Аналіз фінансового стану УМГ Прикарпаттрансгаз

прискорення (або сповільнення) оборотності і суми коштів, додатково

залучених в оборот (вилучених з обороту).

Аналіз фінансової сталості підприємства передбачає визначення ступеня

фінансової незалежності від зовнішніх позичених джерел. Одним з важливих

показників, які характеризують фінансову сталість підприємства, є показник

питомої ваги всієї суми зобов'язань по залучених (позичених) коштах у

вкладеннях в активи власних коштів. Цей показник отримав назву "коефіцієнт

автономії". Він показує, наскільки підприємство є незалежним від позичених

коштів.

На основі коефіцієнта довгострокового залучення позичених коштів судять

про стабільність тієї частини коштів, яка утворюється за рахунок

довготермінових кредитів.

Важливим показником фінансової сталості підприємства є коефіцієнт

маневрування. Цей показник дає змогу оцінити структуру розподілу власних

засобів шляхом визначення питомої ваги власних оборотних коштів у

загальнійсумі джерел власних коштів. Коефіцієнт маневрування дає відповідь

на питання, яка частина власних коштів підприємства не закріплена в

цінностях іммобілізованого характеру і перебуває в стані, який дає змогу

більш або менш вільно маневрувати цими коштами.

Аналіз платоспроможності дає змогу визначити здатність підприємства до

швидкого погашення своїх короткотермінових зобов'язань. При цьому

прискіплива увага приділяється такому показнику платоспроможності, як

загальний коефіцієнт покриття, що характеризує відношення мобільних засобів

до короткотермінової заборгованості. Коефіцієнт покриття дає змогу

з'ясувати, чи достатньо у підприємства коштів, які можуть бути використані

ним для погашення своїх короткотермінових зобов'язань.

Частковим показником загального коефіцієнта покриття є коефіцієнт

абсолютної ліквідності, який характеризує відношення найбільш ліквідної

частини оборотних засобів (грошових коштів та цінних паперів) до поточних

зобов'язань. Цей коефіцієнт дає відповідь на запитання, яка сума

короткотермінових зобов'язань підприємства на звітну дату може бути

погашена негайно.

Певну аналітичну цінність має проміжний коефіцієнт покриття. Він

визначається як відношення суми грошових засобів, цінних паперів і

дебіторської заборгованості разом взятих до короткотермінових зобов'язань

підприємства. Таке співвідношення показує, чи достатньо цієї суми для

погашення короткотермінових боргів. Оцінюючи цей показник, слід врахувати

тривалість короткотермінового кредиту при закупівлі товарно-матеріальних

цінностей і продажу продукції підприємства.

Для оцінки загальної ефективності господарської діяльності підприємства

визначені показники рентабельності. Вони показують, наскільки прибутковою є

діяльність підприємства.

Аналіз показників рентабельності передбачає оцінку рівнів

рентабельності, визначення динаміки рентабельності, причин і факторів, які

впливають на її зміну, і ступеня їх впливу на цю зміну. Заключним етапом

аналізу рентабельності є розробка заходів щодо мобілізації резервів

підвищення рентабельності.

Виділяють такі основні показники рентабельності: рентабельність

капіталу (майна), рентабельність фондів (рентабельність виробництва),

рентабельність продукції.

Завершальним етапом аналізу фінансового стану підприємства є розробка

заходів щодо зміцнення фінансового стану. У кожного підприємства завжди є

резерви поліпшення фінансового стану. З'ясувавши в ході аналізу причини

фінансових труднощів, їх слід згрупувати за основними напрямами.

Головними з них є виробничі фактори: обсяги виробництва, якість та

асортимент продукції, що випускається, відповідність термінів її поставки

термінам, передбаченим договорами. Важливу роль відіграють також фактори,

пов'язані зі стабільністю матеріально-технічного постачання, наявністю

ринків збуту і загальногосподарські.

Можна говорити і про власні фінансові фактори. Це насамперед рівень

рентабельності, який багато в чому визначається рівнем цін на продукцію

підприємства. Якщо рівень цін не забезпечує підприємству необхідного для

його нормального розвитку рівня рентабельності, то слід подумати про

перехід на випуск більш вигідної продукції, а також про пошук таких

покупців (в тому числі на нових ринках збуту), які можуть придбати

продукцію за вищою ціною.

