Особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути

за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з

урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу

на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

(5) Особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на

підставах, передбачених статтею 48 цього Кодексу.

Стаття 75. Звільнення від відбування покарання з випробуванням

(1) Якщо суд при призначенні покарання у вигляді виправних робіт,

службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також

позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість

злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про

можливість виправлення підсудного без відбування покарання, він може

прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

(2) У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування

призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового

строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

(3) Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох

років.

Стаття 76. Обов'язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування

покарання з випробуванням

(1) У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може

покласти на засудженого такі обов'язки:

1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого;

2) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу

кримінально-виконавчої системи;

3) повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця

проживання, роботи або навчання;

4) періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінальновиконавчої

системи;

5) пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що

становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

(2) Контроль за поведінкою таких засуджених здійснюється органами виконання

покарань за місцем проживання засудженого, а щодо засуджених

військовослужбовців - командирами військових частин.

Стаття 77. Застосування додаткових покарань у разі звільнення від

відбування основного покарання з випробуванням

У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути

призначені додаткові покарання у вигляді штрафу, позбавлення права обіймати

певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового,

спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Стаття 78. Правові наслідки звільнення від відбування покарання з

випробуванням

(1) Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені

на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від

призначеного йому покарання.

(2) Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або

систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні

стягнення, і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд

направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

(3) У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину

суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71 - 72

цього Кодексу.

Стаття 79. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних

жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років

(1) У разі призначення покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення

волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім

засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі і

особливо тяжкі злочини, суд може звільнити таких засуджених від відбування

як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку

у межах строку, на який згідно з законом, жінку може бути звільнено від

роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного

віку.

(2) У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних

жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, суд може покласти на

засуджену обов'язки, передбачені статті 76 цього Кодексу.

(3) Контроль за поведінкою засуджених здійснюється органами кримінально-

виконавчої системи.

(4) Після закінчення іспитового строку суд, залежно від поведінки

засудженої, звільняє її від покарання або направляє для відбування

покарання, призначеного вироком.

(5) У разі, коли звільнена від відбування покарання з випробуванням жінка

відмовилася від дитини, передала її в дитячий будинок, зникла з місця

проживання, ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, не виконує

покладених на неї судом обов'язків або систематично вчинює правопорушення,

що потягли за собою адміністративні стягнення, і свідчать про її небажання

стати на шлях виправлення, суд за поданням контролюючого органу направляє

засуджену для відбування покарання згідно з вироком суду.

(6) Якщо засуджена вчинила в період іспитового строку новий злочин, суд

призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього

Кодексу.

Стаття 80. Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням

строків давності виконання обвинувального вироку

(1) Особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання

чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:

1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження

волі;

2) три роки - у разі засудження до покарання у вигляді обмеження волі або

позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

3) сім років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за

злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на

строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;

4) п'ятнадцять років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення

волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до

позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;

5) двадцять років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення

волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

(2) Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним

покаранням, призначеним за вироком суду.

(3) Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування

покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення

засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому

разі строки давності, передбачені частиною першою цієї статті, подвоюються,

але не можуть перевищувати п'ятнадцяти років.

(4) Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених

у частинах першій та другій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої

тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому

випадку починається з дня вчинення нового злочину.

(5) Питання про застосування давності до особи, засудженої до довічного

позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе

застосувати давність, довічне позбавлення волі заміняється позбавленням

волі.

(6) Давність не застосовується у разі засудження за злочини проти миру та

безпеки людства, передбачені статтями 449 - 451, 454 цього Кодексу.

Стаття 81. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

(1) До осіб, що відбувають покарання у вигляді виправних робіт, службового

обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в

дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може

бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Особу може бути умовнодостроково звільнено повністю або частково і від

відбування додаткового покарання.

(2) Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути

застосоване, якщо засуджений зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до

праці довів своє виправлення.

(3) Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути

застосоване після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин

невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний

тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо

особа раніше відбувала покарання у вигляді позбавлення волі за умисний

злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за

який вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний

особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше

звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом

невідбутої частини покарання.

(4) У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовнодострокове

звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання

нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими

статтями 71 і 72 цього Кодексу.

Стаття 82. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким

(1) Особам, що відбувають покарання у вигляді обмеження або позбавлення

волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким

покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах

строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду

покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання,

призначеного вироком.

(2) У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким

засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання.

Засуджений підлягає звільненню від додаткового покарання, якщо воно є більш

суворим, ніж нове основне покарання.

(3) Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована,

якщо засуджений став на шлях виправлення.

(4) Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після

фактичного відбуття засудженим:

1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин

невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий

злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа

раніше відбувала покарання у вигляді позбавлення волі за умисний злочин і

до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який

вона була засуджена до позбавлення волі;

3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний

особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше

звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом

невідбутої частини покарання.

(5) До осіб, яким покарання замінене більш м'яким, може бути застосоване

умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими статтею 81 цього

Кодексу.

(6) Якщо особа, відбуваючи більш м'яке покарання, вчинить новий злочин, суд

до покарання за знову вчинений злочин додає невідбуту частину більш м'якого

покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього Кодексу.

