Суть, формы и причины инфляции

Суть, формы и причины инфляции

1 Вступ

Перехід нашої економіки на ринкові відносини різко підвищив значення

грошей. Проблеми грошового господарства стають основними і в практичних

заходах по реконструкції народного господарства, і в теоретичних

дослідженнях. Тому, незважаючи на жваве обговорення зазначених питань на

сторінках економічної преси, актуальність їх не зменшується. Висока

вартість аналізу інфляційних процесів, велике число діючих чинників

ускладнюють виробіток правильної грошової політики. Як показує досвід

нашої, а також інших країн, перехід на ринкові відносини супроводжується

швидким зростанням цін, підсиленням дії інфляційних чинників. Дуже важливо

правильно оцінити, чи є самий перехід на ринкові відносини причиною

заглиблення інфляції чи при цих відносинах накопичений раніше інфляційний

потенціал одержує свій реальний вислів.

Очевидно, що в умовах ринкових відносин можливості штучного

стримування інфляції різко скорочуються. Разом з тим непослідовність в

прийнятті рішень по переходу до ринку, непродуманість деяких кроків

усугубляють існуючі труднощі, підсилюють інфляційні процеси.

Досвід багатьох країн показав, що тривале функціонування

централізованого планування, як правило, призводить до порушення

збалансованості матеріальних і грошових струмів.

Раніше інфляція виникала, як правило, в надзвичайних обставинах. Так,

під час війн держави часто випускали велику кількість незабезпечених

паперових грошей для покриття військових видатків. В останні двадцять -

тридцять років інфляція стала хронічним захворюванням економік багатьох

країн світу.

2 Сутність та форми інфляції

«Превышение меры в выпусках бумажной

монеты по строгой правде не может быть

иначе представляемо, как в виде неприметного

похищения части из имущества каждого»

( Н. Моровiнов, економiст, філософ і

державний діяч Росії кінця XVIII в. )

Від чого ж залежить кількість грошей, необхідна для забезпечення

товарного обігу ? Передусім від суми цін товарів, що підлягають реалізації

протягом певного періоду, скажімо року. Що більше товарів, тим більше

потрібно грошових одиниць для їх реалізації.

Кількість грошей в обігу залежить далі від швидкості обігу кожної

грошової одиниці. Це пов'язане із тим, що одна і та ж сума грошей може

обслугувати більше чи менше число актів куплi - продажу.

Перевищення кількості грошових одиниць, що знаходяться в обігу, над

сумою товарних цін і поява внаслідок цього грошей, не забезпечених

товарами, означає інфляцію. Вона призводить до зростання цін на товари

(явному чи прихованому). Тому індекс цін - це один із головних і найбільш

наочних показників наявності чи відсутності інфляції, її глибини. Інфляція

може бути викликана різними чинниками. Це і випуск зайвої кількості

грошових одиниць, і відставання виробництва товарів від зростання

платіжездатного попиту, і надходження на ринок товарів, що не користуються

попитом.

Інфляція - це переповнення фінансових каналів паперовими грошима, що

призводить до їх знецінювання. Інфляція - це грошове явище, але вона не

обмежується знецінюванням грошей. Вона проникає у всі сфери економічного

життя і починає руйнувати ці сфери. Від неї страждає держава, виробництво,

фінансовий ринок, але більше за все страждають люди. Під час інфляції має

місце:

1. Знецінювання грошей по відношенню до золота.

2. Знецінювання грошей по відношенню до товару.

3. Знецінювання грошей по відношенню до іноземної валюти.

Ще одне визначення інфляції ми можемо прочитати в сучасних

американських підручниках:

«Інфляція - це підвищення загального рівня цін. Це, зрозуміло, не

означає, що підвищуються обов’язково всі ціни. Навіть в періоди досить

швидкого зростання інфляції деякі ціни можуть залишатися відносно

стабільними, а інші падати. Одне із головних хворих місць - це те, що ціни

мають тенденцію підійматися дуже нерівномірно. Перші підстрибують, другі

підіймаються понад помірними темпами, а треті зовсім не підіймаються.»

Інфляція вимірюється за допомогою індексу цін. Згадаємо, що індекс цін

визначає їх загальний рівень по відношенню до базового періоду.

Темп інфляції для наданого року можна обчислити таким чином:

відняти індекс цін минулого року із індексу цін цього року, поділити цю

різницю на індекс минулого року, а після цього помножити на 100.

Індекс цін

Індекс цін

цього року - минулого

року

Темп інфляції = -------------------------------------- х 100%

Індекс цін минулого року

Для того, щоб економіка не переживала інфляційних криз:

1. Має бути постійна рівновага державного бюджету.

2. Центральний банк повинен вести ідеальну політику.

3. Державі не слід втручатися в розподіл прибутку.

4. Країну повинні населяти громадяни зі здоровою ринковою психологією,

люди, позбавлені інфляційних очікувань.

a Причини інфляції.

Зростання цін може бути пов'язане з перевищенням попиту над

пропозицією товарів, проте така диспропорція між попитом і пропозицією в

багатьох випадках не є інфляцією. Приклад: енергетична криза 70х в США,

коли нафтовидобуваючі країни підняли ціни на нафту в десятки разів, а на

інші товари й послуги ціни зросли в одночас на 7-9%.

Незалежно від стану грошової сфери, товарні ціни можуть змінюватися

внаслідок зростання продуктивності праці, циклічних і сезонних коливань,

структурних зрушень в системі відтворення, монополiзації ринку, державного

регулювання економіки, введення нових ставок податків, девальвації і

ревальвації грошової одиниці, зміни кон'юнктури ринку, впливу

зовнішньоекономічних зв'язків, стихійних лих і т. і. Очевидно, що не всяке

зростання цін - є інфляцією і тому особливо важливо виділити насправді

iнфляційне.

Таким чином, зростання цін, пов’язане із циклічними коливаннями

кон’юнктури, не можна вважати iнфляційним. По мірі проходження фаз циклу -

особливо при іноді маючій місце їх "нестандартної" розтягнутостi помітно

буде змінюватися і динаміка цін. Ціни будуть підвищуватися в фазах бума і

падати в фазах кризи, а після цього знову зростати в наступних фазах виходу

із кризи.

Підвищення продуктивності праці при інших рівних умовах призводить до

зниження цін. Проте можливі випадки, коли підвищення продуктивності праці

призводить до підвищення заробітної плати. В цьому випадку - т. з. інфляція

витрат підвищення заробітної плати в будь-якій галузі насправді

супроводжується підвищенням загального рівня цін.

Стихійні лиха не можна вважати причиною інфляції. Наприклад, внаслідок

стихійного лиха на якийсь території зруйновані будинки. Очевидно, що

зростає попит на будматеріали, послуги будівників, транспорт і т. і.

Великий попит на послуги і промислову продукцію буде стимулювати виробників

до збільшення обсягу виробництва і по мірі насичення ринку ціни будуть

опускатися.

Таким чином, до найважливіших iнфляційних причин зростання цін можна

віднести наступні:

1. Диспропорційність - незбалансованість державних видатків і прибутку -

т. з. дефіцит державного бюджету. Часто цей дефіцит покривається за

рахунок використання "друкарського верстату", що призводить до збільшення

грошової маси і як наслідок - інфляція.

2. Iнфляційно небезпечні інвестиції - здебільшого мілітаризація економіки.

Військові асигнування ведуть до утворення додаткового платіжездатного

попиту, а як наслідок - збільшення грошової маси. Надмірні військові

асигнування звичайно є головною причиною хронічного дефіциту державного

бюджету, а також збільшення державного боргу для покриття якого

випускаються додаткові паперові гроші.

3. Відсутність чистого вільного ринку і досконалої конкуренції як його

частини. Сучасний ринок в чималій мірі огополiстичний. Оскільки огополiст

зацікавлений в скорочуванні виробництва і пропозиції товарів створюється

дефіцит використовуваний їм для підтримки чи підняття ціни на товар.

4. Імпортована інфляція, роль якої зростає зі зростанням відкритостi

економіки і утягнення її в світогосподарські зв'язки тієї чи іншої

країни. Можливості для боротьби у держави досить-такi обмежені. Засіб

ревальвації власної валюти, що інколи застосовується в таких випадках,

робить імпорт більш вигідним, одночасно ускладнюючи експорт.

5. Iнфляційні очікування - виникнення в інфляції самопідтримуючого

характеру. Населення і господарські суб'єкти звикають до постійного

підвищення рівня цін. Населення вимагає підвищення заробітної плати і

запасається товарами наперед, очікуючи на їх швидке подорожчання.

Виробники ж побоюються підвищення цін з боку своїх постачальників, які

водночас закладають в ціну своїх товарів прогнозоване ними зростання цін

на комплектуючі і розгойдують отим самим маховик інфляції. Живий приклад

таких iнфляційних очікувань ми можемо спостерігати у своєму повсякденному

житті.

Причину інфляції треба також шукати в трьох видах монополій:

1. Державна монополія на емісію грошей.

2. Профспілкова монополія.

3. Монополія великих фірм на визначення ціни і власних витрат.

Ці три види монополій пов'язані між собою і кожна з них може

порушувати баланс попиту і пропозиції. Причини інфляції можуть знаходитись

і поза держави, тоді їх треба шукати в світовій торгівлі.

b Типи інфляції.

