Контрольная работа: Вартість грошей та способи її вимірювання. Форми кредиту і його види

3. Аванс - грошова сума, надана в рахунок майбутніх платежів за товарно-матеріальні цінності, роботи та послуги з метою забезпечення гарантії їх отримання покупцем чи з метою гарантування їх купівлі. Як вид міжгосподарського кредиту аванс є одним із джерел формування оборотного капіталу підприємств, що його отримало. За користування авансом проценти зазвичай не сплачуються, якщо інше не передбачено договором між сторонами.

4. Тимчасову фінансову допомогу, що надають своїм підприємствам органи галузевого керування на умовах повернення. ЇЇ надають вищестоящі організації (міністерства, відомства, партнери тощо) суб’єктам господарювання, які опинилися у скрутному фінансовому становищі, і як правило, без сплати процентів.

5. Лізинг - підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне використання лізингоотримувачу майна, що є власністю лізингодавця, або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоотримувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів.

Об’єкти лізингу переходить у власність лізингоотримувачу після повного погашення кредиту.

Банківський кредит - це кредитні відносини, у яких однієї зі сторін (у ролі одержувача кредиту або кредитора) є банк. У сучасних умовах банківський кредит - провідна форма кредиту, хоч у країнах із розвинутою ринковою економікою останнім часом він почав поступатися перед банкірським кредитом, який надають кредитні установи небанківського типу. Його об’єктом є грошовий капітал, який відокремився від промислового капіталу, а тому він надається тільки у грошовій формі.

Банківський кредит сприяє не тільки безперебійному кругообігу і обороту капіталу, а і його нагромадженню. Тому з позицій відтворення суспільного капіталу він умовно поділяється на позичку капіталу і позичку грошей, що залежить від характеру використання кредиту позичальником і його впливу на обсяги функціонуючого капіталу. Позичка капіталу - це позичка, в результаті якої збільшується дійсний капітал, а позичка грошей - це позичка, внаслідок якої лише забезпечується рух грошей як платіжного засобу, який не супроводжується розширенням виробництва. Цей поділ є важливим для розуміння ролі банківського кредиту в процесі відтворення як індивідуального, так і всього суспільного капіталу.

Сфера використання банківського кредиту значно ширша від сфери застосування комерційного кредиту. Банківський кредит виходить за межі комерційного кредиту, бо з його допомогою може здійснюватись передача вартості не тільки між двома пов'язаними між собою діловими стосунками суб'єктами господарювання, а й між більшим числом таких суб'єктів. Причому позичальнику часто вигідніше скористатись банківським кредитом, бо, на відміну від комерційного, він надає йому можливість вибору постачальника товарів. Банківський кредит не обмежується лише вільними грошовими коштами, адже завдяки йому створюються додаткові гроші для обігу. Він також не обмежений і за напрямами кредитування: з його допомогою грошові капітали, які вивільнились в одній галузі економіки чи регіоні, спрямовуються у будь-яку іншу галузь або регіон. Різна також динаміка комерційного і банківського кредитів. Якщо під час спаду виробництва та економічної кризи комерційний кредит скорочується, то попит на банківський кредит для сплати боргів зростає. Подібне явище спостерігається й тоді, коли в країні з певних причин запроваджується обмеження на видачу комерційного кредиту.

Кредитні відносини, що виникають при банківському кредиті поділяються на дві великі групи. Перша з них - це кредити, які отримує сам банк для формування своїх ресурсів і які він має намір вкладати у різні види активів (у кредити, цінні папери, іноземну валюту, нерухоме майно). Ці кредити поділяються на залучені вклади і депозити, позики, отримані шляхом випуску та розміщення банками власних облігацій і векселів, міжбанківські кредити. Другу групу становлять кредити, які надає банк своїм клієнтам. Іх можна класифікувати за багатьма ознаками.

За укрупненими об'єктами кредитування банківський кредит поділяється на три групи:

еквівалент вартість кредит грошовий

1.      Кредит в основний капітал (на технічне переозброєння, реконструкцію і розширення діючих підприємств, будівництво нових підприємств, у тому числі шляхом проведення самим банком лізингових операцій);

2.      Кредит в оборотний капітал (на придбання предметів праці - сировини, матеріалів, палива, тари тощо, на покриття витрат виробництва та обігу, на покриття дефіциту коштів для розрахунків);

3.      На споживчі потреби (на індивідуальне і кооперативне житлове будівництво та придбання житла, будівництво дачних будинків, гаражів для легкових автомобілів, на невідкладні потреби населення тощо).

