Правове регулювання природокористування і природоохоронної діяльності

ресурсів, формування екологічної культури суспільства.

Екологічне законодавство СРСР, у складі якого Україна перебувала до

1991 р., було неспроможне належним чаном захистити довкілля людини.

Сприятливі умови для відновляння екологічної культури та створення наукової

правової її основи виникають лише після здобуття державної незалежності.

У нинішній час в Україні формується національна правова база. що

.регулює ставлення людини до природного середовища. В цей перехідний період

це законодавство має змішаний характер, оскільки поряд з новими законами

продовжують діяти і деякі з правових актів, успадкованих від СРСР.

Водночас, українське екологічне право не повною мірою здатне

забезпечити захист природи, оскільки, з одного боку, багато в чому

залишається декларативним і не містить конкретних механізмів розв'язання

існуючих проблем, а з іншого — не повною мірою враховує здобутки та досвід

сучасного міжнародного екологічного законодавства. Тому, розбудова

демократичної, правової держави в Україні значною мірою залежить від того,

наскільки ефективним і досконалим буде система законів, що забезпечують

охорону навколишнього середовища та природних ресурсів в інтересах

нинішнього та наступних поколінь.

Висновок

Екологічна культура існує відколи виникло людство. Інша справа — в

яких формах та іпостасях, з якими результатами та наслідками. Подібно до

зразків культури взагалі, типу масової, авангардної, елітарної,

тоталітарної та багатьох інших, екологічна культура багатовимірна і

неоднозначна. І, мабуть, важко очікувати, що людство прийде до якоїсь

однієї її моделі, хоча б тому, що воно залишається розділеним на етноси,

держави. Класи, партії, конфесії та ще багато інших спільнот, страт та

верств, котрі навряд чи дійдуть в усьому спільної мови будь-коли.

Екологічна культура, однак, формує для всіх нас спільний вектор:

думання та мислення — з одного боку, життя та діяння — з іншого. І справді,

та ситуація, що нині склалася у взаєминах людини й довкілля, однаковою

мірою зачіпає і багатого шейха, і бідного сміттяра, чорного та білого,

ескімоса й індуса, тобто має універсальне, життєве значення для всього

людства.

У багатьох випадках дотримуватися вимог екологічної культури примушує

закон, суворий до руйнівників та забруднювачів природи, тобто людина

приходить до них через заборону, табу, кару. Очевидно, що потрібні різні

шляхи екологізації людської діяльності. Загальним же набутком мас стати

мудре та гуманне природокористування кожного із землян.

У наш час екологічна культура, крім світоглядних і технологічних

зрушень, стає ще й могутнім чинником усталення процвітаючих суспільств. Це

характерно для багатьох країн, зокрема для Японії або ж Швеції, котрі

зуміли інтегрувати традиційніі екокультурні цінності в постіндустріальне

суспільство, або ж Сингапуру, Німеччини чи США, де екологічна культура

формувалася під суворим "оком" закону. Скрізь у таких випадках

спостерігаються оздоровлення суспільства, поліпшення його моральних та

естетичних чеснот, подовження тривалості життя та інші позитивні зрушення.

Це — ще один аргумент стосовно того, потрібна чи непотрібна екологічна

культура.

Отже, нинішня екологічна ситуація у зв'язку з переходом до діяльності

екокультурно наснаженої та спрямованої має стати імперативом поведінки

кожного і всіх загалом.

Окремі положення чинного законодавства щодо охорони природи

1. Положення про громадський контроль у галузі охорони навколишнього

природного середовища

1. Громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного

середовища відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього

природного середовища" здійснюють громадські інспектори з охорони

навколишнього природного середовища (надалі - громадські інспектори), котрі

призначаються відповідними органами громадських природоохоронних формувань

або головними державними інспекторами з охорони навколишнього природного

середовища відповідних територій.

2. Основним завданням громадського контролю у галузі охорони

навколишнього природного середовища і:

. безпосередня участь громадськості у справі покращення екологічної

ситуації;

. надання допомоги органам державного контролю в забезпеченні

додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного

середовища підприємствами, установами, організаціями та

громадянами, попередження та виявлення порушень природоохоронного

законодавства, ліквідації їх наслідків;

. екологічна просвіта,виховання та інформування широких верств

населення через засоби масової інформації.

