Дипломная работа: Друга фаза композитів на основі міді, що виготовлені методом осадження у вакуумі
5) пізнє закінчення j-тої
роботи;
6) повний резерв мережного
графіка;
7) вільний резерв робіт.
Критичний шлях Ткр.
дорівнює сумі робіт з максимальною тривалістю від початку науково-дослідної
роботи до її закінчення.
Ткр = 121 дн.
Ранній початок j-тої роботи
визначається за формулою (5.25):
Рjп
= max·(Рiп + di),
|
(5.25) |
де і – індекс попередньої
роботи;
j – індекс наступної роботи;
Ріп –
ранній початок попередньої роботи;
dі – тривалість
попередньої роботи.
Раннє закінчення j-тої роботи
визначається за формулою (5.26):
Пізній початок j-тої роботи
визначається за формулою (5.27):
де Ткр –
тривалість критичного шляху;
Рjз –
раннє закінчення j-тої роботи у зворотному порядку, для його визначення використовують
регресивний графік.
Пізнє закінчення j-тої роботи
визначається за формулою (5.28):
Повний резерв мережного
графіку – це резерви часу робіт, що не лежать на критичному шляху і отже, мають
раннє і пізніше початок. Повний резерв j-тої роботи визначається за формулою
(5.29):
Вільний резерв мережного графіку –
це резерв часу робіт, що можуть бути закінчені за раннім терміном, а наступна
за ним робота може бути почата за раннім терміном. Вільний резерв j-тої роботи
визначається за формулою (5.30):
Рiв
= Рiп – (Рiз + ti).
|
(5.30) |
Результати розрахунку
параметрів мережного графіку зведені в табл. 5.12.
6. Охорона праці і навколишнього середовища
6.1 Загальні питання охорони праці і
навколишнього середовища
Розглядаючи питання охорони праці, треба мати
на увазі всі моменти процесу праці і його стадії, тобто зародження наукового
задуму, дослідницько-експериментальної роботи, проектування, виготовлення,
реконструкція, експлуатація. Такий підхід до охорони праці забезпечує безпеку
виробничого процесу, як при створенні продукції, так і при подальшому її використанні.
Щоб забезпечити безпеку роботи, збереження
здоров’я і працездатності людини необхідно керуватися спеціально розробленими
нормами і актами соціально-економічних, організаційних і гігієнічних заходів.
Технічний процес металургії змінює умови, характер і зміст праці. Спорудження
нових цехів, агрегатів і устаткування великої потужності, перехід на інтенсивні
методи ведення технологічних процесів ускладнює взаємовідносини в системі
«людина –
машина», виникає ряд задач, пов’язаних із забезпеченням здоров’я і безпечних
умов праці.
Основною задачею охорони праці є зменшення
вірогідності захворювань або ураження робітників з одночасним забезпеченням
комфорту при максимальній продуктивності праці. Охорона праці базується на
принципах пріоритету життя і здоров’я працівників відповідно до результатів виробничої
діяльності на підприємстві, тому одним з особливо важливих заходів є розробка
нових методів і засобів боротьби з небезпечними і шкідливими чинниками, такими
як шум, висока напруга, електричний струм, вібрація, шкідливі речовини.
Охорона праці встановлена і регламентується
Конституцією України (28.06.96), Кодексом законів про працю України (1991), законом
України «Про охорону праці» (21.11.2002) [20].
Захист навколишнього середовища в наш час
розглядають як комплекс заходів, які здатні забезпечити єдність екологічної
політики – економічного і соціального розвитку народного господарства зокрема.
Охорона навколишнього середовища – це комплекс заходів, які націлені на раціональну
взаємодію між діяльністю людини і охороною природи, забезпечуючи збереження і
відновлення природних ресурсів, попереджуючих прямий і непрямий вплив
результатів діяльності людини на природу.
