Реферат: Руїна

Реферат: Руїна

            КИЇВСЬКИЙ  ГУМАНIТАРНИЙ  IНСТИТУТ

                                       Контрольна  робота

                         з  дисциплiни “Iсторiя України”

             на тему   Руїна.  Внутрiшньо- i  зовнiшньополiтичнiя 

     боротьба  за  об’єднання Право- i Лiвобережної  України.

                                               Виконавець:  студент 1 курсу

                                                  заочного вiддiлу навчання

                                          економiчного факультету (Фiнанси)

                                               Корда Олександр Васильович        

 Руїна.  Внутрiшньо-  i  зовнiшньополiтична  боротьба  за об’єднання  Право  i                          

                                        Лiвобережної    України

               Вступ                                                                                              3

1.   Україна  другої  половини  17-го  століття .  Причини  та  характер

      виникнення   розколу  суспільства .                                                      4       

2.   Початок  Руїни .  Перше  гетьманування  Ю. Хмельницького . 

      Іван  Виговський .                                                                                   5

3.   Друге  гетьманування  Ю. Хмельницького .  Війна  з  Польщею

      та  розкол  України .  Апогей  Руїни .                                                    8              

4.   Правобережжя .  Павло  Тетеря  та  його  пропольська  політика .                              

      Петро  Дорошенко  та  турецька  альтернатива .        Третє            

      гетьманування  Юрія  Хмельницького .                                               10

5.   Лівобережжя .  Іван  Брюховецький  та  Дем’ян  Многогрішний .

      Проросійська   орієнтація  Івана  Самойловича .                               14

6.   Заключення .                                                                                         18                                                    

7.   Література .                                                                                           20

                                                                                 Вступ

Руїна.   Перiод    нацiонального   “ самогубства “   України.  Перiод   братовбивчих вiйн   i   нескiнчених     зрад,  суспiльного розбрату  та  марнотрацтва   усього,   що 

було   досягнуто  за   довгої   та   тяжкої   боротьби   пiд   час   повстання  1648 р та  Визвольної  вiйни  українського  народу  пiд  проводом   Б Хмельницького.   Деякi  iсторики  вважають,   що   саме  в  цей  перiод  своєї  iсторiї  Україна  як  держава  втратила  свою  останню  можливiсть  об’єднати  Право-  та  Лiвобережжя  в одну сильну  полiтично, культурно  та  економiчно  незалежну  країну  Європи.

   Докладне   вивчення  цієї  історичної  доби  допомагає  виявити   механізми  та засоби  встановлення  прямого  імперського  правління  на  теріторіях ,  що  були приєднані  не  за  допомогою  прямих  військових  дій ,  а   завдяки  досягненням московітської  дипломатії.  

Ситуація  за  якої  розпочалась  доба  руїни  була  додатково  ускладнена суперництвом  за  гетьманство ,  що  розпочалось  після  смерті  Б.Хмельницького. Нестійкість  становища  гетьманів  доби  Руїни  примушувала  їх  йти  на політичні  компроміси  із  вимушеними  союзниками.

Ціллю даної роботи було висвітлення взаємозвязків між внутрішньою та зовнішньою  політикою України  у  цей період. Впливом  прийнятих рішень на соціальну  та  державну  ситуації  в  країні .

В  роботі використовувалася  як  сучасні  так  і  вже  визнані  академічні  джерела. До  висвітлення  проблем  Руїни  у  різні  часи  вдавались такі  історики-науковці як :   Н. Полонська – Василенко , О. Субтельний , О. Рігельман , Д. Дорошенко ,  М. Грушевський, І. Холмський . У роботі  надано  різностороннього погляду , що  включає  у  себе  компільовані погляди  різних  науковців.

                    1 . Україна   другої   половини    17-го   сторічя. 

                    Причини  та  характер  виникнення  внутрішнього          

                                          розколу   суспільства .                                 

