Енергетичне обстеження будівлі ДНЗ №7 управління науки та освіти Сумської міської ради

1.Теоретичні основи організації оборотних коштів

Сутність, склад, структура оборотних коштів та принципи їх організації Поряд з основними фондами для роботи підприємства має величезне значення наявність оптимальної кількості оборотних коштів. Оборотні кошти являють собою сукупність коштів, авансованих для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують їхній безперервний кругообіг.

Оборотні кошти забезпечують безперервність виробництва і реалізації продукції підприємства. Оборотні виробничі фонди вступають у виробництво у своїй натуральній формі й у процесі виготовлення продукції цілком споживаються, переносячи свою вартість на створюваний продукт. Фонди обігу зв’язані із обслуговуванням процесу обігу товарів. Вони не беруть участь в утворенні вартості, а є її носіями. Після закінчення виробничого циклу, виготовлення готової продукції і її реалізації вартість оборотних коштів відшкодовується в складі виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного поновлення процесу виробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу засобів підприємства.

У своєму русі оборотні кошти проходять послідовно три стадії: грошову, виробничу і товарну.

Перша стадія кругообігу коштів являється підготовчою. Вона протікає в сфері обігу. Тут відбувається перетворення коштів у форму виробничих запасів.

Виробнича стадія являє собою безпосередній процес виробництва. На цій стадії продовжує авансуватися вартість створюваної продукції, але не повністю, а в розмірі вартості використаних виробничих запасів, додатково авансуються витрати на заробітну плату і зв’язані з нею витрати, а також перенесена вартість основних фондів. Виробнича стадія кругообігу закінчується випуском готової продукції, після чого настає стадія її реалізації.

На третій стадії кругообігу продовжує авансуватися продукт праці (готова продукція) у тім же розмірі, що і на другій стадії. Лише після того, як товарна форма вартості зробленої продукції перетвориться в грошову, авансовані кошти відновлюються за рахунок частини виторгу, що надійшов, від реалізації продукції. Інша її сума складає грошові нагромадження, що використовуються відповідно до плану їхнього розподілу. Частина нагромаджень (прибутку), призначена на розширення оборотних коштів, приєднуються до них і здійснює разом з ними наступні цикли обороту. Грошова форма, яку приймають оборотні кошти на третій стадії їхнього кругообігу, одночасно є і початковою стадією обороту коштів.

Кругообіг оборотних коштів відбувається за схемою:

Д - Т... П... Т" - Д"

де

Д - грошові кошти, авансовані суб’єктом, що хазяює;

Т - засоби виробництва;

П - виробництво

Т" - готова продукція;

Д" - грошові кошти, отримані від продажу продукції і, що включають у себе реалізований прибуток.

Точки (...) означають, що обертання коштів перерване, але процес їхнього кругообігу продовжується в сфері виробництва. Оборотні кошти при русі знаходяться на всіх стадіях і у всіх формах. Це забезпечує безперервний процес виробництва і безперебійну роботу підприємства.

Період, який починається з авансування капіталу на придбання виробничих запасів і завершується поверненням цього капіталу, називається виробничим циклом.

У сфері інфраструктури кругообіг оборотних засобів відбувається у дещо інший спосіб. Це пов’язано зі специфікою умов виробництва у сфері послуг, а саме:

1. Процес виробництва послуг і процес їх споживання не відокремлені у просторі та часі.

2. Продукт сфери послуг не матеріальний, тому його не можна накопичувати та зберігати.

Розрізняють склад і структуру оборотних коштів.

Під складом оборотних коштів розуміють сукупність елементів, що утворять оборотні кошти.

Розподіл оборотних коштів на оборотні виробничі фонди і фонди обігу обумовлюється особливостями їхнього використання і розподілу в сферах виробництва продукції і її реалізацій.

Оборотні виробничі фонди містять у собі:

Предмети праці (сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, тара, запасні частини і т.п.);

Засоби праці із малим терміном служби (малоцінні, швидкознос. предмети й інструменти);

Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення (предмети праці, що вступили у виробничий процес: матеріали, деталі, вузли і вироби, що знаходяться в процесі обробки чи зборки, а також напівфабрикати власного виготовлення не закінчені повністю виробництвом).

Витрати майбутніх періодів (нематеріальні елементи оборотних фондів, що включають витрати на підготовку й освоєння нової продукції які виробляються в даному періоді, але відносяться на продукцію майбутнього періоду; наприклад, витрати на конструювання і розробку технології нових видів виробів, на перестановку устаткування).

