рефераты скачать

МЕНЮ


Реферат: Диплом по гражданскому праву

     Заявник Абрамський Т.Д. просить визнати дії голови Іллічівської міськради Хмельнюка В.Я. по не напрямку в Центральну Виборчу комісію України документів збору громадян м. Іллічівська 11 лютого 2000р. неправомірними; визнати відповідними Закону "ПРО Всеукраїнський і місцевий референдуми" документи про реєстрацію ініціативної групи громадян м. Іллічевська представлені головою Іллічівської міськради 22 березня 2000р. зобов'язати голову Іллічівської міськ. Ради направити в Центральну Виборчу комісію України документи на реєстрацію ініціативної групи, обраної на зборах громадян м. Іллічевська 11 лютого 2000 р.

     Заявник Тюрикова О.Н. у судове засідання не з'явилася, представила заяву про розгляд справи в її відсутність (л.д.36).

    Представник Іллічівської міської Ради народних депутатів Забродський Н.А. скаргу не визнав, пославшись на ті обставини, що від заявників не надходило повідомлення про проведення зборів жителів м. Іллічевська про порядком денним про доцільність проведення нового референдуму, а було спрямоване повідомлення міської парторганізації Комуністичної партії України про проведені нею збори; представлені документи для реєстрації ініціативної групи містили неприпустимі протиріччя і помилки, не відповідали вимогам діючого законодавства і тому на підставі ст. 17 Закону України "Про Всеукраїнський і місцевий референдуми" був повернутий 30 березня 2000р. Аналогічна думка висловлена і міським головою Хмельнюком В.Я. у письмових запереченнях на скаргу (л.д. 33-34), у яких він просить у задоволенні скарг заявників Абрамського Т.Д. і Тюриковой О.Н. відмовити.

     Вислухавши пояснення заявника Абрамського Т.Д., представника Іллічівської міськ. Ради, досліджувавши обставини справи і перевіривши докази, суд вважає, що скарга Абрамського Т.Д. і Тюрикової О.Н. задоволенню не підлягає по наступним підставах.

     Частиною 12 статті 17 Закону України "Про Всеукраїнський і місцевий референдуми" передбачено, що відмовлення в реєстрації ініціативної групи чи відсутність рішення про реєстрацію можуть бути оскаржені членами ініціативної групи в районний (міський) суд за місцем перебування Центральної комісії з всеукраїнського чи референдуму відповідного Ради народних депутатів. Зі списку членів ініціативної групи Всеукраїнського референдуму, обраних на зборах 11 лютого 2000 р. (л.д. 22) убачається, що членами ініціативної групи були обрані Абрамський Т.Д. і Тюрикова О.Н.

     Таким чином, заявники Абрамський Т.Д. і Тюрикова О.Н. у відповідності зі ст. 55 Конституції України, ч.12 ст. 17 Закону України "Про Всеукраїнський і місцевий референдуми", від. 248-1 ЦПК України вправі звернутися в суд зі скаргою по питанню не напрямку документів збори громадян м. Іллічевська 11 лютого 2000р. у Центральну Виборчу комісію України.

     Згідно ст. 17 Закону України " Про Всеукраїнський і місцевий референдуми" ініціативна групи Всеукраїнського референдуму реєструються Центральною комісією з усеукраїнського референдуму по представленню голів районних міських Рад народних депутатів, на території яких проведені збори громадян, що обрали ініціативну групу.

     Частинами 2 і 3 зазначеної статті Закону України "ПРО Всеукраїнський і місцевий референдуми" передбачене, що для реєстрації ініціативної групи голові відповідної Ради народних депутатів представляються документи зборів громадян, передбачені від.16 цього Закону (список їхніх учасників; протокол зборів; питання, пропоновані для винесення на референдум, описок членів ініціативної групи), а також підписані членами ініціативної групи зобов'язання про дотримання ними законодавства України про референдум, і у випадку відповідності представлених документів вимогами цього Закону голова відповідного Ради народних депутатів у 10-денний термін направляє документи у відношенні ініціативної групи всеукраїнського референдуму в Центральну комісію з усеукраїнського референдуму.