На Україні прийнятий ряд законів про охорону
навколишнього середовища, [21] сформована система по захисту природи і
раціональному використанню природних ресурсів, що передбачає систему стандартів
охорони праці.
Темою дипломної науково-дослідницької роботи є «Друга
фаза композитів на основі міді, що отримані методом осадження у вакуумі». Дана
робота проведена в металографічній лабораторії кафедри «Металознавство і
термічна обробка металів» НТУ «ХПІ».
При виконанні
науково-дослідницької роботи застосовувалось таке обладнання: мікротвердомір
ПМТ-3, прилад для стоншення зразків ПТФ-2, мікроскоп електронний, мікроскоп МІМ-7.
Питання охорони праці і навколишнього
середовища розглянуті для забезпечення здорових і безпечних умов праці
дослідника на робочому місті.
6.2 Виробнича санітарія
З урахуванням вимог ГОСТ 12.0.003–74* [22]
в приміщенні лабораторії при виконанні науково-дослідницької роботи можливі
небезпечні і шкідливі виробничі чинники, наведені в таблиці 6.1.
Таблиця 6.1 – Перелік небезпечних і
шкідливих виробничих чинників в приміщенні лабораторії
Небезпечні і
шкідливі виробничі чинники
|
Джерела
виникнення
|
Нормований параметр |
Характер дії |
Заходи для забезпечення
нормованих параметрів не вище допустимих |
1. Електричний струм |
Лабораторне устаткування
що живиться від мережі |
U, В; I, А |
Електричні травми,
електричні удари |
Конструктивні:
ізоляція, огорожа; Схемно-конструктивні:
занулення, захисне заземлення
|
2. Неякісне освітлення в
лабораторії |
Прибори для освітлення |
Еmin, лк;
КПО, %
|
Органи зору |
Застосуван-ня більш раціональ-них
систем освітлення |
3. Шкідливі речовини |
Протравлен-ня шліфів,
шліфувальні станки |
ГДК, мг/м³ |
Захворювання легень,
опік |
Приточно–витяжна вентиляція,
герметизація |
При виконанні науково-дослідницької роботи не
вимагається постійної фізичної напруги або підняття і перенесення важких речей,
тому робота дослідника відноситься до легких фізичних робіт категорії 1б. Енерговитрати
організму (витрати енергії при виконанні роботи) – (121 – 150 ккал/г): (140–174
Вт).
Згідно вимогам ГОСТ 12.1.005–88 [23] в
приміщенні металографічної лабораторії передбачені допустимі параметри
мікроклімату, наведені в таблиці 6.2. з урахуванням періоду року і категорії
робіт по фізичній тяжкості.
Дані метеорологічні умови досягнуті за
допомогою природної і штучної вентиляції (приточно-витяжна), в холодний період
року опалювання, згідно СНиП 2.04.05–91 [24] опалювання здійснено від
тепломережі.
Таблиця 6.2 – Допустимі норми температури,
відносної вологості, швидкості руху повітря у виробничому приміщенні лабораторії
Період року |
Категорії робіт |
Температура, ºC |
Відносна вологість, %,
не більше
|
Швидкість руху повітря,
м/с,
не більше
|
Холодний |
Легка – 1б |
20–24 |
75 |
0,2 |
Теплий |
Легка – 1б |
21–28 |
60 (при 27 ºC) |
0,1 – 0,3 |
В процесі експерименту можливе виділення шкідливих
речовин у вигляді парів і аерозолів, що утворюються при отриманні і дослідженні
зразків. Перелік шкідливих речовин і їх гранично-допустимі концентрації (ГДК)
згідно вимогам ГОСТ 12.1.005–88 [23] наведені в таблиці 6.3.
Таблиця 6.3 – ГДК шкідливих речовин в повітрі
робочої зони лабораторії
Шкідливі речовини |
ГДК, мг/м³ |
Клас безпеки |
Ортофосфорна кислота |
5 |
ІІІ |
Забезпечення ГДК в приміщенні лабораторії
досягнуто використанням приточно-витяжної вентиляції згідно з СНиП 2.04.05–91
[24].