Пiсля  своєї  смертi  Б.Хмельницький  залишив  чималу  спадщину.  На  пiдглеглих  козакам  територiях  площею   близько   250  тис.   кв.  км.   проживало   

1.2 – 1.5  млн  людей.  Це  були  колишнi  Чернiгiвське ,  Київське  та  Брацлавське  воеводства.  Волинь  та  Галичинна  належали  ПольськIй  коронi . Пiсля  повстання  1648  року  майже  половина  землi ,  вiдiбранної  у  полякiв  i яка  стала  власнiстю  Вiйська  Запорозького  було  передано  самоврядованим  селянським  поселенням.  Податки  з  частини  цих ,  так  званних  рангових земель  йшли   на  виплату  платнi  перебувавшим  на  козацькIй  службi.  На  той  час  близько  33%  належало  українськiй  знатi  та  козакам ,  17% -  православнiй  церквi . 

   Була  встановлена  відмінна від  існувавшої  раніше  форма  військово-    адміністративної  системи.  Підопрядковану  козакам  землю  було  поділено  на  16  військових  округів,  що  відповідали  полкам  війська  козацького.  Командири  цих  полків - полковники -  у  мирний  час  виконували  функції  головних  судового  та  адміністративного  урядника. В  свою  чергу ,  територія  кожного  військового  округу ,  або  полку ,  поділялась  на  сотні ,  де  адміністративну ,  судову  та  військову  функції  виконували  сотники .  На  нижньому  щаблі   цієї  адміністративної системи  знаходилось  село  або  навелике  місто ,  влада  в  якому  належала  козацькому  отаманові .  Центри управління  сотнями  та  полками  знаходились  в  великих  містах ,  відповідно  яких  ці  полки  і  називались .  Столицею  формально  вважався  Київ ,  але  козацький  уряд  знаходився  в  місті  Чигирин  –  столиці    Б.Хмельницького     ( сучасна  Черкаська  область ).  Головою  усієї  військово-адміністративної  системи  був  гетьман .  Вибирався  гетьман на  генеральній  нараді .  Але  за  1648 – 1656  роки  регулярне  козацьке  військо  досягло  чисельності  в  40 -  60 тисяч  чоловік ,  то  скликання  таких  зборів  стало   недоцільним  та  майже  неможливим .  Дуже  великий  вплив  мала  козацька  старшина ,  яка  спочатку  вибиралась  на  зборах ,  та  з  посиленням елітарних  тенденцій  в  середовищі  старшини  ці  посади  стали  спадковими .  Старшина  являла  собою  поєднанням  ради  міністрів  та  генерального  штабу .  Гетьман ,  спираючись  на  владу  старшини  був  фактичним  правитилем  України ,  командуючи  козацьким  військом ,  проводячи  власну  внутрішню  та  зовнішню  політику ,  контролюючи  системи  судочинства  ,  адміністративного  управління ,  земельним  фондом , козацькою  скарбницею  та  інш . 

     Події  1648 – 1656  років  принесли  в  життя  українців  багато  змін .  До  лав  Війська  Запорозького  вливалося  багато  людей . Козаком  міг  стати  кожен . Більше  40 %  дорослого  чоловічого  населення  України  знаходились  на  військовій  службі  .  Стаючи  козаком ,  селянин  отримував  право  обирати  старшину ,  бути  обраним  в  старшину ,  право  володіти  землею ,  звільнявся  від  податей .  Стати  козаком   могла  люба  людина ,  незалежно  від  соціального  статусу  і  яка  могла  власним  коштом  забезпечити  себе  військовим  спорядженням  та  амуніцією .  Як  правило  на  військову  службу   йшли  міщани  та  досить  заможні  селяни ,  для  яких  це  був  єдиний  шанс  набути  більш  вищого  соціального  статусу .  Ті ,  хто   не  мав  такої  можливості  займали  землі ,  конфісковані  у  польської  шляхти .  Вони платили  податки  з  цих  земель  та  виконували  певні  послуги ,  а  саме  забезпечували  Військо  Запорозьке  простоєм ,  провізією  та  засобами  транспорту – це  так  звані  натуральні  податки .  Внаслідок  боротьби  селяни  отримали  право  на  особисту  свободу ,  право  мати  і  разпоряжатися  власним  майном  на  власний  розсуд ,  могли  вільно переселятися .  Панщина  була  знищена .  В  суспільному  устрої  межі  між  різними  верствами  населення  поступово  розмивалися .  Рівень  соціальної   рівності  на  той  час  був  чи  не  найвищий  в  Європі  та  в  усьому  світі . 