     Як випливає з листа міського голови від 30 березня 2000р. у напрямку представлених документів збори громадян жителів м. Іллічівська від 11 лютого 2000р. у Центральну виборчу комісію для реєстрації ініціативної групи було відмовлено через порушення процесуального порядку підготовки збори і його проведення, установленого ст.16 Закону України "Про Всеукраїнський і місцевий референдуми" (л.д.5).

     У ході судового розгляду суд прийшов до висновку, що представлені заявниками документи для реєстрації ініціативної групи не відповідають вимогам законодавства про референдуми.

     Згідно ст. 2 вищевказаного Закону порядок підготовки і проведення всеукраїнського і місцевого референдумів регулюється Конституцією України, цим Законом і іншими законодавчими актами України,

     У  відповідності зі ст.16 ч.1 Закону України "Про Всеукраїнський і місцевий референдуми" ініціативна група всеукраїнського референдуму утвориться на зборах громадян України, у яких бере участь не менш 200 осіб, що мають право на участь у референдумі з ч.6 ст. 16, ст. 15 даного Закону випливає, що ініціативна група всеукраїнського референдуму повинна складатися не менш чим з 20  громадян України, що мають право брати участь у референдумі.

     Статтею 7 вищевказаного Закону передбачені принципи участі громадян у референдумах, зокрема зазначено, що в референдумах мають право брати участь громадяни України, що досягли 16 років і постійно проживаючі на території України, що не є психічно хворими і не визнані судом недієздатними.

     Однак, як випливає з пояснень заявника Абрамського Т.Д. і представлених документів ні у відносини учасників збори, ні у відношенні членів ініціативної групи, що обираються, у повному обсязі вищевказані дані не перевірялися. При цьому заявник Абрамський Т.Д. при дачі показань указав, що не перевірялися дані про громадянство і дієздатності, тому що були упевнені, що всі ці особи є громадянами України і дієздатні (л.д.52, про. 53), що на момент проведення зборів й ухвалення рішення цілком дані на членів ініціативної групи, що обираються, були відсутні (54). Таким чином, допущене порушення вимог ст.ст, 7,15,16 вищевказаного Закону і доводи представника Іллічівської міськ. Ради про те, що на міського голову не покладений обов'язок перевіряти даних учасників зборів, членів ініціативної групи (л.д. 60) обґрунтовані, тому що з вимог законодавства випливає, що ці дані повинні бути з'ясовані відповідно в ході реєстрації учасників збори і до утвердження описка членів ініціативної групи всеукраїнського референдуму.

     Крім того, ініціаторами зборів громадян були допущені й інші порушення законодавства про референдуми:

- У повідомленні про проведення зборів (л.д.7) не було зазначено, що з ініціативи міської організації КПУ проводяться збори жителів м. Іллічевська, а також нечітко зазначена мета зборів.

- У протоколі зборів (л.д. 9-10) не зазначена кількість учасників зборів на момент відкриття зборів, також кількість учасників допущених до голосування і що приймали участь у роботі зборів. З пояснень заявника Абрамського Т.Д. випливає, що збори були відкрито після реєстрації 270 чоловік, у голосуванні брало участь 372 чоловік і в ході зборів продовжувалися реєстрація, але в список учасників збору включені 354 чоловік (л.д. 47-48, 49-50. 12-21).

- Як випливає і з протоколу зборів (9-10) і з пояснень заявника Абрамського Т.Д.. у ході зборів,  що тривали з 14-00 до 15-30 годин 11 лютого 2000р. були тільки виступи голови Абрамского Т.Д. і голосування (л.д. 48-49), що свідчить про те, що, не дивлячись на те, що у відповідності зі ст. 16 ч. 4 Закону України "Про Всеукраїнський і місцевий референдуми" у порядок денний зборів були включені обговорення доцільності проведення референдуму і формулювання питань, пропонованих на референдум, однак як такого обговорення даних питань на зборах не було.

- Із протоколу зборів (л.д. 10) випливає, що був затверджений склад ініціативної групи  - 55 чоловік, однак у списку членів ініціативної групи (л.д. 28-24)  - 54 чоловік. У зазначеному описці і зобов'язанні (л.д. 25-28) маються не обговорені виправлення.

- В описці членів ініціативної групи не заповнені дані про народження і паспорт у відношенні Кирмизи В.П. (№22), Архипцевої-Ковальчук Н.И. - (№24), Грабового Н.А. (№25). Ульянової В.В. (№30), Курочкіна Е.Ю. - (№33), Ганисенко О.М. (№38), Пухова А.А. (№47),  Капітонової Н.И. (№50).

- У зобов'язанні (л.д. 25-28) також не зазначені паспортні дані по всіх членах ініціативної групи.

     У порушення ч. 3 від. 17 зазначеного Закону зобов'язань не підписано всіма членами ініціативної групи. Так, на листі 1 зобов'язання в список включено 15 членів ініціативної групи, а підписів мається 16 (л.д. 25), на листі 2 зобов'язання в список включено 15 чоловік, а підписів - 12 (л.д. 26), на листі 3 зобов'язання в списку - 15 чоловік, а підписів  -13 (л.д. 27), на листі 4 зобов'язання в списку - 9 чоловік, а підписів - 7 (л.д. 28).

     При таких обставинах суд вважає, що відсутні підстави для задоволення скарги заявників Абрамського Т.Д., Тюрикової О.Н., а тому, керуючись ст.ст. 2,7.8,15-17 Закони України "Про Всеукраїнський і місцевий референдум", ст.ст. 15,30,62, 248-1 - 248-7 ЦПК України, суд вирішив: у задоволенні скарги Абрамського Т.Д. і Тюриковой О.Н.  — відмовити.

     2000 року серпня 15 Судова колегія по цивільних справах Одеського обласного суду в складі головуючого судді Панасенкова В.А., суддів: Заведея В.Н., Троїцької Л.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу по касаційній скарзі Абрамського Томаса Деонисовича на рішення Иллічівського міського суду Одеської області від 15 червня 2000 року по скарзі Абрамського Томаса Деонисовича, Тюрикової Олени Миколаївни про визнання дій міського голови неправомірними, установила  :

     14 квітня 2000 року члени ініціативної групи м. Іллічівська Абрамський Т.Д. і Тюрикова О.Н. звернулися зі скаргою про визнання дій міського голови неправомірними.

     У скарзі вони вказали, що з ініціативи міської організації Компартії України 11 лютого 2000 року в 14 час. на площадці спорткомплексу "Юність" у м. Іллічівську були проведені збори жителів м. Іллічевська по виборам ініціативної групи для збору підписів для проведення Всеукраїнського референдуму.

     22 березня 2000 року всі матеріали по проведенню і результатам зборів були  направлені голові Іллічівської міської Ради.

     Однак 5 квітня 2000 року голова Іллічівської міської Ради відмовив їм у напрямку документів у Центральну виборчу комісію для реєстрації ініціативної групи для збору підписів.

     Вважаючи таке відмовлення незаконним, Абрамський Т.Д. і Тюрикова О.Н. просили скаргу задовольнити, зобов'язати голову Іллічівської міської Ради направити в Центральну виборчу комісію документи для реєстрації ініціативної групи, обраної на зборах громадян м. Іллічевська 11 лютого 2000 року і стягнути на користь Іллічівської міської організації Компартії України 60000 грн.

     Рішенням суду в задоволенні скарги відмовлено.

     У касаційній скарзі  Абрамський Т.Д. просить рішення суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити, чи направити справу на новий розгляд, мотивуючи тим, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим.

     Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи касаційної скарги, викладені заявником Абрамським Т.Д., пояснення на касаційну скаргу представника виконкому Іллічівської міської Ради, судова колегія вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає по наступним підставах.

     Як убачається з матеріалів справи, 31 січня 2000 року Іллічівська міська організація Компартії України сповістила голови Іллічівської міської Ради про проведення 11 лютого 2000 року збори жителів міста по проведенню всеукраїнського референдуму (л. д. 7).

     22 березня 2000 року Іллічівська міська організація Компартії України направила голові Іллічівської міської Ради матеріали для реєстрації ініціативної групи всеукраїнського референдуму. обраної на зборах жителів міста 11 лютого 2000 року (л.д. 8—28).

     30 березня 2000 року міський голова повернув матеріали в зв'язку з тим, що при проведенні зборів жителів міста по обранню ініціативної групи всеукраїнського референдуму був порушений порядок підготовки і проведення таких зборів, передбачений ст. 16 Закону України "Про Всеукраїнський і місцевий референдуми" (л.д. 5).