В лабораторії передбачено природне і штучне
освітлення. Природне освітлення приміщення – бічне одностороннє. Якнайменший
розмір об’єкту розрізнення від 0,5 до 1 мм, тому зорові роботи, що
виконуються на робочому місці відносяться до IV розряду, під розряду «в»
згідно СНиП II-4–79 [25].
Природне освітлення характеризується
коефіцієнтом природної освітленості – КПО (еІІІ), %.Нормативне
значення КПО для IV – «в» розряду зорових робіт згідно СНиП II-4–79 [25]
складає еIII = 1,5%. Оскільки дипломна робота виконана на Україні (м.
Харків – IV-й світловий пояс), тому що нормативне значення КПО
визначено по формулі:
eIV = еIII·m·c
(6.1)
де еIII – значення КПО
світлового клімату для третього поясу, дорівнює 1,5%;
m – коефіцієнт світлового клімату, дорівнює 0,9;
c – коефіцієнт сонячності клімату, дорівнює 0,85;
еIV = 1,5·0,9·0,85 =
1,15%
Реалізація КПО в лабораторії досягнута шляхом
розрахунку площі світлових отворів у стадії проектування будівлі в цілому.
Штучне освітлення в приміщенні – комбіноване і
загальне рівномірне. Нормованою величиною штучного освітлення є мінімальне
значення освітленості (Еmin, лк). Згідно СНиП II-4–79 [19] для IV – «в»
розряду зорових робіт середній точності, контраст об’єкту розрізнення з фоном –
середній, характеристика фону – середній; нормативне значення мінімальної освітленості
складає 200 лк при загальному і 400 лк при комбінованому освітленні.
Реалізація мінімальної освітленості в
лабораторії досягнута використанням в якості джерела світла люмінесцентних ламп
ЛБ80–4 та володіючих великою світловіддачею і спектром світла, близьким до
природного освітлення.
Розрахунок штучного
освітлення у приміщенні лабораторії.
Штучне освітлення в
лабораторії–загальне рівномірне. Для даного розряду зорових робіт, виконуваних
в лабораторії відповідає контраст об'єкта розрізнення–середній, фон–середній.
Нормованою величиною штучного освітлення є мінімальна освітленість, що для
проектованої ділянки становить Еmin=200 лк [25].
Вибір джерел світла
залежить від наступних факторів: будівельні параметри, архітектурно-планувальні
рішення, стан повітря, дизайн.
Лампи накалювання – малоекономічні,
мають світловіддачу до 26 лм / Вт і термін служби до 100 годин, але при
роботі спотворюють спектр, нагріваються.
Люмінесцентні лампи мають
світловіддачу 75 лм / Вт і термін служби 1000 г. також
характеризуються гарною передачею кольору, але разом з тим вони дорогі,
вимагають спеціального обслуговування, мають складну систему пуску, шумлять і
іноді мерехтять. Важко утилізуються.
У приміщеннях з висотою
стелі 7 м і вище застосовуються лампи типу ДРЛ. Тому що вони могутніші й
мають світловіддачу до 90 лм / Вт.
Висота лабораторії 4 м
тому вибираємо люмінесцентні лампи типу ЛБ80–4.
Фл = 4960 лм
Робимо розрахунок числа
світильників у приміщенні лабораторії із формулою 5.2
,
|
(5.2) |
де Еmin
– задана мінімальна (нормована) освітленість, лк. Еmin = 200 лк;
k – коефіцієнт запасу,
приймаємо 1,6, тому що запиленість значно нижче 1 мг/м3, відсутність
пар кислот і лугів;
S – освітлювана площа, м2,
S=8·4=32 м2;
z – коефіцієнт
мінімальної освітленості, характеризує нерівноваженість освітленості і є
функцією багатьох змінних, але найбільшою мірою залежить від відношення
відстані між світильниками до розрахункової висоти (L/h),
Для люмінесцентних ламп
приймаємо z = 1,1;
n – число ламп у
світильнику, n = 2 шт.