Другою важливою об'єктивною причиною фінансових труднощів може бути

погана забезпеченість виробничого процесу фінансовими ресурсами. У цьому

випадку слід потурбуватися про реалізацію понаднормативних запасів товарно-

матеріальних цінностей, ліквідацію надлишкових і маловикористовуваних

основних фондів, реалізацію наявних у підприємства цінних паперів. Серед

інших засобів збільшення фінансових результатів мобілізація наявних у

підприємства засобів спеціальних фондів, в тому числі резервного,

створюваного спеціально з такою метою. Необхідно вивчити можливість

отримання кредитів у банках, постачальників, покупців.

Вирішальним способом підвищення ефективності може стати зміна форми

господарювання або форми власності.

Аналіз фінансового стану підприємства завершується складанням

конкретного плану його зміцнення, який містить виробничі, технологічні та

організаційні заходи.

1.4. Основні напрямки аналізу балансу.

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану служить

бухгалтерський баланс підприємства. Його значення настільки велике, що

аналіз фінансового стану нерідко називають аналізом балансу.

В балансі відображаються ресурси і вимоги на ці ресурси або ж частка

участі в них, він служить також індикатором "фінансового здоров'я"

підприємства. Відповідно до загальноприйнятих стандартів обліку, баланс

розкриває зміст понять активу і пасиву. Активи підприємства відображені в

балансі як вартість майна і боргових прав, якими розпоряджається і які

контролює підприємство на звітну дату. Пасиви - це зобов'язання

підприємства за позиками і кредиторською заборгованістю або джерела

утворення господарських засобів, а також власний капітал. Перевищення

вартості активів над пасивами становить вартість власних активів

підприємства, в тому числі його прибуток.

Актив балансу характеризує засоби підприємства за складом і напрямами

використання. За міжнародною термінологією обліку активи, або засоби

підприємства, - це господарські ресурси, які "повинні" принести вигоду

підприємству. Активи характеризуються трьома основними ознаками, тобто вони

повинні: забезпечити економічні вигоди; контролюватися підприємством; бути

результатом попередніх подій або операцій.

Активи мають грошову оцінку або можуть бути перетворені в гроші; крім

того, активи включають відстрочені платежі, які не є господарськими

ресурсами.

Активи балансу поділяються на оборотні й позаоборотні. Оборотні активи

- це засоби, використані, продані або спожиті протягом звітного періоду,

який, як правило, становить один рік. Позаоборотні активи - це засоби, які

використовуються понад один звітний період (рік), вони придбані з метою

використання в господарській діяльності і не призначені для продажу

протягом року.

Активи включають будівлі, споруди та обладнання, фінансовий лізинг,

інвестиції в інші підприємства, довготермінову дебіторську заборгованість;

вартість патентів, авторських прав, ноу-хау, тортові знаки та інші

нематеріальні активи; ліквідні цінні папери; поточну дебіторську (або

комерційну) заборгованість; товарно-матеріальні запаси; наявні кошти і

кошти на банківських рахунках, авансові витрати.

Пасив балансу має три основні розділи: "Джерела власних коштів",

"Довгострокові пасиви", "Розрахунки та інші пасиви". В першому розділі

пасиву балансу представлена інформація про джерела власних активів

підприємства. Тут містяться відомості про розміри статутного фонду,

спеціальних фондів і цільового фінансування, амортизаційного і ремонтного

фондів, доходів майбутніх періодів і балансового прибутку, кредиторської

заборгованості по розрахунках за майно і фінансування капітальних вкладень.

В цьому розділі наводяться нагромаджені суми спрацювання основних засобів

(і нематеріальних активів), МШП, резерву на покриття передбачених витрат і

платежів, торгової націнки на нереалізовані товари.

У другому розділі пасиву балансу міститься інформація про

довготермінові кредити банків та інші позичені засоби, отримані в певному

порядку. У цьому ж розділі показують суму заборгованості банкам за всіма

видами прострочених позик.