     Відмовляючи в задоволенні скарги, суд обґрунтовано виходив з того, що представлені заявниками документи для реєстрації ініціативної групи всеукраїнського референдуму не відповідають вимогам ст.ст.7,15,16,17 Закону України "Про всеукраїнський і місцевий референдуми".             

     При підготовці і проведенні збори жителів міста по обранню ініціативної групи всеукраїнського референдуму були порушені вимоги законодавства про референдуми.

     Твердження заявника Абрамського Т.Д. у касаційній скарзі про те, що ініціативна група всеукраїнського референдуму була обрана 11 лютого 2000 року  370 жителями міста відповідно до встановленого порядку, не можуть бути прийняті в увагу, оскільки вони не відповідають дійсності, і спростовуються наявними в справі документами.

     Суд ретельно перевірив зазначені твердження заявників і з вірогідністю установив, що в ході реєстрації учасників збори не перевірялися ініціаторами зборів, чи мають вони право брати участь у референдумі, у протоколі зборів не зазначені кількість учасників збори на момент відкриття збори, кількість учасників, допущених до голосування і що приймали участь у роботі зборів, на зборах жителів міста не обговорювалося доцільність проведення референдуму і формулювання питань, пропонованих на референдум, а також не обговорювався склад ініціативної групи, не всі члени ініціативної групи підписали зобов'язання про дотримання ними законодавства України про референдум.

     З урахуванням викладених обставин суд прийшов до правильного висновку про те, що міський голова обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про напрямок у Центральну комісію з усеукраїнського референдуму матеріалів для реєстрації ініціативної групи.

     Суд всебічно і повно з'ясував обставини, що мають значення для правильного дозволу скарги, дав оцінку зібраним у справі доказам відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону, і ухвалило законне, обґрунтоване рішення.

     Тому в судової колегії не мається основ до скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 310,311 п.1 ЦПК України, судова колегія, визначила  :

     Касаційну скаргу Абрамського Томаса Деонисовича залишити без задоволення, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 15 червня 2000 року - без зміни.

     Легалізація  (офіційне  визнання)  об'єднань   громадян    є обов'язковою і здійснюється шляхом їх реєстрації або  повідомлення про заснування. Діяльність об'єднань громадян, які  не легалізовані або примусово розпущені за рішенням суду, є протизаконною.

     У  разі  реєстрації  об'єднання  громадян  набуває  статус юридичної особи.

     Об'єднання громадян діє на основі статуту.

     Статут об'єднання громадян повинен містити:

1)   назву об'єднання громадян (відмінну від існуючих), його статус та юридичну адресу;

2)   мету та завдання об'єднання громадян;

3)   умови і  порядок  прийому  в  члени  об'єднання  громадян, вибуття з нього;

4)   права і обов'язки членів (учасників) об'єднання;

5)   порядок  утворення  і  діяльності    статутних    органів об'єднання, місцевих осередків та їх повноваження;

6)   джерела  надходження  і  порядок  використання  коштів  та іншого майна об'єднання, порядок звітності,  контролю,  здійснення господарської та  іншої  комерційної  діяльності,  необхідної  для виконання статутних завдань;

7)   порядок внесення змін і доповнень до статуту об'єднання;

8)   порядок  припинення  діяльності  об'єднання  і  вирішення майнових питань, пов'язаних з його ліквідацією.

     У  статуті  можуть  бути  передбачені  інші  положення,    що стосуються  особливостей  створення  і    діяльності    об'єднання громадян.

     Статут  об'єднання    громадян    не    повинен    суперечити законодавству України.[20]

     При розгляді питання про реєстрацію  можуть  бути  присутніми представники об'єднання громадян.

     Про зміни, що  сталися  в  статутних  документах,  об'єднання громадян повідомляє в 5-денний строк в реєструючий орган.

     Органи, що здійснюють реєстрацію об'єднань  громадян,  ведуть реєстр цих об'єднань.

     Рішення про відмову у  реєстрації  повинно  містити  підстави такої відмови. Це рішення може бути оскаржено у судовому порядку.

     Про відмову  у  реєстрації  об'єднання  громадян  реєструючий орган  повідомляє  у  засобах  масової  інформації.