3. Об'єктами громадського контролю і охорона і використання землі, її

надр,водних ресурсів, атмосферного повітря, рослинного та тваринного світу,

природних об'єктів і територій, що підлягають особливій охороні, сельбищних

територій і міського середовища.

4. Громадський контроль базується на принципах законності, гласності і

демократизму, захисту екологічних прав громадян відповідно до Закону

України "Про охорону навколишнього природного середовища".

5. При здійсненні своєї контрольної діяльності громадський інспектор

повинен керуватись чинним законодавством та нормативними актами Уряду з

питань охорони навколишнього природного середовища, рішеннями Мінприроди

України та його органів на місцях, цим Положенням.

6. Організацію діяльності громадських інспекторів здійснюють

відповідно громадські природоохоронні формування та підрозділи Державної

екологічної інспекції Мінприроди України.

7. Громадські природоохоронні формування та підрозділи Державної

екологічної інспекції зобов'язані систематично інструктувати громадських

інспекторів, проводити з ними наради, семінари з обміну досвідом, надавати

їм практичну допомогу в здійсненні їх природоохоронної діяльності.

8. З метою координації роботи громадськості, широкого залучення її до

розробки та виконання заходів по охороні навколишнього природного

середовища, бережливого ставлення до природних ресурсів і підтримання

контактів з природоохоронними органами при громадських природоохоронних

формуваннях та при підрозділах Державної екологічної інспекції Мінприроди

України можуть створюватись на громадських засадах штаби громадських

інспекторів.

9. Організаційними формами громадського контролю можуть бути планові

та термінові перевірки об'єктів, цільові рейди, участь в перевірках, що

здійснюють органи державного контролю, та термінові перевірки ( у випадках

отримання оперативної інформації про грубе порушення природоохоронного

законодавства, про аварію або надзвичайну ситуацію).

10. Громадських інспекторів призначають:

1) в громадських природоохоронних формуваннях- керівні органи цих

формувань відповідно до їх статутів.

2) при підрозділах Державної екологічної інспекції - головні державні

інспектори з охорони навколишнього природного середовища відповідних

територій.

11. Громадськими інспекторами можуть бути громадяни України, що

досягли 18 років, мають досвід природоохоронної роботи та пройшли атестацію

у відповідних органах громадських природоохоронних формувань або

підрозділах Державної екологічної інспекції.

Призначення здійснюється на підставі власної письмової заяви

громадянина, подання організації, що рекомендує, та результатів атестації.

12. Громадські інспектори отримують посвідчення встановленого

Мінприроди України зразка, що підтверджують їх повноваження.

Посвідчення видають на три роки органи громадських природоохоронних

формувань або підрозділи Державної екологічної інспекції відповідно до

пункту 10 цього Положення.

По закінченню дії цього строку громадський інспектор, що виявив

бажання продовжувати контрольну діяльність в цій сфері, проходить

переатестацію, позитивна оцінка якої і підставою для продовження строку дії

посвідчення.

13. Громадський інспектор діє в територіальних межах повноважень

органу, що видав та зареєстрував посвідчення.

14. Громадські інспектори виконують роботу в порядку громадського

доручення, без увільнення від основної роботи і без додаткової оплати

праці.

15. Громадські інспектори мають право:

. безперешкодно відвідувати об'єкти в будь-який час їх роботи при

пред'явлені посвідчення;

. отримувати інформацію про стан навколишнього природного середовища,

джерело негативного впливу на нього та заходи, що вживаються для

поліпшення екологічної ситуації;

. брати участь у проведенні спільно з працівниками підрозділів Державної

екологічної інспекції Мінприроди України, інших спеціально

уповноважених органів контролю у галузі охорони навколишнього

природного середовища рейдів та перевірок додержання підприємствами,

установами, організаціями та громадянами природоохоронного

законодавства, норм екологічної безпеки та використання природних

ресурсів;