η – коефіцієнт
використання світлового потоку в частках одиниці.
Для визначення η
знаходимо індекс приміщення й попереднього коефіцієнта відбиття поверхні
приміщення: стелі ρп = 70%, стін ρс = 50%,
підлоги ρр = 30% для даного виду приміщення.
Індекс приміщення
де A, B, h –
довжина, ширина, і розрахункова висота (висота підвісу світильника над робочою
поверхнею) приміщення, м.
де H – геометрична висота
приміщення, м;
hсв – звис
світильника (довжина штанги або шнура, на яких він висить), м; hcв=0,2…0,8 м, прийнято
hсв=0,4;
hрп – висота
робочої поверхні від рівня підлоги, м; hрп=0,8…1,0 м, прийнято
hрп =0,8 м.
h=4–0,4–0,8=2,8,
i=8·4/2,8 (8+4)=0,95
Тоді коефіцієнт
використання світлового потоку для люмінесцентних ламп беремо 37%
Визначаємо кількість
світильників за формулою 5.5
,
|
(5.5) |
N=200·1,6·32·1,1/
4960·2·0,37=3,1 св.
Прийнято 3 світильника.
Розрахунок штучного освітлення
призведений методом коефіцієнта використання світлового потоку. Визначена
кількість світильників та потужність ламп, що необхідні для забезпечення
нормованої освітленості у приміщенні лабораторії.
6.3 Міри безпеки
Все технологічне устаткування, що
використовується в ході проведення дипломної науково-дослідницької роботи,
живиться від електричної мережі. Особливу увагу приділено питанням
електробезпеки.
Приміщення лабораторії по небезпеці ураження
людей електричним струмом відповідно до вимог ПУЭ-87 [26], відноситься до класу
приміщень з підвищеною небезпекою, оскільки в приміщенні є можливість одночасного
дотику людини до металевих будівель (труби водопроводу), що мають з’єднання з
землею з одного боку, і металевому корпусу електроустаткування – з іншого.
Устаткування застосоване для досліджень, має
живлення низько- і високовольтне. Клас встановленого устаткування в лабораторії
засобом захисту від ураження електричним струмом згідно ГОСТ 12.2.007–75* [27]:
1 – для низьковольтної сторони і 01 – для
високовольтної.
Технічне устаткування живиться від трифазної
чотирьох дротяної мережі змінного струму з напругою 380/220 В з промисловою
частотою 50 Гц з глухо заземленою нейтраллю. Таким чином, низьковольтна частина
установки занулена, а високовольтна заземлена по ГОСТ 12.1.030–81* [28].
Конструктивними заходами електробезпеки служить
ізоляція токоведучих частин і використання кожухів на електроустаткуванні для
захисту від випадкового дотику до токоведучих елементів установок, застосування
закритих конструкцій, вимикачів і перемикачів, рубильників з приводом важеля
згідно ГОСТ 12.1.019–79* [29].
6.4 Пожежна безпека
Причини пожеж технічного характеру, які можуть
виникнути в приміщенні термічної лабораторії:
·
спалах легкозаймистих і горючих рідин;
·
порушення технологічного процесу;
·
несправність електроустаткування
(коротке замикання, перевантаження і великі перехідні опори);
·
недотримання графіка планового ремонту;
·
ремонт устаткування на ходу.
Приміщення лабораторії, де проведена дипломна
науково-дослідницька робота, згідно НАПБ Б.07.005–86 (ОНТП 24–86) [30] по пожежній
і вибухопожежній небезпеці відноситься до категорії В-пожежонебезпечна,
оскільки в лабораторії знаходяться тверді речовини і матеріали, що згорають.