В теоріях, що опрацьовуються західними економiстами, виділяються у

вигляді альтернативних концепцій інфляції попиту і інфляції витрат. Ці

концепції розглядають різноманітні причини інфляції.

i Інфляція попиту

Інфляція попиту - це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з

боку попиту. Основними причинами тут можуть бути збільшення державних

замовлень (наприклад, військових), збільшення попиту на засоби виробництва

в умовах повної зайнятості і майже повної завантаженості виробничих

потужностей, а також зростання покупної спроможності трудящих (зростання

заробітної плати) внаслідок, наприклад, узгоджених дій профспілок.

Внаслідок цього виникає надлишок грошей по відношенню до кількості товарів,

підвищуються ціни. Таким чином надлишок платіжних засобів в обігу створює

дефіцит пропозиції, коли виробники не можуть реагувати на зростання попиту.

Традиційно зміни в рівні цін пояснюються зайвим сукупним попитом.

Економіка може спробувати витрачати більше, ніж вона здатна виробляти.

Виробничий сектор не в змозі відповісти на цей зайвий попит збільшенням

реального обсягу продукції, бо всі існуючі ресурси уже повністю

використані. Тому цей зайвий попит призводить до завищених цін на постійний

реальний обсяг продукції і викликаю інфляцію попиту. Суть інфляції попиту

інколи пояснюють однією фразою: "Надто багато грошей полює за надто малою

кількістю товарів"

ii Інфляція пропозиції

Інфляція пропозиції - зростання цін внаслідок збільшення витрат

виробництва чи зменшення сукупної пропозиції. Причинами збільшення витрат

можуть бути огополiстична політика ціноутворення, економічна і фінансова

політика держави, зростання цін на сировину, дії профспілок, що вимагають

підвищення заробітної плати і т. і. Вона може також з’явитися в результаті

зміни структури пропозиції на ринку.

Теорія інфляції, зумовленої зростанням витрат, пояснює зростання цін

такими чинниками, що приводять до збільшення витрат на одиницю продукції.

Витрати на одиницю продукції - це середні витрати при наданому обсязі

виробництва. Такі витрати можна одержати, поділивши загальні витрати на

ресурси на кількість виготовленої продукції:

Загальні витрати

Загальні витрати на одиницю продукції = ------------------------------------

-

Кількість одиниць

продукції

Підвищення витрат на одиницю продукції в економіці скорочує прибуток і

обсяг продукції, що фірми готові запропонувати при існуючому рівні цін. В

наслідок зменшується пропозиція товарів і послуг в масштабі всієї

економіки. Це зменшення пропозиції, в свою чергу, підвищує рівень цін.

Отже, по цій схемі витрати, а не попит роздувають ціни, як це діється при

інфляції попиту.

На практиці нелегко відрізнити один тип інфляції від іншого, всі вони

тісно пов'язані і постійно взаємодіють і, наприклад, зростання зарплати

може виглядати і як інфляція попиту і як інфляція витрат.

Необхідно також визначити, що в жодній з економічно розвинутих країн

не спостерігалася в другої половині ХХ сторіччя повна зайнятість, вільний

ринок чи ж стабільність цін. Ціни по ряду причин в цей час зростали

постійно і навіть в періоду застою виробництва. Таке явище називається

стагфляцією - iнфляційним зростанням цін в умовах стагнації - застою

виробництва, економічної кризи.

c Види інфляції

Розглядаючи темпи зростання цін, можна виділити наступні види

інфляції:

1. Помірна. Ціни зростають на 10% на рік, вартість грошей зберігається,

відсутній ризик підписання контрактів в номiнальних цінах. Багато

сучасних економiстів, в тому числі сучасні послідовники економічного

вчення Кейнса вважають таку інфляцію необхідною для ефективного

економічного розвитку. Така інфляція дозволяє ефективно корегувати ціни

стосовно до умов виробництва і попиту, що постійно змінюються.

2. Галопуюча. Ціни зростають на 20-200% на рік, гроші прискорено

матеріалізуються в товари, контракти прив'язуються до зростання цін.

3. Гіперінфляція. Ціни зростають астрономічне, розходження цін і зарплати,

руйнується добробут навіть забезпечених верств товариства.

Гіперінфляція.

Деякі економiсти побоюються, що помірно повзуча інфляція, що може

спочатку сприяти пожвавленню економіки, потім, наростаючи як сніговий ком,

перетвориться в більш жорстоку гіперінфляцію. Цей темп зростання інфляції

виявляє руйнівний вплив на обсяг національного виробництва і зайнятість.

