Курсовая работа: Геолого-промислова характеристика нафтогазового родовища
Стан
пружної рідини та пористості пласта залежно від тиску записується таким
рівнянням:
(2.2.1)
(2.2.2)
де
βр, βс - коефіцієнти об'ємної пружності рідини і породи;
mo,po
- пористість і густина породи за початкового тиску.
Газонапірний
режим експлуатації пов'язаний з переміщенням нафти в капілярах пласта під
тиском газу, що з нею контактує. Газ, на відміну від води, розміщується у
верхній частині пласта, утворюючи так звану газову шапку. Природно, що газ в
газовій шапці перебуває під високим тиском. Під час видобування нафти зі
свердловин тиск у пласті буде знижуватись, газ розширюватись і за нафтою буде
проникати в пори пласта, витісняючи при цьому нафту із пласта в свердловину.
В'язкість газу набагато менша, ніж нафти, і тому газ через капіляри пласта може
прориватися через шари нафти. Якщо вибій свердловини знаходиться недалеко від
границі газової шапки, то газ проривається в свердловину. Це спричинює даремну
витрату пластової енергії (енергії стиснутого газу) і зниження плипливу нафти
до вибою свердловини. У цьому випадку складно підтримувати оптимальні режими
експлуатації свердловин з метою збереження пластової енергії. Тому коефіцієнт
нафтовіддачі при газонапірному режимі менший, ніж при водонапірному, і
становить 0,4-0,7.
Режим
розчиненого газу характерний для нафтових родовищ, у яких вільний газ в покладі
відсутній, а в нафтову частину пласта практично не надходить пластова вода.
Рушійною силою, яка переміщує нафту в пласті до вибою свердловини є розчинений
газ. При видобутку нафти зі свердловини і зниженні тиску в пласті розчинений
газ виділяється з нафти і розширюється у вільному стані. Вільний газ випереджає
рух нафти по капілярах пласта і тільки частково виносить її за собою.
Ефект
дії цього механізму незначний через інтенсивну дію сил тертя. Тому до вибою
свердловини надходить тільки частина нафти з пласта, а енергія газу швидко
знижується. Коефіцієнт нафтовіддачі при режимі розчиненого газу дуже низький і
становить 0,15-0,3.
У
дійсних умовах режим розчиненого газу, як правило, розвивається і функціонує в
покладах на самому початку їх розробки, коли проходить розбурювання покладу
свердловинами, а тому загальні показники розробки для покладу в цілому
визначаються сумуванням дебітів окремих свердловин з урахуванням різночасності
введення їх в експлуатацію.
Гравітаційний
режим експлуатації нафтових свердловин настає при повній втраті пластової
енергії. При гравітаційному режимі однією рушійною силою переміщення нафти по
капілярах пласта є сила тяжіння нафти в пласті. В цьому випадку переміщення
нафти відбувається тільки в похилих (спадних) пластах до свердловин, розміщених
в їх нижніх точках.
Гравітаційний
режим є найменш ефективним з усіх режимів експлуатації свердловин. Слід
відзначити, що в ізольованому (чистому) вигляді кожен із режимів експлуатації
трапляється надзвичайно рідко.
На
газовому режимі приплив газу до свердловин відбувається за рахунок його
розширення при зниженні тиску в покладі. Цей режим проявляється, якщо в процесі
розробки контурна чи підошовна вода через відсутність гідродинамічного зв'язку
з областю живлення не надходить у поклад. Газовий режим характеризується
постійністю газонасиченого об'єму порового простору пласта.
У
випадку водонапірного режиму газ із покладу витісняється під дією напору
крайових чи підошовних вод.
Про
прояв того чи іншого режиму роботи покладу судять за динамікою зміни в ньому
середньозваженого по об'єму тиску. На газовому режимі середньозважений тиск
зменшується пропорційно об'єму відібраного газу
(2.2.3)
де:
Р - середньозважений по об'єму тиск у покладі на момент часу t, рп початковий
пластовий тиск; Qв(t) - сумарний об'єм газу, зведений до пластової температури
й атмосферного тиску, що відібраний на моменту часу t; Ω - поровий об'єм
покладу; a- коефіцієнт газонасиченості
пласта; zн і z(р)-коефіцієнти надстисливості газу за пластової температури і
відповідно початкового і середньозваженого тисків.
Лінійність
залежності р(t)/z(р) від Qв(t), побудованої за фактичними даними -- головна
ознака, за якою режим роботи покладу кваліфікують як газовий. ЇЇ використовують
також для визначення запасів газу в покладі.
На
водонапірному режимі початкова ділянка залежності середньозваженого тиску від
об'єму добутого газу часто описується формулою, справедливою для газового
режиму, але потім темп падіння тиску уповільнюється через просування пластових
вод у поклад. Водонапірний режим помітно проявляється після відбору 20-25%
запасів газу.
2.3
Розрахунок
2.3.1
Нафтова частина
Розрахунок
динаміки дебітів нафти та води.
Приймається
наступна програма розробки нафтового покладу.
Нафтовий
поклад із загальним числом свердловин n0 =500 розбурюється і вводиться в
розробку кожного року по 106 свердловин.
На
першій стадії за розрахунок введення нових свердловин неперервно зростає
поточний дебіт нафти. Поклад розробляється з мінімальним амплітудним дебітом.
На
наступній (другій ) стадії поточний дебіт нафти стабілізується на досягнутому
рівні за рахунок поступового збільшення амплітудного дебіту від мінімального
значення до максимального.
Приймаємо,
що за рахунок методів інтенсифікації максимальний амплітудний дебіт qt0 буде
вдвічі більше мінімального, рівного 1,36 млн. т/рік.
Третя
стадія розробки проходить при фіксованих умовах, які утворилися в кінці другої
стадії.
Розрахунок
проводимо програмою Microsoft Exсel, за наступними формулами. Дані зводимо до
табл. 3.
На
першій стадії поточний дебіт нафти
Де
t- роки, -
кількість діючих свердловин в t-му році
;
- кількість пробурених
свердловин в t-му році - загальна
Розрахунковий
поточний дебіт рідини в пластових умовах
Масовий
поточний дебіт рідини в поверхневих умовах
На
другій стадії витримується постійним поточний дебіт нафти покладу і розрахунки
проводяться за наступними формулами: