Місце України в глобалізаційних процесах

Організаційні засади співробітництва між Україною і Світовим банком

були закладені в 1994-1995 роках. Саме тоді було реалізовано так званий

реабілітаційний проект, спрямований на досягнення макроекономічної

стабілізації, лібералізації цінової та торговельної політики, створення

конкурентного середовища на ринку товарів і послуг.

У 1995 році Україна отримала реабілітаційну позику у розмірі 400 млн

дол. США. В цьому ж році Україна отримала і другий транш реабілітаційного

кредиту в розмірі 250 млн. дол. США. Цей транш мав цільове спрямування -

фінансування критичного імпорту та підтримання платіжного балансу України.

Кредитною угодою було регламентовано, що кредити Світового банку надаються

на термін до 20 років, мають пільговий період 5 років і ставку процента за

кредит - 7,1%. Зазначені кредити направляються, зокрема, на покриття

дефіциту бюджету.

Умовою їх надання є реалізація Україною проектів реформування економіки

системного характеру, якими передбачається запровадження структурних та

інституційних заходів. Такі заходи доповнюють програму макроекономічної

стабілізації, поєднуючи її із заходами по структурних змінах економіки. Ці

системні кредити залучаються в комплексі з кредитами МВФ, вирішуючи

проблеми на рівні конкретних секторів економіки.

Крім системних, СБ фінансує інвестиційні проекти, які торкаються

ринкової трансформації різних секторів економіки України.

У результаті співробітництва України зі Світовим банком в стадії

розробки і реалізації знаходяться понад 20 спільних інвестиційних проектів.

Серед них - проект реконструкції та модернізації паливно-енергетичного

комплексу, проект підтримки трансформації державних та кооперативних

господарств у приватні господарства, проект реформування

сільськогосподарського сектору України, проект розвитку господарської

інфраструктури, проект розвитку соціального сектору, проект створення

транспортного зв'язку у Харкові і Львові та інші.

Взагалі не існує певної, заздалегідь визначеної, кількості коштів, які

Світовий банк надасть Україні. Все буде залежати від результатів

економічних реформ, які здійснюються в Україні, від числа заходів, які

будуть узгоджені між Урядом України і Світовим банком, і від спроможності

України погашати надані позики. Так, в 1997 році в рамках співробітництва

зі Світовим банком було заплановано отримати 850 млн. дол. США, а отримано

лише 200. млн дол. США. Недоотримання коштів по проектах пов'язане із

невиконанням Україною заходів, передбачених відповідними кредитними

угодами.

З метою визначення готовності до впровадження спільних із Світовим

банком проектів, їх пріоритетності у економічному розвитку країни, у

листопаді 1997 року було здійснено черговий перегляд проектного портфелю

Світового банку в Україні. У ході переговорів досягнуто домовленості про

наступні пріоритетні сфери залучення кредитів Світового банку: сільське

господарство; енергозбереження; фінансовий сектор; соціальний захист;

розвиток інфра-структури; підтримка інституційних реформ.

У 1999 році кредитні надходження від Світового банку тривали. Так,

кредитний транш СБ, що Україна отримала в квітні 1999 року після рішення

МВФ подовжити фінансування України, становить 150 млн. доларів. З них 100

млн. направлені на розвиток підприємств, 40 - на реструктуризацію вугільної

галузі і 10 - на стабілізацію фінансового сектору України .

Обсяги кредитів, обіцяні Україні у 2000 році від СБ і МВФ, не

зменшилися і становили 1,5 млрд. дол. В разі, коли Україна буде здійснювати

комплексний підхід та прискорювати трансформаційні процеси за рецептами

Світового банку, останній обіцяє надавати урядові цільові кредити на суму 1

млрд. дол. США щороку.

Діяльність Світового банку не обмежується лише фінансовою допомогою.

Вона передбачає і надання технічної допомоги. В цій галузі Світовий банк

активно співпрацює з іншими міжнародними організаціями і агенціями, які

діють в Україні. Банк співпрацює з Урядом в рамках такої діяльності, як

конференція донорів. Кожного року в Парижі проводяться консультативні

зустрічі, на яких обговорюються питання допомоги країнам, в яких ці агенції

працюють.

Аналізуючи більш ніж шестирічну співпрацю України зі Світовим банком,

можна зробити деякі висновки.

По-перше, надаючи кредити, Світовий банк нав'язує Україні своє бачення

тієї чи іншої проблеми. Так, наприклад, в представництві Світового банку в

Україні вважають, що одним із шляхів, який повинен спричинити різке

економічне зростання, є економічна лібералізація, яка включає три основні

напрями: лібералізація торгівлі, цінова лібералізація і лібералізація умов

щодо можливості створення нових підприємств і їх нормальної діяльності.