. проводити перевірки і складати протоколи про порушення законодавства

про охорону навколишнього природного середовища і подавати їх

відповідному підрозділу Державної екологічної інспекції для притягнення

винних до відповідальності. У разі неможливості встановлення особи

порушника на місці громадські інспектори можуть доставляти порушника до

органів внутрішніх справ та інших місцевих органів державної виконавчої

влади;

. брати участь у підготовці органами Державної екологічної інспекції або

органами громадських природоохоронних формувань до суду матеріалів на

відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про

охорону навколишнього природного середовища;

. вносити до адміністрації підприємств, установ, організацій, відповідних

державних органів подання про виявлені правопорушення в галузі охорони

навколишнього природного середовища та пропозиції щодо їх усунення;

. виявляти обставини і причини, які призводять до порушень

природоохоронного законодавства, проводити профілактичну роботу по

попередженню таких порушень;

. захищати екологічні права і інтереси громадян, пояснювати громадянам

вимоги природоохоронного законодавства;

. брати участь у громадській екологічній експертизі, що проводиться

згідно Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"

незалежними групами спеціалістів.

16. Громадські інспектори працюють у взаємодії з державними

інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідного

підрозділу Державної екологічної інспекції.

17. Громадські інспектори можуть заохочуватись за досягнення у галузі

охорони навколишнього природного середовища органами Мінприроди України за

рахунок коштів позабюджетних фондів охорони навколишнього природного

середовища або коштів громадських природоохоронних формувань,передбачених

їх кошторисами, та інших надходжень.

18. Громадські інспектори зобов'язані сумлінно виконувати покладені на

них завдання та систематично інформувати відповідний підрозділ Державної

екологічної інспекції про результати своєї діяльності і щорічно звітувати

про свою роботу.

19. Громадські інспектори, котрі належним чином не виконують свої

функції або зловживають наданими їм правами, можуть бути виключені зі

складу громадських інспекторів з вилученням посвідчення рішенням органу, що

їх призначив,за ініціативою цих органів або за клопотанням організацій, що

їх рекомендували.

Рішення про виключення можуть бути оскаржені,залежно від того, хто

призначав цього громадського інспектора:

. керівним органам відповідних природоохоронних формувань, або їх

вищестоячим органам;

. головному державному інспектору з охорони навколишнього природного

середовища відповідної території, а в окремих випадках Головному

державному інспектору України з охорони навколишнього природного

середовища.

2. Екологічна експертиза діючих промислових й інших об'єктів

1. Питання про доцільність екологічної експертизи діючих промислових й

інших об'єктів може розглядатися у виняткових випадках.

2. Організація такої експертизи повинна здійснюватися спільно

експертними й інспекційними підрозділами обласних Державних управлінь -

силами спеціалізованих організацій, що мають досвід підготовки екологічних

паспортів підприємств, обслідування і оцінки ситуацій на діючих

виробництвах.

3. Подібна експертиза може здійснюватись за погодженням між

зацікавленими у її проведенні сторонами на взаємоприйнятних для них умовах.

4. В процесі екологічної оцінки діючого об'єкта:

1) виявляються всі наявні джерела забруднення атмосфери - стаціонарні

(організовані), неорганізовані і пересувні; джерела забруднення водойм -

технологічні процеси виробництва, цехи, ділянки і установки, де утворюються

забруднені стічні води; джерела забруднення грунтів і підземних вод - місця

утворення промислових відходів;

2) визначається наявність і ефективність дії природоохоронних очисних

споруд і устаткування, які задіяні на підприємстві для забезпечення

попередження негативного впливу джерел забруднення на довкілля;

3) відпрацьовуються пропозиції щодо доцільності зміни технологічних

процесів; реконструкції, ремонту чи повної заміни очисних споруд і

установок; монтажу нових додаткових пилогазоочисних установок і споруд для

очистки забруднених стічних вод; здійснення додаткових заходів по

утилізації чи екологічно безпечному захороненню промислових й інших

відходів; проведенню заходів по упорядкуванню, благоустрою і озелененню

території підприємства, організації санітарно-захисної зони (якщо об'єкт

нею не забезпечений) і дотриманню її статусу.

