Формування недержавного сектору економіки на прикл приватизації

ватизаційного функціонування підприємств.[17.81]

Вже на початку 1994 року в Україні вдалося досягти значного прискорення

процесів приватизації. Із запланованих на 1994 рік 20 тис. об'єктів групи

А, 8 тис. приватизації об'єктів груп Б,В,Г,Е та 1200 об'єктів групи Д,

було приватизовано протягом 1994 року 7982 об'єкти в тому числі 6128

об'єктів групи А. За них було виручено 1605 млрд.крб.[57.63] У першому

півріччі 1994 року приватизація здійснювалась більш швидкими темпами, ніж

в 1993 році. У другому півріччі 1994 року обсяги приватизації скоротились в

порівнянні з першим півріччям, але не зважаючи на це, вони були вищі ніж у

1993 році. У 1994 році найбільш активно проходили процеси приватизації в

Донецькій, Львівській областях та м.Києві. В цих містах приватизовано було

відповідно 935,820,685 об'єктів всіх груп.

В Чернігові темпи приватизації в 1994 році були нижчі, ніж в вищезгаданих

регіонах. За 1994 рік тут було приватизовано 51 об'єкт. Із них за

конкурентними методами було приватизовано 16 підприємств (31,4%). В 1994

році так, як в 1993 році найбільше підприємств (41,2%) було викуплено

товариством покупців. В 1994 році товариства покупців у всіх випадках

створювались лише на базі своїх працівників, (дивись таблицю 2.1.3). Викуп

майна, зданого в оренду в основному (91,4%) також здійснювався із

залученням лише своїх працівників. Вцілому, за 1994 рік лише 40,2%

державної власності потенційно могли бути викуплені не членами трудових

колективів. "Такий стан речей є нечесним по відношенню до основної маси

населення".[74.11]

Несправедливо позбавляти пенсіонерів, вчителів, лікарів можливості вкладати

гроші та сертифікати також в найприбуткові підприємства. А такий стан є

звичним для України, адже найприбутковіші підприємства, якщо не

приватизовані трудовим колективом, то викуплені приватними юридичними та

фізичними особами.

Я згодна з думкою Шигаєвої в тому, що одним із можливих виходів із такого

становища могла б бути індексація основних фондів. "Відповідне подорожання

фондів відразу б визначило фактичну частку викупленого орендарями майна,

відбило б бажання членів колективів отримати додаткові акції задешево і

таким чином звільнило б пакет акцій для інвесторів. Індексація не панацея

від усіх лих, а просто дозволяє визначити дійсність такою, як вона є,

виключити з гри фіктивних власників і знайти ефективних

господарів..."[74.11]

Приватизація об'єктів на Чернігівщині за гроші та сертифікати

в 1992-1994рр.

Таблиця 2.1.4

Роки Фактична ціна продажу

за гроші за сертифік. Вцілому %

млн.крб. % млн.крб. % Вартість

розрахов.

в млн.крб. %, що займає розрах. вар- тість в цін продажу

1992_

1993

1994

Разом 3631,3 58,8 2542,2 41,2 6173,5 100

12625,4 68,6 5772 31,4 18397,4 100

16256,7 66,2 8314,2 22,8 24570,9 100 4116,7

14867,1

18983,8 66,7

80,8

* Таблиця складена за даними, що були надані Чернігівським Регіональним

відділенням ФДМУ.

З таблиці 2.1.4 видно, що в 1994 році в порівнянні з 1993 роком цін продажу

зросла по відношенню до розрахованої вартості. Загальна вартість об'єктів,

розрахована у відповідності з діючою методикою становить в 1994 році

80,8% загальної суми ціни продажу в порівнянні з 66,7% в 1992-1993рр. Цьому

сприяло збільшення в 1994 році кількості підприємств, що були

приватизовані конкурентними способами: в 1992-1993рр. на аукціоні та за

комерційним конкурсом було приватизовано 12,8% підприємств, а в 1994

році - 31,3%. Тобто, якщо вважати, що діюча на той час Методика розрахунку

вартості основних засобів давала занижені результати, та із зростанням

питомої ваги підприємств, приватизованих за конкуретними способами, зростає

ймовірність оптимізації вартості і ціни продажу. На Чернігівщині в 1994

році в порівнянні з 1993 роком збільшилась частка майна, що приватизувалось

за гроші. Це сприяло поповненню бюджетних коштів.