Кошти, необхідні для погашення цих кредитів, формуються по-різному. Так, кредити в основний і оборотний капітал погашаються з грошей, які вивільнилися з процесу кругообігу капіталу (надходження виручки від реалізації продукції) чи завершення окремих стадій цього кругообігу. Тому цей кредит може погашатися частинами або відразу його повна сума.

Джерелом погашення кредиту на відшкодування зношених об'єктів основного капіталу є амортизаційні відрахування, які здійснюються щомісячно протягом усього терміну служби засобів праці. А тому погашатись такий кредит може частинами протягом тривалого часу. Джерелом погашення кредиту на накопичення засобів праці (на розширення діючих і будівництво нових підприємств) є прибуток у тій частині, яка спрямовується у фонд нагромадження. Тому й погашатись цей кредит має в міру отримання прибутку від прокредитованих капітальних вкладень. Джерелами погашення кредитів на споживчі потреби є доходи позичальників, через що погашення кредиту здійснюється у міру їх формування.

У взаємозв'язку з джерелами погашення за характером повернення розрізняють кредити:

•        з одноразовим поверненням, коли заборгованість за позичкою погашається у визначений у кредитній угоді день або достроково на вимогу банку чи за бажанням самого позичальника;

•        з погашенням у розстрочку, тобто окремими платежами протягом установленого кредитним договором терміну (наприклад, кредити на капітальні вкладення) або у міру надходження виручки від реалізації продукції на позичковий рахунок після завершення кожного циклу кругообігу капіталу;

•        з регресією платежів, коли кредити були видані під гарантію, запоруку чи інше боргове зобов'язання третьої особи.

За термінами користування банківський кредит поділяється на короткостроковий (умовно до одного року), середньостроковий (від одного до трьох років) і довгостроковий (понад три роки). В інших країнах ці терміни можуть бути іншими. На формування оборотного капіталу переважно використовується короткостроковий кредит, а на капітальні вкладення - довгостроковий.

Масштаби надання банками середньо - і довгострокових кредитів залежать від попиту на них та від наявності кредитних ресурсів, залучених на такі самі строки.

За сферами суспільного відтворення розрізняють кредити у сферу виробництва, у сферу обігу та у сферу споживання. Відповідно вони сприяють розвитку тієї чи іншої сфери. Для сучасних українських умов досить актуальною проблемою є необхідність збільшення кредитів, котрі б спрямовувались у сфери виробництва та споживання.

За порядком надання кредит поділяється на прямий і непрямий. Непрямим є кредит, коли між кредитором і позичальником є якийсь посередник. Наприклад, продавець продав товар покупцеві в кредит з оформленням операції векселем. А оскільки продавцю для продовження своєї діяльності потрібні кошти, то під цей вексель він може отримати кредит у банку. У цьому разі кінцевим позичальником буде покупець товару, а кінцевим кредитором - банк. Продавець у такому випадку є посередником.

За методом надання розрізняють кредити, які позичальники отримують одноразово, перманентно або гарантовано. Одноразові кредити видаються на підставі документів, які позичальник подає банку для розгляду щоразу, коли в нього виникає потреба в позичці. Зокрема, банки у такий спосіб надають кредити клієнтам, поточні рахунки яких перебувають в іншому банку. Перманентні позички переважно надаються клієнтам, які мають постійні кредитні відносини з банком. У цьому разі з позичкового рахунку оплачуються розрахункові документи (платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, чеки тощо) в межах установленого кредитним договором ліміту кредитування без погодження з банком розміру кожної позички і без оформлення її спеціальними документами. Гарантійний кредит надається тоді, коли банк взяв на себе договірні зобов'язання надати клієнту в разі потреби позичку протягом певного періоду у визначеному розмірі. Такий кредит може бути обумовлений конкретною датою або настанням певної причини, яка викликає потребу в кредиті (наприклад відсутність у клієнта власних коштів для оплати за гарантованим акредитивом).