Необхідний ступінь вогнестійкості будівлі, в якій знаходиться приміщення
термічної лабораторії ІІ, згідно ДНБ В.1.1–7–2002 [31].
Відповідно до вимог ГОСТ 12.1.004–91* [32]
пожежна безпека в лабораторії забезпечена системою запобігання пожежі (СЗП),
системою протипожежного захисту (СПЗ) і організаційними заходами. В якості СЗП
передбачено:
– робота на
справних установках;
– можливе
вживання негорючих матеріалів, речовин;
– вживання
захисних кожухів для запобігання займання електроустаткування.
Джерела забруднення води, повітря, землі відсутні,
тому що названі речовини не перевищують нормативних значень.
Дотримання вищевказаних нормативних параметрів
небезпечних і шкідливих виробничих факторів дозволяє забезпечити безпечні умови
роботи дослідника на робочому місці.
6.5 Захист навколишнього середовища
При
проведенні дипломної науково-дослідницької роботи шкідливої дії на оточуюче
середовище не виявилено, оскільки в процесі експериментів не відбувався викид
шкідливих речовин в атмосферу ГОСТ 17.2.3.02 – 78 [33]. Енергетичного
забруднення навколишнього середовища не відбувалося.
Відповідно
до вимог ГОСТ 17.2.3.02–78 [33] вода, що використовується для охолодження,
прямує в каналізацію, а звідти – на міські очисні споруди. Забруднення води в
процесі експерименту не відбувалося [34].
Висновки
1. Виявлено, що у
вихідному конденсованому стані структура фольг Cu-Mo, Cu-W, Cu-Та, Cu-Co, Cu-Fe є двофазною.
2. Метод спільного
осадження у вакуумі нерозчинних компонентів, що випарені з різних джерел,
дозволяє отримати гетерофазну нанодисперсну структуру. Застосування у якості
другого компоненту Ta, Mo, W, які не розчиняються у міді,
дозволяє збільшити дисперсність виділень.
3. Встановлено, що
деградація структури у вивчених системах відбувається у певній послідовності,
але швидкість процесу залежить від розчинності другого компоненту в матриці та
від його атомного радіусу.
4. Зміни у зернистій
структурі матриці корелюють із зміною морфології часток, хоча значно
запізнюються у відношенні до них. Найбільшою структурною стабільністю володіють
композити на основі системи Cu-Ta.
Список джерел
інформації
1. Бочвар А.А. Металловедение. Изд. 5-е М., Металлургиздат, 1956 г.
2. Бернштейн М.Л. Термомеханическая обработка металлов и
сплавов. М., «Металлургия», 1968. Т. I.
3. Электронно-микроскопические исследования
структуры жаропрочных сплавов и сталей. Сб. сталей под ред. С.Т. Кишкина.
М., «Металлургия», 1969
4. Захаров М.В., Захаров А.М. Жаропрочные
сплавы. М., «Металлургия», 1972.
5. Котрелл А.Х. Дислокации и
пластическое течение в кристаллах. Пер. с англ. М.: Металлургиздат,
1958.
6. Мартин Дж., Доэрти Р. Стабильность микроструктуры
металлических систем. Англия, 1976. Пер. с англ. − М.: Атомиздат, 1978.
7. Микромеханизмы дисперсионного твердения
сплавов. Дж. Мартин: Пер. с англ. – М.: Металлургия, 1983.
8. Дисперсноупрочненные материалы. Портной К.И.,
Бабич Б.Н. Серия «Успехи современного металловедения». М., Металлургия,
1974
9. Горелик С.С. Рекристаллизация металлов и сплавов, М.:
Металлургия, 1978
10. Уманский Я.С.,
Скаков Ю.А., Иванов А.Н., Расторгуев Л.Н. Кристалло-
графия, рентгенография и электронная
микроскопия. – М: Металлургия, 1982.