   Та  з  часом  усім  цим  демократичним  здобуткам  з’явилась  загроза  з  боку  привеливійованого  класу  -  української  знаті  та  реєстрової  старшини ,  які  хоч  і  боролися  за  соціальну  рівність ,  та  втрачати  власні  привілеї  не хотіли .  Створення  суспільства  рівноправних  людей  автоматично  знищило  знать .  В  розумінні  цих  людей  вся   боротьба  українського  народу  зводилась  до  заміни  правлячого  елементу  з  вигнаної  польської  шляхти на  українську  знать .  Займаючи  високі  пости ,  маючи  великий  військовий  та  політичний  досвід ,  богатство  та  високе  положення  в  суспільстві  вони  використвували  своє  становище  для  зміцнення  свого  впливу  та  матеріального  достатку .  Державні  посади  починають  передаватись  спадково .  Як  вихідці  з  старшини ,  гетьмани  сприяли  зосередженню  влади  в її  руках ,  спираючись  на  її підтримку .  Такий  стан  речей  задовільняв  й  іншу  впливову  силу  -  українську  православну  церкву ,  якій  було  надано  широкі  права  та  щедра  законодавча  та  матеріальна  підтримка .  Поступово  формувався  правлячий  клас ,  який  дедалі  більше  нагадував  існувавший  раніше .  Починають  з’являтися  перші  спроби  позбавлення  селян  та  простого  козацтва   вольностей ,  здобутих  в  боротьбі  1648  року .  Нерідко  відповідь  була  ворожою  і  досить  агресивною .  Прірва  між  правлячою  верхівкою  та  простим  народом  стає  все більшою  та більшою . 

     Таким  чином ,  основними  причинами  виникнення  Руїни  можна  назвати  внутрішні  протиріччя  між  елітарними  та  егалітарними  напрямами  в  розвитку  української  держави ,  неготовність  типових  представників   правлячої  знаті  до  створення  суспільства ,  яке  б  базувалось  на  демократичних  засадах  .                                             

                     2 .  Початок   Руїни .  Перше    гетьманування   

                    Юрія    Хмельницького .  Іван   Виговський .

Ще  за  свого  життя  Б.Хмельницький  мав  наміри  заснувати  гетьманську  династію .  Тому  коли  він  помер ,  питання  про  гетьманського  наступника  не  виникало – козацька  старшина ,  яка  буквально  боготворила  Б.Хмельницького  негайно  вибрала  гетьманом  його 16-ти  літнього  сина  Юрія  Хмельницького (близько 1641 – 1685)  ,  маючи  надію  що  виховуючись  коло  батька ,  він  перейняв  певні  риси  характеру  та  досвід .  Та  цим  надіямм  не  вдалося  справдитись – Ю.Хмельницький  виявився  людиною  нерішучою  та  слабохарактерною , а  що  найгірше , він  легко  піддавався  впливу  з  боку  козацької  старшини .  Пробувши  гетьманом  близько  місяця  він  власноруч  склав  з  себе  повноваження .