Банк поставив перед Україною зобов'язання здійснити цілий ряд

трансформаційних та стабілізаційних заходів, які були узгоджені з банком та

зафіксовані в Меморандумі політики економічних реформ. Так, Україна

зобов'язалася обмежувати щороку дефіцит консолідованого бюджету певним

розміром, скорочувати темпи інфляції, здійснювати інші стабілізаційні

заходи та заходи по структурній перебудові економіки. Свої кредити Світовий

банк надає саме під ці заходи.

По-друге, в умовах бюрократичного хаосу та корумпованості чиновників,

безгосподарності, відсутності належної дисципліни і відповідальності більша

частина кредитної допомоги, яка впродовж кількох років надавалася Урядові

України для здійснення економічних реформ, була використана вкрай

нераціонально. В значній мірі кредити були "проїдені". Так, кредитні

ресурси від Світового банку більш як на 1,5 млрд. дол. США, які надавались

на розвиток підприємств, реструктуризацію сільського господарства та

вугільної промисловості, фактично використовувалися Урядом для покриття

його видатків - оплату закуплених енергоносіїв, фінансування державного

бюджету, на погашення зовнішнього державного боргу. В той же час вугільна

промисловість та сільське господарство країни опинилися в глибокій кризі.

Європейський банк реконструкції та розвитку

Уряд України надає великого значення співробітництву з Європейським

банком реконструкції та розвитку (ЄБРР). Особливість ЄБРР та відмінність

його діяльності від діяльності інших міжнародних фінансових організацій

полягає в тому, що цей банк фінансує проекти та інвестиційні програми лише

в країнах Центральної та Східної Європи, включаючи країни, що виникли від

розпаду колишнього СРСР.

Головні критерії, якими керується ЄБРР при наданні фінансування, - це

кредитоспроможність та самоокупність кожного проекту без огляду на державну

гарантію. Це головна і основна вимога банку.

У рамках вибраної стратегії ЄБРР працює з Україною у двох напрямах:

надання позик на пільгових умовах під гарантії Уряду (40% позик) і

кредитування приватних підприємств України на комерційних умовах (60%

позик). Однією з основних цілей банку є фінансування розвитку приватного

сектору. Тобто увесь портфель кредитів, інвестицій чи гарантій ЄБРР у

державному секторі не може перевищувати 40%.

Банк відкрив своє представництво в Україні на початку 1993 року.

Упродовж перших двох років існування банку в Україні результати його

діяльності були не дуже успішними. З 1995 року, коли реформи почали

втілюватися в економічне життя України, активність ЄБРР значно підвищилась.

До того ж відбулися зміни у політиці банку. Спрямованість фінансування,

обсяг і різноманітність послуг Євробанку значно збільшилися. Так, у 1995

році банком профінансовано вже 15 проектів вартістю близько 200 млн. дол.

Дуже важливим став для України 1997 рік: вдалося фактично вдвічі

збільшити обсяги фінансування вітчизняних проектів і довести їх до 320 млн.

доларів. Завдяки цьому Україна у 1997 році вийшла на друге місце після

Росії за загальним обсягом нових затверджених проектів і піднялася із

сьомого на п'яте місце серед країн операцій банку (після Росії, Румунії,

Угорщини та Польщі) за загальним обсягом коштів.

У цьому ж році відбулася ще одна подія - в червні 1997 року Рада

директорів ЄБРР затвердила нову стратегію дій ЄБРР в Україні. Ця стратегія

полягає в тому, що ЄБРР продовжуватиме сприяти розвитку фінансового сектору

України, зокрема приватних банків з метою довгострокового кредитного

фінансування приватних підприємств, а також сприяти розвитку експортного

комерційного кредиту.

Фінансування і допомога розвитку фінансової системи України є

найважливішим напрямом діяльності Євробанку. Стратегія банку в цьому

напрямі полягає в тому, щоб: стимулювати розвиток місцевих банків з метою

підвищення їх кредитоспроможності до рівня міжнародних стандартів;

розширити фінансування національними банками приватних підприємств України

з перспективою безпосереднього розміщення кредитних ресурсів цих банків і

фінансування ними приватногосподарського сектору України; підтримувати

ініціативи щодо забезпечення додаткового фінансування корпорацій. Окрім

цього, планами ЄБРР передбачається також сприяння структурній перебудові

щойно приватизованих банків, відкриття кредитних ліній провідним приватним

банкам тощо.

На підтримку цієї стратегії банк створив кредитну лінію на 100 млн.

екю, що передається через Національний банк України для місцевих банків,

які можуть користуватися нею для фінансування малого і середнього підприєм-

ництва. Кредитна лінія була створена спеціально для тих підприємств, які не

можуть задовольнити критеріям Банку щодо мінімальної суми фінансування в 5

млн. доларів. ЄБРР інвестує напряму деякі банки України. Так, перший

Український Міжнародний банк користується кредитною лінією напряму на 12

млн. доларів, яка спрямована для вжитку у сільськогосподарському секторі.