За схемою надання розрізняють кредити, що надаються відповідно до кредитної лінії (дає змогу позичальнику використовувати кредит поступово в межах обумовленої кредитним договором суми та терміну), револьверні (це акредитиви, які автоматично поновлюються на їх початкову суму. Револьверні акредитиви визначені як альтернативні акредитивам “стенд-бай” (де банк-емітент зобов’язаний виплатити зазначену в акредитиві суму якщо не може це зробити його клієнт-покупець) у ситуаціях коли: імпортер отримує регулярні поставки товару із-за кордону від іноземного постачальника; постачальник наполягає на платежі у формі акредитиву; банк не бажає виставляти акредитив на повну вартість товарів, які періодично постачатимуться певний визначений час), контокорентні (рахунок, з якого здійснюються усі платежі клієнта, в тому числі за рахунок кредиту в межах установленого ліміту, та зараховуються усі надходження клієнту, в тому числі в рахунок погашення кредиту. Це зручно як клієнтові, так і банку. Перший має можливість безперебійно і без оформлення спеціальних документів отримувати кредит саме на ту суму, яка йому потрібна, а значить, не переплачувати проценти. Для банку спрощується процес кредитування.

Банк і клієнт у будь-який момент бачать, чи є на рахунку вільні кошти, чи числиться заборгованість за позичкою) та овердрафт (вважають різновидом контокоренту. Окрім поточного рахунку, у разі потреби банк відкриває клієнтові позичковий рахунок, з якого оплачуються розрахункові документи. Розмір кредиту обмежується лімітом, величина якого і строк користування кредитом за овердрафтом визначаються кредитним договором).

За формою залучення кредиторів до кредитних операцій банківський кредит буває двосторонній, консорціумний (синдикатний), паралельний (багатосторонній). У двосторонньому кредиті беруть участь банк і позичальник. За консорціумного кредиту для кредитування клієнта з метою зменшення ризику чи неможливості надання кредиту одним банком (за недостатності кредитних ресурсів або необхідності дотримання економічних нормативів, установлених центральним банком) створюється банківський консорціум. При цьому один банк виступає в ролі банку-менеджера, який укладає з позичальником кредитну угоду і надає кредит, а також стягує заборгованість за позичкою і процентами та розподіляє їх між членами консорціуму. За виконання таких функцій банк-менеджер отримує від інших учасників консорціуму комісійну винагороду. При паралельному кредиті кожен з банків на свою частку в загальній сумі кредиту, який надається одному позичальнику, укладає з останнім кредитний договір. У деяких країнах (наприклад у США) застосовується так званий спільний кредит, коли його надає банк разом з кредитною установою небанківського типу (страховою компанією, пенсійним фондом тощо) на досить тривалий строк. При цьому в перші роки, як правило, погашається заборгованість перед банком, а вже потім - перед іншими кредиторами.

3а забезпеченістю повернення кредити бувають забезпечені та незабезпечені (бланкові).3абезпеченням кредиту може бути нерухоме та рухоме майно, цінні папери, гарантія чи поручительство третьої особи, страховий поліс тощо. Зокрема, до забезпечених кредитів відносять іпотечні кредити, які надаються під заставу нерухомого майна. Незабезпечені кредити банки надають рідко, переважно досить надійним постійним клієнтам.

Такі кредити можуть також надаватись в обмежених нормативними актами розмірах інсайдерам - особам, тісно пов'язаним з банком певними інтересами.

За ступенем ризику кредити поділяються на дві групи - стандартні та з підвищеним ризиком. Перші надаються позичальникам, що раніше своєчасно розраховувалися з банком за позичками і процентами та мають належну фінансову стійкість, яка забезпечить погашення кредиту в майбутньому. До других належать бланкові кредити та кредити, надані клієнтам з нестійким фінансовим становищем або які допускали прострочені платежі банкові у минулому.

За строками повернення розрізняють кредити строкові, до запитання, відстрочені (пролонговані) та прострочені. Строкові кредити, строк погашення яких ще не настав. Кредити до запитання видаються банком на невизначений термін. Погашаються вони в міру появи для цього можливостей у клієнта. Але позичальник має погасити такі кредити за першою вимогою банку.

Відстроченими є кредити, погашення яких на прохання клієнта банк переніс на пізніший термін. Простроченими вважаються кредити, які не погашені клієнтом у передбачений кредитним договором термін.

Державний кредит - сукупність кредитних відносин, у яких позичальником є держава, а кредиторами - юридичні або фізичні особи.