     Громадські організації, їх спілки  можуть  легалізувати  своє заснування шляхом письмового повідомлення відповідно  Міністерству юстиції України,  місцевим  органам  державної  виконавчої  влади, виконавчим комітетам сільських,  селищних,  міських  Рад  народних депутатів.

     Об'єднання громадян можуть використовувати власну символіку.

     Символіка об'єднання громадян  затверджується  відповідно  до його статуту.

     Символіка політичних партій не повинна відтворювати  державні чи релігійні символи.     Символіка об'єднання громадян підлягає державній реєстрації.[21]

     Розглядаючи законодавство більшості сучасних держав, що регламентує порядок придбання політичними партіями легального статусу, виділяють  три основних порядки придбання політичними партіями легального статусу: явочний, дозвільний і явочно-реєстраційний. Вони розрізняються по ступені обмеження свободи утворення партій.

     Явочний порядок характеризується тим, що політична партія утворюється вільно, без попереднього дозволу державних органів і визнається легальною вже в силу самого факту її утворення. При явочному порядку не потрібно обов'язкової реєстрації партії яким-небудь органом, а отже, представлення відповідних документів  (досить простого повідомлення).[22]

     Разом з тим варто мати на увазі, що явочний порядок утворення політичних партій застосовується до них тільки як до суб'єктів політичного процесу. Для одержання статусу юридичної особи, тобто суб'єкта цивільно-правових відносин, партії повинні, як правило, пройти процедуру реєстрації, що передбачається відповідними нормами цивільного права про об'єднання. Ця процедура включає ряд вимог, яким повинна задовольняти партія, зокрема, представити в орган, що реєструє, різні документи (статут, список засновників і т.д.).

     Явочний порядок у його «чистому» виді, тобто не передбачає офіційного визнання політичних партій як суб'єктів політичного процесу, існує лише в деяких країнах (типовий приклад – Великобританія).

      У більшості країн явочний порядок утворення доповнюється реєстраційним порядком (обов'язковим чи факультативним).

     Дозвільний порядок  полягає в тому, що для проведення заходів щодо створення партії (скликання установчого з'їзду, національної конференції, на яких конституюється партія) необхідно одержати попередній дозвіл державного органа. Цей порядок найбільшою мірою обмежує свободу утворення політичних партій. Дозвільний порядок притаманний тоталітарним і авторитарним режимам.

      Явочно-реєстраційний порядок характеризується двома рисами: політичні партії  створюються вільно, без якого-небудь попереднього дозволу,  але здобувають легальний статус тільки шляхом реєстрації в компетентному державному органі. Таким чином, з одного боку, політичні партії утворяться, як і при явочному  порядку, вільно, тобто для здійснення будь-яких зв'язаних з цим дій (проведення установчого чи з'їзду конференції, виборів керівних органів і т.п.), не потрібно попереднього дозволу.

     У той же час спеціальні закони про політичні партії (а в ряді країн закони про об’єднання чи асоціації) передбачають необхідність реєстрації в тій чи іншій формі для придбання політичною партією легального статусу (за загальним правилом, суб'єкта як політичних, так і цивільно-правових відносин).

     Явочно-реєстраційний порядок діє в більшості сучасних держав, де правова інституціоналізація здійснюється в широких масштабах. Такі всі постсоціалістичні держави, включаючи Росію, багато країн, що розвиваються, ряд європейських держав (Австрія, Італія, Іспанія, Португалія, ФРН). Це свідчить про те, що він найбільше відповідає основній вимозі правового регулювання політичних партій в умовах “войовничої демократії" - дотриманню балансу між свободою утворення партій і її розумним обмеженням.

       Як правило, виділяють такі види  державних органів, що здійснюють  реєстрацію політичних партій: міністерства і судові органи.

     До міністерств, що здійснюють реєстрацію політичних партій, відносяться міністерство внутрішніх справ (наприклад, у Беніну, Гвінеї, Сенегалу, Словаччині. Тунісу) і міністерство юстиції (Азербайджан, Бєларус. Грузія, Латвія. Молдова, Мозамбік, Росія, Україна). У деяких країнах органами, що реєструють, є інші міністерства (міністерство по справах адміністрації і територій - Габон. Конго; міністерство публічних свобод - Буркіна-Фасо).

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10


Copyright © 2012 г.
При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.