Розуміючи визначальну роль приватного капіталу, зокрема малого бізнесу,

для розвитку України, Європейський банк реконструкції і розвитку запровадив

для України кредитну лінію підтримання малого й середнього бізнесу, яка

почала працювати в березні 1995 року.

Іншим важливим напрямом діяльності ЄБРР в Україні проголошена підтримка

приватизації. Банк здійснює інвестиційне та кредитне фінансування, а також

надає технічні послуги ряду підприємств, що приватизуються. Технічна

допомога банку полягає в розробці інвестиційних проектів, здійсненні

закупок на міжнародному ринку, розвитку фінансового планування та

управлінні проектами. Планується також підтримка новоприватизованих

підприємств. З цією метою в Україні створено чотири регіональні фонди.

Велику увагу приділяє ЄБРР розвитку сільськогосподарського і

енергетичного секторів. Так, ЄБРР разом з Міненерго підготував проект на

150 млн. доларів США, за яким закуповується для України сучасна технологія

ефективного спалювання вугілля. Великого значення банк надає раціоналізації

енергетичної бази України, а саме - модернізації виробничих потужностей

теплоенергетики, а також підвищенню ефективності та екологічної безпеки на

теплоелектро-станціях. Банк також розглядає різні проекти з

енергозбереження: немає сенсу будувати нові електростанції, коли можна

значно знизити рівень витрат електроенергії на заводах металургійної та

хімічної промисловості. З метою підтримки проекту по раціоналізації

енергетичної галузі України банк відкрив кредитну лінію та надав позику в

розмірі 27 млн. екю енергетичній системі України. ЄБРР бере активну участь

в діяльності щодо посилення ядерної безпеки, зокрема в проекті будівництва

спорудження Чорнобильського саркофагу. Разом із тим ЄБРР підтримує роботи з

видобутку в Україні нафти та газу.

Важливим напрямом стратегії діяльності ЄБРР в Україні є модернізація і

реформа основних галузей інфраструктури. Додатковими пріоритетами в системі

фінансування ЄБРР основних галузей інфраструктури є реформа й структурна

перебудова залізничного транспорту. Для фінансування проекту "Розвиток

залізничних шляхів України" банк надасть Україні кредит в сумі 51,88 млн.

доларів США.

Таким чином, ми бачимо, що кредити ЄБРР працюють майже у всіх сферах

економіки України. ЄБРР вклав у розвиток української економіки у вигляді

кредитів та інвестицій понад 350 млн. екю.

Важливою подією для України стали щорічні збори ЄБРР, які відбулися у

Києві 8-12 травня 1998 року. На цих зборах було зроблено аналіз відносин

України з ЄБРР, а також названо три основні напрями діяльності ЄБРР в

Україні, націлені на прискорення її економічного розвитку. Це:

- кредитні лінії для малого і середнього бізнесу, які надаються через

українські банки;

- великі кредити і інвестиції. Поки що таких компаній в Україні чотири:

"Укррічфлот", "Світоч", "Оболонь" і "Олейна";

- вкладання в інфраструктуру. Зокрема це енергетика, телекомунікації та

міські проекти.

На кінець 2000 р. банк запропонував 24 проекти загальною вартістю 600

млн. доларів, і готується ще 20 - на мільярд. Найбільші з них будуть

реалізовані в енергетиці, зв'язку, харчовій промисловості і в сфері

кредитної допомоги малим та приватним підприємствам в різних секторах

економіки. Таким чином, ЄБРР підтвердив свої наміри сприяти реформуванню

економіки України, допомагати її входженню в Європейське співтовариство.

Отже, позитивною тенденцією є зростання окремих секторів української

промисловості. Між тим, пригнічуючий вплив на ділову активність справляє

різкий зріст процентних ставок через кризу в фінансуванні дефіциту

держбюджету, а також тиск на національну валюту. Високі процентні ставки в

Україні різко обмежують інвестиції, ускладнюють бюджетну ситуацію. На думку

головного економіста ЄБРР Н. Шторна, основними напрямами уряду в проведенні

реформ мають бути: 1) фіскальна політика, тобто жорсткий контроль за

бюджетними витратами; 2) подолання зайвого державного втручання в роботу

підприємств; 3) подолання неефективності податкової системи.

Таким чином, ми бачимо, що співпраця України з ЄБРР має свої проблеми.

Головна з них - нам знову нав'язують своє бачення проблеми та шляхи виходу

з неї. Друга проблема стосується безпосередньо розробки та виконання

спільних проектів. Тут не все складається гладко. Деякі проекти у

державному секторі банк був змушений відмінити.

Які ж реальні наслідки співробітництва України з міжнародними

економічними організаціями? На перший погляд, Україна досягла певних

успіхів у цих відносинах. З моменту проголошення Україною незалежності,

тобто з початку 90-х років, нашій державі охоче надавались кредити

міжнародними фінансовими організаціями. В 1992 році Україна стала членом

МВФ і Світового банку. Фінансова допомога бреттон-вудських інститутів

дозволила Україні подолати гіперінфляцію, успішно провести в 1996 році

грошову реформу та утримувати курс національної грошової одиниці - гривні

стабільним впродовж майже двох наступних років, здійснити ряд інших

заходів.

Але ці окремі факти не свідчать про покращання економічної ситуації в

Україні. В багатьох випадках одна проблема вирішувалась за рахунок іншої.

Україна не змогла подолати системної кризи. Навпаки, системна криза

поглибилась, набула руйнівного характеру, охопила всі галузі економіки і

сторони суспільного життя, і найближчим часом може перейти в незворотну

стадію, коли рятувати вже буде нічого.

Політика реформування економіки за західними сценаріями негативно

відбилась на вітчизняному виробництві. Відомо, що більшість закордонних

позик і кредитів видавалася лише під закупівлю українською стороною товарів

і послуг. Але ж очевидно, що кожний долар закордонних товарно-цільових

кредитів і позик обумовив невиробництво рівно такої ж за вартістю товарної

маси в Україні Тому виробництво товарів народного споживання - одна з

найбільш депресивних і кризових галузей національної економіки. Монетарний

доларовий протекціонізм атакував внутрішній споживчий ринок, паралізуючи

вітчизняного товаровиробника.

До того ж НБУ штучно обмежує кількість грошей, що обслуговують

економіку, позбавляючи вітчизняні підприємства кредитних ресурсів.

Насправді ж просте обмеження грошової маси хоча і гальмує динаміку цін, але

водночас пригнічує виробництво, не дозволяє розірвати ланцюг боргових

зобов'язань. Це призвело до того, що за останні шість-сім років вітчизняне

виробництво втратило не тільки традиційні зовнішні ринки, а й внутрішній

ринок. Саме за останні три роки невиважені дії Уряду створили сприятливі

умови для імпорту продукції, якої в Україні завжди вистачало для власних

потреб, таких, наприклад, як соняшникова олія, цукор, горілка, тютюнові

вироби.

В Україні, всупереч логіці, склався не механізм підтримки національного

виробництва, а навпаки - механізм його придушення і знищення. Недосконалою

в Україні є і податкова система.

Трансформаційні процеси за рецептами МВФ і Світового банку негативно

впливають на інвестиційний клімат України, хоча прихильники західних

стратегій стверджують, що "радикальні реформи", що супроводжуються

руйнацією виробництва, необхідні для залучення зарубіжних інвесторів.

Але в реальному житті все якраз навпаки. Інвестори залюбки вкладають

гроші в економіки тих держав, які демонструють стабільне зростання і

здатність забезпечувати ці процеси власними силами. А якщо цього не

відбувається, ті крихітні інвестиції, що надходять, обумовлюються такими

умовами, що виникає питання взагалі про їхню доцільність.

Відсутність інвестицій, в свою чергу, згубно впливає на розвиток

економіки (не дозволяє їй розвиватися, призводить до застою і падіння

виробництва). Статистика свідчить про величезні деструктивні, руйнівні

наслідки, яких зазнали практично всі галузі народного господарства,

переважна більшість підприємств. Протягом останніх років в Україні не було

вирішено більшість із завдань структурної перебудови, тоді як внутрішній

фінансовий потенціал поступово вичерпувався. Для розв'язання невідкладних

проблем доводилося вдаватися до зовнішніх запозичень, а соціальні проблеми

продовжували накопичуватися та поглиблюватися.

Таким чином, руйнація української економіки за рецептами ВФ і Світового

банку може призвести і вже призводить до загрози економічній безпеці і

самому існуванню України як незалглежної держави.

Надзвичайно важливою загрозою економічному суверенітету України у

зовнішньоекономічній сфері є катастрофічне швидке зростання зовнішнього

боргу. Останній зростає в процесі надання кредитів як специфічної форми

оплати політики Уряду, певною мірою руйнівної і для української держави. В

1991 році борг становив 400 млн. доларів США.

Для вирішення фінансових проблем Уряд України охоче звертається до

міжнародних фінансових організацій, і це має свої причини.

Загроза економічній безпеці України з боку відносин з міжнародними

фінансовими організаціями існує не лише в зв'язку з проблемою зовнішньої

заборгованості. Отримання кредитів від інституцій супроводжується

додатковими, часто досить жорсткими, вимогами стосовно дотримання

відповідного рівня інфляції, обсягів приватизації, дефіциту державного

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9