У третьому розділі пасиву відображаються дані про заборгованості

короткотермінового характеру, терміни погашення яких настають протягом року

з дня виникнення. У цьому ж розділі показують позики під векселі, видані зі

строками платежів, які не перевищують одного року з моменту складання

балансу. Заборгованість, оформлену векселями з більшими строками, відносять

до довготермінових позичених коштів.

Отже, якщо актив балансу характеризує склад господарських засобів

підприємства, то пасив показує, з яких джерел вони утворені. Ці засоби

поділяються на власні та залучені. Основними видами залучених джерел є

кредити банку і кредиторська заборгованість.

Пасив балансу - це сума зобов'язань підприємства. Наприклад, статутний

фонд є зобов'язанням перед власником щодо виділених підприємству основних і

оборотних засобів. Кредити банку є зобов'язаннями підприємства перед банком

щодо отриманих кредитів на різні цілі.

Кредиторська заборгованість є зобов'язанням перед контрагентами:

постачальниками - за отримані товарно-матеріальні цінності та надані

послуги, робітниками і службовцями - щодо оплати праці, бюджетом - щодо

відрахувань з прибутку та інших платежів. Різного роду фонди і резерви - це

зобов'язання адміністрації перед колективом підприємства загалом щодо

виробничого і соціального розвитку.

У процесі господарської діяльності засоби підприємства або зростають

(на суму отриманого прибутку), або зменшуються (на суму отриманих збитків).

Врівноваження активу і пасиву балансу здійснюється шляхом введення в пасив

статті "Прибуток" або в актив статті "Збитки". Отже, прибуток можна

трактувати як суму власних засобів підприємства, що зростають, а збитки -

як суму власних засобів, які "проїли".

З короткого аналізу структури балансу можна зробити висновок, що баланс

став більш наочним, і - що особливо - пристосованим для вирішення тих

завдань, які постали перед аналізом фінансового стану в ринкових умовах.

При колишній методиці аналізу вирішальну роль відігравали порівняння

значень статей і розділів балансу з їх нормативними величинами, виявлення

причин відхилень від нормативу, виявлення впливу цін на стійкість

фінансового стану підприємства. Однією із найважливіших особливостей

фінансової звітності, застосовуваної нині, є відсутність у ній планових

показників та нормативів. В умовах ринку планування втрачає риси

централізованого адміністративного керівництва підприємством, а служить

передусім виробленню гнучкої стратегії і тактики господарської поведінки

підприємства, що прагне зміцнити своє становище при швидкій мінливості

ринкової кон'юнктури.

Аналіз фінансового стану за звітний період починається з його загальної

оцінки за даними балансу. Для того, щоб аналізувати всі перелічені вище

моменти, необхідним етапом, що передує проведенню аналізу, є приведення

звітного балансу в таку форму, що, з одного боку робить можливим

об'єктивний аналіз, а з другого боку, є максимально зручним для проведення

аналітичних розрахунків. Згідно з діючими нормативними документами, баланс

зараз складається з оцінки нетто, він уже позбавлений основних регулюючих

статей. Для сучасного аналізу можна користуватися одним із трьох засобів:

1. Провести аналіз безпосередньо за балансом без попередньої

модифікації балансових статей;

2. Побудувати згрупований аналітичний баланс (таблиця 1.4.1.),

поєднавши однорідні за складом елементи балансових статей. Таке

перегрупування балансу можна виконати різноманітними засобами,

навіть об'єднанням статей різних розділів;

3. Провести додаткову чистку балансу від наявних у ньому

регулятивів з наступним об'єднанням статей в необхідному

розрізі.

В таблиці 1.4.1. наведено один із варіантів побудови згрупованого

балансу – нетто, за яким можна визначити загальну суму фінансових ресурсів

підприємства (підсумок активу балансу на кінець звітного періоду). По цьому

балансу необхідно уточнити також оцінку майна підприємства (підсумок активу

балансу /Бн/, для чого необхідно здійснити такий розрахунок: підсумок

балансу /Бн/ = підсумок балансу - резерв по сумнівних боргах - резерв

майбутніх платежів - доходи майбутніх періодів - збитки минулих років -

збитки звітного року).