Хід приватизації у 1994 році в Чернігові, так як в усій Україні пов'язаний

з прийняттям постанови Верховної Ради від 29 липня 1994 р. №149 "Про

вдосконалення механізму приватизації в Україні і посилення контролю за її

проведенням". В цій постанові відмічалось, що у зв'язку з тим, що Державна

програма приватизації не виконується, проявляється недосконалість оцінки

вартості об'єктів, що приватизуються, недостатньо аналізується ефективність

використання приватизованого майна, хід приватизації був визнаний

незадовільним. В цій постанові основним пріоритетом було визнано підвищення

ефективності виробництва та мотивації до праці, прискорення структурної

перебудови економіки. На мою думку ця постанова є дуже важливим елементом

всього приватизаційного процесу. Згідно з нею до законодавчих актів України

повинні були бути внесені зміни, які б якісно покращили хід приватизації,

були напрвлені на заборону використання коштів від приватизації на покриття

дефіциту державного та місцевих бюджетів, спрямовуючи їх на розвиток

виробництва та створення нових робочих місць, надавати пріоритет

конкурентним способам приватизації, не допускати руйнування цілісних

виробничих комплексів, циклів, технологій. В ній намічалися конкретні

заходи по подоланню негативних тенденцій в процесі приватизації,

необхідність внесення змін:

- до Методики оцінки майна підприємств, що приватизуються з урахуванням

світового досвіду експертних оцінок та потенційної прибутковості;

- до механізму участі іноземних інвесторів у процесі приватизації;

- до механізму проведення аукціонів і т.інше.

Ця постанова "мала" стати якісним поворотом в процесі приватизації, змінити

весь хід, переорієнтувавши приватизацію з кількісних показників на якісні.

Але цього не сталося. І надалі хід приватизації освітлювався переважно з

кількісного боку: план - його виконання. На мою думку, не можна робити

акцент лише на контролі за виконанням кількісних завдань та графіків без

оцінки соціально-економічних результатів приватизації: "Недопустимі:

компанійський підхід до проблеми приватизації, здатний привести від

абсолютної державної монополії до панування приватної; планування масштабів

приватизації шляхом встановлення директивних строків і процентних

співвідношень; надії на приватизацію як панацею при подоланні всіх

економічних "хвороб" реформування".[8.63]

Кількісний підхід до аналізу приватизації особливо помітний при освітленні

ходу приватизації в 1995 році. Офіційні джерела знову акцентують увагу на

виконанні планових завдань:

"Упродовж 1994-1995 рр. не вдалося забезпечити поступове нарощування

обсягів приватизації малих підприємств... У першому кварталі 1995 року

завдяки реалізації положень Указу Президента України від 30 грудня 1994

року №827/94 "Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в

Україні" вдалося зупинити падіння малої приватизації".[58.13]

Крім розмірів виконаних завдань офіційними джерелами аналізується

приватизаційний процес в Україні в 1995 році:

1. Починаючи з вересня, зростала кількість підприємств, які продавалися на

аукціонах (10,5%).

2. У 1995 році найчастіше застосовувався викуп об'єкта товариством покупців

(43%), оренда з викупом становила 31,7%.

Тобто можна зробити висновок, що неконкурентні способи приватизації в

Україні і в 1995 році переважали (74,7%). ФДМУ в своєму інформаційному

бюлетені про приватизацію (№3, 1996р. ст.14) трактує одну із причин

доходження до бюджету мінімальних коштів від приватизації, як продаж

об'єктів малої приватизації трудовим колективам за зниженими цінами

порівняно до їх ринкової вартості і продаж їх без приміщень. З цим я

повністю згодна. Що стосується того, що об'єкти приватизації продаються без

приміщень, то причини потрібно з'ясовувати по кожному місту та області

окремо. Якщо адміністрація міста Києва заборонила приватизацію 944

приміщень і це вплинуло на ціни продажу, то в Чернігові зовсім інша

ситуація.