5. Якщо йдеться про екологічну експертизу діючого об'єкта, що

відноситься до екологічно небезпечних, обов'язковою умовою її проведення і

забезпечення підготовки керівництвом об'єкта і його власником матеріалів

оцінки впливу господарської діяльності на оточуюче навколишнє середовище

(ОВОС), які і повинні бути об'єктом такої експертизи.

3. Екологічна експертиза нової технології і техніки

1. Екологічна експертиза нової технології і техніки здійснюється

шляхом експертної оцінки документації (проектів) їх створення і практичного

впровадження на нових і діючих підприємствах, а не вже змонтованих

технологічних ліній чи реальних зразків техніки.

2. Документація по створенню і впровадженню нових технологій і техніки

підлягає державній екологічній експертизі лише в тому випадку, якщо ці

технології і техніка стосуються екологічно небезпечних видів діяльності.

3. В процесі експертизи оцінюються тільки показники, що стосуються

забезпечення охорони довкілля від забруднення і раціональності використання

природних ресурсів, всі інші - економічні, технічні і т.д. - до уваги не

беруться.

4. При здійсненні подібної експертизи, завдання підготовки робочих

матеріалів попередньої оцінки відповідної документації доцільно давати, за

домовленістю, місцевим проектним і проектно-конструкторським організаціям,

а також вищим учбовим закладам (чи окремим групам їх спеціалістів)

відповідного розробкам профілю.

5. Екологічна експертиза нової технології і техніки і одним з видів

екологічної експертизи, що здійснюється у дві стадії.

Документація оцінюється попередньо на рівні місцевого Державного

управління, Міністерства охорони навколишнього природного середовища

України, на території, підвідомчій якому передбачається первинне

впровадження нової технології чи техніки, і проходить остаточну експертизу

на рівні центрального апарату цього міністерства.

6. Екологічна експертиза документації по створенню і впровадженню

нової технології і техніки як самостійний вид експертної діяльності,

здійснюється виключно за ініціативою замовника, оскільки в обов'язковому

порядку така документація повинна проходити державну екологічну експертизу

у складі відповідних техніко-економічних обгрунтувань (ТЕО),

техніко-економічних розрахунків (ТЕР) і проектів (робочих проектів)

будівництва нових, розширення, реконструкції і технічного переозброєння

діючих підприємств, на яких передбачається практичне застосування нової

технології і техніки.

4. Перелік екологічно небезпечних видів діяльності

1. Атомна енергетика і промисловість (включаючи видобуток і збагачення

руди).

2. Біохімічне, біотехнічне і фармацевтичне виробництво.

3. Обробка, транспортування, зберігання, поховання і утилізація

небезпечних (токсичних) промислових відходів.

4. Нафтохімія і нафтопереробка.

5. Видобування і переробка природного газу, будівництво газосховищ.

6. Хімічна промисловість, шкірянопереробні, текстильні виробництва (із

фарбуванням тканин).

Металургія (чорна і кольорова).

Вугільна і гірничовидобувна промисловість.

9. Виробництво, зберігання і застосування мінеральних добрив і

отрутохімікатів.

10. Виробництво, зберігання, транспортування і знищення боіприпасів,

вибухових речовин і ракетного палива.

11. Виробництво електроенергії і тепла на базі органічного палива,

гідроенергетика.

12. Виробництво азбесту, скла, цементу.

13. Виробництво целюлози.

14. Електронна і мікроелектронна промисловість.

15. Гідротехніка і меліорація.

16. Виробництво, зберігання і транспортування горючих, токсичних,

вибухонебезпечних речовин, включаючи матеріали, що можуть утворювати

отруйні продукти згорання і спричиняти пилові вибухи.

1 Науково-дослідницька діяльність, у процесі якої використовуються

токсичні речовини, природні і штучно синтезовані організми, бактерії,

віруси, втрата контролю над якими може становити екологічну небезпеку.

1 Розміщення і будівництво аеропортів, залізничних вузлів і вокзалів,

морських і річкових портів.

19. Розміщення і будівництво тваринницьких комплексів і птахофабрик.

-----------------------

[pic]

Страницы: 1, 2