    Того ж  1657  року  обрано  наказним  гетьманом ,  а  згодом  на  Генеральній  Раді , за  участю , крім  козаків  ще  й  міщан  та  духовенства ,  26 серпня  у  Корсуні  затверджено  гетьманом  усієї  України  генерального  писаря  Генеральної  військової  канцелярії   Війська  Запорозького  Івана  Виговського (рік нар. невід. – 1664) .  Вихідець  з  православної  овруцької  шляхти ,  навчався  в  Києво – Могилянській  академії , працював  у  міському  суді  Луцька ,  потім  при  польському  комісарі  в  Україні ,  брав  участь  у  бойових  діях  у  складі  польської  армії  проти  українського  війська .  Був  одружений  з  княжною  Солемирецькою .  Після  розгрому  поляків  під  Жовтими  Водами  у  1648  році  він  потрапляє  в  полон  та  переходить  до  Б.Хмельницького .  Незабаром  призначається  генеральним  писарем ,  аж  до  смерті  гетьмана  залишаючись  його  найближчим  соратником  та  помічником . Один  з  найосвіченіших  та  талановитих   мужів  свого  часу ,  він  брав  участь  у  багатьох  посольствах  і  виявив  себе  блискучим  дипломатом .   

       В  своїй  внутрішній політиці  Виговський  спирався  насамперед  на  старшину ,  намагався  зміцнити  її  положення   в  державі ,  наділяв  її  значними  маєтностями  тощо . 1657  року  було  оформлено  договір  зі  Швецвєю ,  яка  визнала  незалежність  України  та  її  кордони  да  Вісли .  Від  Литви  приєднано  Берестейське  та  Новгородське  воєводства .  Поновлено  союз  з  Кримом  та  Туреччиною . Загальний  зовнішній  політичний  курс  був  спрямований  на  створення  незалежного  українського  князівства .  Та  цьому  сильно  заважало  ставлення  Москви ,  якій  не  подобалась  все  більш  зростаюча  політична  незалежність  України .  Саме  як  противагою  московським  впливам  в  країні  Виговський  зміцьнює  та  використовує  зв'язки  з  Польщею .  Та  вже  давно  домагалася  повернення  України ,  обіцяючи  широкі  права  та  автономію .  Такі  вимушені кроки  Виговського  розуміє  як  козацькі  верхи  та  знать  так  і  духовнство .  Але  такі  політичні  загравання  старшини  з  польською  шляхтою  сильно  підривають   довіру  простого  народу ,  в  пам’яті  якого  ще  не  зажили  болючі  рани  польського  панування . 

    Досить  сильну  опозицію  виявили  запорожці ,  ображені  за  їх  ігнорування  в  прийнятті  досить  важливих  рішень ,  але  насамперед  за  те ,  що  їх  не  запросили  на  вибори  гетьмана .  До  Москви  почали  надходити  доноси  кошового  отамана  Якова  Барабаша  та  Полтавського  полковника Мартина  Пушкаря ,  який   мав  амбітні  плани  самому  стати  гетьманом .  В  цих  доносах  виговського звинувачували  в  пропольських  симпатіях та  в  намірах  “ продати “  Україну  Польші .  На  вимогу  Москви  було  скликано  нову  Генеральну  Раду  в  місті  Переяславі  в  надії ,  що  вона  провалить  Виговского .  Як  представник  царської  корони  на  Раді  присутній  був  боярин  Хітрово .   Та  незважаючи  на  всі  заходи  з  боку  Москви ,  Виговського  було  обрано  одноголосно .  Як  компенсацію  Москва  отримала  згоду  на  збільшення  воєводств  в  Ніжині ,  Переяславі  та  Чернігові .  Відразу  після  закінчуння  Ради  боярин  Хітрово  направляється  да  Полтави  та  намовляє  Пушкаря  підняти  проти  Виговського  повстання . В  кінці  1657  року  той  збирає  20 тисяч  рядових  запорожців  та  20  тисяч  “гультяїв” , наймитів .  Під  Полтавою  він  розбиває  полки  Сербіна  та  Богуна .   Та  в  червні  1658  року   гетьманська  армія  Виговського  під  тією ж  таки  Полтавою  розгромила  повстанську  армію .  Загинуло  15  тисяч  повстанців ,  а  з  нами  й  М. Пушкар .  Барабаша  пізніше схоплено  та  страчено .  Наступного  року  придушено  виступ  І.Іскри .  З  обох  сторін  загинуло  до  50  тисяч  людей . 