До фондів обігу відносяться :

- Кошти підприємства, вкладені в запаси готової продукції, товари відвантажені, але не оплачені;

- Кошти, в розрахунках;

- Грошові кошти в касі і на рахунках.

Розмір оборотних коштів, зайнятих у виробництві, визначається в основному тривалістю виробничих циклів виготовлення виробів, рівнем розвитку техніки, досконалістю технології й організації праці. Сума засобів обігу залежить головним чином від умов реалізації продукції і рівня організації системи постачання і збуту продукції.

Розглянемо джерелах формування оборотні кошти поділяються на власні і позикові.

Власні оборотні кошти – це кошти, що постійно знаходяться в розпорядженні підприємства і сформовані за рахунок власних ресурсів (прибуток і ін.). У процесі руху власні оборотні кошти можуть заміщатися коштами, що є по суті частиною власних, авансованих на оплату праці, але тимчасово вільними (у зв’язку з одноразовістю виплати заробітної плати). Ці кошти називаються прирівняними до власних, або стійкими пасивами.

Позикові оборотні кошти - кредити банку, кредиторська заборгованість та інші пасиви.

Ефективна робота підприємства - це досягнення максимальних результатів при мінімальних витратах. Мінімізація витрат - це, у першу чергу, оптимізація структури джерел формування оборотних коштів підприємства, тобто розумне сполучення власних і кредитних ресурсів.

Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:

- залежно від участі їх у кругообігу коштів;

- за методами планування, принципами організації та регулювання;

- за джерелами формування.

За джерелами формування оборотні кошти поділяються на:

- власні та прирівняні до власних;

- залучені;

- інші.

Класифікація оборотних коштів має важливе значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах.

По-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.

По-друге, визначення планової потреби і розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів).

По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.

По-четверте, раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.

По-п’яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообороту коштів, що використовуються, з метою прискорення їх обертання.

2. Резерви і шляхи поліпшення використання оборотних коштів

Прискорення оборотності оборотних коштів є першочерговою задачею підприємств у сучасних умовах і досягається різними шляхами.

На стадії створення виробничих запасів такими можуть бути:

- впровадження економічно обґрунтованих норм запасу;

- ваближення постачальників сировини, напівфабрикатів, що комплектують виробів і ін. до споживачів;

- вироке використання прямих тривалих зв’язків;

- розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової торгівлі матеріалами й устаткуванням;

- комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах.

На стадії незавершеного виробництва :

- прискорення науково-технічного прогресу (упровадження прогресивної техніки і технології, особливо безвідхідної, роторних ліній, хімізація виробництва);

- розвиток стандартизації, уніфікації, типізації;

- удосконалювання форм організації промислового виробництва, застосування більш дешевих конструктивних матеріалів;

- удосконалювання системи економічного стимулювання ощадливого використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів;

- збільшення питомої ваги продукції, що користується підвищеним попитом.

На стадії обігу:

- наближення споживачів продукції до її виготовлювачів;

- удосконалювання системи розрахунків;

- збільшення обсягу реалізованої продукції унаслідок виконання замовлень по прямих зв’язках, дострокового випуску продукції, виготовлення продукції з зекономлених матеріалів;

- ретельна і своєчасна добірка продукції, що відвантажується, по партіях, асортиментові, транзитній нормі, відвантаження в строгій відповідності з укладеними договорами.

Якщо говорити про поліпшення використання оборотних коштів, не можна не сказати і про економічне значення економії оборотних фондів, що виражається в наступному:

Зниження питомих витрат сировини, матеріалів, палива забезпечує виробництву великі економічні вигоди. Воно, насамперед, дає можливість з даної кількості матеріальних ресурсів виробити більше готової продукції і виступає тому як одна із серйозних передумов збільшення масштабів виробництва.

Прагнення до економії матеріальних ресурсів спонукає до впровадження нової техніки й удосконалюванню технологічних процесів.

Економія в споживанні матеріальних ресурсів сприяє поліпшенню використання виробничих потужностей і підвищенню суспільної продуктивності праці.

Економія матеріальних ресурсів у величезній мірі сприяє зниженню собівартості промислової продукції. Істотно впливаючи на зниження собівартості продукції, економія матеріальних ресурсів надає позитивний вплив і на фінансовий стан підприємства.

Економічна ефективність поліпшення використання й економія оборотних фондів досить великі, оскільки вони впливають на всі сторони виробничої і господарської діяльності підприємства.

На кожному підприємстві є резерви економії матеріальних ресурсів. Під резервами варто розуміти виникаючі або виниклі, але ще не використані (повністю або частково) можливості поліпшення використання матеріальних ресурсів.