11. Пилянкевич А.Н. Практика электронной микроскопии.-М.:
Машгиз, 1961.
12. Фрактография и атлас фрактограмм. Справочник/ Под ред. Дж. Феллоуза.-М.:
Металлургия, 1982.
13. Практические методы в электронной микроскопии/ Под ред. Одри М. Глоэра. – Л.: Машиностроение, 1980.
14. Томас Г., Гориндж М.Дж. Просвечивающая электронная
микроскопия.-М.: Наука, 1983.
15. Металловедение и термическая обработка стали. В 3-х т./ Под ред.
Бернштейна М.Л., Рахштадта А.Г. – Т.1. Методы испытаний и
исследования. – В 2-х кн.
Кн. 1. – М.:
Металлургия, 1991.
16. Экономика предприятия II, под ред. Горфинкеля В., Купринова Е.М.
– Юнити, 1996.
17. Организация и планирование производственных предприятий. Под ред. Войталовского В.М.
и др. СПБ ХЭФ, 1996.
18. Яковлев А.И. Социально – экономическая эффективность нововведений
в условиях рынка, Киев, Украина.1995.
19. Покропивний С.Ф. и др. Экономика предприятия, учебник в двух
томах, Киев, «Хвиле – Прес», 1995.
20. Збірник
законів «Охорона праці». Київ:
2003. -120 с.
21. Никитин Д.П., Новиков Ю.В. Окружающая среда и
человек: учеб. пособие для студентов вузов. – М.: Высш.шк., 1980. –424 с.
22. ГОСТ 12.0.003–74*. ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы.
Классификация – Введ. 01.01.76. Изменен 1978.
23. ГОСТ 12.1.005–88. ССБТ. Общие санитарно – гигиенические требования
к воздуху рабочей зоны. – Введ. 01.01.89.
24. СНиП 2.04.05–91. Строительные нормы и правила. Отопление.
Вентиляция и кондиционирование воздуха. – М.:Стройиздат, 1987. – 110 с.
25. СНиП II-4–79. Строительные нормы и правила.
Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования. – М.: Стройиздат,
1980. – 48 с
26. ПУЭ-87. Правила устройства электроустановок. – М.:
Энергоатомиздат, 1988. – 648 с.
27. ГОСТ 12.2.007–75*. ССБТ. Изделия электротехнические. Общие
требования безопасности. – Введ. 01.01.78. Изменен в 1988 г.
28. ГОСТ 12.1.030–81*. ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление.
Зануление. – Введ. 01.07.82. Изменен в 1987 г.
29. ГОСТ 12.1.019–79*. ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и
номенклатура видов защиты. – Введ. 01.07.80. Изменен в 1986.
30. НАПБ Б.07.005–86 (ОНТП 24–86). Нормативний акт пожежної небезпеки.
Визначення категорій будівель і споруд по вибухопожежної і пожежній безпеці. –
М.: 1991.
31. ДНБ В.1.1–7–2002. Державні будівельні норми. Захист від пожежі.
Пожежна безпека об’єктів будівництва. – К.: 2003. – 41 с.
32. ГОСТ 12.1.004–91*. ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования.
– Введ. 01.07.92.
33. ГОСТ 17.2.3.02–78. ССОП. Охрана природы. Атмосфера. Правила
установления допустимых выбросов вредных веществ промышленных предприятий. –
Введ. 01.01.80.
34. Правила охраны поверхностных вод от загрязнения сточными водами. –
М: Изд-во Минздрава СССР, 1975.
35. Закон Украины «О гражданской обороне Украины». – Введ. 01.04.91.
36. Атаманюк В.Г. и др. Гражданская оборона. – М.: Высшая школа, 1986.
37. Депутат О.П.,
Ковалєнко І. В., Мужик І. С. Цивільна оборона. Навчальний посібник / За ред.
полковника Франчука В.С. – Львів, Афіша, 2000 – 336 с.
|