Залежно від цільового використання кредит буває:

•        виробничим;

•        споживчим.

Кредити розподіляються по строку користування:

•        термінові, надані на певен у договорі строк (коротко - (до 1 року), середньо - (від 1 до 3 років), довгострокові (понад 3 років));

•        до запитання, видані на невизначений строк; на вимогу кредитора повинні бути повернуті в певний час;

•        прострочені, строк погашення яких, установлений кредитним договором, пройшов;

•        відстрочені кредити, строки погашення яких були перенесені на більше пізній строк.

Якщо кредити надаються під забезпечення, то вони називаються забезпеченими, або ломбардними, а якщо без забезпечення - незабезпеченими, або бланковими.

Споживчий кредит - кредит, який надається юридичним чи фізичним особам на споживчі цілі. Він може надаватись як банками (про що йшлося вище при характеристиці банківського кредиту), та кредитними установами небанківського типу, а також юридичними і фізичними особами. В Україні кредитними установами небанківського типу, що надають споживчий кредит, є ломбарди (надають кредит під рухоме майно - дорогоцінності, антикваріат, одяг тощо), кредитні спілки, підприємства зв'язку (телеграми і телефонні розмови в кредит), торговельні організації (продаж товарів з розстрочкою платежу). Кредити своїм працівникам можуть надавати суб'єкти господарювання за рахунок спеціальних фондів, які вони створюють у результаті розподілу прибутку, що залишається в їх розпорядженні. Фізичні особи також можуть надавати кредит на споживчі цілі одна одній.

Міжнародпий кредит - це переміщення позичкового капіталу з однієї країни в іншу. Його суб'єкти ті ж самі, що й при національному (внутрішньоекономічному) кредиті - банки, підприємства, держава, населення. Проте ознакою цього кредиту є належність кредитора і позичальника до різних країн.

Фірмовий кредит - це, власне, комерційний кредит на міжнародному рівні, коли іноземний експортер продає товар вітчизняному імпортерові в кредит. Цей кредит є ризикованим для експортера, а тому він вимагає належних гарантій його погашення, що робить кредит дорогим. Імпортер, якби в нього були вільні ресурси, може й зміг би купити товар на вигідніших умовах, але через відсутність коштів змушений його купувати в тієї фірми, яка продає товар з відстрочкою платежу.

Урядовий кредит може надаватись урядом однієї країни уряду іншої країни в межах укладеної між ними угоди, а також шляхом розміщення урядом своїх цінних паперів на зарубіжних фінансових ринках. До міжнародних можна віднести й кредити, які надаються країнам міжнародними валютно-фінансовими організаціями - Міжнародним валютним фондом, Міжнародним банком реконструкції та розвитку, Європейським банком реконструкції та розвитку та іншими подібними організаціями. Зокрема, їх кредитами широко користується Україна на потреби свого економічного розвитку та для підтримки стабільності національної валюти.

Міжнародний кредит також поділяється на фінансовий, який надається у грошовій (валютній) формі, та комерційний, що надається в товарній формі.

Висновки по другому питанню:

1. Форма кредиту є товарна і грошова, які тісно пов’язані між собою і є двома сторонами вартісної форми кредиту.

2. Під видом кредиту слід розуміти конкретний прояв окремих елементів кредиту як економічного явища. Основними видами кредиту є: міжгосподарський, банківський, державний, споживчий і міжнародний. Одна і та сама позичкова вартість може визначатися як різні види кредиту. Наприклад, надана банком позичка може належати до банківського кредиту, виробничого чи споживчого - залежно від цільового її спрямування.

3. Комерційний кредит є різновидом грошового кредиту. При наданні комерційного кредиту мають на меті не скільки отримання прибутку, а більше реалізацію товару, тобто він сприяє обороту товарів. Таким чином, комерційний кредит сприяє прискоренню кругообігу капіталу у грошовій формі як на окремих підприємствах, так і в цілому в суспільстві.

Рух комерційного кредиту збігається з рухом промислового капіталу: зі зростанням обсягів промислового виробництва цей вид кредиту розширюється, а зі зменшенням - звужується. Обсяги комерційного кредиту падають під час економічної, ще більше платіжної кризи, як це відбувається наразі у нас в Україні.

4. Аванс, як різновид міжгосподарського кредиту є одним із джерел формування оборотного капіталу підприємств, що його отримало.