У зв'язку з тим, що вартість приміщення оцінюється експертним шляхом, то

вона в порівнянні із заниженою вартістю об'єкта приватизації здається

необгрунтовано великою (хоча і відповідає ринковим цінам) розраховується за

різними методами і тому колектив підприємства, як правило пише заяву про

продовження строків оренди приміщення.

За 1995 рік на Чернігівщині було приватизовано 176 підприємств. З них - 164

підприємства комунальної власності. Так, як і в попередні роки домінував

викуп товариством покупців (73,9%) зменшилась кількість об'єктів

приватизованих із застосуванням конкурентних способів (19%, проти 31,3% в

1994 році; дивись таблицю 2.1.5). В порівнянні з попереднім роком

зменшилась частка державного майна, викуплена за гроші (56,8% в 1995 році

проти 68,6% в 1994 році та 58,8% в 1992-1993рр.), що негативно вплинуло на

поповнення бюджетних коштів. В аналітичній записці з питань соціально-

економічних наслідків приватизації майна державних підприємств, що була

розроблена Регіональним відділенням Фонду Державного майна України 20

грудня 1995 року за підписом першого заступника голови вищезгаданого

відділення Бутко - підведені підсумки приватизації на Чернігвщині за 1993-

1995рр. В ній говориться, що з початку приватизації в області приватизовано

249 об'єктів. Серед приватизованих підприємств 118 об'єктів

загальнодержавної власності і 131 - комунальної власності, тобто 52,6%

приватизованих підприємств - це об'єкти комунальної власності. Більшість

приватизованих об'єктів - 150 (60,2% від загальної кількості) - це об'єкти

малої приватизації.

Найбільше об'єктів приватизовано у промисловості - 93 (37,4%), торгівлі -

72 (28,9%). В побутовому обслуговуванні приватизовано - 36 об'єктів

(14,5%), в будівництві - 26 (10,4%), транспорті та сільському господарстві

- 5(2%), житлово-комунальному господарстві - 3 (1,2%), науці та культурі -

2(0,8%), інформативно-обчислювальному обслуговуванні - 1(0,4%). Один об'єкт

(Парафіївський бурякорадгосп Ічнянського району) в цілому безплатно

передано трудовому колективу.

Спискова чисельність працівників на приватизованих об'єктах становить 78,8

тис.чоловік (38,2%) від загальної чисельності працюючих. І від того, як

будуть працювати приватизовані підприємства, буде залежати добробут третьої

частини населення Чернігівщини.

Сьогодні недержавний сектор економіки складається переважно із підприємств

колективної та змішаної власності. Бутко наводить порівнянні показники

ефективності діяльності приватизованих та державних підприємств (таблиця

2.1.6).

Показники ефективності діяльності приватизованих

та державних підприємств Таблиця

2.1.6

Галузі Рентабельність витрат

форма власності

державна колективна змішана

Промисловість

Транспорт

Підрядні будівельно-монтажні

організації

Зв'язок

Роздрібна торгівля

Громадське харчування 37,4 22,9 31,9

20,4 10,9 7,4

21,3 19,8 25,8

12,7 - -

35,2 38,2 1,4

23,7 18,6 29,0

Із цієї таблиці видно, що якщо робити висновки лише за рентабельністю, то

промисловість і надалі має знаходитись в державній власності, як

транспорт та зв'язок. Найвища рентабельність витрат в роздрібній торгівлі,

яка знаходиться в колективній вланості (38,3%). Підрядні будівельно-

монтажні організації та громадське харчування найкраще працюють за змішаної

форми власності.

В цілому по Україні найбільш високими темпами здійснювалася приватизація в

1995 році в Донецькій, Одеській, Закарпатській, Львівській області (див.

таблицю 2.1.7). Так, в Донецькій області річне завдання по приватизації

було виконане на 99%, в Одеській - на 98%, Закарпатській - на 98%,

Львівській області - на 82%.