   В  загальному  на  Українй   посилювалась   боротьба   різних   груп   населення :

старшина ,  яку  лякав  царський  абсолютизм ,  все  більше  схилялась до Польші ,  та  навпвки – селяни  та  міщани  до  союзу  з  Польщею  відносились  напрочуд  ворожо :  їх  лякали  панщина ,  панський  гніт ,  релігійні  утиски  тощо .  Та  неминучисть  розриву  з  Москвою   була  очевидна . 

    Врешті  українські  та  польські  дипломати  досягають компрмісного  рішення . 16  вересня  1658  року  у  місті  Гадяч  І. Виговський  укладає  з  Польщею  союзний  договір ,  відомого  як  Гадяцький  трактат .  З  боку  України  представниками  були  видатний  дипломат  Юрій  Немирич  та  переяславський  полковник  Павло  Тетеря .  Суть  Гадяцького  договору ,  автором  якого  головним  чином  був  Ю.Немирич  була  така :  три  держави , а  саме  Польша , Литва  та  Україна  створюють  федерацію  рівноправних  держав ,  до  якої  може  приєднатися  Москва .  До  України  з  назвою  “Велике  Князівство  Руське”  входять  три  воєводства :  Київське ,  Чернігівське  та  Брацлавське .  Україні  надається  широка  автономія .  Законодавча  влада  належить  Національним  Зборам ,  а  виконавча – гетьманові ,  якого  українське  населення  обирає  “доживотно” ,  і  якого  затверджує  король .  Князівство  Руське  має  власну  монету ,  скарбницю ,  суд  та  армію -  30  тисяч  козаків  та  10  тисяч  найманого  війська .  Гарантувалось  збереження  трвдиційних  прав  козацтва .  Щороку  за  рекомендацією  гетьмана  сотня  козаків  приймалась  до  шляхетського  стану .  Польські  війська  не  мають  права  переходити  кордон  без  запрошення  гетьмана ,  а  якщо  переходять  то  вступають  під  його  команду .  В Україні  скасовується  унія .  Обидві  релігії – римо-католицька  та  православна  -  визнаються  рівноправними .  Засновуються  два  універсмтети ,  колегіїї ,  школи ,  друкарні .

   Гадяцький  трактат  викликає  захоплення  тими  можливостями ,  які  він  надавав  Україні  та  Польщі . Але  все  це  так  і  залишилось  тільки  на  папері. Ще  до  свого  підписання в  1659  році він  викликав  війну   з  Москвою .  Виговський  звертається  до  європейських  дворів  з  маніфестом ,  в  якому  Москву  обвинувачено  в  порушені  Переяславського  договору : в  захопленні  Литви ,  завойованої  українськими  силами ,  у  Віленському  договорі  з  Польщею ,  в  підтримці  повстання  проти  гетьмана  тощо .  Майже  150 тисячна  московська  армія  під  командуванням  князя  Трубецького  та  Ромодановського  окуповує  Україну .  Виговський  за  допомогою  союзників – татар ,  поляків  та  німців  28-29  червня  під  Конотопом  завдає  війську  московитів  нищівної  поразки .  Гине  цвіт  московського  боярства ,  татари  захоплюють  в  полон  та  страчують  князя  Пожарського .  Москву  охоплює  паніка ,  цар  збирається  тікати  до  Ярославля .  Проте  Виговський  не  зміг  продовжувати  війну .  Напад  на  Крим  запорожців  кошового  І. Сірка  змушує  союзників-татар  повернути  назад .  Починаються  повстання :  Гадяч ,  Ромен та  Лохвиці  підтримують  Москву .  Ніжинський  протопоп  Максим  Филимонович  та  Ічнівський  Семен  Адамович  висилають  Трубецькому  доноси  на  Виговського .  Проти   гетьмана  виступають  старі  полковники :  Золотаренко ,  Сомко ,  Ціцюра .  За  час  зворушень  гине  близько  3  тисяч  українців .  В  жовтні  1659  року  Іван  Виговський  скликає  в  Германівці  Генеральну  Раду  і  складає  перед  нею  булаву .  Сам  подається  до  Польщі ,  де  дістає  посаду  барського  старости ,  потім  Київського  воєводи,  а  ще  пізніше  сенатора .  За  доносом  полковника  Тетері  арештовано  та  розстріляно  в  1664  році  неподалік  Манявського  скиту  на  Галичинні . 