У залежності від характеру заходів основні напрямки реалізації резервів економії ресурсів у промисловості і на виробництві підрозділяються на виробничо-технічні й організаційно-економічні.

До виробничо-технічних напрямків відносяться заходи, зв’язані з якісною підготовкою сировини до його виробничого споживання, удосконалюванням конструкції машин, устаткування і виробів, застосуванням більш економічних видів сировини, палива, упровадженням нової техніки і прогресивної технології, що забезпечують максимально можливе зменшення технологічних відходів і втрат матеріальних ресурсів у процесі виробництва виробів з максимально можливим використанням вторинних матеріальних ресурсів.

До основних організаційно-економічних напрямків економії матеріальних ресурсів відносяться: комплекси заходів, зв’язаних з підвищенням наукового рівня нормування і планування матеріалоємності промислової продукції, розробкою і впровадженням технічно обґрунтованих норм і нормативів витрати матеріальних ресурсів; комплекси заходів, зв’язаних із установленням прогресивних пропорцій, що полягають у прискореному розвитку виробництва нових, більш ефективних видів сировини і матеріалів.

Головний напрямок економії матеріальних ресурсів на кожному конкретному підприємстві - збільшення виходу кінцевої продукції з той самою кількості сировини і матеріалів - залежить від технічного оснащення виробництва, рівня майстерності працівників, рівня організації матеріально-технічного забезпечення, кількості норм витрати і запасів матеріальних ресурсів.

Чимале значення має скорочення втрат у виробничому процесі, за рахунок якого можна досягти 15-20% всієї економії матеріальних ресурсів.

При управлінні оборотними коштами важливо також правильно вибрати метод оцінки матеріально-виробничих запасів, що у підсумку впливає на розмір прибутку підприємства.

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін.

Залежно від розміщення, умов організації виробництва й реалізації продукції оборотні кошти мають різний рівень ліквідності, а отже, і ризику використання.

5 ОХОРОНА ПРАЦІ

Проведемо аналіз потенційних шкідливостей і небезпек, що мають місце при роботі в обстежуваній будівлі. В даному випадку об’єктом обстеження є адміністративна будівля. Дана будівля є двоповерховою панельною спорудою. На працюючих в будівлі може впливати ряд небезпечних і шкідливих чинників: аномальні температура, вогкість і рухливість повітря, аномальне освітлення, електричний струм, пожежа і інші чинники.

Виходячи з цього, слід надати велику увагу забезпеченню безпеки роботи устаткування, електробезпеки, нормативних метеорологічних умов на робочих місцях та забезпеченню необхідної освітленості на робочих місцях.

5.1 Забезпечення на робочих місцях санітарно-гігієнічних умов

Метеорологічні умови характеризуються наступними показниками:

- температура навколишнього повітря в приміщенні;

- відносна вологість;

- швидкість руху повітря в приміщенні;

- інтенсивність теплового випромінювання;

- температура поверхонь, що оточують робочу зону.

Ці параметри повітряного середовища багато в чому впливають на самопочуття людини. Організм людини володіє властивостями терморегуляції. Температура тіла постійна, оскільки зайве тепло віддається навколишньому середовищу за допомогою конвекції, випромінювання або випаровування виділяючого поту при перегрівах.

Порушення терморегуляції призводить до запаморочення, нудоти, втрати свідомості і теплового удару.

На сьогодні основними нормативними документами, що регламентують параметри мікроклімату виробничих приміщень є ДСН 3.3.6.042-99 та ГОСТ 12.1.005-88.

Таблиця 5.1 – Показники температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні приміщень ДНЗ №7

Ці показники знаходяться в межах норм для категорії робіт 1а.

На досліджуваному об’єкті для вентиляції приміщень використовується природна вентиляція. За місцем дії – загально обмінна ( більшість приміщень) та місцева з механічним спонуканням переміщення повітря (приміщення пральні та кухонній блок). В даному випадку місцева вентиляція використовується в місцях з надмірним волого виділенням та надлишковими теплопритоками. Приплив повітря в приміщення і витяжка за об’ємом не повинні відрізнятися більш ніж на ± 10%.

Проблеми з вентиляціею були помічені в приміщеннях харчоблоку, де встановлений вентиляційний пристрій недостатньої потужності.

5.2 Забезпечення на робочих місцях нормованого освітлення

Штучне освітлення, здійснюється лампами розжарення. По конструктивному виконанню системи – загальне освітлення. Освітленість робочої поверхні відповідає нормам встановленим СНиП 23-05-95 для 5 розряду зорових робіт і становить від 170 до 350 лк .