Більш оперативно приватизувались об'єкти групи А, що перебували у

комунальній власності, ніж об'єкти, що перебували у державній власності

(Див. діагр. 2.1.2, 2.1.3). Якщо прослідкувати за цими графіками динаміку

приватизаційного процесу по кварталам, то ІV квартал 1995 року

характеризується найвищими темпами приватизації. Як видно з діаграми №1 за

1995 рік найменше об'єктів продано в Херсонській та Чернігівській областях

(ПО 25%) від запланованого. (Див. діагр. 2.1.1).

За 1992-1995 рр. в Україні в результаті процесу приватизації змінили

організаційно-правову форму господарювання 28 тис. об'єктів, 85% з яких є

об'єктами "малої" приватизації. Частка підприємств державної форми

власності зменшилась з 78% у 1991 році до 53% у 1994 році. Статистика

свідчить, що відбувається неухильне збільшення частки недержавної власності

в Україні.[19.5]

У відповідності з Указом Президента України від 19 березня 1996 р. №194/96

"Про завдання та особливості приватизації майна у 1996 році" на 1996 рік

визначені такі пріоритети:

- завершення приватизації об'єктів групи "А" у першому півріччі та

активізація приватизації незавершеного будівництва;

- широке запровадження механізму банкрутства та ліквідації збиткових і

малоперспективних підприємств;

- створення сприятливих умов для участі стратегічних інвесторів, у

приватизації.[19.17]

На Чернігівщині в І півріччі 1996 року завершена приватизація не буде, так

як на початок цього року залишилась не реформовано майже половина об'єктів

групи "А". За І квартал на Чернігівщині приватизовано 92 підприємства

групи А, із них за конкурсом приватизовано 14 (15,2%), в тому числі за

комерційним конкурсом - 7 підприємств (7,7%), на аукціоні - 17 (18,5%), за

викупом трудовим колективом - 47 (51,1%), викуп фізичною особою - 4 (4,3%),

викуп державного майна, зданого в оренду - 10 підприємств (10,9%). В І

кварталі 1996 року знову переважали некомерційні способи приватизації, як і

в попередні роки. Об'єкти були приватизовані на загальну суму - 256391,7

млн.крб., із них за гроші на 163209,7 млн.крб. (63,7%).

Як і в минулому році, в І кварталі 1996 року не приватизуються об'єкти

групи "Д". Перші спроби продажу таких об'єктів на конкурсній основі

виявились безрезультатними, адже приватизація незавершеного виробництва

потенційно передбачає великі капітальні вкладення і віддалену

прибутковість, що на фоні "дешевої" приватизації вже відлагодженого

будівництва видається неприбутковою справою. "...На сучасному етапі

розглядаються і інші шляхи їх приватизації, частково за допомогою створення

на базі майна цих об'єктів акціонерних товариств із широким залученням

зацікавлених партнерів. Передбачається, що першими кроками в цьому напрямі

буде створення акціонерного товариства на базі Семенівського заводу

бульбопродуктів та профілакторію в Чернігові. В процесі приватизації

можливе перепрофілювання названих об'єктів.[48.7]

Приватизаційний процес в цілому в Україні характеризується частою зміною

пріоритетів (див. схему 2.1.1). Державна програма приватизації 1992 року

намітила основні стратегічні цілі приватизації, з виконанням яких

закладався підшарок ринкової економіки. В основному вони почали

виконуватись в 1993 році, але залишаються актуальними на всіх етапах

"малої" приватизації.

Програма 1994 року носила більш конкретний характер, ніж попередня.

Постанова №149 "Про вдосконалення механізму приватизації в Україні і

поліпшенню контролю за її проведенням" намітила пріоритети в приватизації

на кінець 1994 р., на 1995 рік. Її із-за важливості поставлених завдань

можна вважати Державною програмою приватизації на 1995 рік. В цій постанові

акцентується увага на конкурентних способах приватизації, збереженні

цілісних майнових комплексів, підвищенні ефективності виробництва. Ця

постанова "мала" зробити перелом в усьому приватизаційному процесі в

якісний бік, але вона виконана не була. В 1996 році намічається завершити

приватизацію. Завдання, що ставляться в 1996 році є логічним продовженням

завдань Державної програми приватизації 1992 року: впровадження механізму

банкрутства витікає із структурної перебудови та конкурентних відносин.