    Можна  сказати ,  що  за  часів  гетьманування  Івана  Виговського  Україна  мала  найбільшу   у  свій  час  можливість  стати  країною  вільною  та   політично  незалежною .  І  хоч  деякі  історики  досить  негативно  оцінюють  його  діяльність ,  називаючи  його  гетьманом  старшини ,  а  не  усього  народу  Виговський  все ж  таки  залишив  яскравий  слід  в  історіїї  України  як  видатний  дипломат  та  взагалі  один  з  найбільш  освічених  державних  діячів  України .  Шкода ,  що  всередені  країни  певні  політичні  сили  так  і  не  досягли  одностайності  в  поглядах  на  майбутнє  України ,  часом  переслідуючи  свої  власні ,  але  не  завжди  правильні  цілі  .  Тай  не  треба  забувати ,  що  з  усіх  боків  молоду  козацьку  державу  отчували  країни – хижаки ,  які  й  уявити  не  могли  Україну  вільною  та  для  яких  саме  існування  під  боком  сильної  та  незалежної  держави  вже становило загрозу .            

                 3 .   Друге  гетьманування  Юрія  Хмельницького .     

        Війна  з  Польщею  та  розкол  України .   Апогей   Руїни .

На  тій  же  Раді  в  Германівці  гетьманом  знову  обрано  Юрія  Хиельницького ,  кандитатуру  якого  висунула  старшина  антипольського  напрямку ,  яка  схилялась  до  союзу  з  Москвою .  Головним  помічником  Юрія  був  генеральний  осавула  Іван  Ковалевський ,  якого  Б. Хмельницький  призначив  опікуном .  Досить  близькими  до  молодого  гетьмана  були  Луцький  полковник  Петро  Дорошенко  та  кошовий  отаман  Іван  Сірко . Насамперед  новоспечений  гетьман  та  старшина  хотйли  налагодити  стосунки  з  Москвою  та  добитися  поширення  прав  для  України ,  приєднання  північної  Чернігівщини  та  частини  Білорусіїї ,  свободи  дипломатмчних  стосунків ,  заборону  воєводам  втручуватись  у  внутрішні  справи  країни .  Все  це  було  оформлено  в  так  званних  Жердевських  статтях .  На  той  час  князь  Трубецький  повертається  на  Україну  з  новим  військом .  До  нього  вирушає  посольство  на  чолі  з  П. Дорошенком ,  та  той  їх  не  приймає .  В  свою  чергу   він  запрошує  Юрія  до  Переяслава ,  де  Генеральна  Рада  знову  обирає  його  гетьманом .  Заляканий  силою  російського  війська  та  погрозами  Трубецького  в  1659  році  Юрій  приймає  замісь  Жердицьких  статей – нібито  статті  Богдана  Хмельницького ,  а  саме  Переяславську  угоду  1654  року .  Справжні  ж  статті  в  Москві  були  кардинально  перероблені  та  доповнені ,  в  них  було  проведено  принцип  повного  підкорення  України  Москві ,  а  митрополита  Київського – Московському  патріархату  (  про  це  в  редакції  1654  року  не  було  наіть  згадки) .  Згідно  з  Преяславським  пактом  1659  року  російські  залоги  розташовувались  в  усіх  найбільших  містах .  Козакам  заборонялось  вести  зовнішню  політику  та  вступати  в  війни  без  дозволу  московського  царя .  Не  дозволялось  без  згоди  з  Москвою  обирати  та  звільняти  старшину  та  полковників .  Гетьман  після  обрання  повинен  був  їхати  на  поклон  до  російського  самодержця .  Козацькі  залоги  повинні  вийти  з  Білої  Руси .  Митрополит  Київський  повинен  був  визнати  владу Московського патріархату . 

Страницы: 1, 2