Справа в тому, що коли ціни поволі, але постійно зростають, населення і

підприємства прилаштовуються до їх подальшого підвищення. Тому, щоб їх

невикористанні заощадження і поточні прибутки не знецінились, тобто щоб

випередити передбаченні підвищення цін, люди повинні витрачати гроші зараз.

Підприємства поводяться так само, купуючи інвестиційні товари. Дії,

диктовані iнфляційним психозом, підсилюють тиснення на ціни, і інфляція

починає годувати сама себе. Більше того, оскільки вартість життя

збільшується, робочі вимагають і одержують більш високу номiнальну

заробітну плату. А профспілки прагнуть до такого підвищення заробітної

плати, якої вистачило би не тільки на те, щоб покрити торішні підвищення

цін, але і компенсувати інфляцію, що очікується у той період, коли новий

колективний договір буде ще в силі. Зарплата і підвищення цін підгодовують

одне одного, і це допомагає повзучій інфляції перейти до галопуючої.

Крім руйнівних наслідків для перерозподілу, гіперінфляція може

прискорити економічний крах. Жорстока інфляція сприяє тому, що зусилля

направляються не на виробничу, а на спекулятивну діяльність. Підприємствам

стає всі більш та більш вигідним накопичувати сировину і готову продукцію в

передбаченні прийдешнього підвищення цін. Але несумісність кількості

сировини і готової продукції попиту на них веде до підсилення iнфляційного

тиснення. Натомість, щоб укладати капітал в інвестиційні товари, виробники

і окремі особи захищаючись від інфляції, набувають невиробничих

матеріальних цінностей. Ювелірні вироби, золото і інші дорогоцінні метали,

нерухомість і таке інше.

В надзвичайній ситуації, коли ціни підстрибують різко і нерівномірно,

нормальні економічні відносини руйнуються. Власники підприємств не знають,

яку ціну на товари слід призначити і промислові підприємства здебільшого

переходять на інші, значно менш ефективні форми розрахунку, наприклад -

бартер. Споживачі не знають, яку ціну сплачувати. Постачальники сировини

бажають одержати реальні товари, а не гроші, що хутко знецінюються.

Кредитори намагаються уникати своїх боржників, щоб не одержувати повернутий

борг в дешевих грошах. Гроші фактично гублять ціну і перестають виконувати

свої функції в якості міри вартості і засобу обміну. В окремих випадках

з'являються паралельні валюти, сильно зростає роль іноземних валют.

Виробництво і обмін зі скрипом посуваються до зупинки і в кінцевому

підсумку спромагається наступити економічний, соціальний і, дуже можливо,

політичний хаос. Гіперінфляція прискорить фінансовий крах, депресiю і

суспільно-політичні безладдя. Вона звичайно пов'язана з нерозумною

політикою уряду.

Більшість економічної літератури приводить в якості прикладів

Нікарагуа періоду цивільної війни (33000% - середньорічний приріст цін) або

ж післявоєнну Угорщину, проте новітній приклад з Сербією показав, що це ще

ген не межа. Внаслідок економічного ембарго світового суспільства проти

цієї у минулому союзної республіки Югославiї річне зростання цін складає

3,000,000,000%, а, наприклад, середня заробітна плата складає суму рівну

1Dm при тому, що ціни вирослi ще більше, а багато промислових товарів

просто зникли із пропозиції. Понад швидке зростання цін по відношенню до

рівня інфляції можна легко пояснити при допомозі формули MV=PQ. Незважаючи

на рівність M і V не можна забувати про показник швидкості обігу грошей V.

Внаслідок утрати у господарських суб'єктів довіри до національної валюти

обіг грошей надзвичайно збільшується, що в даному випадку рівносильне

збільшенню їх кількості. Відповідно й ціна збільшується значно більше, ніж

кількість наявних грошей в обігу. В розкручуванні спiралi гiперiнфляції

надзвичайну роль також грають iнфляційні очікування.

Всі ці види інфляції існують тільки при відкритому її стані - тобто

при відносно вільному ринку. При подавленій ж інфляції зростання цін на

товари і послуги може й не спостерігатися, а знецінення грошей може

виражатися в дефіциті пропозиції.

В 50-60 роки інфляція проходила в більшості країн помірними темпами. В

зв'язку з нафтовою кризою початку 70х років інфляція стала виходити з-під

контролю держави, деорганiзуючи нормальний економічний процес.

Середньорічний рівень приросту роздрібних цін за час з 73 по 80 р. р.

підскочив в середньому на 9%.

Таблиця 1: Середньорічні показники темпу зростання роздрібних цін в деяких

країнах з розвиненою ринковою економікою.

| | 1966-1974 | | |

| | |1966-1974 |1980-1987 |

| США | 1.7%| | |

| | |5.3% |9.3% |

Страницы: 1, 2