Питання залучення іноземних інвестицій було і залишається актуальним для

України на всіх етапах приватизації. Зараз особливо важливим завданням для

держави стає створення умов для післяприватизаційної підтримки підприємств,

тобто пріоритет, який був визначений ще Державною програмою приватизації на

1994 рік.

Аналіз проведення "малої" приватизації на регіональному рівні показав, що

процеси приватизації здійснювались уривчасто, неритмічно. Як видно на

узагальнюючій діаграмі 2.1.4, кількість приватизованих підприємств з кожним

роком зростала. Особливо чітко просліджується тенденція до зростання

кількості приватизованих підприємств в Україні в 1994-1995рр. частково це

зростання було зумовлене дією Постанови Верховної Ради "Про вдосконалення

механізму приватизації в Україні і посилення контролю за її проведенням".

Аналогічна ситуація і по Чернігівській області: Найбільше підприємств було

приватизовано в 1995 р., але в порівнянні з Україною вцілому на

Чернігівщині процес приватизації характеризується одними із найменших

темпами проведення (графік 2.1.1).

В приватизаційному процесі на Чернігівщині переважають неконкурентні

способи приватизації, отже особливого значення в таких умовах набуває

оцінка майна.

2. Показники виробничої діяльності та аналіз фінансової

звітності постприватизаційних підприємств

Починаючи розгляд цього питання важливо відмітити, що один або декілька

показників не можуть точно оцінити фінансовий стан підприємств. "...єдиний

спосіб вирішення цієї проблеми - це порівняння з показниками роботи фірми в

попередньому періоді; характеристиками конкурента; "нормативним",

середньогалузевим рівнем і т.ін."[10.53]

Для характеристики виробничої діяльності підприємств, використовують дані

про стан основних фондів, обігових коштів, фінансів підприємств та

виробничо-господарської діяльності. Для характеристики основних фондів

вказують: балансову вартість основних фондів, знос основних засобів, обсяг

невстановленного обладнання; для характеристики обігових коштів зазначають:

грошові кошти, розрахунки та інші активи, дебіторську та кредиторську

заборгованість підприємств, цінні папери, в які вкладені активи

підприємства, товарно-матеріальні запаси; для характеристики кадрового

потенціалу - чисельність всіх працівників, кошти, направлені на оплату

праці, прогноз вивільнення працівників; для характеристики фінансового

стану підприємства - балансовий прибуток розрахунковий прибуток (після

розрахунків з бюджетом та внесення інших обо'вязкових платежів), розмір

фонду споживання, рівень рентабельності реалізованої продукції. Для

характеристики та порівняння пісяляприва-тизаційної діяльності підприємств

з діяльностю до приватизації найбільш важливими є показники, що

характеризують фінансовий стан. Для цього до Регіонального відділення Фонду

державного майна по Чернігівській області післяприватизаційні підприємства

подають "форму 2 - приватизація", яка містить показники діяльності

підприємств за певний період після приватизації та до неї. Це такі

показники, як фактичні обсяги виробництва, товарооборот, валовий дохід,

собівартість виробленої продукції, затрати на виробництво та реалізацію

продукції, балансовий прибуток, розмір обов'язкових платежів до бюджету,

чистий прибуток підприємств, середньоспискова чисельність працівників та

інші.

Аналізуючи ці та інші дані можна зробити висновок про стан підприємств, про

те, як він змінюється в процесі приватизації.

За висновком Департаменту економічного аналізу та післяпривати-заційної

підтримки підприємств (ФДМУ), майже всі з перевірених ним у першому

кварталі 1026 приватизованих підприємств знизили обсяги виробництва.

Найбільший спад після приватизації зафіксовано на будівельних, транспортних

і машинобудівних підприємствах.[59.35]

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13