5.3 Електробезпека

Всі електроустановки , що знаходяться в експлуатації ДНЗ №7 відносяться до установок з напругою до 1000 В.

На основі «Правил устройства електроустановок» (ПУЭ) всі приміщення будівлі відносяться до 3-ої категорії електропостачання. Найбільшої уваги заслуговуе електрообладнання пральні. По-перше через надмірну вологість приміщень , що сприяє розтіканню струму при пошкодження ізоляції, та через високу номінальну потужність працюючого обладнання і як наслідок небезпечно високі значення робочих струмів. Все електрообладнання працює від мережі напругою 220 В і частотою 50 Гц. У приміщеннях відсутні відкриті струмопровідні частини з напругою більше 12 В. Ураження електричним струмом можливо тільки у разі несправності апаратури і кабелів живлення та при несанкціонованому доступі. Вся електропроводка проведена в захищених від людини місцях, що виключає можливість пошкодження її ізоляції працівниками.

Для захисту від ураження електричним струмом в будівлі передбачається:

- наявність заземлення всіх приладів з опором не більш 4 Ом;

- недоступність струмопровідних частин;

- застосована прихована електропроводка в захищаючих від механічних пошкоджень трубах;

- маркіровані роз’єми і розетки;

- передбачені аварійні рубильники виключення всього електроживлення.

- електророзетки, вимикачі , електропроводка розміщені в місцях недоступних для дітей.

5.4 Пожежобезпека

Дитячий садок надзвичайно відповідальна будівля з точки зору пожежної безпеки.

Приміщення будівлі дошкільних навчальних закладів відносяться до пожежонебезпечних. Оскільки в приміщеннях знаходяться горючі речовини в холодному стані (документація, надруковані папери, дерев’яні меблі), то їх слід віднести до категорії “В” пожежонебезпечних приміщень.

Будівля оснащена первинними засобами пожежегасіння: внутрішніми пожежними водопроводами, ручними і пересувними вогнегасниками, сухим піском. Пожежні крани встановлені на майданчиках сходових кліток, біля входів. Щити протипожежного захисту оснащені ручними вогнегасниками. Приміщення будівлі оснащені системами пожежної сигналізації .

Постійно проводяться організаційні заходи по навчанню працівників та дітей правильному поводженні при евакуації з будівлі. На кожному поверсі розміщені евакуаційні плани на випадок виникнення пожежі.

5.5 Боротьба зі шкідливою дією шуму і вібрації

У 2-х кабінетах педагогічних працівників встановлено обчислювальну техніку основним джерелом шуму є вентилятори охолоджування блоків апаратури. Шум вентиляторів є середньочастотним тональним і не перевищує 45 ДБ, що відповідає нормі.

Впливу шуму підлягають працівники які працюють в пральні та в харчовому блоці. Це пов’язано з роботою різного типу обладнання з обертовими частинами ( пральна машина, центрифуга, обладнання з електроприводом ) рівень шуму яких становить не більше 82 ДБ.

5.6 Розрахунок рівня шуму від пральної машини

Для умов закритого простору очікуваний рівень звукового тиску на деякій відстані від джерела шуму, дБ, можна визначити за формулою:

                                                        (5.1)

де  – рівень звукової потужності джерела, що становить 82 дБ;

 – фактор спрямування звуку джерела, для данного приміщення приймаемо =1;

 – площа поверхні, на яку поширюється звук, становить 47,68 м2 ;

 – стала приміщення, яка знаходиться за формулою:

,                                                                                       (5.2)

де  – еквівалентна площа звукопоглинання;

–середній коефіцієнт звукопоглинання внутрішніх поверхонь приміщення ,для розрахунків приймаемо 0,2.

Схема приміщення пральної кімнати представлена на рис. 5.1

Рисунок 5.1 Схема приміщення пральної кімнати

Для розрахунку підставимо всі дані в формулу для визначення рівня звукового тиску:

 , дБ

Порівнявши очікуваний рівень звукового тиску в 75,4 дБ з допустимим визначили, що фактичне значення рівня шуму для машиніста пральної машини не перевищує допустимий рівень II класу у 80 дБ згідно ДСН 3.3.6.037-99.

Умови праці згідно ГКП №4137-86 на обстеженому робочому місці за фактором «шум» слід оцінити як II класс (допустимі).

6 ПРОГРАМУВАННЯ НА ЕОМ

Метою данного розділу є інтерпретація технічних розрахунків теплових втрат будівлі ДНЗ №7 міста Суми в программу на ЕОМ. В якості програми для розрахунку був обраний пакет Microsoft Office Excel.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9