Таблиця 1.4.1 - Згрупований баланс нетто.

|№ |АКТИВ |на |на кінець|

|1 |Основні засоби, необоротні активи. | | |

|Всього за розділом 1 | | |

|2 |Запаси і затрати | | |

|Всього за розділом 2 | | |

|3 |Грошові кошти, розрахунки, інші активи | | |

|Всього за розділом 3 | | |

|БАЛАНС | | |

|№ |ПАСИВ |на |на кінець|

|1 |Джерела власних засобів | | |

|Всього за розділом 1 | | |

|2 |Довгострокові пасиви | | |

|Всього за розділом 2 | | |

|3 |Розрахунки та інші пасиви | | |

|Всього за розділом 3 | | |

|БАЛАНС | | |

Отриманий результат показує реальну вартість майна підприємства.

Реальна оцінка активів і пасивів балансу необхідна передусім банку для

впевненості в кредитоспроможності підприємства, якому він пропонує кредит,

а також підприємствам, що вступають в економічні відносини.

Для аналізу наступних питань фінансового стану необхідно продовжити

перегрупування статей балансу з тим, щоб одержані результати були зручні

для проведення аналітичних розрахунків.

Перегрупування статей балансу в активі проводиться за ступенем

зменшення ліквідності активів, а пасивів - за ступенем зростання термінів

погашення зобов'язань.

1.5. Методика аналізу балансового прибутку.

Аналізуючи "Звіт про фінансові результати" підприємства необхідно

велику увагу звернути на аналіз балансового прибутку підприємства.

Балансовий прибуток характеризує фінансовий результат усіх видів

господарської діяльності підприємства. Аналіз балансового прибутку

проводиться шляхом зіставлення фактично одержаного балансового прибутку за

звітний період із даним за минулий рік. При цьому детально аналізуються

складові частини балансового прибутку, вивчаються напрямки їх розвитку за

звітний період, аналізується структура прибутку за звітний рік

Після загальної оцінки стану балансового прибутку на підприємстві

необхідно перейти до факторного аналізу прибутку. Як було зазначено вище,

на зміну балансового прибутку впливає зміна складових частин балансового

прибутку, які одночасно є і факторами.

На зміну балансового прибутку впливають такі фактори:

1. Зміна прибутку від р[pic]еалізації продукції. Алгоритм розрахунку

такий:

[pic] (1.5.1)

де[pic]- результат від реалізації відповідно у звітному і базовому

році.

В свою чергу прибуток від реалізації продукції можна розбити на ряд

додаткових факторів:

1.1. Зміна обсягу реалізованої продукції:

[pic] (1.5.2)

де ПСпер і ПСб – повна собівартість перерахована та базового

рокувідповідно;

1.2. Зміна структури реалізованої продукції:

[pic] (1.5.3)

де [pic] - перерахований результат від реалізації продукції.

1.3. Зміна повної собівартості реалізованої продукції:

[pic] (1.5.4)

де ПС3 - повна собівартість звітного року.

1.4. Зміна цін на реалізовану продукцію:

[pic] (1.5.5)

де Вз, Впер - виручка від реалізації за відрахуванням ПДВ, акцизів та

інших податків у звітному році та перерахованої величини.

2. Зміна прибутку від іншої реалізації продукції, робіт, послуг.

Необхідно взяти суму фактичного прибутку (збитків) від іншої

реалізації;

3. Зміна позареалізаційних результатів. Необхідно взяти окремо за

звітний період суму позареалізаційних доходів і окремо суму збитків:

різниця між ними покаже розмір збільшення (зменшення) балансового

прибутку.

Також важливим моментом аналізу балансового прибутку є його

прогнозування на наступний період. Для цього необхідно провести

екстраполяцію балансового прибутку. Суть екстраполяції полягає у

наступному: спочатку робиться вирівнювання значень прибутку по прямій і по

параболі; потім знаходиться середньо-квадратичне відхилення значень по

Страницы: 1, 2, 3

МЕНЮ

Аналіз фінансового стану УМГ Прикарпаттрансгаз