Стаття 83. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які

мають дітей віком до трьох років

(1) Засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жінок, які стали

вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених

до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо

тяжкі злочини, суд може звільнити від відбування покарання в межах строку,

на який згідно законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з

вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.

(2) Звільнення від відбування покарання застосовується до засудженої, яка

має сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або яка

має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини.

(3) Контроль за поведінкою таких жінок здійснюється органом кримінально-

виконавчої системи за місцем проживання.

(4) Після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті суд

залежно від поведінки засудженої може звільнити її від покарання або

замінити його більш м'яким покаранням чи направити засуджену для відбування

покарання, призначеного за вироком. У цьому разі суд може повністю або

частково зарахувати у строк відбування покарання час, протягом якого

засуджена не відбувала покарання.

(5) Якщо засуджена, яка була звільнена від відбування покарання,

відмовляється від дитини, передала її у дитячий будинок, зникла з місця

проживання або ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, або

систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні

стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, суд може за

поданням контролюючого органу направити засуджену для відбування покарання,

призначеного за вироком.

(6) Якщо в період звільнення від відбування покарання засуджена вчинила

новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у

статтях 71 і 72 цього Кодексу.

Стаття 84. Звільнення від покарання за хворобою

(1) Звільняється від покарання особа, яка під час його відбування захворіла

на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати мету, зміст

та правові наслідки кримінальної відповідальності за вчинене. До такої

особи застосовуються примусові заходи медичного характеру, відповідно до

статей 92 - 95 цього Кодексу.

(2) Особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на

іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути

звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні

цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер

захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.

(3) Військовослужбовці, засуджені до службового обмеження, арешту або

тримання в дисциплінарному батальйоні, в разі визнання їх непридатними до

військової служби за станом здоров'я звільняються від покарання.

(4) У разі одужання осіб, зазначених у частинах першій та другій цієї

статті, вони повинні бути направлені для відбування покарання, якщо не

закінчилися строки давності, передбачені статтями 49 або 80 цього Кодексу,

або відсутні інші підстави для звільнення від покарання. При цьому час,

протягом якого до осіб застосовувалися примусові заходи медичного

характеру, зараховується в строк покарання за правилами, передбаченими в

частині п'ятій статті 72 цього Кодексу, а один день позбавлення волі

дорівнює одному дню застосування примусових заходів медичного характеру.

Стаття 85. Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію

або акта про помилування

На підставі закону України про амністію або акта про помилування засуджений

може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового

покарання, а також засудженому може бути замінено покарання або невідбуту

його частину більш м'яким покаранням.

Стаття 86. Амністія

(1) Амністія оголошується Законом України у відношенні певної категорії

осіб.

(2) Законом про амністію особи, які вчинили злочин, можуть бути повністю

або частково звільнені від кримінальної відповідальності чи від покарання.

(3) Законом про амністію може бути передбачено заміна засудженому покарання

або його невідбутої частини більш м'яким покаранням.

(4) Амністію не може бути застосовано щодо особи, яка не відшкодувала

матеріальної і моральної шкоди потерпілому та не розкаялася у вчиненому.

(5) Дія закону про амністію поширюється на карані діяння, вчинені виключно

до набрання ним чинності і не поширюється на карані діяння, що тривають або

продовжуються, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання

чинності відповідним законом про амністію.

Стаття 87. Помилування

(1) Помилування здійснюється Президентом України у відношенні індивідуально

визначеної особи.

(2) Актом помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного

судом покарання у вигляді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на

строк не менше двадцяти п'яти років.

Розділ XIII. СУДИМІСТЬ

Стаття 88. Правові наслідки судимості

(1) Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили

обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

(2) Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також

в інших випадках, передбачених законами України.

(3) Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або

звільнені від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння,

злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не

мають судимості.

(4) Особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають

судимості.

Стаття 89. Строки погашення судимості

Такими, що не мають судимості, визнаються:

1) особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом

іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом

зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з

випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо

строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа

визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового

покарання;

2) жінки, засуджені відповідно до статті 79 цього Кодексу, якщо протягом

іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо після закінчення

цього строку не буде прийняте рішення про направлення для відбування

покарання, призначеного вироком суду. Якщо засуджена не була звільнена від

додаткового покарання і його строк перевищує строк основного покарання, то

жінка визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього

додаткового покарання;

3) особи, засуджені до позбавлення права обіймати певні посади чи займатися

певною діяльністю після виконання цього покарання;

4) особи, які відбули покарання у вигляді службового обмеження для

військовослужбовців або тримання в дисциплінарному батальйоні

військовослужбовців чи достроково звільнені від цих покарань, а також

військовослужбовці, які відбули покарання на гауптвахті замість арешту;

5) особи, засуджені до штрафу, виправних робіт або арешту, якщо вони

протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не

вчинять нового злочину;

6) особи, засуджені до обмеження волі, а також засуджені за злочин

невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом двох років з дня

відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

7) особи, засуджені до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, якщо

вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та

додаткового) не вчинять нового злочину;

8) особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони

протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не

вчинять нового злочину;

9) особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо

вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та

додаткового) не вчинять нового злочину.

Стаття 90. Обчислення строків погашення судимості

(1) Строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і

додаткового покарання.

(2) До строку погашення судимості зараховується час, протягом якого вирок

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20


Copyright © 2012 г.
При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.