Курсовая работа: Історія сіл (Грабовець, Білоскірка, Козівка)

Довголітніми парохами села були отці Білинські (батько і син). Один з них служив церкві 55 років. Після його смерті парохом став о. Клиш, який був прихильником москвофільства і під час І світової війни втік на схід. Тоді парафію адміністрував о. Онуферко Антоній, але незабаром помер і його змінив о. Волошинський.

У 1830 р. дочка священика Д. Білинського Домініка вийшла заміж за священика Григорія Григоровича Барвінського (1802 – 1880). Від цього шлюбу народилися видатні діячі української культури Володимир, Іван, Іполит, Олександр та Осип Барвінські.

Гесюк Володимир Федорович 1892 р.н. стрілець УГА. Працював головним бухгалтером “Плодовочторгу” (м. Харків). Заарештований 28. IV. 1938 р. за участь в антирадянській націоналістичній організації і засуджений до 5 років виправно-трудових таборів. Звільнений помер у 1942 р.

Дацик Іван (31. ІІІ. 1897, с. Козівка – 29.VII. 1983, м. Садбурн, Канада) – громадський діяч, кооператор. До І світової війни навчався в Тернопільській гімназії. У 1918 р. – доброволець УГА. Після війни закінчив учительську семінарію. В 1928 р. виїхав до Канади. Фінансово підтримував українські громадські організації, зокрема був меценатом Енциклопедії українознавства.

Ковальчук Євген Йосипович (26. VI. 1948 р.) – різбляр по дереву, живописець. Закінчив ПТУ № 9 (1966) студію образотворчого мистецтва (1968) у Тернополі, технікум прикладного мистецтва у м. Косів (1975). 1975 – 1991 рр. – художник-конструктор ВО з виготовлення меблів і деревообробки в смт Микулинці. Учасник обласних та республіканських виставок у містах: Тернопіль (1982, 1985 – 1989, 1991 – 1993, 1995, 1997 1999), Київ (1991 – 1992, 1994, 1999), персональних: Микулинці (1996), Теребовля (1997). Вироби зберігаються у ТОКМ, музеї м. Сан-Паулу (Бразилія), приватних колекціях у США і Канаді.

Йосип Сагаль – учасник хорової капели ВО “Тернопільський комбайновий завод”, яка діяла з березня 1974 до 1989 р.

Володимир Снітинський (11.II. 1948 р., с. Козівка). Дитячі та юнацькі роки пройшли в с. Прошова. Закінчив Баворівську середню школу. У 1972 р. здобув вищу освіту у Львівському зооветеринарному інституті (нині Львівська Ветеринарна Академія ім. Степана Гжицького) на факультеті ветеринарії. 1973 р. – кандидат біологічних наук, а з 1988 р. – доктор біологічних наук зі спеціальності “біохімія”. З 1 липня 1998 р. призначений ректором Львівського державного аграрного університету. Автор понад 150 наукових праць, які широко відомі не лише серед кола вчених України, але і за її межами.

Список використаної літератури

1.  Визначні постаті Тернопілля. – Київ: Дніпро, 2003.

2.  ДАТО. – Ф.п. – Оп.1. – Сп. 20. – Арк. 1.

3.  ДАТО. – Ф.п. – 12. – Оп. 1.– Сп. 8. – Арк. 6.

4.  ДАТО. – Ф.п. – 12. – Оп. 1. – Сп. 20. – Арк.1.

5.  ДАТО. – Ф.п. – Оп.1. – Сп. 8. – Арк. 65.

6.  Жерела до історії України-Руси. – Львів, 1901. – Т. V.

7.  За честь і славу, за народ! – Збруч, 2003.

8.  Земля Тернопільська. Туристичний путівник. Тернопіль: Джура. – 2003 р.

9.  Ігор Дуда. Тернопіль 1914-1920. – В кн.: Тернопілля ’95. Регіональний річник. – Тернопіль, 1995. – С. 26.

10.  Йосифінська (1785-1788) і Францисканська (1819-1820) метрики. Перші поземельні кадастри Галичини: Покажчик населених пунктів. – К., 1865.

11.  Літопис УПА. – Торонто, 1985. – Т. 11. – С. 16.

12.  Сергійчук Володимир. Український здвиг: Поділля. 1939-1955. – К.: Українська видавнича спілка, 2005.

13.  Тернопілля ’98 / ’99. Регіональний річник. – Тернопіль: Збруч, 2003. – С. 237-239.

14.  Тернопільський Енциклопедичний Словник. – Тернопіль: Збруч, 2005. – Т. 2.

15.  Худаш М.Л., Демчик М.О. Походження українських карпатських і прикарпатських назв населених пунктів. – К., 1991.

16.  Шематизм духовенства Львівської архієпархії 1835-36. – Львів, 1935.

17.  Ярослав Стоцький. Білоскірки спалена сльоза. Поезії та історичний нарис. – Тернопіль: Астон, 2002. – 96 с.

Додаток

Учасники національно-визвольного руху с. Козівка