5. Лізинг, як різновид міжгосподарського кредиту, у нашій державі знаходиться на початковій стадії розвитку, у країнах з розвиненою економікою - одним із поширених способів продажу праці.

6. Банківський кредит має переваги над комерційним тим, що він надає можливість вибору постачальника товарів.

P. S.

Активізація дешевого і довгострокового кредитування державними та комерційними банками реального сектора економіки дозволить забезпечити підприємства обіговими коштами, відновити вітчизняне промислове виробництво та підняти економіку країни на вищий ступінь розвитку.

Кредитор останньої інстанції - це, як правило, Національний банк України, до якого може звернутися банк або інша кредитна установа для отримання рефінансування у разі вичерпання інших можливостей рефінансування.

Основними засадами грошово-кредитної політики є - комплекс змінних індикаторів фінансової сфери, що дають можливість Національному банку України з допомогою інструментів (засобів та методів) грошово-кредитної політики здійснювати регулювання грошового обігу та кредитування економіки з метою забезпечення стабільності грошової одиниці України як монетарної передумови для економічного зростання і підтримки високого рівня зайнятості населення..3. Задача №4

Умова задачі:

Визначити термін обігу коштів у розрахунках по операції факторингу. Розмір кредиту склав 20 тисяч грн., річна ставка 180%, плата за кредит 500 грн.

Теорія:

Що таке факторинг?

Це короткотерміновий кредит.

Факторинг - (від англ. Factoring - посередник) фінансова комісійна операція, при якій клієнт переуступає дебіторську заборгованість факторинговій компанії з метою:

o  миттєвого отримання більшої частини платежу;

o  гарантії повного погашення заборгованості;

o  зниження витрат по веденню рахунків.

Як правило клієнт є постачальником, який віддає факторинговій компанії право на отримання платежу за товари або послуги. Факторингова компанія відразу виплачує клієнту від 70% до 90% потрібних йому грошей у виді кредиту, а залишок (без проценту за кредит та комісію за факторингові послуги) перераховують після стягнення всього боргу.

Спочатку факторинг з'явився як операція торговельних посередників, а потім отримав форму кредитування.

Розв’язок 1способом:

Застосуємо формулу:

Pt=P0 (1+rt)

де:

Pt - ЦЕ РОЗМІР КРЕДИТУ ТА ПЛЮС ПЛАТА ЗА НЬОГО

P0 - ЦЕ ЧИСТИЙ РОЗМІР КРЕДИТУ

r - річна ставка

t - це термін обігу коштів, що слід знайти в задачі.

20000+500=20000 (1+1,8t/365)

20500=20000+20000*0,005t

100t = 500

t = 5

Відповідь: за п’ять днів користування кредитом у розмірі 20000 грн. при 180% річних слід буде сплатити додатково 500 грн.

Розв’язок 2 способом:

1. Складемо пропорцію: 20 тис. грн. це 100%, а Х грн. за рік складе 180%.

20000 - 100%

Х - 180% Х=36000

Вирахувавши пропорцію і знайшли, що плата за рік користування кредитом у сумі 20 тис. грн. з 180% річною ставкою буде 36 000 грн.

2. Якщо 36 000 грн. розділити на 360 банківських днів то отримаю скільки йде переплата за 1 день користування кредитом у сумі 20 000 грн.: 36 000/360 = 100 грн. у день.

3. То 500 грн. буде за 5 днів.100*Х=500 Х=5 Відповіді у двох варіантів однакова.

1.  Автор, назва книги (журналу тощо), рік випуску

2.  Закон України:

3.  "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р., зі змінами й доповненнями

4.  В.М. Іванов "Гроші і кредит" курс лекцій друге видавництво. м. Київ-2001

5.  Бланк І.А. Словник - довідник Фінансів менеджменту А. Демківський "Гроші та кредит". Навчальний посібник рекомендований МОН України. Випуск у м. Києві-2007

6.  Загальна редакція доктора економічних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України М.І. Савлука "Гроші та кредит". м. Київ - 2001

7.  Журнал "Фінанси України" №2,4,6-7. Видання 2008

8.  Стаття Василя Петьовки, Народного депутата України, "Старий Замок "Паланок".

9.  Адреса для посилань на цю статтю: http://www.mukachevo.net/ua/news/view/26751